Ухвала суду № 91699875, 22.09.2020, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/4452/18

провадження 1-кп/462/239/20

У Х В А Л А

22 вересня 2020 року Залізничний районний суд м. Львова у складі судової колегії головуючої судді Румілової Н.М., суддів Боровкова Д.О., Іванюк І.Д., при секретарі Шиманській Я.І., за участю прокурора Бучинської К.П., захисників Федоренка М.О., Гретченка П.Є., Бенцарука Р.А., Маріловцевої Н.О., перекладача Маркелової Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В судовому засіданні прокурор звернулась до суду з клопотанням про продовження міри запобіжного заходу обвинуваченим у вигляді продовження тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , посилаючись при цьому на те, що ризики ухилення обвинувачених від суду не усунуті, є ризики перешкоджання розгляду справи, не допитані потерпілий, свідки.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат Бенцарук Р.А. просив відмовити у задоволенні заявленого клопотання, зазначив, що відсутні підстави вважати, що ОСОБА_2 може впливати на свідків та потерпілого, просив застосувати до нього домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав думку свого захисника.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, суд приходить до наступних висновків.

До спливу строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою обвинувачених, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку тримання під вартою колегія суддів виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати встановленню істини у справі іншим чином.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри на даний час не виходить за межі розумного строку. Він кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Під час розгляду кримінального провадження в судовому засіданні не здобуто відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, також судом не отримано відомостей, щодо комплексу обставин, які би переважили ризики, передбачені ст.177 КПК України.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України застосування запобіжного заходу здійснюється з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також спробам незаконно переховуватись від органів досудового розслідування, та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, впливати на потерпілого, свідка, перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити його.

Суд вважає, що клопотання прокурора є обґрунтованим, з метою недопущення перешкоджання кримінальному провадженню, виконанню рішення суду, з урахуванням вимог ст. 183 КПК України, суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, оскільки його належну процесуальну поведінку може забезпечити саме такий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Крім того, вирішуючи подане клопотання суд, також враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину та можливість ухилення від явки до суду.

Колегія суддів вважає, що продовження строку утримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Відтак, є достатні підстави для задоволення клопотання прокурора та продовження обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме до 20 листопада 2020 року включно.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 176-178, 183, 197, 331, 372 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, до 20 листопада 2020 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м.Львова протягом 7 днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя Н.М. Румілова

Судді Д.О. Боровков

І.Д. Іванюк