Ухвала суду № 91706609, 18.09.2020, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

18.09.2020

Справа № 642/4851/19

Провадження 1-кп/642/345/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2020 року м. Харків

Ленінський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Пашнєва В.Г., за участю: секретаря Гнатенко Г.А,

прокурорів Медяник О.А., Прокопенка О.М., Криворучко В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2,3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.190 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Ленінського районного суду м. Харкова (суддя Проценко Л.Г.) перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2,3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.190 КК України.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін дії якого спливає 25.09.2020 року.

Прокурор Харківської місцевої прокуратури №1 Криворучко В.В. звернулась до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 .

В обґрунтування клопотання прокурор послався на те, що ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання ОСОБА_1 вказаного запобіжного заходу, продовжують існувати, а саме: він може переховуватися від суду, також вчинити інше кримінальне провопорушення, незаконно пливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, та більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити йому належну поведінку обвинуваченому.

Пунктом 20-5 Розділу XІ Перехідні положення КПК України передбачено, що тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановити такі особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження.

Розгляд питань, які віднесено до повноважень слідчого судді (крім розгляду клопотань про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій і скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування), та окремих питань під час судового провадження здійснюється з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом.

У разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Головуючий суддя Проценко Л.Г. тривалий час знаходиться на лікарняному, тому розгляд клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому проводиться іншим суддею Ленінського районного суду м. Харкова визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, що відповідає положенням п.20-5 Розділу XІ Перехідні положення КПК України.

В судовому прокурор Криворучко В.В. підтримала клопотання про продовження дії запобіжного заходу, посилаючись на викладені обставини.

Відповідно до ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або продовжити злочинну діяльність.

Суд враховує, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України, які кваліфікуються, як тяжкі злочини, санкції яких передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років, та у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, який класифікується, як нетяжкий злочин, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 3 років.

Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання та продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час не зменшились.

Відповідно до положень ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обгрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу судом враховується практика Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення «Лабіта проти Італії», згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

При розгляді питання про доцільність тримання осіб під вартою судовий орган повинен брати до уваги факти які можуть мати відношення до справи: характер «обставини» і тяжкість передбачуваного злочину, характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічні відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Враховуючи те, що з дня надходження до суду обвинувального акту судове провадження не завершене, тяжкість покарання, що може загрожувати обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, характер та обставини інкримінованого злочину, суд приходить до переконання, що наведені обставини у своєму взаємозв`язку дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Встановлені під час обрання запобіжного заходу ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який, обраний відносно ОСОБА_1 запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, а тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу як тримання під вартою, продовживши строк застосованого запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою до 16 листопада 2020 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.331, 369, 376 КПК України, п.20-5 Розділу XІ Перехідні положення КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який обвинувачується за ч.2,3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.190 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Строк дії ухвали до - 16 листопада 2020 року.

Копію ухвали направити до ДУ «Харківській слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня оголошення, а обвинуваченим - з дня вручення йому копії ухвали.

Суддя В.Г.Пашнєв