Рішення № 91714078, 21.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.09.2020Справа № 910/10298/20Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (01024, м.Київ, вул.Велика Васильківська 15/2, код ЄДРПОУ 36086124)

до Приватного акціонерного товариства "Українська Пожежно-Страхова Компанія" (04080, м.Київ, вул. Кирилівська, буд.40, код ЄДРПОУ 20602681)

про стягнення 114 897,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування"звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська Пожежно-Страхова Компанія" про стягнення 111 152,76 грн відшкодування по ДТП 06.12.2019 з вини страхувальника відповідача за полісом АО/0043654, 2623,93 грн пені, 564,87 грн 3% річних, 556,43 грн інфляційних втрат.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 21.07.2020 відкрив провадження у справі № 910/10298/20 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надав строк для реалізації процесуальних прав.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що 06.12.2019 та 20.12.2019 отримав повідомлення та заяву про виплату страхового відшкодування по ДТП 06.12.2019 від власника пошкодженого в ДТП автомобіля - страхувальника позивача за договором добровільного страхування № 208.19.2487506 від 19.09.2019 - ТОВ « 88/99ть», у заяві про виплату не було вказано про будь-які отримані виплати від позивача, тому підстав для зменшення чи відмови у виплаті не було, 07.04.2020 відповідач здійснив за вказаними заявами виплату відшкодування на користь ТОВ « 88/99ть» у розмірі 68 397,36 грн, у зв`язку із чим виконав своє зобов`язання у сплаті у повному обсязі, підстави для повторної виплати по одному й тому ж ДТП є необґрунтованими; відповідно до п.9.17 договору добровільного страхування № 208.19.2487506 від 19.09.2019 у зв`язку із отриманням страхувальником відшкодування за рахунок третіх осіб останній втратив право на виплату від позивача, тому позивач не позбавлений права повернути виплачені ним кошти за рахунок свого страхувальника, у заявленій сумі як безпідставно набуті в порядку ст. 1212 ЦК України.

Позивач не погодився із аргументами відповідача та надав пояснення, що виплата відповідачем відшкодування 07.04.2020 була здійснена на користь ТОВ « 88/99ть», за наявності отриманої від позивача заяви 11.02.2020 про отримання останнім в порядку регресу права та заміни кредитора у зобов`язанні, тому доводи про протилежне є безпідставними, розрахунок відповідачем страхового відшкодування у сумі 68 397,36 грн здійснено за неналежними документами, зменшення на суму ПДВ необґрунтоване. Також позивачем викладено клопотання про залучення до участі у справі третьої особи та виклику учасників справи у судове засідання.

Розглянувши клопотання позивача, суд залишив їх без задоволення у зв`язку із малозначністю справи, недоведеністю підстав неможливості подачі клопотання про розгляд справи із повідомленням учасників разом з позовною заявою відповідно до ч. 7 ст. 250 ГПК України, у т.ч. враховуючи клопотання позивача, викладене у п.1 прохальної частини позовної заяви про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Клопотання про залучення третьої особи до участі у справі судом відхилене у зв`язку із недоведеністю підстав.

Відповідачем заперечень на відповідь на відзив не подано.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, за відсутності клопотань учасників справи про продовження процесуальних строків, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

19.09.2019 року між ТДВ «Експрес Страхування» (страховик) та ТОВ « 88/99ть» (страхувальник) було укладено договір №208.19.2487506 добровільного страхування транспортних засобів, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону та пов`язані з володінням, розпорядженням та користуванням наземним транспортним засобом «RENAULT/LOGAN» державний номер НОМЕР_1 .

Відповідно до постанови Святошинського районного суду від 15.01.2020 у справі №759/23468/19 (провадження № 3/759/234/20), 06.12.2019 о 09 год. 15 хв. в м. Києві по пр..Палладіна сталася дорожньо-транспортна пригода за участю двох автомобілів, а саме -«RENAULT/LOGAN» державний номер НОМЕР_1 та «Mersedes-Benz», державний номер НОМЕР_2 . Вказана ДТП трапилась внаслідок допущеного порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_1 . Даною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України.

27.12.2019 страхувальник - ТОВ « 88/99ть» звернувся до позивача із заявою про ДТП 06.12.2019, та виплатою страхового відшкодування по договору №208.19.2487506 на рахунок СТО АЦ Голоївський.

Відповідно до рахунку-фактури ТОВ «АЦ Голосіївський» № СЧ-0012998 від 19.12.2019, вартість відновлювального ремонту автомобіля «RENAULT/LOGAN» державний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження в ДТП 06.12.2019 склала 120 242,12 грн.

03.01.2020 позивач за заявою страхувальника, на підставі страхового акта № 3.19.3484-1 від 03.01.2020 за платіжним дорученням № ЦО00030 здійснив виплату на рахунок ТОВ «АЦ Голосіївський» страхового відшкодування для проведення ремонтних робіт автомобіля «RENAULT/LOGAN» державний номер НОМЕР_1 у сумі 113 752,76 грн.

Протоколом огляду транспортного засобу від 21.01.2020 визначено характер та перелік пошкоджень автомобіля «RENAULT/LOGAN» державний номер НОМЕР_1 в ДТП 06.12.2019.

