Вирок № 91703856, 22.09.2020, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/2715/20

№ 1-кп/183/1226/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2020 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Березюк В.В.,

за участю:

секретаря Тен І.О.,

прокурора Семенчі А.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області в режимі відео конференції зі Старобільським районним судом Луганської області кримінальне провадження № 420200040010000103 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чмирівка Старобільського району Луганської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, зареєстрованого адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за контрактом, механіка-водія 2 взводу 1 батареї протитанкових керованих ракет протитанкового дивізіону військової частини А0536, у військовому звані «солдат», раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,

в с т а н о в и в:

24 червня 2019 року на підставі наказу командира військової частини А0536 за № 187 (по стройовій частині) ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини А0536 та призначено на посаду механіка-водія 2 взводу 1 батареї протитанкових керованих ракет протитанкового дивізіону військової частини А0536

Так, солдат ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем та, відповідно до вимог ст. ст. 9, 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, будучи зобов`язаним суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України, бути взірцем виконання службового обов`язку, 09 січня 2020 року, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, самовільно залишив базовий табір військової частини А0536, яка дислокується в с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області, без поважних причин, свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не приймаючи мір для повернення до військової частини А0536, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв.

10 квітня 2020 року солдат ОСОБА_1 з`явився до розташування військової частини А0536 та приступив до виконання своїх службових обов`язків, внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.

Таким чином, 09 січня 2020 року солдат ОСОБА_1 самовільно залишив територію військової частини А0536, яка дислокується за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Орлівщина, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану та незаконно перебував за її межами до 10 квітня 2020 року.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину свою визнав повністю та показав, що обставини, викладені в обвинувальному акті не оспорює та повністю визнає себе винним у пред`явленому обвинуваченні. Також пояснив, що військову службу проходив з 2019 року, та дійсно самовільно залишив військову частину, оскільки в нього не склалися стосунки з командиром. У скоєному щиро кається, шкодує, що вчинив злочин.

В судовому засіданні у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст вищенаведених обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.

Оскільки учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, не оспорювали в судовому засіданні обставини, при яких обвинуваченим ОСОБА_1 скоєно злочин, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і учасники судового процесу проти цього не заперечували.

Також в судовому засіданні суд роз`яснив учасникам судового процесу вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.

Отже, суд, дослідивши докази в межах пред`явленої підозри, не виходячи за межі пред`явленого обвинувачення, яке прокурор підтримав в судовому засіданні, приходить до однозначного висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у самовільному залишенні військовослужбовцем (крім строкової служби) військової частини без поважних причин, вчиненому в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, доведена в повному обсязі, і його умисні дії вірно кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 4 ст. 407 КК України.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд керується ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, сукупність усіх обставин у справі.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин, який є тяжким.

Однак, обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 , суд визнає його щире каяття, яке ґрунтується на належній критичній оцінці ним своєї протиправної поведінки, визнанні вини та готовності підлягати кримінальній відповідальності.

Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Крім того, суд бере до уваги дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, свою вину визнав повністю, розкаявся у вчиненому, за місцем служби характеризується позитивно.

Тому, з урахуванням обставин скоєння злочину, особи обвинуваченого та його ставлення до вчиненого, за наявності пом`якшуючої покарання обставини, а також відсутності обставин, які обтяжують покарання, суд приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_1 покарання без ізоляції його від суспільства, а саме у виді позбавлення волі на рівні мінімальної межі санкції ч. 4 ст. 407 КК України, та на підставі ст. 75 КК України звільнення його від відбування покарання з випробуванням, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину, конкретним його обставинам, обставинам, що пом`якшують покарання та обтяжують його, даним про особу обвинуваченого.

Призначаючи покарання як кару суд, виходячи з вимог ст. 50 КК України, враховує, що призначення покарання у вигляді позбавлення волі на вказаний вище строк з випробуванням буде необхідним та достатнім для виправлення засудженого і запобігання вчинення ним нових злочинів.

На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, а також усі обставини по справі, керуючись ст. ст. 370, 371, 374 КПК України, суд,

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 407 КК України та призначити йому покарання три роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням строком на два роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно, після його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.В. Березюк