Рішення № 91714324, 23.09.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 вересня 2020 р. Справа № 120/3471/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку. Однак, рішенням №025350003653 від 09.06.2020 відповідачем протиправно, на думку позивача, відмовлено у призначенні такої пенсії з посиланням на відсутність відповідного періоду проживання (роботи) на території радіоекологічного забруднення.

Позивач, вважаючи таку відмову протиправною, звернулася до суду з цим позовом у якому просить:

- визнати протиправною відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 18.05.2020.

Ухвалою суду від 24.07.2020 залишено позовну заяву без руху.

У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 13.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

11.09.2020 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Однак, суд не приймає до уваги вказаний відзив, оскільки останній не підписаний уповноваженою на те особою.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали адміністративної справи у їх сукупності, оцінивши надані докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно посвідчення Серії НОМЕР_1 від 11.08.1993, є громадянкою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (Категорія 4).

Згідно довідки відділу введення реєстру територіальної громади Ладижинської міської ради Вінницької області від 26.05.2020 №23-14-550 місце проживання позивачки дійсно зареєстровано в м. Ладижин Вінницької області з липня 1984 року по даний час.

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Ладижинської міської ради Вінницької області від 18.05.2020 №447, м. Ладижин відноситься до населеного пункту категорії 4, яке постраждало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС з 26.04.1986 по 31.12.2014.

Позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

За результатами розгляду вказаної заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення №025350003653 від 09.06.2020, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку.

Рішення органу Пенсійного фонду обґрунтоване тим, що відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки, якщо постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період та додатково на 1 рік за 3 роки проживання чи роботи, але не більше 5 років.

Заявницею надано уточнюючу довідку №23-14-550 від 26.05.2020, видану Ладижинською міською радою, згідно якої вона постійно зареєстрована та проживає в м. Ладижині Тростянецького району з 24.07.1984 по теперішній час. Згідно довідки №447 від 18.05.2020, виданої Ладижинською міською радою, м. Ладижин відносилося до населених пунктів четвертої зони посиленого радіоекологічного контролю внаслідок аварії на ЧАЕС.

Відповідно до відомостей, зазначених в паспорті громадянки України, місце проживання заявниці зареєстроване в м. Ладижині з 21.02.1997.

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи, виданої Ладижинською міською радою, №23-15-1034 від 26.05.2020 місце проживання зареєстровано в м. Ладижині з 06.09.2011.

З наданих документів простежуються наступні відомості про трудову діяльність з моменту аварії на ЧАЕС по 31.12.2014:

з 26.04.1986 по 03.03.1989 - м. Ладижин; з 17.03.1989 по 01.01.1993 - Російська Федерація; з 02.01.1993 по 03.04.1994 - період здійснення догляду за дитиною до 3-річного віку (однозначно визначити місце проживання неможливо); з 22.12.1994 по 31.12.2014 - м. Ладижин.

Для підтвердження факту постійного проживання в населеному пункті, віднесеному до зони посиленого радіоекологічного контролю, в періоди з 14.01.1990 по 24.01.1990, з 25.02.1991 по 01.03.1991, з 04.04.1991 по 11.04.1991 та з 02.01.1993 по 03.04.1994, заявниця надала уточнюючу довідку №429 (без дати вихідної реєстрації), видану КП «Ладижинська міська лікарня» Ладижинської міської ради, згідно якої заявниця в зазначені періоди перебувала в пологовому відділенні даного закладу з приводу вагітності; та свідоцтва про народження дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно яких місце народження дітей зазначено - м. Ладижин. Проте, згідно записів у трудовій книжці в період з 17.03.1989 по 01.01.1993 заявниця перебувала у трудових відносинах в Російській Федерації та має безперервний трудовий стаж за даний період.

Проте, чинним законодавством передбачено право на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку за умови постійного проживання чи постійної роботи у зоні посиленого радіологічного контролю.

При цьому, факт перебування в лікарні протягом певного періоду може свідчити про тимчасове перебування особи в певній місцевості, що свідчить про невиконання вимог щодо постійного проживання чи постійної роботи на даній території, а тому - не може бути взятий до уваги при визначенні права на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку.

Отже, згідно наданих документів вбачається, що ОСОБА_1 фактично проживала (працювала) в зоні посиленого радіологічного контролю з 26.04.1986 по 03.03.1989, з 22.12.1994 по 31.12.2014, що становить менше 4 років станом на 01.01.1993, тому права на зниження пенсійного віку не має.

Згідно наданих документів, страховий стаж ОСОБА_1 становить 35 років 9 місяців 20 днів.

У зв`язку з викладеним, відповідачем відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в зв`язку з відсутністю необхідної тривалості періоду постійного проживання чи роботи у зоні посиленого радіологічного контролю - не менше 4 років станом на 01 січня 1993 року.

Вважаючи таку відмову у призначенні пенсії протиправною позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Особливості реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовано Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Частиною 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки (якщо постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково на 1 рік за 3 роки проживання чи роботи, але не більше 5 років.

Відповідно до частини 3 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

*Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Аналіз наведених приписів свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із врахуванням додаткових пільг, встановлених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Як свідчать матеріали справи, спірним у правовідносинах, що виникли, є достатність періоду постійного проживання позивача на території радіоактивного забруднення в розумінні статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Водночас, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1), деталізовано порядок призначення пенсії на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Так, абзацом 9 підпункту 5 пункту 2.1 вказаного Порядку визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Відтак, положеннями Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до заяви про призначення пенсії подаються посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

За змістом частини третьої та четвертої статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Так, судом встановлено, що позивач в підтвердження факту постійного проживання у зоні посиленого радіологічного контролю у відповідний період до заяви про призначенням пенсії на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" додано:

- копію посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (Категорія 4) від 11.08.1993 Серії НОМЕР_1 ;

- копію трудової книжки серії НОМЕР_2 , з якої вбачається, що ОСОБА_1 з 23.07.1984 по 03.03.1989 працювала на Ладижинському заводі ферментних препаратів, з 17.03.1989 по 01.01.1993 працювала в районах Крайньої Півночі вахтово-експедиційним методом, з 22.12.1994 по 31.07.1995 працювала в Ладижинській школі №3 І-ІІІ ст., з 01.08.1995 по 31.12.2017 - в Ладижинській міській лікарні, з 01.02.2018 по 03.06.2018 - виплата по безробіттю, з 04.06.2018 по теперішній час працює у ТОВ "Вінницька птахофабрика";

- довідку відділу ведення реєстру територіальної громади Ладижинської міської ради Вінницької області вих. №23-14-550 від 26.05.2020, з якої слідує, що місце проживання позивача дійсно зареєстровано в м. Ладижин Вінницької області з липня 1984 року по даний час;

- довідку Виконавчого комітету Ладижинської міської ради Вінницької області від 18.05.2020 №447 про те, що м. Ладижин відноситься до населеного пункту категорії 4, яке постраждало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС з 26.04.1986 по 31.12.2014;

- довідку КП "Ладижинська міська лікарня" Ладижинської міської ради №429, яка свідчить, що 28.08.1989 позивачка стала на облік в жіночу консультацію Ладижинської лікарні з приводу вагітності та у періоди з 14.01.1990 по 24.01.1990, з 25.02.1991 по 01.03.1991, з 04.04.1991 по 11.04.1991 та з 02.01.1993 по 03.04.1994 перебувала в зазначеному закладі з приводу вагітності та пологів;

- копії свідоцтва про народження дітей Серії НОМЕР_3 від 06.02.1990 та Серії НОМЕР_4 від 18.04.1991, в яких вказано, що місце народження дітей м. Ладижин Тростянецький район Вінницька область.

Водночас, суд зауважує, що під час виконання роботи вахтово-експедиційним методом, відпочинок між вахтами надається за місцем постійного проживання, а тривалість вахти не може перевищувати одного місяця.

Такого ж висновку дійшов Вінницький апеляційний адміністративний суд у постанові від 06.02.2018 у справі № 129/1173/17.

Крім цього, на підтвердження того, що позивач постійно проживала у м. Ладижин надано карту щеплень дітей, відповідно до яких останнім проводились щеплення протягом 1991-1996 років у Ладижинській міській лікарні.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 р. № 106 м. Ладижин Вінницької області віднесені до зони посиленого радіоекологічного контролю внаслідок аварії на ЧАЕС категорії 4.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, встановлені цим Законом.

Згідно п. 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 (чинного на час видачі позивачу посвідчення, далі - Порядок №51), особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.

Відповідно до пункту 2 Порядку посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Отже, за наявності підстав передбачених ст. 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особі видається відповідне посвідчення, яке надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та після отримання такого посвідчення, особа вважається такою, що має статус потерпілої від ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до статті 11 Закону.

У відповідності до п. 10 Порядку № 51 посвідчення видаються, зокрема, особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток N 7).

Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку, що посвідчення позивача від 11.08.1993 Серії НОМЕР_1 підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 27.02.2018 року у справі №344/9789/17, від 22.03.2018 року у справі №588/538/16-а, від 13.11.2019 у справі 572/683/17.