За Актом виконаних робіт ТОВ «АЦ Голосіївський» № ЗН-81195 від 20.01.2020 вартість деталей, ремонтних робіт, необхідних для відновлення автомобіля страхувальника позивача становить 120 242,11 грн.

Відповідно до Звіту № 130 про оцінку КТЗ «RENAULT/LOGAN» державний номер НОМЕР_1 , складеного 23.01.2020, вартість відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу визначено у сумі 122 541,33 грн.

Згідно з довідкою про дорожньо-транспортну пригоду №3019344505647624 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Mersedes-Benz», державний номер НОМЕР_2 - ТОВ «АВТОПІЛОТ» станом на час ДТП 06.12.2019 була застрахована в ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» за полісом № АО/0043654.

Відповідно до витягу з централізованої бази даних МТСБУ та копії полісу ліміт за шкоду майну за полісом АО/0043654 складає 130 000,00 грн, а франшиза 2600,00 грн.

Матеріалами справи встановлено, що 07.02.2020 позивач надіслав на адресу відповідача листом за вих..№ 274/07-3.19.3484 від 05.02.2020 заяву № 3.19.3484 про відшкодування шкоди (виплату страхового відшкодування» по ДТП 06.12.2019 у розмірі 113 752,76 грн виплаченого страхового відшкодування за платіжним дорученням № ЦО00030 від 03.01.2020. Вказана вимоги згідно опису вкладення в цінний лист та фіскального чеку була надіслана за поштовим відправленням № 0500078151822 та відповідно до пошукового ресурсу Укрпошти вручена відповідачу - 11.02.2020, проте залишена без відповіді .

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Зокрема, відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України "Про страхування").

Положеннями статті 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За змістом статті 980 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України "Про страхування" залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.

У свою чергу, за вольовою ознакою згідно з положеннями статті 999 Цивільного кодексу України і статей 6, 7 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним і обов`язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому, договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується із відповідним обов`язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас, така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

До таких випадків, зокрема, відноситься виплата страховиком за договором добровільного страхування страхового відшкодування страхувальнику (потерпілому), внаслідок чого до такого страховика переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток, зокрема, й до страхувальника за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі № 910/2603/17 від 04.07.2018 висловила правову позицію, згідно з якою перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов`язанні до страховика в порядку статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" є суброгацією.

При цьому, помилковим є ототожнення права вимоги, визначеного статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України, із правом вимоги (регресу), визначеного статтею 1191 Цивільного кодексу України, оскільки наведені норми регулюють різні за змістом правовідносини - суброгацію у страхових відносинах та регрес.

Так, на відміну від суброгації у страхових відносинах, де, як вже зазначено вище, право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов`язання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи.

Це виходить із змісту статей 559 та 1191 Цивільного кодексу України, згідно яких зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зважаючи на зміст наведених норм Цивільного кодексу України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов`язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою.

В цілому, як за змістом статті 1191 так і за змістом статті 993 Цивільного кодексу України і статті 27 Закону України "Про страхування", йдеться про виконання обов`язку боржника перед потерпілим третьою особою. Водночас ці норми встановлюють різний порядок виникнення прав вимоги до винної особи у деліктному зобов`язанні.

При цьому, при суброгації у страхових відносинах деліктне зобов`язання продовжує існувати та відбувається лише заміна кредитора - право вимоги переходить від потерпілої особи до страховика.

При регресі - право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов`язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов`язання та виникнення нового (регресного) зобов`язання.

У спірних (страхових) відносинах застосуванню підлягають норми статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому - суброгацію.

У постанові Верховного Суду у справі № 910/171/17 від 02.10.2018 відображено правову позицію, згідно з якою на підставі вищевказаних правових норм до страховика потерпілого переходить право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування.

Отже, страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

При цьому, у постанові в справі № 910/32720/15 від 02.04.2018 Верховний Суд зазначив, що вказівка "у межах витрат", означає, що загальна сума вимоги, яка заявлена страховиком, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, не може перевищувати суму, яка ним реально сплачена.

В свою чергу, частина 2.1. статті 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" прямо визначає пріоритет даного Закону перед положеннями інших актів цивільного законодавства України.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Таким чином, для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню саме страховиком цивільно-правової відповідальності, в даному випадку підлягають застосуванню саме спеціальні норми п. 22.1 ст. 22 та ст. 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Тобто, наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.

Норма частини 1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже, така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.

Як встановлено судом , виплата страхового відшкодування була здійснена позивачем у зв`язку зі страховою подією та у повній відповідності до умов розділу 9 договору добровільного страхування наземного транспортного засобу №208.19.2487506 добровільного страхування транспортних засобів від 19.09.2019.

Отже, факт виплати страховиком страхового відшкодування обумовив перехід до нього від страхувальника відповідних прав у порядку суброгації до особи, відповідальної за завдані збитки, в межах понесених ним витрат на виплату страхового відшкодування.

