Постанова № 91698987, 16.09.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/6231/20 2-а/335/227/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2020 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Воробйова А.В., за участю секретаря Барсукової В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП Сологуб Олесі Вадимівни, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора Управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП Сологуб О.В., Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, в обґрунтування якого зазначив, що 17.07.2020 року інспектором Управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП Сологуб О.В. було прийнято постанову серія ЕАМ №2835944 від 17.07.2020 року про притягнення позивача до відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за порушення п.12.4 ПДР України. Вважає постанову протиправною, оскільки в його діях відсутній склад правопорушення. Позивач просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ №2835944 від 17.07.2020 року та стягнути з Департаменту патрульної поліції судові витрати.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та наполягав на його задоволенні з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач - інспектор Управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП Сологуб О.В., надала відзив на позов, в якому зазначає про безпідставність заявленого позову так як правопорушення мало місце. Також просила розглянути справу за її відсутністю і в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача - Департаменту патрульної поліції до суду не з`явився, відзив на позов не надав. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином рекомендованим листом із повідомленням. З огляду на що його неявка не може бути визнана такою, що вчинена з поважних причин.

Заслухавши доводи позивача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Згідно ч.2 ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За змістом постанови про адміністративне правопорушення ЕАМ №2835944, 17.07.2020 року о 11-47 год., в м. Запоріжжя, вулиця Прибережна автомагістраль, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «MAZDA СХ-5» д.н.з НОМЕР_1 , перевищив встановлені обмеження руху більше як на 20 км/год, а саме рухався зі швидкістю 80 км/год., вимірювання проводилось приладом Трукам ТСО 00571чим порушив п. 12.4 ПДР. за що відповідальність передбачена відповідальність за ч.1 ст.122 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн..

Згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Таким чином, у ході розгляду даної справи необхідно встановити чи здійснювався позивачем рух на транспортному засобі зі швидкістю, що перевищує п`ятдесят кілометрів на годину, та саме в межах населеного пункту.

Суд зазначає, що контроль швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак «5.70»), позаяк вказане обумовлено ч.2 ст. 40 Закону №580-VIII, згідно якої інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку фіксацію повинна бути розміщена на видному місці.

Суд констатує, що з наданих відповідачем доказів не можливо прослідкувати де знаходиться автомобіль позивача, відсутня прив`язка до місцевості, зокрема, що це населений пункт.

Суд враховуюче вищенаведене вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі доказів, які б свідчили про порушення ОСОБА_2 , п.12.4 Правил дорожнього руху України.

Отже, оскільки відповідач не довів правомірність своїх дій, суд не може пересвідчитися у підставах притягнення позивача до відповідальності за порушення ПДР України..

Також, за відсутності належних доказів, суд позбавлений можливості перевірити дотримання відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. Тому, зважаючи на приписи ч. 2 ст. 77 КАС України, якою встановлюється обов`язок суб`єкта владних повноважень у доказуванні правомірності прийнятого рішення, суд дійшов висновку, що відповідач не довів відповідними доказами правомірність винесеної постанови, зокрема, її відповідності як нормам процесуального, так і матеріального права.

Таким чином, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, положеннями статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до п. 1 ч.3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги(ч.4 ст.134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами(ч.7 ст. 134 КАС України).

Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 420,40 грн., що підтверджується квитанцією №39155 від 24.07.2020 року, який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Департаменту патрульної поліції.

На підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу позивача надано суду: договір №01/07 про надання правової допомоги від 18.07.2020 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Ломейко О.О., предметом якого є надання правової допомоги в судах; акт №1 приймання-передачі наданих послуг від 23.07.2020 року на суму 2800 грн., але доказів фактичної оплати наданих послуг адвоката, позивачем не надано.

Оцінивши надані позивачем до позовної заяви докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката позивачем не надано.

Керуючись ст.ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 17.07.2020 року серія ЕАМ №2835944, прийняту інспектором Управління патрульної поліції в Запорізькій області Сологуб О.В. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: м. Київ вул. Федора Ернста б.3, код в ЄДРПОУ 40108646) судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

Вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з витрати на правову допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції – залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного судучерез Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Воробйов