Рішення № 91714335, 22.09.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 вересня 2020 р. Справа № 120/4671/20-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправною, скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницького області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про скасування постанови про накладення штрафу від 26.08.2020 року ВП № 61522199.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю постанови державного виконавця про накладення штрафу в сумі 10200 грн. за невиконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.01.2020 року у справі № 120/3912/19-а. Позивач переконаний, що часткове невиконання рішення суду в частині виплати перерахованих на користь пенсіонера ОСОБА_1 сум відбулося з незалежних від нього причин, які є поважними у розумінні ст. ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки кошти на ці цілі з Державного бюджету виділені не були.

Також позивач вказує на те, що Головним управлінням добровільно вжито (перерахунок пенсії) та вживаються (виплата пенсії) дії на виконання рішення суду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 року, якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. В той же час, на переконання позивача, скасування з 22.07.2020 року в судовому порядку п. п. 1, 2 Порядку № 649 не впливає на виконання судового рішення, ухваленого на користь ОСОБА_1 , оскільки правовідносини між сторонами виникли в період дії вказаного Порядку.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що дії державного виконавця при прийняті оскаржуваної постанови, а також сама постанова від 12.03.2020 року про накладення штрафу є такою, що прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом. Зауважує, що оскільки боржником рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 120/3912/19-а, в частині здійснення виплати стягувачу недоплаченої суми пенсії за період з 01.01.2018 року по 30.11.2018 року в повному обсязі не виконано, тому винесено постанову про накладення штрафу у відповідності до ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження". При цьому відповідач вважає, що посилання позивача на Порядок № 649 є безпідставним, оскільки окремі його положення з 22.07.2020 року визнані нечинними в судовому порядку, а отже боржник зобов`язаний був виконати рішення суду, яке ухвалене на користь ОСОБА_1 , в повному обсязі.

Окремо на адресу суду подано клопотання про залучення до участі в справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .

В клопотанні вказано, що рішення у справі може вплинути на права, свободи, інтереси стягувача по виконавчому провадженню.

Дослідивши подане клопотання та матеріали адміністративної справи, суд приходить до висновку про відмову у його задоволенні, з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 49 КАС України у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

Аналіз вказаної норми свідчить про те, що необхідною умовою залучення третьої особи є той факт, що судове рішення у справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов`язки осіб, які не є стороною у справі.

Предметом даного спору є постанова державного виконавця про накладення штрафу на орган пенсійного фонду та стосується виключно його фінансових зобов`язнь.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення клопотання представника відповідача, оскільки в ньому не обґрунтовано, яким саме чином рішення у справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов`язки ОСОБА_1 .

Суд, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються документи по справі, оцінивши надані сторонами докази, встановив наступне.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16.01.2020 року у справі № 120/3912/19-а задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 без її обмеження максимальним розміром за період з 01.01.2018 року по 30.11.2018 року та виплатити позивачу недоплачені за вказаний період суми пенсії.

03.03.2020 року у даній справі видано виконавчий лист.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 12.03.2020 року відкрито виконавче провадження ВП № 61522199 щодо виконання судового рішення та надано боржнику строк для надання відповіді та документального підтвердження щодо виконання рішення суду.

Листом від 19.03.2020 року № 0200-0802-5/12061 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомило державного виконавця, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.01.2020 року у справі № 120/3912/19-а добровільно виконане 04.03.2020 року до відкриття виконавчого провадження, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.

Поряд із цим наголошено, що сума заборгованості у розмірі 2976,50 грн. за період з 01.01.2018 року по 31.11.2018 року буде виплачена у відповідності до Порядку № 649, яким затверджено механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування пенсійних виплат на виконання судових рішень після виділення коштів з Державного бюджету на цю мету.

Також судом з`ясовано, що сума заборгованості у розмірі 2976,50 грн. обліковується в Реєстрі судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, що підтверджується витягом про включення до Реєстру.

Разом із тим, 23.07.2020 року стягувач ОСОБА_1 самостійно звернувся до органу державної виконавчої служби із письмовою заявою, в якій, зокрема, повідомив про те, що пункти 1 та 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 року "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду" визнано протиправними та нечинними в судовому порядку з 22.07.2020 року, а тому просив забезпечити виконання судового рішення у справі № 120/3912/19-а, а у випадку його невиконання просив накласти штраф на посадових осіб боржника.

28.07.2020 року відповідач надіслав на адресу позивача вимогу державного виконавця за № 6700/2.3-22/3, якою зобов`язав боржника надати документальне підтвердження щодо повного та фактичного виконання рішення суду у справі № 120/3912/19-а в строк до 05.08.2020 року.

На виконання даної вимоги Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, листом від 06.08.2020 року № 0200-0802-5/35930, повідомило відповідача про вжиті ним заходи на виконання судового рішення, про які зазначалося в попередньому листі (від 19.03.2020 року № 0200-0802-5/12061), а також додатково зазначило про те, що скасування постановою Шостого апеляційного адміністративного суду за № 640/5248/19 від 22.08.2020 року п. п. 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 року "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", не покладає обов`язку на Головне управління щодо здійснення ОСОБА_1 одночасної виплати нарахованих сум.

В подальшому, постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 07.08.2020 року, в рамках виконавчого провадження № 61522199, на боржника, у зв`язку з невиконанням в повному обсязі судового рішення без поважних причин, накладено штраф у розмірі 5100 грн., і зобов`язано останнього протягом десяти робочих днів виконати рішення суду, а також попереджено про кримінальну відповідальність за умисне не виконання рішення суду

Зазначена постанова про накладення штрафу була оскаржена пенсійним органом до Вінницького окружного адміністративного суду.

Рішенням суду від 21.08.2020 року у справі № 120/4164/20-а позов задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця про накладення штрафу від 07.08.2020 року у виконавчому провадженні ВП № 61522199.

Не зважаючи на зазначені обставини, державним виконавцем 26.08.2020 року винесено наступну постанову про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у подвійному розмірі, з підстав невиконання рішення суду в наданий державним виконавцем строк.

Дане рішення одночасно є предметом оскарження у даній справі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Питання примусового виконання судових рішень регулюються Законом України "Про виконавче провадження".

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.01.2020 року у справі № 120/3912/19-а здійснювалося ГУ ПФУ у Вінницькій області ще до відкриття виконавчого провадження, з урахуванням Порядку № 649.

Звертаючись з цим адміністративним позовом, позивач послався на правову позицію, викладену у рішеннях Верховного Суду від 24.01.2018 року у справі № 405/3663/13-а та від 21.02.2018 року у справі № 814/2655/14, які стосується того, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення за таких обставин штрафу на боржника ще більше ускладнює його фінансове становище, тому відсутність бюджетного та іншого фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат.

Щодо вказаних доводів позивача суд зазначає наступне.

Дійсно, на момент виконання позивачем рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.01.2020 року у справі № 120/3912/19-а в частині виплати стягувачу донарахованих коштів в сумі 2976,50 грн. за період з 01.01.2018 року по 30.11.2018 року механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету, визначався Порядком № 649.

Згідно п. 3 Порядку № 649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.

Пунктом 4 Порядку № 649 визначено, що черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.

Відповідно до п. 5 Порядку № 649 для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.

Згідно з п. 6 Порядку № 649 перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.

Пунктом 10 Порядку № 649 передбачено, що виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.

Як слідує із матеріалів справи, оскаржувана постанова від 26.08.2020 року про накладення штрафу на боржника в розмірі 10200 грн. винесена відповідачем на підставі ст. ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", саме із мотивів за повторне невиконання судового рішення без поважних причин.

Частиною 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" визначено у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Отже, з аналізу вказаних норм слідує, що Законом України "Про виконавче провадження" встановлено відповідальність боржника саме за невиконання судового рішення без поважних причин. А тому, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу та у разі повторного не виконання рішення без поважних причин та накладення штрафу на боржника у подвійному розмірі, має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення саме без поважних причин.

При цьому, поважними в розумінні наведених норм Закону України "Про виконавче провадження", можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Відповідно до положень пп. пп. 4, 5 п. 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Тобто, виплати пенсій здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.

Згідно із Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого указом Президента України від 06.04.2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України готує пропозиції щодо формування та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, бере у межах своїх повноважень участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України та проекту Державного бюджету України, планує свої доходи та видатки, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України, складає звіт про його виконання та подає їх в установленому порядку Міністру праці та соціальної політики для внесення на розгляд Кабінету Міністрів України.

В силу ст. 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ст. ст. 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Як встановлено з матеріалів справи, на виконання рішення суду у справі № 120/3912/19-а позивач провів розрахунок розміру пенсії ОСОБА_1 , який станом на 01.01.2018 року склав 10275,42 грн. без обмеження максимальним розміром та донараховано стягувачу кошти в сумі 2976,50 грн. за період з 01.01.2018 року по 30.11.2018 року, виплата яких наразі не відбулась, оскільки така заборгованість включена до реєстру рішень суду, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.

Тобто, наразі відсутні підстави стверджувати, що рішення суду позивач не виконане взагалі. Фактично, залишилась невиконаною лише частина цього рішення, щодо якого існував окремий порядок його виконання.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що виконання рішення суду у справі № 120/3912/19-а у порядку черговості згідно Порядку № 649 є поважною підставою несвоєчасної виплати платежів, оскільки грошові кошти у вигляді перерахованої пенсії, яка належить ОСОБА_1 не є власністю позивача (ГУ ПФУ у Вінницькій області), не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Така правова позиція також висловлена у постановах Верховного Суду України від 30.06.2015 року у справі № 21-1044а15, від 20.10.2015 року у справі № 21-2630а15, від 02.02.2016 року у справі № 21-5118а15, від 22.11.2016 року у справі № 21-1907а16, постановах Верховного Суду від 24.01.2018 року у справі № 405/3663/13-а, від 21.02.2018 року у справі № 814/2655/14.

Щодо посилання відповідача у відзиві на позовну заяву про скасування в судовому порядку пунктів 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 року "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".

З даного приводу слід зазначити наступне.

Дійсно постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 року у справі № 640/5248/19 апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Пенсійного фонду України залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 року змінено, зокрема п. 2 резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції: "Визнати протиправними та нечинними п. п. 1 та 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".

Відповідно до ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, до 22.07.2020 року Порядок № 649 був чинний, і боржник зобов`язаний був ним керуватись. У той же час, після 22.07.2020 року відшкодування невиплаченої суми заборгованості може бути здійснено лише за наявності для цього відповідних фінансових ресурсів, а тому дана обставина не може вважатися такою, що призводить до невиконання судового рішення без поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу, а згідно ч. 2 цієї статті КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналізуючи матеріали адміністративної справи у своїй сукупності та враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що відповідачем не доведено суду правомірність прийняття оскаржуваної позивачем постанови, оскільки невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. При цьому накладення штрафу у подвійному розмірі на боржника та його стягнення у дохід держави в такому випадку жодним чином не захищає право особи (стягувача) на отримання тих же бюджетних коштів з Державного бюджету України.

За таких обставин, суд вважає, що постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про накладення штрафу від 26.08.2020 року ВП № 61522199 в розмірі 10200 грн. є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем не понесено судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, у зв`язку із чим відсутні підстави для вирішення даного питання.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, ЄДРПОУ 13322403) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, ЄДРПОУ 43316784) про визнання протиправною, скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про накладення штрафу від 26.08.2020 року у виконавчому провадженні ВП № 61522199.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Альчук Максим Петрович