Таким чином, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування власнику автомобіля «RENAULT/LOGAN» державний номер НОМЕР_1 03.01.2020 за платіжним дорученням № ЦО00030 від 03.01.2020 у розмірі 113 752,76 грн., набув право вимоги до особи, відповідальної за збитки, в межах суми фактичних витрат.

При цьому суд зазначає, що з урахуванням вищевказаних норм чинного законодавства, з 03.01.2020 відбулась заміна кредитора у зобов`язанні: перехід права вимоги від потерпілої особи - ТОВ « 88/99ть» до страховика - Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування".

Матеріалами справи встановлено, що оцінка вартості відновлювального ремонту та оцінка працездатних складових частин автомобіля «RENAULT/LOGAN» державний номер НОМЕР_1 була здійснена на підставі документів безпосередньо СТО-ТОВ «АЦ Голосіївський», також позивачем було замовлено Звіт № 130 про оцінку КТЗ «RENAULT/LOGAN» державний номер НОМЕР_1 , складеного ТОВ «УКРАВТОЛІЗИНГ» 23.01.2020, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу склала 122 541,33 грн.

Вказані документи визнаються судом достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат з виплати страхового відшкодування, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 911/482/17.

Оскільки відповідальність власника транспортного засобу «Mersedes-Benz», державний номер НОМЕР_2 - ТОВ «АВТОПІЛОТ» станом на час ДТП 06.12.2019 була застрахована в ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» за полісом № АО/0043654 із франшизою у сумі 2600,00 грн, належна сума до відшкодування у порядку суброгації становить 111 752,76 грн.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою № 3.19.3484 про відшкодування шкоди (виплату страхового відшкодування» по ДТП 06.12.2019 у розмірі 113 752,76 грн шляхом її надсилання 07.02.2020. Вказана заява була отримана відповідачем 11.02.2020.

Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, вірогідними (статті 76-79 ГПК України).

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про виконання ним зобов`язання зі сплати страхового відшкодування в повному обсязі.

Щодо заперечень відповідача, які ґрунтуються на факті виплати відшкодування 07.04.2020 страхувальнику позивача - ТОВ « 88/99ть» у сумі 68 397,36 грн, що за доводами учасника справи, свідчить про належне виконання зобов`язань та неможливість повторної виплати відшкодування шляхом задоволення заявлених позовних вимог у даній справі, суд зазначає.

Проаналізувавши доводи обох учасників справи та надані документи вбачається, що ТОВ « 88/99ть» звернулось до страхувальника ТДВ «Експерес Страхувальння» із заявою про виплату 27.12.2019, виплата здійснена 03.01.2020, водночас заява про повідомлення про цю виплату та вимога відшкодування за полісом № АО/0043654 отримана відповідачем 11.02.2020, що останній не заперечує.

Доказів здійснення відповідачем виплати ТОВ « 88/99ть» станом на 03.01.2020 відшкодування, у т.ч. здійсненого за власним розрахунком, що було б підставою для задоволення права ТОВ « 88/99ть» на відшкодування по ДТП 06.12.2019 за рахунок третіх осіб, у даному випадку відповідача, та втрати права страхувальника на відшкодування від страховика, суду не надано.

За таких обставин, виплата відповідачем ТОВ « 88/99ть» відшкодування 07.04.2020, за наявності заяв потерпілої особи 06.12.2019, 20.12.2019, будучи обізнаним про заміну кредитора у зобов`язанні та вже здійснену виплату ТДВ «Експерес Страхування» 03.01.2020, про що було чітко зазначено у заяві № 3.19.3484, є волевиявленням відповідача, проте не є підставою та належним доказом здійснення ним своїх зобов`язань перед позивачем, як новим кредитором замість ТОВ « 88/99ть», у визначеному законом порядку.

За наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 111 152,76 грн страхового відшкодування підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача 2623,93 грн пені, 564,87 грн 3% річних, 556,43 грн інфляційних втрат за період з 13.05.2020 по 13.07.2020 прострочення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з п.1 ч.2 ст.551 ЦК України предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 36.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідно до п.36.5 ст. 36 вказаного Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

При цьому, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Як вже зазначалось судом, позивачем надіслано на адресу відповідача заяву на виплату страхового відшкодування у розмірі 111 152,76 грн. - 07.02.2020, вказана заява отримана 11.02.2020.

Таким чином, обов`язок відповідача по виплаті страхового відшкодування у розмірі 111 152,76 грн. є таким, що настав 13.05.2020.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат та пені за період з 13.05.2020 по 13.07.2020 за визначений позивачем період, судом встановлено, що вказане нарахування проведено позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, а відтак позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська Пожежно-Страхова Компанія" (04080, м.Київ, вул. Кирилівська, буд.40, код ЄДРПОУ 20602681) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (01024, м.Київ, вул.Велика Васильківська 15/2, код ЄДРПОУ 36086124) 111 152 (сто одинадцять тисяч сто п`ятдесят дві) грн. 76 коп відшкодування, 2623 (дві тисячі шістсот двадцять три) грн. 93 коп пені, 564 (п`ятсот шістдесят чотири) грн. 87 коп 3% річних, 556 (п`ятсот п`ятдесят шість) грн. 43 коп інфляційних втрат, 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак