Рішення № 91714633, 22.09.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2020 року Справа № 160/7602/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Мартіросян Г.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/7602/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки),-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

1. 07.07.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач, з урахуванням уточнень від 17.09.2020 року, просить суд визнати протиправними та скасувати видані ГУ ДФС у Дніпропетровській області на ім`я ОСОБА_1 вимоги про сплату боргу (недоїмки):

- №Ф-5721-57У від 12.11.2018 року, відповідно до якої ОСОБА_1 зобов`язано сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування у розмірі 15819,54 гривень;

- №Ф-5721-57У від 07.11.2019 року, відповідно до якої ОСОБА_1 зобов`язано сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування у розмірі 24739,26 гривень.

2. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 07.07.2020 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

3. Ухвалою суду від 09.07.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), було залишено без руху, з підстав передбачених ст.122,123,160,161 КАС України.

4. Позивачем, у строк, визначений в ухвалі суду від 09.07.2020 року були усунуті недоліки позовної заяви.

5. Ухвалою суду від 27.07.2020 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), відкрито провадження в адміністративній справі №160/7602/20 та призначено її розгляд по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, згідно положень ст.262 КАС України.

6. Також, ухвалою суду від 27.07.2020 року було витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії таких документів:

- вимоги Головного управління ДФС у Дніпропетровський області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5721-57У від 21.11.2018 року, відповідно до якої ОСОБА_1 зобов`язано сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування у розмірі 15819,54 гривень;

- вимоги Головного управління ДФС у Дніпропетровський області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5721-57У від 07.11.2019 року, відповідно до якої ОСОБА_1 зобов`язано сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування у розмірі 24739,26 гривень;

- відомості ЄДРПОУ щодо реєстрації позивача, як фізичної особи-підприємця;

- докази направлення позивачу оскаржуваних рішень;

- докази отримання позивачем оскаржуваних рішень контролюючого органу;

- відомості (інформацію) чи є позивач платником ЄСВ станом на 18.02.2020 року;

- докази здійснення позивачем підприємницької діяльності станом 18.02.2020 року;

- відомості (інформацію) чи перебував позивач у спірний період у трудових відносинах у спірний період;

- детальний розрахунок боргу (недоїмки) здійснений під час прийняття оскаржуваних позивачем рішень №Ф-5721-57У від 21.11.2018 року та №Ф-5721-57У від 07.11.2019 року та інші наявні докази щодо суті спору.

7. 21.08.2020 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов з додатками та доказами направлення позивачу, а також із витребуваними судом доказами по справі.

8. 07.09.2020 року позивачем до суду було подано відповідь на відзив на позов відповідача.

9. За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

10. Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

11. У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

12. Отже, рішення у цій справі приймається судом 22.09.2020 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

13. У позовній заяві зазначено, що у листопаді 2018 року та у листопаді 2019 року контролюючим органом було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-5721-57У від 12.11.2018 року, згідно якої станом на 13.01.2019 року позивач має податковий борг у розмірі 15819,54 грн., а також вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-5721-57У від 07.11.2019 року, згідно якої станом на 18.02.2020 року позивач має податковий борг у розмірі 24739,26 гривень.

14. Сума боргу нарахована за період 2017-2019 роки.

15. Позивач вказує, що з 29 жовтня 2013 року та до 15 січня 2020 року була зареєстрована як фізична особа - підприємець, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

16. 15.01.2020 року державну реєстрацію підприємницької діяльності було припинено.

17. Починаючи з 13 січня 2015 року і по теперішній час безперервно перебувала та відповідно перебуває у трудових правовідносинах з різними юридичними особами - роботодавцями, що підтверджується її трудовою книжкою.

18. Протягом усієї тривалості трудових відносин, позивач був та є відповідно застрахованою особою в розумінні Закону №2464-VІ, тобто підлягав та підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню як працівник, і за нього сплачувався і сплачується у встановленому законом порядку єдиний внесок його роботодавцем.

19. Вказане вище також підтверджується довідками та індивідуальні відомості Пенсійного фонду України про застраховану особу.

20. На думку позивача, вона не є страхувальником в статусі фізичної особи-підприємця, одночасно, оскільки позивач є застрахованою особою, та обов`язок по нарахуванню та сплаті єдиного внеску покладається відповідно на її роботодавця.

21. Позивач вважає, що оскаржувані нею вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5721-57У від 12.11.2018 року та №Ф-5721-57У від 07.11.2019 року, згідно яких позивач має податковий борг у загальному розмірі 40558,80 грн., є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв`язку із чим вона звернулася до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

22. Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову.

23. Зазначив, що згідно відомостей облікових даних позивача, 29.10.2013 року було внесено запис щодо державної реєстрації ОСОБА_1 , як фізичної особи-підприємця.

24. 30.10.2013 року позивача було взято на облік у контролюючому органі як фізичну-особу підприємця.

25. Відповідно до ЄДР, 15.01.2020 року позивачем прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності.

26. Таким чином, з 30.10.2013 року по 15.01.2020 року позивач перебувала на обліку у ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як фізична особа - підприємець. За спірний період позивач не подавала будь-якої звітності та перебувала на загальній системі оподаткування.

27. Відповідач вказує, що згідно з абз.3 ч. 8 ст. 9 Закону №2464, (в редакції з 01.01.2018 року), фізичні особи-підприємці, які застосовують загальну систему оподаткування, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а також члени фермерських господарств зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

28. Згідно даних інформаційної системи орану доходів і зборів в інтегрованій картці платника податків відображено несплачені такі нарахування.

29. Вимога від 12.11.2018 року №Ф-5721-57У на суму 15819,54 грн. включає нарахування:

- за 2017 рік по строку 09.02.2018 року за звітний рік в сумі 8448 гривень;

- за 1 квартал 2018 року по строку 19.04.2018 року - 2457,18 грн.( мінімальна заробітна плата 2018 року 3723 х 22 відсотки = 819,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 2457,18 гривень);

- за 2 квартал 2018 року по строку 19.07.2018 року - 2457,18 гривень;

- за 3 квартал 2018 року по строку 19.10.2018 року - 2457,18 гривень.

30. Вимога від 07.11.2019 року №Ф-5721-57У на суму 24739,26 гривень.

31. Включає несплачену суму заборгованості згідно попередньої вимоги та нарахування:

- за 4 квартал 2018 року по строку 21.01.2019 року - 2457,18 гривень;

- за 1 квартал 2019 року по строку 19.04.2019 року - 2754,18 грн. (мінімальна заробітна плата у 2019 року 4173 х 22 відсотки = 918,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 2754,18 гривень);

- за 2 квартал 2019 року по строку 19.07.2019 року -2754,18 грн. - 1880 грн. сплата відповідно до платіжного доручення №47 від 27.07.2019 року;

- за 3 квартал 2019 року по строку 21.10.2019 -2754,18 гривень.

32. Отже, вимога від 07.11.2019 року включає 8448 грн. нарахування за 2017 рік + 9828,72 грн. нарахування за 4 квартали 2018 року + нарахування за 3 квартал 2019 року на суму 8262,54 грн. - 1800 грн. самостійно сплачено позивачем та станом на 31.10.2019 сума недоїмки становить 24 739,26 гривень.

33. Також, відповідач вказав, що на підставі положень ч. 4 ст. 25 Закону №2464 та Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 04.05.2018 року №469(449) були сформовані та належним чином направлені вимоги про сплату боргу (недоїмки).

34. Станом на 18.09.2020 року відповідно до облікових даних позивача у неї наявний статус платника ЄСВ, оскільки КОР не пусті (недоїмка з ЄСВ не погашена).

35. Відповідно до Порядку №1588, зняття з обліку як платника ЄСВ здійснюється на підставі поданої заяви про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою №7-ЄСВ.

36. Зазначена заява від позивача не надходила.

37. Твердження позивача про те, що нею не отримується дохід від підприємницької діяльності та взагалі не здійснюється підприємницька діяльність, на думку податкового органу, не є підставою для несплати єдиного внеску, оскільки таке твердження суперечить приписам п. 2 ч.1 ст. 7 Закону №2464.

38. Отже, на думку податкового органу, оскаржувані позивачем вимоги є правомірними та такими, що прийняті згідно положень чинного законодавства, та відповідно скасуванню не підлягають.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

39. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 (код ОКПП НОМЕР_1 ) перебувала на обліку ГУ ДПС у Дніпропетровській області, починаючи з 30.10.2013 року як фізична особа-підприємець, та у відповідності до положень пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 була платником єдиного внеску.

40. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 15.01.2020 року позивачем припинено здійснення підприємницької діяльність.

41. У період з 13.01.2015 року та по теперішній час, позивач перебувала та перебуває у трудових відносинах з різними юридичними особами, що також підтверджується її трудовою книжкою НОМЕР_2 .

42. Протягом усієї тривалості цих трудових відносин роботодавцями позивача сплачувалися та сплачується у встановленому законом порядку страхові внески, згідно положень чинного законодавства.

43. Вказане вище, також підтверджується довідкою ОК-5, яка містить індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб, копія якої міститься в матеріалах справи.

44. Згідно даних інформаційної системи орану доходів і зборів в інтегрованій картці платника податків, тобто позивача ОСОБА_1 , відображено такі несплачені нарахування.

- за 2017 рік по строку 09.02.2018 року за звітний рік в сумі 8448 гривень;

- за 1 квартал 2018 року по строку 19.04.2018 року - 2457,18 грн.( мінімальна заробітна плата 2018 року 3723 х 22 відсотки = 819,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 2457,18 гривень);

- за 2 квартал 2018 року по строку 19.07.2018 року - 2457,18 гривень;

- за 3 квартал 2018 року по строку 19.10.2018 року - 2457,18 гривень.

- за 4 квартал 2018 року по строку 21.01.2019 року - 2457,18 гривень;

- за 1 квартал 2019 року по строку 19.04.2019 року - 2754,18 грн. (мінімальна заробітна плата у 2019 року 4173 х 22 відсотки = 918,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 2754,18 гривень);

- за 2 квартал 2019 року по строку 19.07.2019 року -2754,18 грн. - 1880 грн. сплата відповідно до платіжного доручення №47 від 27.07.2019 року;

- за 3 квартал 2019 року по строку 21.10.2019 -2754,18 гривень.

45. Таким чином, з урахуванням наведеного вище за позивачем обліковується податкових борг.

46. Отже, враховуючи наявність цього боргу, керуючись абз.1 п. 4 р. VІ Інструкції №449 податковим органом, на підставі даних інформаційної системи органу доходів та зборів, за якими розраховані нарахування єдиного соціального внеску, контролюючим органом були сформовані вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5721-57У від 12.11.2018 року зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 15819,54 грн., а також вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5721-57У від 07.11.2019 року зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 24739,26 гривень.

47. Згідно складеної контролюючим органом вимоги від 12.11.2018 року №Ф-5721-57У про сплату боргу (недоїмки), заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування складає 15819,54 грн. (недоїмка). Сума боргу визначена станом на 13.01.2019 року.

48. Відповідно до складеної податковим органом вимоги від 07.11.2019 року №Ф-5721-57У про сплату боргу (недоїмки), заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування складає 24739,26 грн. (недоїмка). Сума боргу визначена станом на 18.02.2020 року.

49. Таким чином, з урахуванням наведеного вище, встановлено, що за період 2017 - 2019 р.р. по ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску, у зв`язку з чим були сформовані контролюючим органом вказані вище вимоги.

50. Як зазначає відповідач, вищі вказані вимоги були направлені на поштову адресу платника податків з рекомендованими повідомленнями про вручення, однак, поштові відправлення якими направлялися ці вимоги повернуті до контролюючого органу, із відміткою «за закінченням терміну зберігання».

51. Позивач у позові зазначила, що про наявність існування податкового боргу вона дізналася вперше у червні 2020 року уже під час примусового виконання у Покровському відділі Державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

52. Не погодившись із вищезазначеними вимогами про сплату боргу (недоїмки) щодо нарахованих сум податкового боргу у загальному розмірі 40558,80 грн., позивач звернулася до суду із цим позовом, посилаючись на безпідставне нарахування контролюючим органом зазначеної суми.

53. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам слід зазначити про таке.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

54. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

55. За приписами ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

56. Слід зазначити, що спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону № 2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

57. Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі-ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

58. Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;

59. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

60. Статтею 2 Закону № 2464-VI визначено, що його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

61. Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям:

- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

- страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

62. Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

63. Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

64. Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

65. У той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано.

66. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

67. Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

68. На підставі наведеного, можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

69. Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. У іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

70. Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

71. Дослідивши докази по справі, встановлено, що позивач, у період з 13.01.2015 року та по теперішній час перебувала та відповідно перебуває у трудових відносинах з різними юридичними особами.

72. Зазнаване вище, також підтверджується трудовою книжкою позивача НОМЕР_2 копія якої наявна в матеріалах справи.

73. Протягом усієї тривалості цих трудових відносин роботодавцем позивача сплачувалися та сплачується у встановленому законом порядку страхові внески, згідно положень чинного законодавства, що також підтверджується довідкою ОК-5, яка містить індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб, копія якої міститься в матеріалах справи.

74. До того ж, слід звернути увагу на те, що доказів отримання позивачем у спірний період доходів від провадження підприємницької діяльності не встановлено. Відповідач про наявність таких доходів не зазначав.

75. Факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

76. Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї у період, за який винесені оскаржувані вимоги (2017-2019 роки), нараховував та сплачував роботодавець у розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і, як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити підприємницьку (господарську) діяльність, не отримувавши від неї дохід.

77. Однак, позивачу, як фізичній особі-підприємцю, нараховувався до сплати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

78. Отже, за наведених вище мотивів, оскаржувані позивачем вимоги контролюючого органу не можуть вважатися правомірними.

79. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27 листопада 2019 року (справа № 160/3114/19), від 04 грудня 2019 року (справа № 440/2149/19) та від 23 січня 2020 року (справа № 480/4656/18).

80. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимога, винесена Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області №Ф-5721-57У від 12.11.2018 року про сплати боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі, яка складає 15819,54 грн., та вимога, винесена Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області №Ф-5721-57У від 07.11.2019 року про сплати боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі, яка складає 24739,26 грн., є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

81. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

82. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

83. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

84. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

85. Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v.Turkey" №48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

86. Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).

87. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

88. Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

89. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

90. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що контролюючим органом не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірності нарахування ЄСВ в подвійному розмірі, позивачу, ОСОБА_1 , у загальному розмірі 40558,80 гривень.

91. Отже, з урахуванням вищевикладеного, та з системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, у зв`язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, підлягають задоволенню та визнанню протиправною та скасуванню вимоги Головного управління ДФС у Дніпропетровський області про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2018 року №Ф-5721-57У на суму 15819,54 гривень недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску, а також визнанню протиправною та скасуванню вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровський області про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2019 року №Ф-5721-57У на суму 24739,26 гривень недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску.

92. Щодо розплоду судових витрат.

93. Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

94. Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1681,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

95. Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

96. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити.

97. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровський області про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2018 року №Ф-5721-57У на суму 15819,54 гривень недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску.

98. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровський області про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2019 року №Ф-5721-57У на суму 24739,26 гривень недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску.

99. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1681,60 гривень.

100. Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_1 ).

101. Відповідач: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 43145015).

102. Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

103. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

104. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

105. Повний текст судового рішення складено 22.09.2020 року.

Суддя В.В Ільков