
28.08.2020 Єдиний унікальний номер 205/559/20
Єдиний унікальний номер судової справи: 205/559/2020
Номер провадження: 2/205/925/2020
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2020 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Мовчана Д.В.
при секретарі Волкобоєвої А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
ВСТАНОВИВ:
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 18.10.2017 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» та ТОВ «Біонорика» (далі- Страхувальник) було укладено договір Добровільного страхування наземного транспорту № 0257/17-Т-Ц12 (далі - Договір страхування). Предметом даного договору були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Skoda Rapid», д/н НОМЕР_1 . У відповідності до умов вказаного Договору страхування позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.
Далі позивач зазначає, що 12.11.2017 року в м. Дніпро на вул. Панікахи сталася ДТП за участю автомобіля Skoda Rapid», д/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «Daewoo Sens», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Відповідно до довідки патрульної служби вказана ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, внаслідок чого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень. Із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок страхового випадку звернувся представник страхувальника та надав всі необхідні документи. Відповідно до рахунків № СЧТ0069864 від 16.11.2017р., № СЧТ 0070815 від 09.01.2018р., наданих ТОВ «Автоцентр-Україна плюс» вартість відновлювального ремонту склала 59 049 грн. 37 коп., яку, з урахуванням розміру франшизи, позивачем відшкодовано страхувальнику.
У зв`язку з вищевикладеним позивач змушений звернутися до суду та просити суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» в порядку регресу матеріальні збитки у розмірі 57 511 (п`ятдесят сім тисяч п`ятсот одинадцять) грн. 47 коп. та судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві гривні) грн. 00 коп.
Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк відзив на позовну заяву не подав.
Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Представник позивача подала суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності. У такій заяві представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог, просить здійснити розгляд справи за її відсутності, позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с.77).
Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.04.2020 року витребувано з Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська належним чином завірену копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (а.с.87-86).
Однак вказана ухвала суду виконана не була, Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська будь-яких відомостей щодо притягнення відповідача до юридичної відповідальності не представлено. Матеріали Єдиного державного реєстру судових рішень також не містять відомостей про притягнення до адміністративної відповідальності станом на день розгляду даної цивільної справи ОСОБА_1 .
Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило. Такий учасник справи у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомив, ніяких письмових заяв чи клопотань до суду не надходило.
У відповідності до ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, яка належним чином був повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив та не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, то суд у відповідності до норм ст. 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.
Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення про задоволення позову з огляду на наступне.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 12.11.2017 року в м. Дніпро на вул. Панікахи сталася ДТП за участю автомобіля «Skoda Rapid», д/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «Daewoo Sens», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою № 3017318436895141 про дорожньо-транспортну пригоду (а.с.43).
Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем ПАТ ««Страхова компанія «Арсенал Страхування» та ТОВ «Біонорика» було укладено договір Добровільного страхування наземного транспорту № 0257/17-Т-Ц12. Предметом даного договору були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Skoda Rapid», д/н НОМЕР_1 ., що був чинний на момент скоєння означеної ДТП (а.с. 6-16).
Судом також встановлено, що згідно з умовами вказаного Договору страхування, на підставі страхових актів № 006.01226517-1 від 27.11.2017 року, № 006.01226517-2 від 09.01.2018р. (а.с.41-42) та зібраних документів фактичний розмір виплати страховика за пошкоджений транспортний засіб складає 57 511 (п`ятдесят сім тисяч п`ятсот одинадцять) грн. 47 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 912944 від 29.11.2017 року та № 977361 від 11.01.2018 року (а.с.19-20).
Відповідно до вищевказаної довідки ДТП сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 п.16.11 ПДР, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001р. № 1306. За фактом правопорушення, яке призвело до скоєння ДТП складено адміністративний протокол БР 233259 за ст.124 КУпАП та матеріали адміністративної справи направлено до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.04.2020 року витребувано з Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська належним чином завірену копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , проте станом на день розгляду справи витребувані матеріали суду на надано.
V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до приписів ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З наведеного вбачається, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення майнової шкоди, що спричинена внаслідок ДТП, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. При цьому обов`язковою підставою для покладення на особу цивільно-правової відповідальності за завдану джерелом підвищеної небезпеки матеріальну шкоду є вина особи, яка її завдала, наявність в її діях відповідної протиправної поведінки.
Разом із цим, з боку сторони позивача суду не надано жодного належного, достатнього та допустимого доказу, що підтверджував би протиправну поведінку відповідача та його вину у вчиненні ДТП, яка відбулась 12.11.2017 року в м. Дніпро на вул. Панікахи за участю автомобіля «Skoda Rapid», д/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «Daewoo Sens», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .
Суд зазначає з цього приводу, що Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. При цьому згідно ч.1 ст.81 Цивільного процесуального Кодексу України, саме сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.
Тобто сам суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов`язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. При цьому само по собі доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків, зокрема надання належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх вимог.
Відтак, через ненадання відповідних доказів, суд вимушений критично віднестись до посилань позивача, щодо того, що вказана ДТП сталася з вини відповідача по справі.
Стосовно посилань позивача на відсутність у відповідача укладеного із страховиком договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.13.1 ст.13 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.
Як вбачається з наданої Управлінням патрульної поліції у м. Дніпрі довідки № 3017318436895141 про дорожньо-транспортну пригоду автомобіль «Daewoo Sens», д.н.з. НОМЕР_2 , не був забезпеченим транспортним засобом, проте його власник, який під час ДТП особисто ним керував, відповідно до посвідчення ЕАА 208016 відноситься до пільгової категорії громадян, що відповідно до п.13.1 ст.13 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звільняє його від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.
Враховуючи вищевказане, суд доходить висновку, що в даному випадку позивачем всупереч ст.81 ЦПК України не доведено обставин на які він посилається як на підставу своїх вимог, у зв`язку із чим суд вимушений ухвалити рішення про відмову в задоволені позову у повному обсязі.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
За змістом статті 141 ЦПК України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 993, 1166, 1187, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 4,6,10,12,13, 81-83, 141, 247, 263-264268, 272 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити у повному обсязі.
Судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві гривні) 00 коп. покласти на позивача.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Мовчан Д.В.
Судове рішення № 91703629, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 28.08.2020. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 205/559/20. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: