Рішення № 91709897, 22.09.2020, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

Справа № 477/1425/20

Провадження № 2-а/477/18/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2020 року м. Миколаїв

Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі: головуючої у справі судді Полішко В.В., з секретарем - Хлибовою Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

11 серпня 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати дії інспектора патрульної поліції УПП Херсонської області Таточенка О.В. щодо винесення відносно нього постанови про адміністративне правопорушення. Скасувати постанову від 28 липня 2020 року, серії ЕАМ, №2889821, у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 132-1 КУпАПта накладення адміністративного стягнення у сумі 510,00 грн., а також закрити справу.

В обґрунтування вказав, що 28 липня 2020 року близько 15-50 години він рухався на автомобілі КАМАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 , по дорозі М-14 приблизно на 203 кілометрі його було зупинено співробітниками поліції для перевірки документів. Ним були надані документи на транспортний засіб та товарно-транспортна накладна на вантаж, якій він перевозив.

Перевіривши надані документи співробітник поліції безпідставно виніс щодо нього постанову про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 132-1 КУпАП та наклав штраф у сумі 510,00 грн., посилаючись на порушення ним пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, а саме порушення правил перевезення вантажу, маса якого перевищує максимально допустиму масу.

Зазначив, що на підставі постанови КМУ від 18 січня 2001 року №30, з урахуванням величини дозволеної похибки в розмірі 2 відсотків від дозволеної максимальної маси вантажу, він не порушував вимог Правил дорожнього руху України, оскільки 2 відсотка від 44 000 кг становить 880 кг. В свою чергу, він перевозив вантаж загальною масою до 44800,00 грн., а тому ніякого адміністративного правопорушення не вчиняв.

Позивач зазначає, що вказаного порушення він не вчиняв. Під час складання постанови інспектором не були всебічно, повно та об`єктивно з`ясовані всі обставини справи. Вважає, що постанова винесена неправомірно, оскільки не були з`ясовані всі обставини, а тому звернувся до суду та просить її скасувати.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову через його безпідставність та необґрунтованість. Вказував, що постанова складена відповідно до вимог законодавства. Під час її винесення інспектором були з`ясовані всі обставини справи та встановлена особи, щодо якої вона винесена. Оскільки водій перевозив вантаж на транспортному засобі фактична маса якого за документами перевищувала максимально допустиму вагу навантаження більше 44000 кг (44 тони), а саме складала 44700 кг, чим порушив пункт 22.5 Правил дорожнього руху України, тому його було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Крім цього, просив відмовити у задоволенні позовних вимог щодо визнання дій інспектора патрульної поліції протиправними, посилаючись на те, що відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Верховного суду України у справі 757/2757/16-а від 22 липня 2019 року визнання дій неправомірними не є належним способом захисту, який може бути наданий судом відповідно до положень статті 5, 245 КАС України.

Позивач направив до суду заяву з проханням розглядати справу за його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Вважає, що постанова винесена неправомірно, оскільки не були з`ясовані всі обставини, зібрані всі докази, не були взяті його пояснення до уваги, а постанова винесена лише на припущеннях інспектора патрульної поліції, а тому звернувся до суду та просить її скасувати.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, причини суду не повідомив, про дату та час розгляду справи судом повідомлений своєчасно. Заяв або клопотань на час розгляду справи до суду не надходило.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, то, відповідно до частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового процесу за допомогою відео та звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та на підставі поданих доказів, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, з якого вбачається, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що 28 липня 2019 року інспектором 1 батальйону 1 роти управління патрульної поліції в Херсонській області Таточенком Олександром Віталійовичем було винесено постанову серії ЕАМ, №2889821.

Як вбачається з зазначеної постанови позивачу у провину ставиться те, що він перевозив вантаж на транспортному засобі фактична маса якого за документами перевищує максимальну допустиму вагу навантаження більше 44 тони, а саме 4470 кг, чим порушив вимоги пункту 22.5 Правил дорожнього руху України.

Інспектором винесена постанова у справі, згідно з якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 510,00 грн.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Крім цього, за змістом пункту 1 частини 1 статті 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Тобто до компетенції поліцейського вищезазначеними Законом та Інструкцією віднесено право виносити постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Диспозицією частини 1 статті 132-1 КУпАП, яка ставиться в провину позивачу, передбачено відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Об`єктом правопорушення виступають охоронювані законом відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в галузі шляхового господарства і зв`язку.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає у порушенні правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами (формальний склад).

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879 «Про заходи збереження автомобільних доріг загального користування» (далі - Порядок №879) затверджений порядок здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України закріплено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Водночас, відповідно до абзацу 4 пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункту 22.5 Правил дорожнього руху України на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу на внесення плати за проїзд.

З огляду на товарно-транспортну накладну від 28 липня 2020 року №111246 вага тари становить 17940 кг, нетто - 26850 кг, а загальна маса транспортного засобу з вантажем (брутто) 44790 кг (44 тони 790 кг). Тобто, загальна вага не перевищую норму встановлену пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України з урахуванням похибки 2 відсотка, передбаченої абзацом 4 пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що загальна вага транспортного засобу КАМАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 з вантажем не перевищує допустимих норм.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною першою статті 69 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Зважаючи на те, що, окрім пояснень сторін, у справі відсутні будь-які інші докази на підтвердження факту порушення позивачем Правил дорожнього руху (наприклад, відео- та/або фото фіксація, показання свідків), оскаржувана постанова не може вважатися законною.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення. А в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

З огляду на положення статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 293 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.

Частиною 6 статті 55 Конституції України гарантовано право кожному будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачем жодним доказом не доведено правомірність винесеного оскаржуваного рішення, не доведено викладенні в постанові обставини та вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд вважає, що посилання позивача в обґрунтування вимог щодо скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення є обґрунтованими і доведеними, у зв`язку з чим, його вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративнеправопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В приводу позовних вимог про визнання дій інспектора патрульної поліції УПП Херсонської області Таточенка О.В. щодо винесення відносно нього постанови про адміністративне правопорушення, суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки як зауважив Верховний Суд у своїй постанові у справі 757/2757/16-а від 22 липня 2019 року, позовні вимоги щодо визнання протиправними дії інспектора стосовно винесення ним оскаржуваної постанови не підлягає задоволенню, оскільки не є належним способом захисту, який може бути наданий судом відповідно до положень статей 5, 245 КАС України.

Керуючись статтями 241-243, 286 КАС України,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 28 липня 2020 року серії ЕАМ, №2889821про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 132-1 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 510 (п`ятсот десять) грн. 00 коп. - скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду безпосередньо або через Жовтневий районний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 07 травня 1999 року Жовтневим РА УМВС України в Миколаївській області;

відповідач -Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції, адреса: пр. Адмірала Сенявіна, 128, м. Херсон, 73034, ЄДРПОУ 40108756.

Суддя В.В. Полішко