Рішення № 91714396, 22.09.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2020 року ЛуцькСправа № 140/10538/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волдінера Ф. А.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.01.2020 № 0001483302, № 0001493302, № 0001503302.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної документальної перевірки достовірності нарахування ФОП ОСОБА_1 сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету за жовтень 2019 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 20.11.2019 № 9276053845) ГУ ДПС у Волинській області було складено та направлено на адресу позивача податкові повідомлення-рішення від 28.01.2020 № 0001483302, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 334 785,00 грн. та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) 83 696,25 грн.; від 28.01.2020 № 0001503302, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт. послуг) у сумі 21 197,50 грн., в тому числі, за податковим зобов`язанням на суму 16 958,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 4239,50 грн.; від 28.01.2020 № 0001493302, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 50 000,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 12 500,00 грн.

Податкові повідомлення-рішення були винесені на підставі акту перевірки від 03.01.2020 № 33/03-20-33-03/ НОМЕР_1 , проведеної на виконання наказу ГУ ДПС у Волинській області від 18.12.2019 №1457, яким встановлено, що на підставі «а» пункту 198.5 статті 198, п. 199.1 п. 199.2 ст.199, п. 200.1 п. 200.4. «б» ст. 200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), СПД-ФО ОСОБА_1 у податковій декларації жовтень 2019 року, нібито, завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку на суму 50000,00 грн., занижено ПДВ що підлягає сплаті до бюджету на 16 958 грн. та завищено від`ємне значення за жовтень 2019 року на суму ПДВ 334 785 грн.

Позивач не погоджується із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вказує, що відповідач неправильно тлумачить норми податкового законодавства, пов`язані з придбанням, державною реєстрацією та використанням в господарській діяльності фізичної особи-підприємця транспортних засобів.

Крім того, звертає увагу суду на те, що в ході проведення перевірки відповідачем не витребовувались документи у позивача, що підтверджують використання автомобіля в його господарській діяльності. З акту позапланової документальної перевірки вбачається, що перевірка була проведена поверхнево без з`ясування всіх фактичних обставин справи, контролюючий орган, в свою чергу, не вжив достатніх заходів для встановлення всіх необхідних фактичних обставин.

Отже, враховуючи вищевикладене ФОП ОСОБА_1 дотримані вимоги податкового законодавства щодо включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту у жовтні 2019 року за операцією з отримання автомобіля у фінансовий лізинг.

Щодо твердження відповідача про те, що платником заявлена до бюджетного відшкодування сума ПДВ більша, ніж задеклароване від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за вересень 2018 року, чим порушено п.200.1 п.200.4 «б» ст.200 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) позивач вказав наступне.

В розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2019 року) позивачем зазначено податкову накладну виписану та зареєстровану Акціонерним Товариством Комерційний Банк «Приватбанк» (ІПН 143605704021) у вересні 2018 року, однак дана податкова накладна взагалі не включалася до податкового кредиту у вересні 2018 року, що відповідно і відображено в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2018 року.

Крім того, в запереченнях на акт перевірки позивачем зазначалося суми платежів сплачених для AT КБ «Приватбанк» (ІПН 143605704021) із зазначенням суми податкового кредиту.

Таким чином, позивач вказує, що податковий орган зробив надумані та нічим не підтвердженні висновки щодо порушення норм п.200.1 п.200.4 «б» ст.200 Податкового кодексу України в частині включення до бюджетного відшкодування позивача сум податкового кредиту за операціями із AT КБ «Приватбанк».

В акті перевірки зазначено, що підприємець ОСОБА_1 передає фізичній особі підприємцю ОСОБА_2 - (і.н. НОМЕР_2 ) майно (спортивний інвентар) загальною вартістю 1147412,6 грн. Згідно пункту 4.1 орендна плата складає 82000 грн., у т.ч. ПДВ 13666,67 грн. Згідно договору №30/09-20191 від 30.09.2019 фізична особа підприємець ОСОБА_1 передає фізичній особі підприємцю ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_2 ) у користування (суборенду) нежитлові приміщення загальною площею 100 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Приміщення надається в суборенду для проведення семінару-інтенсив «майстерня міських екскурсій». Згідно п.2.4 Даного договору суборендна плата складає 500400 грн., в т.ч. ПДВ 83400 грн.

Відповідач також вказав, що документів щодо здійснення діяльності в нежитлових приміщеннях за адресою АДРЕСА_1 площею 915,7 м.кв., які здавались в суборенду, згідно договору суборенди від 01.09.2018 за №3/09/18 в ході проведення перевірки підприємцем не надано, а також не надано до перевірки документів, що підтверджують розподіл плати за суборенду нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 та за оренду інвентаря (спортивні тренажери), внаслідок чого не можливо провести розрахунок частки використання вказаних основних засобів в оподатковуваних операціях.

ФОП ОСОБА_1 зазначає, що податковим органом не взято до уваги та не належним чином проаналізовано факти про те, що згідно договору №30/09-20191 від 30.09.2019 зі змінами, ФОП ОСОБА_1 для ФОП ОСОБА_2 передано в суборенду саме нежитлові приміщення площею 1 000,00 м2, а не 100,00 м2, а саме приміщення передавалось для здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 . Спортивний інвентар був наданий в оренду по окремому договору. Враховуючи наведене, твердження податкового органу суперечать самі собі, оскільки розподіл плати за приміщення та спортивний інвентар не потрібно здійснювати, оскільки плата за їх використання встановлена різними правочинами, в яких, власне вона і визначена.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 22.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, встановлено, що судовий розгляд справи необхідно проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на позовну заяву від 14.08.2020 представник відповідача позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні з мотивів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акту перевірки, яким встановлено порушення платником податку вимог податкового законодавства.

Так в обґрунтування свої позиції представник відповідача зазначила наступне.

Аналізом відображених показників даних податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2019 року від 20.11.2019 № 9276053845 встановлено заниження податкових зобов`язань з ПДВ за жовтень 2018 року на суму ПДВ 401742,82 грн., внаслідок чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на 16958 грн. та завищено від`ємне значення за жовтень 2019 року на суму ПДВ 334785 грн.

Аналізом результатів опрацювання податкової декларації за звітний (податковий) період, за наслідками якого виникло від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, встановлено, що СПД-ФО ОСОБА_1 до податкового кредиту жовтня 2019 року включено ПДВ в сумі 401742,82 грн., згідно податкової накладної виданої ТзОВ «Порше Лізинг Україна» (35571472) за автомобіль Audi Q8 55 TFSI quattro S line - НОМЕР_3 на суму 2008714,1 грн., ПДВ становить 401742,82 грн.

В ході проведення перевірки СПД ОСОБА_1 не було надано документального підтвердження (договори перевезення, заявки на надання послуг перевезення легковим транспортом, платіжних доручень та інших документів підтверджуючих оплату СПД ОСОБА_1 послуг перевезення автомобілем Audi Q8 55 TFSI quattro S line, шляхових листів, ТТН, наказів на відрядження, авансових звітів та ін.) використання легкового автомобіля Audi Q8 55 TFSI quattro S line в операціях, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість.

СПД ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність з роздрібної торгівля напоями в спеціалізованих магазинах, діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування та надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

У підприємця відсутній вид діяльності - торгівля автотранспортними засобами, тобто вищевказаний автомобіль ОСОБА_1 придбавав без мети реалізації його в наступних податкових періодах та нарахування і сплати відповідних податкових зобов`язань з ПДВ.

Використання приватним підприємцем в оподатковуваних операціях автотранспортного засобу можливе лише по транспортним засобам, зареєстрованих на суб`єкта господарювання (а не на приватну особу).

У зв`язку із вищевикладеним, СПД ОСОБА_1 , на порушення підпункту «а» пункту 198.5 статті 198 та п. 199.1 ст.199 Податкового кодексу України, занижено податкові зобов`язання з ПДВ за жовтень 2018 року на суму ПДВ 401742,82 грн.

Також, за результатами перевірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ, із даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів/послуг на загальну сума ПДВ складає 47377 грн., а саме:

згідно договору фінансового лізингу №VOZOFLOWW7TWJ від 24.07.2018 укладено між ФОП ОСОБА_1 та AT КБ «Приватбанк», згідно якого банк здійснює придбання у власність у ТзОВ «Фітнес Трейдинг» майно та передає Лізингоодержувачу, а Лізингоодержувач приймає від банку в платне користування, а після сплати всієї суми у власність на суму 956177,00 грн. Строк погашення згідно графіку лізингових платежів до договору становить 23.09.2023;

податкова накладна №2691 від 25.09.18 на суму 956177,00 грн., ПДВ складає 191235,5 грн.;

платіжне доручення №1 від 23.10.2018 на суму 22773,05 грн. (призначення платежу погашення заборгованості по кредитному договору №VOZOFLOWW7TWJ від 24.07.2018р.);

платіжне доручення №2 від 21.11.2018 на суму 22773,05 грн. (призначення платежу погашення заборгованості по кредитному договору №VOZOFLOWW7TWJ від 24.07.2018р.);

платіжне доручення №3 від 20.12.2018 на суму 22773,05 грн. (призначення платежу погашення заборгованості по кредитному договору №VOZOFLOWW7TWJ від 24.07.2018р.);

платіжне доручення №10 від 17.01.2019 на суму 22773,05 грн. (призначення платежу погашення заборгованості по кредитному договору №VOZOFLOWW7TWJ від 24.07.2018р.);

платіжне доручення №24 від 22.02.2019 на суму 22773,05 грн. (призначення платежу погашення заборгованості по кредитному договору №VOZOFLOWW7TWJ від 24.07.2018р.);

платіжне доручення №37 від 22.03.2019 на суму 22773,05 грн. (призначення платежу погашення заборгованості по кредитному договору №VOZOFLOWW7TWJ від 24.07.2018р.);

платіжне доручення №50 від 22.04.2019 на суму 22773,05 грн. (призначення платежу погашення заборгованості по кредитному договору №VOZOFLOWW7TWJ від 24.07.2018р.);

платіжне доручення №62 від 22.05.2019 на суму 22774,00 грн. (призначення платежу погашення заборгованості по кредитному договору №VOZOFLOWW7TWJ від 24.07.2018р.);

платіжне доручення №74 від 22.06.2019 на суму 22773,05 грн. (призначення платежу погашення заборгованості по кредитному договору №VOZOFLOWW7TWJ від 24.07.2018р.);

платіжне доручення №90 від 24.07.2019 на суму 22773,05 грн. (призначення платежу погашення заборгованості по кредитному договору №VOZOFLOWW7TWJ від 24.07.2018р.);

платіжне доручення №91 від 26.07.2019 на суму 100000,00 грн. (призначення платежу погашення заборгованості по кредитному договору №VOZOFLOWW7TWJ від 24.07.2018р.).

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 укладено договір суборенди від 01.09.2018 за №3/09/18 з ФОП ОСОБА_3 (і.н. НОМЕР_4 ), предметом якого є передача в суборенду нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 площею 915,7 м.кв., орендованих приміщень згідно договорів оренди (описаних в п.1.6.3 акту перевірки), а саме приміщень під №6, 7, 8, 9,10,11,12,13,14,15,16, 17,18,19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 72, 82, 60, 61, 62, 64, 65, 66, 67, 68, 69, 70, 79, 80, 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89, 90. Суборендна плата становить 60000,00 грн. в міс., в т.ч. ПДВ

ФОП ОСОБА_1 згідно вказаного договору передано в суборенду ОСОБА_3 нежитлове приміщення з інвентарем.

Згідно АІС «Податковий блок» 29.07.2019 СПД-ФО ОСОБА_3 припинив державну реєстрацію, внаслідок чого СПД-ФО ОСОБА_1 30.09.2019 заключено договір №30/09- 2019, згідно якого підприємець ОСОБА_1 передає фізичній особі підприємцю ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_2 ) майно (спортивний інвентар) загальною вартістю 1147412,6 грн. Згідно пункту 4.1 орендна плата складає 82000 грн., у т.ч. ПДВ 13666,67 грн.

Згідно договору №30/09-20191 від 30.09.2019 фізична особа підприємець ОСОБА_1 передає фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_2 ) у користування (суборенду) нежитлові приміщення загальною площею 100 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Приміщення надається в суборенду для проведення семінару-інтенсив «майстерня міських екскурсій». Згідно п.2.4 Даного договору суборендна плата складає 500400 грн., в т.ч. ПДВ 83400 грн.

Документів щодо здійснення діяльності в нежитлових приміщеннях за адресою АДРЕСА_1 площею 915,7 м.кв., які здавались в суборенду, згідно договору суборенди від 01.09.2018 за №3/09/18 в ході проведення перевірки підприємцем не надано.

СПД-ФО ОСОБА_1 не надано до перевірки документів, що підтверджують розподіл плати за суборенду нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 та за оренду інвентаря (спортивні тренажери), внаслідок чого не можливо провести розрахунок частки використання вказаних основних засобів в оподатковуваних операціях.

В ході проведення перевірки встановлено, що податкові накладні, які приймають участь в бюджетному відшкодуванні жовтня 2019 року виписані в вересні 2018 року та зареєстровані у встановленому законом порядку, згідно поданого додатку №3 до декларації з податку на додану вартість за жовтень 2019 року.

Так, згідно Додатку №3 до декларації по ПДВ за жовтень 2019 року бюджетному відшкодуванню підлягають ПДВ в сумі 50000 грн., згідно податкових накладних, виписаних Акціонерним Товариством Комерційний Банк «Приватбанк» (143605704021), за спортивний інвентар, а СПД-ФО ОСОБА_1 згідно поданої податкової декларацій з податку на додану вартість за вересень 2018 року задекларовано від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) в сумі «-47377» грн.

Тобто, платником заявлена до бюджетного відшкодування сума ПДВ більша, ніж задеклароване від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за вересень 2018 року, чим порушено п.200.1 п.200.4 «б» ст.200 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями).

Отже, враховуючи вищевикладене та порушення викладені в п.3.15 акту, платником податків на порушення «а» пункту 198.5 статті 198, п. 199.1 п.199.2. ст.199, п. 200.1 п. 200.4. «б» ст. 200 Податкового кодексу України завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у податковій декларації жовтень 2019 року на суму 50000 грн., занижено ПДВ що підлягає сплаті до бюджету на 16958 грн. та завищено від`ємне значення за жовтень 2019 року на суму ПДВ 334785 грн.

Крім того, представник відповідача у відзиві на позовну заяву просив розгляд справи проводити за участі представника.

Відповідно до приписів частин п`ятої та шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому, беручи до уваги, що відповідачем було надано суду відзив на адміністративний позов з достатніми доказами, суд не вбачає підстав для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі.

31.08.2020 ФОП ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив, згідно якої просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що у період з 28.12.2019 по 03.01.2020 на підставі наказу головного управління ДПС у Волинській області від 18.12.2019 №1457 ГУ ДПС у Волинській області відповідно до п.200.11 ст.200, п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України в порядку, встановленому на підставі п.п.78.1.8 п. 78.1 глави 8 розділу II Податкового кодексу України проведено позапланову документальну перевірку достовірності нарахування ФОП ОСОБА_1 сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету за жовтень 2019 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 20.11.2019 № 9276053845), про що складено акт від 03.01.2020 № 33/03-20-33-03/ НОМЕР_1 (а. с. 16-27).

За наслідками проведення вищезазначеної перевірки встановлено, що на підставі «а» пункту 198.5 статті 198, п. 199.1 п. 199.2. ст.199, п. 200.1 п. 200.4. «б» ст. 200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), СПД-ФО ОСОБА_1 у податковій декларації жовтень 2019 року, нібито, завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку на суму 50000 грн., занижено ПДВ що підлягає сплаті до бюджету на 16 958 грн. та завищено від`ємне значення за жовтень 2019 року на суму ПДВ 334 785 грн.

16.01.2020 ФОП ОСОБА_1 подано заперечення на акт перевірки від 03.01.2020 № 33/03-20-33-03/ НОМЕР_1 (а. с. 121-122).

За результатами розгляду заперечень відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення 28.01.2020 № 0001483302, № 0001493302, № 0001503302 (а. с. 26-28).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено обов`язок суб`єкта владних повноважень діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Водночас, статтею 67 Конституції України визначено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України), об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю та операції з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

При цьому, згідно пункту «а» частини третьої цього пункту, постачанням товарів також вважаються фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу.

При цьому, згідно п.187.6 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань лізингодавця для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичної передачі об`єкта фінансової оренди (лізингу) у користування лізингоотримувачу.

Базою оподаткування, у відповідності до п.188.1 ст.188 ПК України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об`єкта лізингу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

У лізингоотримувача датою виникнення права на збільшення податкового кредиту для операцій фінансового лізингу є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу (абзац четвертий пункту 198.2 статті 198 ПК України).

При цьому, підпунктом 196.1.2 пункту 196.1 статті 196 ПК України передбачено, що нарахування та сплата процентів або комісій у складі лізингового платежу у межах договору фінансового лізингу не є об`єктом оподаткування ПДВ.

Перехід права власності на об`єкт лізингу від орендодавця (власника майна) до іншої особи (новому власнику майна) зі збереженням відповідних прав і обов`язків орендодавця за договором фінансового лізингу не змінює податкових зобов`язань орендодавця, орендаря й нового власника майна, сформованих до моменту передачі у власність такого майна (об`єкта лізингу) іншій особі (новому власнику майна).

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв^язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно із підпунктом а, г пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; в операціях, Що не є господарською діяльністю платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 199.1. статті 199 ПК України визначено, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласщи не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Згідно пункту 200.1. статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України).

Відповідно до вимог п. 200.4 ст. 200 ПК України, від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений та підтверджений належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Слід зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих валових витрат та податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний дохід на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду. Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ Україна» та ФОП ОСОБА_1 було укладено Договір про фінансовий лізинг №00018488 від 04.07.2019, згідно якого лізингодавець передає, а лізингоодержувач отримує у користування автомобіль Audi Q8 55 TFSI quattro S line із подальшим його придбанням - після завершення строку лізингу. Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ Україна» складено та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну від 15.07.2019 №2792 на підставі акту прийому-передачі від 15.07.2019 до Договору про фінансовий лізинг №00018488 від 04.07.2019.

Тобто, право на податковий кредит у ФОП ОСОБА_1 виникло на підставі Договору про фінансовий лізинг №00018488 від 04.07.2019 і станом на день проведення податкової перевірки власником транспортного засобу було Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ Україна», а не позивач.

Так, видами господарської діяльності позивача згідно КВЕД-2010 на момент проведення перевірки відповідачем були:

Код КВЕД 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у.;

Код КВЕД 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах;

Код КВЕД 47.26 Роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах;

Код КВЕД 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування;

Код КВЕД 56.30 Обслуговування напоями (основний);

Код КВЕД 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у.;

Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна;

Код КВЕД 73.11 Рекламні агентства;

Код КВЕД 73.12 Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації;

Код КВЕД 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки

Те, що основним видом діяльності підприємця не є надання послуг з перевезення не свідчить про те, що легковий автомобіль не може використовуватися у господарській діяльності, оскільки обслуговування діяльності підприємця очевидно потребує здійснення інших функцій не пов`язаних із основним видом діяльності але таким, що пов`язане із веденням основної господарської діяльності особи, як то переговори із потенційними контрагентами та укладання правочинів, що входять у сферу господарської діяльності позивача.

Копії Протоколів переговорів та договорів про надання послуг, підписані та укладені у результаті господарської діяльності позивача наявні у матеріалах даної справи.

Як вбачається із копій протоколів про проведення переговорів, контрагенти та потенційні клієнти позивача знаходяться в різних регіонах України і, навіть, за кордоном, а тому для логістичного сполучення позивач використовував саме автомобіль Audi Q8 55 TFSI quattro S line.

В межах своєї господарської діяльності позивач, при проведені переговорів із потенційними контрагентами та при укладенні правочинів, пересувався саме на автомобілі Audi Q8 55 TFSI quattro S line, що отриманий позивачем у фінансовий лізинг.

Судом встановлено, що в ході проведення перевірки відповідачем не витребовувались документи у позивача, що підтверджують використання автомобіля в його господарській діяльності.

Водночас, наказом позивача №1-ЛA19 від 01.08.2019 «Про порядок використання автомобіля» визначається порядок використання автомобіля у господарській діяльності Позивача.

Фіксування використання службового автомобіля підтверджується подорожніми листами службового легкового автомобіля №1 за період з 01.08.2019 по 31.08.2019, №1 за період з 01.09.2019 по 30.09.2019, №1 за період з 01.10.2019 по 31.10.2019.

На думку суду, отримання автомобіля у фінансовий лізинг позивачем, як фізичною особою-підприємцем, транспортного засобу марки Audi Q8 55 TFSI quattro S line, підтверджено відповідними первинними документами, які містяться в матеріалах справи та є такими, що дають підстави вважати, що вказаний автомобіль був придбаний та використовувався при здійсненні господарської діяльності позивачем.

Таким чином, суд вважає, що ФОП ОСОБА_1 дотримані вимоги податкового законодавства щодо включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту у жовтні 2019 року за операцією з отримання автомобіля у фінансовий лізинг.

В розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2019 року) позивачем зазначено податкову накладну, виписану та зареєстровану Акціонерним Товариством Комерційний Банк «Приватбанк» (ІПН 143605704021) у вересні 2018 року, однак судом з матеріалів справи не встановлено, що дана податкова накладна була включена до податкового кредиту у вересні 2018 року.

Крім того, в запереченнях на акт перевірки позивачем зазначалися суми платежів сплачених для AT КБ «Приватбанк» (ІПН 143605704021) із зазначенням суми податкового кредиту.

Таким чином, висновки податкового органу щодо порушення норм п.200.1 п.200.4 «б» ст. 200 Податкового кодексу України в частині включення до бюджетного відшкодування позивача сум податкового кредиту за операціями із AT КБ «Приватбанк» не знайшли свого підтвердження при розгляді справи.

Судом не встановлено причинно-наслідковий зв`язок між укладенням договору оренди обладнання від 30.09.2019 №30/09-2019 із ФОП ОСОБА_2 та припиненням державної реєстрації ФОП ОСОБА_3 в контексті податкового законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору №30/09-20191 від 30.09.2019 (зі змінами), ФОП ОСОБА_1 для ФОП ОСОБА_2 передано в суборенду саме нежитлові приміщення площею 1 000,00 м2, а вказане приміщення передавалось для здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 . Спортивний інвентар був наданий в оренду по окремому договору. Враховуючи це, твердження податкового органу є суперечливими, оскільки розподіл плати за приміщення та спортивний інвентар не потрібно здійснювати, оскільки плата за їх використання встановлена різними договорами, в яких, власне вона і визначена.

Також суд не вбачає причинно-наслідкового зв`язку між здійсненням чи нездійсненням господарської діяльності з використанням орендованого майна ФОП ОСОБА_2 та дотриманням вимог податкового законодавства позивачем.

В зв`язку з цим, податкові повідомлення-рішення від 28.01.2020 № 0001483302, № 0001493302, № 0001503302 прийняті необґрунтовано, а відтак є протиправними та підлягають скасуванню.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до частини першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 6306,00 грн., сплачений згідно з квитанцією № 0.0.1761114995.1 від 08.07.2020 (а. с. 15).

Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.01.2020 № 0001483302, № 0001493302, № 0001503302, винесені Головним управлінням ДПС у Волинській області.

Стягнути з Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 43143484) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 6306 (шість тисяч триста шість) гривень.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф. А. Волдінер