Ухвала суду № 91714383, 23.09.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

23 вересня 2020 р. Справа № 120/2790/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни, розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Предметом оскарження в межах даної адміністративної справи є наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-9093/15-20-СГ від 22.04.2020 про відмову у наданні позивачу дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Як слідує зі змісту оскаржуваного наказу, відмова відповідача мотивована тим, що бажана позивачем земельна ділянка відноситься до земель історико-культурного призначення.

При цьому, єдиними доказом віднесення бажаної земельної ділянки до земель історико-культурного призначення є посилання на планово-картографічні матеріали відділу в Тиврівському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Разом із тим, суд зазначає, що частиною 1 статті 19 Земельного кодексу України (надалі -ЗК України) передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до статті 53 ЗК України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Однак, у матеріалах справи відсутні інші докази, які б підтверджували достовірність тверджень відповідача щодо віднесення земельної ділянки, яку позивач має намір отримати у власність, до земель історико-культурного призначення, що унеможливлює встановлення факту приналежності відповідної земельної ділянки до земель історико-культурного призначення.

При цьому, положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України визначено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частина 2 статті 72 КАС України).

Згідно з частиною 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 3 статті 73 КАС України).

Водночас, особливості витребування доказів наведені у статті 80 КАС України, частиною 3 якої передбачено, що про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Відтак, з метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність витребування у Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області належних та допустимих доказів (інформації), які б підтверджували віднесення земельної ділянки, яку позивач бажає отримати у власність, саме до категорії земель історико-культурного призначення.

Керуючись статтями 9, 72, 73, 77, 80, 248 КАС України,

УХВАЛИВ:

Витребувати у Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та зобов`язати його надати суду в 5-денний строк з дня отримання копії даної ухвали належні та допустимі докази, які б підтверджували факт віднесення земельної ділянки, яку ОСОБА_1 бажає отримати у власність, саме до категорії земель історико-культурного призначення.

Ухвала суду першої інстанції оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна