Рішення № 91714530, 23.09.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року ЛуцькСправа № 140/10835/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ковальчука В.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Корпорація "Аверс" до Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Корпорація "Аверс" звернулося з позовом до Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Луцької міської ради, оформлене протоколом пленарного засідання шістдесят дев`ятої сесії міської ради сьомого скликання від 29.01.2020 про ненадання дозволу Приватному акціонерному товариству "Корпорація "Аверс" на відновлення меж земельної ділянки комунальної власності на вул. Наливайка , зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по вулиці Наливайка в м. Луцьку.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 22.11.2019 року Приватне акціонерне товариство "Корпорація "Аверс" звернулося до Луцької міської ради із заявою про надання згоди на відновлення меж земельної ділянки комунальної власності по вул. Наливайка , згідно Державного акту на право постійного користування землею ІІ-ВЛ №000400 від 18.07.1995 року. У відповідь на вказану заяву, Луцька міська рада на пленарному засіданні шістдесят дев`ятої сесії міської ради сьомого скликання від 29.01.2020 року відмовила позивачу у наданні згоди на відновлення меж земельної ділянки комунальної власності на вул. Наливайка . При цьому відповідач приймаючи зазначене рішення не вказав причин відмови у наданні дозволу на відновлення меж земельної ділянки. Таке рішення міської ради позивач вважає протиправним та невмотивованим. Позивач вказує, що на час видачі державного акту земельній ділянці не було присвоєно кадастровий номер. Відсутність кадастрового номера перешкоджає реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та отримання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки необхідного для визначення розміру земельного податку. З врахуванням викладеного позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 24 липня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи суддею одноособово.

У відзиві Луцька міська рада позову не визнає, зазначає, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу. У даному випадку за результатами розгляду питання про надання дозволу ПАТ "Корпорація "Аверс" на відновлення меж земельної ділянки комунальної власності на вул. Наливайка рішення прийняте не було, а сам по собі протокол пленарного засідання не є рішенням в розумінні частини 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування". Також відповідач вказує на виключно дискреційні повноваження міської ради у вирішенні земельних питань. З врахуванням зазначеного відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив Приватне акціонерне товариство "Корпорація "Аверс" зазначає, що із витягу з протоколу пленарного засідання від 29.01.2020 року у наданні згоди на відновлення меж земельної ділянки комунальної власності на вул. Наливайка позивачу було відмовлено. Саме це рішення міської ради позивач просить визнати протиправним і скасувати.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Відповідно до рішення Луцької міської ради від 19 травня 1995 року №4/6 Приватному акціонерному товариству "Корпорація "Аверс" було надано у постійне користування для обслуговування адміністративних та господарських споруд 1,24 га землі в межах згідно з планом користування.

На підставі даного рішення було видано Державний акт на право постійного користування землею ІІ-ВЛ №000400 від 18.07.1995 року.

22.11.2019 року Приватне акціонерне товариство "Корпорація "Аверс" звернулося до Луцької міської ради із заявою про надання згоди на відновлення меж земельної ділянки комунальної власності по вул. Наливайка , згідно Державного акту на право постійного користування землею ІІ-ВЛ №000400 від 18.07.1995 року, долучивши до заяви копію державного акту, копію установчих документів, довідку про відсутність заборгованості по сплаті за землю, копію актуальної топографо-геодезичної зйомки, графічний додаток до рішення Луцької міської ради, розроблений на актуальній топографо-геодезичній зйомці землевпорядною організацією.

У відповідь на вказану заяву Луцькою міською радою було направлено позивачу витяг з протоколу пленарного засідання шістдесят дев`ятої сесії міської ради сьомого скликання від 29.01.2020 року, яким відповідач відмовив позивачу у наданні згоди на відновлення меж земельної ділянки комунальної власності на вул. Наливайка (рішення не прийняте). При цьому відповідач відмовляючи у задоволенні заяви позивачу, не вказав причин відмови у наданні дозволу на відновлення меж земельної ділянки.

Позивач не погоджуючись із таким рішенням Луцької міської ради, звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В розумінні Закону України "Про Державний земельний кадастр" №3613-VI Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (ч.1 ст.1 Закону).

Згідно частин першої та другої статті 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр" внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

В силу абзацу третього частини першої статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

Варто зазначити, що відповідно до Наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 року №376 Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 року за № 391/17686 (далі Інструкція), визначено механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.

Згідно з п. 2.1. Інструкції, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Підпунктом 2.3. розділу ІІ Інструкції, комплекс робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: підготовчі роботи, топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою, камеральні роботи, складання і оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Згідно з ст.55 Закону України "Про землеустрій" встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:

а) завдання на складання технічної документації із землеустрою;

б) пояснювальну записку;

в) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом);

г) згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем;

ґ) довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території);

д) копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

е) копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

є) копію правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за умови якщо права власності на такі об`єкти зареєстровані);

ж) матеріали польових топографо-геодезичних робіт;

з) план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів);

и) кадастровий план земельної ділянки;

і) перелік обмежень у використанні земельної ділянки;

ї) у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

й) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Таким чином, згода органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою - є необхідною складовою технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для земель державної та комунальної власності, та, відповідно отримання такої згоди, серед іншого, - є передумовою для можливості затвердження технічної документації задля відновлення меж земельної ділянки.

Саме за такою згодою Приватне акціонерне товариство "Корпорація "Аверс" звернулось до відповідача, який відповідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України і є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин.

Відповідач розглядаючи заву позивача відмовив йому у наданні згоди на відновлення меж земельної ділянки комунальної власності на вул. Наливайка . При цьому відповідач приймаючи зазначену відмову не вказав підстав відмови у наданні дозволу на відновлення меж земельної ділянки.

Як встановлено судом позивач з 1995 року є землекористувачем, якому у встановленому порядку земельна ділянка надана в постійне користування.

Дана земельна ділянка, зважаючи на набуття права користування нею до 2004 року, в силу вищенаведеного пункту 2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр", - вважається сформованою.

Державний акт на право постійного користування землею ІІ-ВЛ №000400 від 18.07.1995 року, - виданий позивачу за формою, затвердженою постановою Верховної Ради України від 13.03.1992 року №2201-XII.

Суд під час розгляду даної справи звертає увагу на те, що вищезазначена форма державного акту - не передбачала можливості присвоєння кадастрового номеру земельної ділянки. Видача та реєстрація державних актів здійснювалася за Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 15.04.1993 року №28. Зазначена інструкція не передбачала і необхідність занесення до Реєстру земель сформованої земельної ділянки та присвоєння кадастрового номеру.

Відтак, земельна ділянка площею 1,24 га, розташована на території Луцької міської ради Волинської області, право на яку посвідчено державним актом на право постійного користування, виданого ПАТ "Корпорація "Аверс" - не занесена до державного реєстру земель, їй не присвоєно кадастровий номер.

Саме це і стало підставою для звернення ПАТ "Корпорація "Аверс" до відповідача, оскільки для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) потребується згода власника земельної ділянки - держави в особі Луцької міської ради.

Суд приходить до переконання, що відмова в наданні такої згоди позивачу з боку відповідача - є протиправною, з огляду на наступне.

Як видно з наявних у справі матеріалів, позивачем у заяві про надання згоди на відновлення меж земельної ділянки площею 1,24 га було порушено питання про відновлення меж земельної ділянки - лише в межах, встановлених в Державному акті на право постійного користування землею ІІ-ВЛ №000400 від 18.07.1995 року.

Також, суд зазначає, що нормами статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Відмовляючи у наданні згоди на відновлення меж земельної ділянки, оформлене протоколом пленарного засідання шістдесят дев`ятої сесії міської ради сьомого скликання від 29.01.2020, відповідач, як вбачається з протоколу сесії міської ради не вносив на розгляд сесії питання про надання згоди, а виніс на розгляд сесії питання про відмову у наданні згоди не вказавши підстав такої відмови та не виніс відповідного рішення.

В ході розгляду справи відповідачем підтверджено та не заперечувалось того, що розгляд заяви позивача органом місцевого самоврядування відбувався за спрощеною процедурою, - а саме: дане питання готувалось до розгляду на пленарних засіданнях міської ради, та, зокрема, проекти рішень про надання чи ненадання позивачу згоди міської ради за наслідком такого розгляду також - не готувались.

Таким чином, вищенаведене свідчить про те, що відповідачем, Луцькою міською радою, не було вжито визначених законом заходів в межах наданих законом повноважень для вирішення порушеного ПАТ "Корпорація "Аверс" питання про надання згоди для встановлення меж земельної ділянки на місцевості.

Відтак, відмова Луцької міської ради, оформлена протоколом пленарного засідання шістдесят дев`ятої сесії міської ради сьомого скликання від 29.01.2020 про надання дозволу Приватному акціонерному товариству "Корпорація "Аверс" на відновлення меж земельної ділянки комунальної власності на вул. Наливайка є протиправною, а позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по вулиці Наливайка в м. Луцьку суд зазначає таке.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Христов проти України" (Khristov v.Ukraine, заява № 24465/04, рішення від 19.02.2009 року, п. 33) повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенцію) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997року, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02), п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; а винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Відповідно до п. 2, 4 та 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як вже було зазначено вище, питання регулювання земельних відносин - вирішуються відповідно до закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідачем не було реалізовано його дискреційні повноваження щодо розгляду порушеного позивачем питання, так як в ході розгляду даної справи встановлено та не заперечувалось відповідачем, що питання про надання позивачу згоди у визначеному законом порядку не виносилось для розгляду на сесії міської ради. Відповідно, і сесією - документи, подані позивачем, не розглядались та не оцінювались.

Відтак, зважаючи на те, що з урахуванням фактичних обставин справи адміністративний суд зобов`язаний не лише констатувати факт неправомірних рішень, дій чи протиправної бездіяльності, але й здійснити ефективне поновлення порушених прав, не перебираючи при цьому на себе дискреційних повноважень органу місцевого самоврядування, який таких повноважень на момент розгляду справи у визначеному законом порядку не реалізував, - суд приходить до висновку, що у даному спорі слід обрати належний спосіб захисту та відновлення порушених прав позивача, який відповідатиме вимогам відповідного судового захисту в розумінні Конвенції, не підміняючи при цьому судовим рішенням дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування щодо розгляду і вирішення порушеного перед ним позивачем питання.

Таким чином, для зобов`язання в судовому порядку Луцької міської ради надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по вулиці Наливайка в м. Луцьку, - як того просить позивач, немає правових підстав, оскільки відповідачем його дискреційні повноваження щодо розгляду заяви позивача не були реалізовані.

Поряд з цим, з огляду на все вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність, окрім визнання протиправною наданої позивачу відмови, обрання належного способу захисту прав позивача, - шляхом зобов`язання Луцької міської ради, як належного суб`єкта, до якого звернувся позивач, - повторно, у визначеному законом порядку, розглянути та вирішити (шляхом прийняття відповідного рішення) питання про надання Приватному акціонерному товариству "Корпорація "Аверс" письмової згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по вулиці Наливайка в м. Луцьку, згідно Державного акту на право постійного користування землею ІІ-ВЛ №0004000 від 18.07.1995 року, та з урахуванням висновків (правової позиції) суду, викладених в даному судовому рішенні.

Відтак, суд приходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволенні частково, судовий збір позивачеві повертається пропорційно до задоволених позовних вимог - у розмірі 1051 грн., сплачений відповідно до квитанції №149 від 15.07.2020 року.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Відмову Луцької міської ради, оформлену протоколом пленарного засідання шістдесят дев`ятої сесії міської ради сьомого скликання від 29.01.2020 про надання згоди Приватному акціонерному товариству "Корпорація "Аверс" на відновлення меж земельної ділянки комунальної власності на вул. Наливайка, визнати протиправною.

Зобов`язати Луцьку міську раду повторно, у визначеному законом порядку, розглянути та вирішити (шляхом прийняття відповідного рішення) питання про надання Приватному акціонерному товариству "Корпорація "Аверс" письмової згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по вулиці Наливайка в м. Луцьку, згідно Державного акту на право постійного користування землею ІІ-ВЛ №000400 від 18.07.1995 року, та з урахуванням висновків (правової позиції) суду, викладених в даному судовому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Луцької міської ради (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Богдана Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ 34745204) на користь Приватного акціонерного товариства "Корпорація "Аверс" (43026, Волинська область, місто Луцьк, проспект Соборності, 28, код ЄДРПОУ 13345692) судовий збір у розмірі 1051 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя В.Д. Ковальчук