Рішення № 91714720, 02.09.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2020 року Справа № 160/6617/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О. за участі секретаря судового засіданняШпоти Я.С. за участі: позивача представника позивача представника відповідача ОСОБА_1 Авдієнко О.А. Афанасенко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

18 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Прокуратури Дніпропетровської області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність прокуратури Дніпропетровської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку;

- зобов`язати прокуратуру Дніпропетровської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомоги при звільненні в розмірі 22344,95 грн. (двадцять дві тисячі триста сорок чотири гривні дев`яносто п`ять копійок).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі наказу Прокуратури Дніпропетровської області № 390к від 30.04.2020 року позивача було звільнено на підставі підпункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Проте під час розрахунку не було здійснено виплату вихідну допомоги при звільненні, яка передбачена статтею 44 КЗпП України. Вказує, що така виплата не передбачена Законом України "Про прокуратуру", проте враховуючи, що нормами спеціального закону не врегульовано таке питання, в даних правовідносинах підлягають застосуванню норми КЗпП України.

Ухвалою суду від 23.06.2020 року відкрито провадження у справі, та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 03.08.2020 року призначено розгляд адміністративної справи № 160/6617/20 за правилами загального позовного провадження, та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Відповідачем 24.07.2020 року надано до суду відзив на позов, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що правові підстави для виплати позивачу вихідної допомоги відсутня, оскільки така не передбачена Законом України "Про прокуратуру" у разі звільнення прокурора на підставі підпункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Вказує, що за наслідками проходження позивачем атестації кадровою комісією прийнято рішення № 324 від 09.04.2020 року про неуспішне проходження атестації, та наказом прокурора Дніпропетровської області № 390к від 30.04.2020 року звільнено ОСОБА_1 . Проте такі рішення оскаржуються позивачем у судовому порядку. Посилається на те, що норми Закону України "Про прокуратуру" є пріоритетними перед нормами КЗпП України і трудове законодавство підлягає застосуванню у випадку, якщо нормами спеціального закону не врегульовано спірних правовідносин або коли про застосування приписів трудового законодавства прямо йдеться у спеціальному законі.

03.08.2020 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому зазначено, що відповідачем пропущено строк, встановлений на подання відзиву на позовну заяву, та справа має розглядатись без відзиву. Також зазначено, що оскільки питання виплати вихідної допомоги при звільненні не врегульовані Законом України "Про прокуратуру" у разі звільнення прокурора на підставі підпункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру", до спірного питання підлягають застосуванню норми КЗпП України.

У судовому засіданні 02.09.2020 року позивач та представник позивача вимоги позову підтримали та просили задовольнити з підстав, наведених у позові.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у письмовому відзиві.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 займала посаду прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську області та слідчих регіональної прокуратури прокуратури Дніпропетровської області.

Наказом прокуратури Дніпропетровської області № 390к від 30.04.2020 року, керуючись п.3 ч.1 ст.11 Закону України "Про прокуратуру", п.п.2 п.19 розд.ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську області та слідчих регіональної прокуратури прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі підпункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 14 травня 2020 року.

Згідно довідки прокуратури Дніпропетровської області від 14.05.2020 року № 18-679вих.20 на момент звільнення ОСОБА_1 вихідна допомога або інші виплати не виплачувались.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За частиною шостою статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені спеціальним Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII.

За приписами підпункту 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі: ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звільнена саме на підставі підпункту 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697-VII.

Слід зауважити, що положення трудового законодавства (в тому числі й Кодексу законів про працю) не поширюються на правовідносини, що виникають при визначенні норм виплати заробітної плати прокурорів, порядку такої виплати, оскільки такі врегульовані спеціальним законодавством. Разом із тим, спеціальне законодавство, яким визначено порядок, умови, склад, розміри заробітної плати прокурорів, не врегульовує відносини, що пов`язані з виплатою вихідної допомоги при звільненні у випадку ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Тому згідно зі статтею 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Відтак, в такому разі застосуванню підлягають положення Кодексу законів про працю України.

Статтею 1 Кодексу законів про працю України передбачено, що такий регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Так, приписами статті 44 КЗпП України встановлено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Пунктом першим статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

В даному випадку позивача було звільнена саме на підставі: ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, що визначено у наказі про звільнення № 390к від 30.04.2020 року.

Суд зауважує, що однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Отже, за викладених обставини судом встановлено допущення відповідачем протиправної бездіяльності, що полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Також, при вирішені цього спору, суд, відповідно до частин першої-другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Враховуючи вищенаведені правові норми та встановлене судовим рішенням право позивача на виплату вихідної допомоги при звільненні у випадку ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог ОСОБА_1 та задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною 2 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Отже суд роз`яснює позивачу право на повернення сплаченого судового збору за клопотанням в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді у період з 08.09.2020 року по 15.09.2020 року на лікарняному, повне судове рішення складено 16.09.2020 року.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 139, 242-244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Прокуратури Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність прокуратури Дніпропетровської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні в розмірі середньомісячного заробітку та зобов`язати прокуратуру Дніпропетровської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомоги при звільненні в розмірі 22 344,95 грн. (двадцять дві тисячі триста сорок чотири гривні дев`яносто п`ять копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 16 вересня 2020 року.

Суддя (підпис) Е.О. Юрков