Ухвала суду № 916992, 08.05.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2007 р.                                                                            № К-21515/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

                                                              Конюшка К.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:    Гончаренку Р.С.

за участю представників:

позивача:                Гавдик З.В., дов. б/н від 07.05.2007 р.; 

відповідача:           не з’явився                          

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спільного українсько-канадського підприємства «Студія Лева» у формі товариства з обмеженою відповідальністю

на ухвалуЛьвівського апеляційного господарського суду від 12.04.2006 р.

та постановугосподарського суду Львівської області від 09.11.2005 р.

у справі№ 5/2043-9/322 (5/2643-12/352) господарського суду Львівської області

за позовом Спільного українсько-канадського підприємства «Студія Лева» у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

            Спільне українсько-канадське підприємство «Студія Лева» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі в тексті – СП «Студія Лева», позивач) звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про визнання недійсними (нечинними) податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова (далі в тексті – ДПІ  у Галицькому районі         м. Львова, відповідач) від 12.08.2003 р. № 2088/04-17-2/04957350/15162/17-2 та                    № 2089/04-17-2/04957350/15162/17-2.

            Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою господарського суду Львівської області від 09.11.2005 р. у справі № 5/2043-9/322 (5/2643-12/352), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2006 р., в задоволені позовних вимог відмовлено.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що на позивача поширюються нормативні акти України з питань оподаткування, виходячи при цьому з положень ст. ст. 1, 5, 7 Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» та рішення Конституційного Суду України у справі № 1-17/2002.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, СП «Студія Лева» оскаржило їх в касаційному порядку. 

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2006 р. та постанову господарського суду  Львівської області від 09.11.2005 р. з мотивів порушення судами норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання суду касаційної інстанції не з’явився, своїм процесуальним правом, що передбачене ст. 49 КАС України не скористався, про причини не явки суду не вказав, не зважаючи на те, що про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. 

Відповідно до ч. 4 ст. 221 КАС України неприбуття сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

В судовому засіданні представник позивача вимоги касаційної скарги підтримав, судові рішення судів попередніх інстанцій вважає такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України з мотивів, викладених у касаційній скарзі,  просив її задовольнити.

Згідно ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ у Галицькому районі м. Львова було проведено документальну перевірку дотримання вимог законодавства про оподаткування Спільним українсько-канадським підприємством «Студія Лева» у формі ТОВ за період з 01.01.2000 р. по 01.06.2003 р., за результатами якої складено акт № 247 від 08.08.2003 р.

На підставі висновків вказаного акту, 12.08.2003 р. ДПІ у Галицькому районі  м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення № 2088/04-17-2/04957350/15162/17-2, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем: прибутковий податок з громадян в сумі 248077,20 грн., в тому числі основний платіж – 82692,40 грн., штрафні (фінансові) санкції – 165384,80 грн., за порушення п. 1 ст. 7, п. 3 ст. 7, ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 р. (із змінами та доповненнями) та № 2089/04-17-2/04957350/15162/17-2, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем: податок з власників транспортних засобів в сумі 7453,14 грн., в тому числі основний платіж – 5578,90 грн., штрафні (фінансові) санкції – 1874,24 грн. за порушення позивачем ст. ст. 2, 3, 5, 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11.12.1991 р. № 1963-ХІІ в редакції Закону від 18.02.1997 р. № 75/97-ВР (із змінами і доповненнями).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про іноземні інвестиції» № 2198-ХІІ від 13.03.1992 року, в тому разі, коли наступне спеціальне законодавство змінює умови захисту іноземних інвестицій, зазначені в цьому Законі, до іноземних інвестицій протягом десяти років на вимогу іноземного інвестора застосовується спеціальне законодавство, що діяло на момент реєстрації інвестицій.

Проте, Законом України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» передбачено, що на території України до суб’єктів підприємницької діяльності або інших юридичних осіб, їх філій, відділень, відокремлених підрозділів, включаючи постійні представництва нерезидентів, створених за участю іноземних інвестицій, незалежно від форм та часу їх внесення, застосовується єдиний національний режим валютного регулювання та справляння податків, зборів (обов’язкових платежів), встановлений законами України для суб’єктів господарювання, створених без участі іноземних інвестицій (ст. 1 Закону).

 Положення ч. 1 ст. 5 цього Закону поширюють дію такого режиму на підприємства з іноземними інвестиціями, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій, їх реєстрації, у тому числі до введення в дію та протягом дії Закону України «Про іноземні інвестиції», Декрету Кабінету Міністрів «Про режим іноземного інвестування» та Закону України «Про режим іноземного інвестування».

