Ухвала суду № 91708025, 22.09.2020, Бершадський районний суд Вінницької області

УХВАЛА

Справа № 126/1923/20

Провадження № 1-кс/126/626/2020

"22" вересня 2020 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Рудя О.Г.

із секретарем Кучанською В.М.

прокурора Гладкоскока М.В.

обвинуваченої ОСОБА_1

захисника обвинуваченої адвоката Куцяка Ф.Г.

розглянувши в судовому засіданні в залі суду заяву судді Гуцола В.І. про самовідвід в розгляді справи № 126/1923/20, -

ВСТАНОВИВ:

31.08.2020 року до Бершадського районного суду Вінницької області надійшла заява судді Гуцола В.І. про самовідвід у розгляді кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018020090000118 від 02.03.2020 року про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України.

Заява про самовідвід мотивована тим, що йому для розгляду надійшло кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018020090000118 від 02.03.2020 року про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України.

Згідно вищевказаного обвинувального акта ОСОБА_2 , обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, тобто у привласненні та розтраті чужого майна, шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчиненому у великих розмірах та у внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки.

Ним як головуючим суддею 09.01.2019 року було винесено рішення по цивільній справі № 126/474/18 за позовом ОСОБА_3 до Філії комунальної установи медичної допомоги "Територіальне медичне об`єднання "Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" "Бершадська станція екстреної медичної допомоги" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної (немайнової) шкоди.

Тому в нього склалась відповідна думка про обставини справи та ним досліджувались деякі матеріали кримінального провадження, що виключає його участь в розгляді цього обвинувального акта.

Прокурор Гладкоскок М.В. в судовому засіданні не заперечував щодо задоволення заяви судді Гуцола В.І. про самовідвід у розгляді кримінального провадження.

Обвинувачена ОСОБА_1 та її захисник адвокат Куцяк Ф.Г. в судовому засіданні теж не заперечували щодо задоволення заяви судді Гуцола В.І. про самовідвід.

Слідчий суддя Гуцол В.І. в судове засідання не явився, надав заяву, в якій просив розглянути заяву про самовідвід у його відсутність.

Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов до наступного висновку.

Стаття 75 та 76 КПК України надає вичерпний перелік обставин, що виключають участь судді в розгляді кримінального провадження.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Відповідно до ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 КПК України, у разі заявлення відводу судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною 3 ст. 35 КПК України.

Пунктом 2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року) передбачено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Згідно зі статтею 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Згідно зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року і, відповідно до статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства (далі-Конвенція) кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) від 20 липня 2006 року зазначив, що Суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Занд проти Австрії» (заява №7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року) комісія звернула увагу на те, що стаття 6 Конвенції передбачає: «всю організаційну систему судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції».

Окрім того, у рішеннях у справі «Посохов проти Росії» (заява № 63486/00) від 4 березня 2003 року та у справі «Федотова проти Росії» (заява № 73225/01) від 13 квітня 2006 року Європейський суд з прав людини також вказав, що суд не є встановленим законом у разі, якщо правила, які регламентують склад суду, не були додержані.

Отже, з огляду на викладене вище, можна стверджувати, що «судом, встановленим законом» (пункт 1 ст. 6 Конвенції) не вважається суд, який розглядає справу, не дивлячись на наявність підстав для заявлення самовідводу.

Із зазначеного, належить зробити висновок, що самовідвід це обов`язок, зокрема судді, метою якого є гарантування неупередженості та об`єктивності здійснення правосуддя, який попереджає можливість скасування рішення з мотивів незаконності складу суду.

Таким чином, оцінивши мотиви самовідводу судді Гуцола В.І. з метою виключення будь-яких сумнівів у безсторонності суду та дотримання права на справедливий суд в контексті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд доходить висновку про обґрунтованість заяви про самовідвід судді Гуцола В.І. та її задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 75, 80, 81, 82, 371, 372 КПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Заяву судді Гуцола Володимира Івановича про самовідвід в розгляді справи № 126/1923/20 - задовольнити.

Справу № 126/1923/20 у кримінальному провадженні № 120180200900000118 від 02.03.20 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України передати до канцелярії Бершадського районного суду Вінницької області для подальшого розподілу відповідно до ч. 3 ст. 35 КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. Г. Рудь