Рішення № 91709813, 21.09.2020, Братський районний суд Миколаївської області

Справа № 471/430/18-ц

Провадження №2/471/211/20

Номер рядка звіту 40

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2020 р.

Братський районний суд Миколаївської області

у складі:

головуючого судді - Скарницької І.Б.,

за участю секретаря - Романчук О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Братське цивільну справу № 471/430/18-ц за позовною заявою ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № б/н від 06.09.2010 року на загальну суму 110761,61 грн. та судові витрати.

Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 24 липня 2018 року було стягнено з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» заборгованість за договором № б/н від 06.09.2010 року в розмірі 110761 (сто десять тисяч сімсот шістдесят одну) гривню 61 копійку та стягнено витрати, понесені при сплаті судового збору в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.

Ухвалою Братського районного суду Миколаївської області від 18.05.2020 року було поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення. Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Братського районного суду Миколаївської області від 24 липня 2018 року у справі № 471/430/18-ц за позовною заявою ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено. Рішення Братського районного суду Миколаївської області від 24 липня 2018 року у справі № 471/430/18-ц за позовною заявою ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було скасувано. Виконавчі листи справи № 471/430/18-ц було відкликати та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовували тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 06.09.2010 року відповідач отримав кредит у розмірі 6100,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 31.03.2018 року має заборгованість - 110761,61 грн., яка складається з наступного: 4955,98 грн. - заборгованість за кредитом; 95844,61 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4210,47грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 5250,55 грн. - штраф (процентна складова).

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду надійшло при надходженні позову клопотання про розгляд справи у відсутність представника позивача. Окрім, того позивачем було надіслано д суду відповідь на відзив. в якому просив суд також задовольнити заявлені вимоги, оскільки позивачем несвоєчасно виконувалися зобов`язання по договору, у зв`язку чим, виникла вказана вище заборгованість.

Відповідач в судове засідання не з`явився, до суду надіслала відзив на позовну заяву в якому просила суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність форми укладеного договору, підписана анкета-заява не містить всіх істотних умов договору тощо.

Суд, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та наданих доказів, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 06.09.2010 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк».

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача перед АТ КБ «ПриватБанк» станом на 31.03.2018 року має заборгованість - 110761,61 грн., яка складається з наступного: 4955,98 грн. - заборгованість за кредитом; 95844,61 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4210,47 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 5250,55 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання, його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів та порядок їх сплати за договором

визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого

забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному

ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та

інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У підписаній сторонами анкеті-заяві позичальника від 06.09.2010 року не зазначена процентна ставка, а також умови договору про встановлення відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді неустойки (пені, штрафів).

У постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що в подібних правовідносинах неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (03.09.2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом 07.02.2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов, щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту і Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Анкета - заява про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 06.09.2010 року не містить будь-яких відомостей про розмір кредиту (кредитної лінії), процентної ставки, а також не зазначено про види відповідальності (штрафи, пеня) за порушення умов кредитування.

Отже, ціна кредитного договору в письмовій формі сторонами не узгоджувалась.

Тому, з врахуванням викладеного, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII "Про захист прав споживачів" (в редакції, чинній на момент укладення договору), про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Вказані обставини свідчать про безпідставність позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит, пені в розмірі та штрафу, через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 06.09.2010 року та відсутність обґрунтованих підтверджень прийняття відповідачем Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Також безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 06.09.2010 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

З виписки по рахунку відповідача вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, але вчасно їх не повернув.

Станом на 31.03.2018 року заборгованість за тілом кредиту становить 4955,98 грн.

Термін, використаний кредитодавцем "заборгованість за простроченим тілом кредиту" не є самостійною позовною вимогою, так як не пов`язується зі сплатою за користування кредитом, а має юридичне значення по даній справі лише для вирішення вимог про стягнення неустойки, яка розраховувалась позивачем, виходячи із обов`язку позичальника щомісячно погашати кредит за Умовами та Правилами з надання банківських послуг.

Таким чином, вказане поняття не змінює природу основної заборгованості (тіла) кредиту, невід`ємною складовою якої є і "прострочена заборгованість".

Отже, враховуючи те, що є доведеним факт отримання відповідачем у вказаний період 4955,98 грн. кредиту, який відповідач в добровільному порядку не повертає, то право позивача є порушеним і підлягає судовому захисту. Тому, суд дійшов висновку, що позов Банку підлягає частковому задоволенню, а саме: стягненню з відповідача на користь позивача підлягає лише заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4955,98грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з вимог цієї статті, та з врахуванням того, що позивач просив в позовній заяві стягнути з відповідача на свою користь судовий збір, враховуючи, що позов задоволено частково, то суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 578,75 грн. судового збору (4955,98 грн. (сума, задоволена судом) х 1762,00 грн. (сума судового збору за позовну заяву): 110761,61 грн. (загальна сума позову).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 12, 13, 19, 77, 78, 79, 80, 141, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" суму боргу за кредитним договором № б/н від 06.09.2010 року у розмірі 4 955 (чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят п`ять) гривень 98 копійок за кредитом (тіло кредиту).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" витрати, понесені при сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених вимог, в розмірі 78 (п`ятсот сімдесят вісім) гривень 84 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", місце знаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Братський районний суд Миколаївської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення рішення, а в разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяІ.Б. Скарницька