Тобто для всіх суб’єктів господарювання, створених за участю інвестицій, як вітчизняних, так і іноземних, створюються рівні умови щодо питань валютного і митного регулювання та справляння податків, зборів (обов’язкових платежів).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Кабінету Міністрів України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 5 Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» та частини першої статті 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (справа № 1-17/2002 про оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями) № 1-рп/2002 від 29.01.2002 року, положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» у взаємозв’язку з іншими положеннями цього Закону є підставою як для відмови у наданні, так і для припинення раніше наданих пільг у сфері валютного і митного регулювання та справляння податків, зборів (обов’язкових платежів) підприємствам з іноземними інвестиціями, їх дочірнім підприємствам, а також філіям, відділенням, іншим відокремленим підрозділам, включаючи постійні представництва нерезидентів, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій та їх реєстрації.

Також в рішенні Конституційного Суду України у справі № 1-17/2002 вказано, що з дня вступу в дію ч. 1 ст. 5 Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» № 1457-Ш від 17.02.2000 року спеціальне законодавство і державні гарантії захисту іноземних інвестицій, які діяли на момент реєстрації інвестицій і підлягали застосуванню на вимогу іноземного інвестора на підставі гарантій від зміни законодавства, застосовуються в межах вимог ст. 3 цього Закону і ст. 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність».

Тобто, з дня набуття чинності Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» припинено пільговий режим валютного регулювання, оподаткування та митного оформлення для підприємств, створених із залученням іноземних інвестицій, незалежно від форми та часу їх внесення.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність» з метою забезпечення сприятливого та стабільного інвестиційного режиму держава встановлює державні гарантії захисту інвестицій. Державні гарантії захисту інвестицій – це система правових норм, які спрямовані на захист інвестицій та не стосуються питань фінансово-господарської діяльності учасників інвестиційної діяльності та сплати ними податків, зборів (обов’язкових платежів).

Згідно з частиною 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України у справі № 1-17/2002 про оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями № 1-рп/2002 від 29.01.2002 року, рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження», судові рішення про застосування до підприємств з іноземними інвестиціями, їхніх дочірніх підприємств, а також філій, відділень та інших відокремлених підрозділів державних гарантій захисту інвестицій, винесені на підставі законодавчих актів, зазначених у статті 4 цього Закону, підлягають виконанню виключно в частині, що не суперечить цьому Закону.

На підставі вказаних правових норм суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що на позивача поширюються нормативні акти України з питань оподаткування, а тому його вимоги про визнання недійсними (нечинними) оскаржуваних податкових повідомлень-рішень задоволенню не підлягають.

При прийнятті рішення у даній справі судами попередніх інстанцій дотримані і вимоги ст. 72 КАС України та ст. 124 Конституції України з огляду на подані позивачем рішення Галицького районного суду м. Львова від 08.11.2000 року по справі № 2-2857 за позовом СП «Студія Лева» до ДПІ у Галицькому районі м. Львова про захист іноземної інвестиції та ухвал цього ж суду про роз’яснення вказаного рішення від 08.11.2000 року, оскільки господарськими судами встановлено, що з даних позивачем судових актів суду загальної юрисдикції вбачається встановлення того факту, що позивач володіє усіма ознаками, які вимагалися Законом України «Про іноземні інвестиції» при визначенні кола осіб, на які поширювалася дія державних гарантій захисту іноземних інвестицій. Проте, цей факт не оспорювався при розгляді даної справи.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження», судові рішення про застосування до підприємств з іноземними інвестиціями, їхніх дочірніх підприємств, а також філій, відділень та інших відокремлених підрозділів державних гарантій захисту інвестицій, винесені на підставі законодавчих актів, зазначених у статті 4 цього Закону, підлягають виконанню виключно в частині, що не суперечить цьому Закону.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі № 5/2043-9/322 (5/2643-12/352) господарські суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Таким чином, касаційна скарга СП «Студія Лева» підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій у справі № 5/2043-9/322 (5/2643-12/352) – без змін. 

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спільного українсько-канадського підприємства «Студія Лева» у формі товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2006 р. та постанову господарського суду Львівської області від 09.11.2005 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                  (підпис)                     Рибченко А.О.

Судді                                                (підпис)                     Брайко А.І.

(підпис)                     Голубєва Г.К.

                                                              (підпис)                     Конюшко К.В.

(підпис)                     Федоров М.О.

З оригіналом згідно

Суддя                                                                                   Рибченко А.О.