Рішення № 91713822, 08.09.2020, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/9166/19

Провадження № 2/946/28/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2020 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Грубіян Л.І.

при секретарі - Івановій Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізмаїл цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Ізмаїльський елеватор» про стягнення заборгованості з заробітної плати,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ізмаїльський елеватор» про стягнення заборгованості з заробітної плати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 08.09.2016 року вона була прийнята на посаду інженера з охорони праці до ТОВ «Ізмаїльський елеватор».

31.01.2019 року вона була звільнена за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України. 31.01.2019 року їй була видана належним чином оформлена трудова книжка та був наданий розрахунковий листок за січень 2019 року, де сума нарахованої, але не сплаченої заробітної плати із грошовою компенсацією за невикористану відпустку склала 8 542,91 грн.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18.07.2019 року - з ТОВ «Ізмаїльський елеватор» на користь позивача ОСОБА_1 була стягнута заборгованість з заробітної плати в сумі 2 845,42 грн. (дві тисячі вісімсот сорок п`ять гривень 42 копійки) та грошова компенсація за невикористану відпустку в сумі 5 697,49 грн. (п`ять тисяч шістсот дев`яносто сім гривень 49 копійок). ТОВ «Ізмаїльський елеватор» маючи обов`язок провести повний розрахунок при звільненні не здійснив його до теперішнього часу, що й стало підставою для звернення до суду за захистом своїх прав.

Позивач у судове засідання не з`явилася, до суду надала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчать матеріали справи, причину неявки до суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, у зв`язку з чим зі згоди позивачів та на підставі ч.1 ст.280, ст. 281 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та постановити заочне рішення на підставі наявних доказів.

08.09.2020 року судом винесено ухвалу про заочний розгляд справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на підставі фактів, встановлених в судовому засіданні.

У відповідності до вимогст.13 ч.1 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи в межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих у порядку, передбаченомуст.81-89 ЦПК України.

Долученою до матеріалів справи документацією доведено, що 08.09.2016 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду інженера з охорони праці до ТОВ «Ізмаїльський елеватор».

31.01.2019 року ОСОБА_1 була звільнена за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України та була видана належним чином оформлена трудова книжка.(а.с. 17)

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18.07.2019 року - з ТОВ «Ізмаїльський елеватор» на користь позивача ОСОБА_1 була стягнута заборгованість з заробітної плати в сумі 2 845,42 грн. (дві тисячі вісімсот сорок п`ять гривень 42 копійки) та грошова компенсація за невикористану відпустку в сумі 5 697,49 грн. (п`ять тисяч шістсот дев`яносто сім гривень 49 копійок).

До теперішнього часу розрахунок з заробітної плати не проведений, що й стало підставою для звернення до суду за захистом своїх прав.

Суд погоджується із розрахунком середньої заробітної плати за час затримки розрахунку, відповідно до якого розмір середньоденного заробітку позивача складає 340,95 грн., який розрахований наступним чином: заробітна плата за листопад 2018 року за 22 робочих дня складає 7 160,00 гривень, за грудень 2018 року за 20 робочих днів складає 7 160,00 гривень, тобто 7 160,00 + 7 160,00 = 14 320/42 = 340,95грн.

У лютому 2019 року було 20 робочих днів, у березні 2019 року було 20 робочих днів, у квітні 2019 року було 20 робочих днів, у травні 2019 року було 22 робочих дня, у червні 2019 року було 18 робочих дня, у липні 2019 року було 23 робочих дня, у серпні 2019 року було 21 робочих дня, у вересні 2019 року було 21 робочих днів, у жовтні 2019 року було 22 робочих дня, у листопаді 21.

Тобто сума середньої заробітної плати за період з 01.02.2019 року по 30.11.2019 року складає 70 917,60 гр.н, яка розрахована наступним чином - кількість робочих днів 208 х середньоденний заробіток 340,95 грн. = 70 917,60 грн.

31.01.2019 року позивачу був наданий розрахунковий листок за січень 2019 року, де сума нарахованої, але не сплаченої заробітної плати із грошовою компенсацією за невикористану відпустку склала 8 542,91 грн. (а.с. 6)

Як вбачається зі ст. 43 Конституції України та ст. 2 КЗпП України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У відповідності до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі змістом ст. ст. 116, 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Зі змісту ст. 110 КЗпП України слідує, що обов`язок повідомляти працівника про розмір загальної суми заробітної плати, розміри і підстави відрахувань та суми заробітної плати, що належить до виплати, покладено саме на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до вимог ст.2 Закону України «Про оплату праці» структурою заробітної плати є основна, додаткова та інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Основна заробітна плата, це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата, це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до вимог ст.32 Закону України «Про оплату праці» трудові спори з питань оплати праці розглядаються і вирішуються згідно з законодавством про трудові спори.

Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 року та пунктом 32 постанови №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що задовольняючі вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив, при цьому сума, яка підлягає стягненню, визначається без утримання прибуткового податку й інших обов`язкових платежів у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарних місяці роботи.

Виходячи зі змісту постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року № 100,у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Згідно із ч.2, п.8 ч.3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995р., нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, що передували звільненню, проводиться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Відповідно до підпункту «л» пункту 1, частини 3 пункту 2 пункту II Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

На підставі вищевикладеного, враховуючи те, що на час розгляду справи позивачці заборгованість по заробітній платі не виплачена, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з ТОВ «Ізмаїльський елеватор» на користь ОСОБА_2 середньої заробітної плати за час затримки розрахунку у сумі 106 387,05 грн.

Згідно вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 47, 83, 94, 110, 115, 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 12,13,81,95,141,263-265,280-283,354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ізмаїльський елеватор» (адреса: 68600 Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 38614780) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області 16.07.1997 року, РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 70 917, 60 грн. (сімдесят тисячі дев`ятсот сімнадцять гривень 60 коп.) (станом на 02.12.2019 року), з відрахуванням прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ізмаїльський елеватор» (адреса: 68600 Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 38614780) в дохід держави судовий збір в розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя: Л.І.Грубіян