Отже, при встановленні статусу потерпілої від ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 4 та видачі відповідного посвідчення, яке згідно вказаного є безумовним підтвердження наявності відповідного статусу у особи, вже було підтверджено та встановлено факт постійного проживання не менше чотирьох років на території зони посиленого радіоекологічного контролю, станом на 1 січня 1993 року, оскільки у випадку іншого підстави для видачі йому посвідчення 4 категорії були б відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачці 11.08.1993 Вінницькою обласною державною адміністрацією видано посвідчення громадянки, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 серія Серії НОМЕР_1 .

Наявність у позивачки статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи відповідачем не оспорюється, посвідчення є чинним і вказує на те, що остання згідно положень Закону №796-XII та Порядку № 51, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Встановлені судом обставини справи свідчать, що позивачка дійсно з моменту аварії працювала/проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю та станом на 01.01.1993 не менше 4-х років, що також підтверджується наявними у матеріалах справи відомостями довідок.

Відтак, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що наявні в позивача документи, які знаходяться в матеріалах справи, містять достатньо даних, які вказують додержання умови надання пенсій за віком особам, які проживали або працювали на територіях радіоактивного забруднення викладені у ст. 55 Закону №796-ХІІ, та наявність права зменшення пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, як особі, яка з моменту аварії постійно проживала у зоні посиленого радіоекологічного контролю і станом на 01.01.1993 прожила у цій зоні не менше чотирьох років.

Оцінивши наявні у справі докази суд доходить висновку, що приймаючи рішення №025350003653 від 09.06.2020 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, відповідач не надав належної правової оцінки тим доказам, які надані позивачем, у зв`язку з чим зробив передчасний висновок про відсутність необхідної тривалості періоду постійного проживання чи роботи у зоні посиленого радіологічного контролю - не менше 4 років станом на 01.01.1993.

Відтак, оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивач є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи та має право на користування пільгами, зокрема, правом на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області №025350003653 від 09.06.2020 про відмову у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку не відповідає передбаченим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.

У свою чергу суд вважає за необхідне зазначити, що у межах спірних правовідносин адміністративним судом не здійснюється призначення пенсії, а перевіряється виключно законність рішення органу пенсійного фонду про відмову в призначенні пенсії, за наслідками чого суд може визнати протиправними такі рішення, дії чи бездіяльність, а як наслідок - зобов`язати вчинити певні дії.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Доцільно відзначити, що здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.

Акт, прийнятий у ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Отже, суд не може перебирати на себе функції, які відносяться до виключної компетенції органів Пенсійного фонду, зокрема-функції щодо призначення пенсії та зобов`язувати відповідача прийняти те чи інше рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №752/20012/16-а, від 12 червня 2018 року у справі № 800/248/17, від 12 лютого 2019 року у справі №825/1602/17 та від 05 березня 2019 року у справі №2040/6320/18.

Таким чином, суд дійшов висновку по відсутність правових підстав для задоволення позову у спосіб, який просить позивач, оскільки зобов`язання відповідача призначити їй пенсію, свідчить про перебирання судом повноважень суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі), до компетенції якого, віднесено розгляд заяви про призначення пенсії.

В той же час, приписи абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України визначають, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених права позивача є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №025350003653 від 09.06.2020.

У свою чергу, визначаючись щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах, зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 18.05.2020, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент звернення позивача за призначенням пенсії (2020 рік) їй виповнилося 54 роки (1966 р.н.). Факт наявності в позивача 35 років 09 місяців 20 днів трудового стажу підтверджений органом Пенсійного фонду у рішенні №025350003653 від 09.06.2020.

Водночас, звертаю увагу, що з врахуванням зменшення пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, позивачем не дотримано необхідні для призначення пенсії за віком умови, адже мінімальний вік з яким позивач має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 5 років є 55 років, тому заява про призначення пенсії є передчасною.

Вищенаведене приводить до висновку про відсутність в позивача право на призначення пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Разом з тим, суд зауважує, що оскільки процедура вирішення питання про призначення пенсії не закінчена, а також зважаючи на те, що у рішенні Пенсійного органу не враховано всіх обставин, які мають значення для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд не вбачає підстав для обрання способу захисту визначеного позивачем.

За таких обставин, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналіз вказаної правової норми свідчить про те, що відповідач повинен доводити правомірність своїх рішення, дій чи бездіяльності. Водночас, позивач не позбавлений обов`язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги. Тобто обов`язок доказування в адміністративному процесі не покладено виключно на суб`єкта владних повноважень, а розподілений в залежності від вимог та заперечень.

У даному випадку обов`язок доказування правомірності оспорюваних дій належить відповідачу, в той час як позивач зобов`язаний підтвердити належними та допустимими доказами обставини, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №025350003653 від 09.06.2020 про відмову у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та прийняти відповідне рішення з урахуванням правових висновків, викладених у судовому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 420,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 )

Відповідач: Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13322403)

Суддя Комар Павло Анатолійович