Рішення № 91698917, 17.09.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 17.09.2020

Справа №937/4488/20

Провадження №2а/937/66/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Урупи І.В.

за участі:

секретаря судового засідання - Литвиненко В.Є.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Мелітопольського маськрайонного суду Запорізької області з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії БАА № 336815 від 14.06.2020 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП і закрити провадження у справі, посилаючись на те, що 14.06.2020 під час зупинки авто, яким він керував, інспектором поліції було повідомлено, що на його автомобілі не горить фара ближнього світла та це є порушенням ПДР України. З даними обставинами він погодився та повідомив, що при виїзді з бази відпочинку в смт.Кирилівка в нього на автомобілі горіли обидві фари, оскільки бачив їх віддзеркалення на ворота, однак він віз матір на роботу, рухався по піщаній частині вул. Коса Федотова, автомобіль сильно трясло, оскільки на дорозі була гребінка, в результаті чого було можливо, пошкодження лампи ближнього світла. Поліцейські повідомили, що позивач має усунути несправність негайно, в противному випадку відносно нього буде складено адміністративний матеріал. Він погодився, в той же час усунув пошкодження, а саме - замінив лампу основного світла. Після усунення несправності поліцейський все одно виніс постанову щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, ознайомившись якою, він не згоден з вказаним порушенням, вважає, що постанова не відповідає дійсним обставинам справи, має суттєві процесуальні недоліки та підлягає скасуванню. Так, оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст.283 КУпАП, оскільки не містить норму Закону, яку саме на думку працівників поліції порушив позивач. З тексту постанови не вбачається з якої підстави його притягнуто до адміністративної відповідальності. Він не оспорює факту наявності пошкодження роботи освітлювальних приборів та не намагався жодним чином уникнути відповідальності, навпаки щиро розкаявся та одразу ж усунув несправність. Вважає, що основною функцією поліції при патрулюванні дорожнього руху є не каральна мета, а попередження правопорушення та допомога учасникам дорожнього руху, а тому поліцейські замість накладення грошового стягнення на позивача в якості покарання, могли б навпаки допомогти йому. Відповідно до вимог ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність. Ст.ст.10-11 КУпАП визначено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити. Як вбачається з вищенаведеного, в його діях відсутня основна складова адміністративного правопорушення - вина. Згідно положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Таким чином в порушення ст.ст.17,18,33,34,247,280 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення посадова особа інспектор поліції не врахував наступного: чи є склад правопорушення, передбачений ст.9 КУпАП, чи винна особа в його вчиненні, не врахувала характер правопорушення, особи правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують відповідальність: відсутність шкідливих наслідків правопорушення, вчинення правопорушення внаслідок незалежних від позивача обставин, факт вчинення позивачем правопорушення в результаті дії непереборної сили. Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Виходячи з вищенаведеного, враховуючи малозначність вчиненого адміністративного правопорушення та вчинення його в стані крайньої необхідності, вважає, що інспектор поліції провів розгляд справи неповно та невсебічно, а міг відповідно до вимог ст.22 КУпАП звільнити позивача від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Не було враховано можливості передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації або трудового колективу у відповідності до ст. 21 КУпАП. Він є законослухняним громадянином, на протязі 10-15 років жодного разу не притягався до адміністративної відповідальності. Крім того, згідно тексту постанови, неможливо визначити ПІБ, посаду посадової особи, яка винесла постанову.

В судове засідання позивач не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, на задоволенні позову наполягає.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до положень ст.268 КАС України. Від представника відповідача Крамар В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що належним суб`єктом владних повноважень у даному випадку виступає помічник чергового СРПП №2 Кирилівського ВП Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області капрал поліції Оганесян Артем Ширакович, який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі № 336815 від 14.06.2020, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, здійснив розгляд справи про адміністративне правопорушення зафіксоване не в автоматичному режимі та виніс рішення у виді постанови про накладення адміністративного стягнення. З урахуванням чого, помічник чергового СРПП №2 Кирилівського ВП Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області капрал поліції Оганесян Артем Ширакович , повинен сам доводити правомірність прийнятого ним рішення він є належним відповідачем у даній справі. Крім того, в позові не визначено, не конкретизовано та взагалі не згадано будь-яких вимог до ГУНП в Запорізькій області, яким саме чином останнє порушило його права та які позовні вимоги ставляться до ГУНП. Тим самим не роз`яснено, на якій підставі у даній справі у якості відповідача залучено ГУНП в Запорізькій області, якщо в порядку визначеному КУпАП справи про адміністративні правопорушення (з питань порушення правил дорожнього руху) та притягнення до адміністративної відповідальності за такі порушення, здійснюють уповноважені посадові особи, які виносять рішення про притягнення до адміністративної відповідальності на підставі дослідження доказів, оцінку яким надають за своїм внутрішнім переконанням та несуть відповідальність за прийняте ними рішення самостійно. Крім того, зазначив, що позивачем пропущено строк передбачений законодавством для оскарження постанови.

Позивач також надав відповідь на відзив в якому зазначає, що у відзиві відповідач не спростував його твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог. В постанові про адміністративне правопорушення серії БАА № 336815 від 14.06.2020 працівник поліції вказав що докази відсутні, що свідчить про те, що працівник поліції діяв не в спосіб передбачений Конституцією та Законами України та взагалі не оцінював ніяких доказів. Згідно частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В матеріалах справи відсутній будь-який доказ, як-то відеозапис з нагрудного реєстратора інспекторів патрульної поліції, який би підтвердив факт порушення ним правил дорожнього руху, що свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірність прийнятої ним постанови. Крім того вважає, що не відповідає дійсності, що у позовній заяві вказаний не належний відповідач, а саме ГУНП в Запорізькій області, оскільки при розгляді справ про адміністративні правопорушення, державні інспектори відповідного органу діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади. Отже, відповідні інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган розгляд справ яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222-244-20 КУпАП, що вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення. Крім того, постанова про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення була винесена працівником поліції 14.06.2020 року, позов про скасування даної постанови направлений до суду в строк передбачений законодавством для оскарження постанови, а саме 23.06.2020.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою суду від 24.06.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 10 липня 2020 року позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі за даним адміністративним позовом у порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті, зобов`язано керівника Мелітопольського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області надати суду адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення за результатами розгляду якого винесено постанову серії БАА № 336815 від 14.06.2020, в строк до 17.07.2020. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву і доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою серії БАА № 336815 винесеною від 14.06.2020 помічником чергового СРПП №2 Кирилівського ВП Мелітопольського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області капралом поліції Оганесяном Артемом Шираковичем ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 121 гривень, за те, що позивач 14.06.2020 о 22-25 год. по проспекту Азовський в смт. Кирилівка, в темну пору доби, керував автомобілем ВАЗ, у якого не горіла лампа лівої фари в режимі ближнього світла, чим порушив п. 31.4.3. «в» Правил дорожнього руху. /а.с.6/

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Положення ст. 5 КАС України є реалізацією ч. 1 ст. 55 Конституції України, що, визначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у разі, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Статтею 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення гарантовано, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог ст. 9 ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Крім того, відповідно до ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху (далі - Правила), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Згідно з п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Відповідно до положень пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 121 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідальність передбачена за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обов`язок доказування правомірності складання постанови про адміністративне правопорушення, наявності в діях особи складу правопорушення покладено законом на відповідача. Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні порушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам передбаченим статтями 283 та 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався порушник чи встановлених останнім доводів.

Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини,що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Винність особи у вчиненні правопорушення має бути доведена доказами, передбаченими ст. 251 КУпАП, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків,показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Положеннями ч.1 ст.121 КУпАП передбачено відповідальність водіїв транспортних засобів за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів та тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позивач не погоджується з тим, що порушив вимоги п. 31.4.3 (в) Правил дорожнього руху, як про це зазначено у оскаржуваній постанові, оскільки при виїзді у нього на автомобілі горіли обидві фари, а одразу після того, як фара перестала працювати він негайно на місці усунув несправність.

Згідно п. 31.4.3 (в) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 - забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: зовнішні світлові прилади -(в) - не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла.

Пункт 31.5 Правил дорожнього руху передбачає, що у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.

Позивач стверджує, що одразу виникнення в дорозі несправностей, він на місці їх усунув, а саме замінив лампочку основного світла.

Доказів зворотного відповідач до суду не надав.

У зв`язку з неподання суб`єктом владних повноважень доказів суд вирішує справу на підставі наявних доказів та визнає обставини, на які посилається позивач, а саме відсутність в його діях порушень п. 31.4.3 (в) Правил дорожнього руху України, що відповідає Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов`язків або встановленні обґрунтованості будь якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Юридична природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

З урахуванням цього, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до відповідальності.

Позивач в адміністративному позові посилається на те, що ним не порушувалися Правила дорожнього руху.

Відповідач жодних доказів на підтвердження обставини скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КУпАП, суду не надав. Керівник Мелітопольського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області на вимогу суду адміністративний матеріал відносно позивача за ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення за результатами розгляду якого винесено постанову серії БАА № 336815 від 14.06.2020 також не надав.

Відповідно до ч. 3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В оскаржуваній постанові серії БАА № 336815 від 14.06.2020 відсутні посилання на докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, при цьому в графі «до постанови додаються» помічником чергового СРПП №2 Кирилівського ВП Мелітопольського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області капралом поліції Оганесяном А.Ш. зазначено «не додаються».

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності свого рішення.

Щодо посилань представника відповідача на те, що ГУНП в Запорізькій області є не належним відповідачем у цій справі суд вважає необґрунтованими, оскільки при розгляді справ про адміністративні правопорушення, державні інспектори відповідного орану діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Отже, відповідні інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення за визначеними статтями. Відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення. Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26 грудня 2019 року по справі № №724/716/16-а.

Посилання представника відповідача на те, що позивачем пропущено строк передбачений законодавством для оскарження постанови суд не приймає до уваги оскільки постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення була винесена працівником поліції 14.06.2020, а позов про скасування даної постанови направлений до суду 23.06.2020, тобто в строк передбачений законодавством для оскарження постанови.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які підтверджують правомірність винесеної ним постанови з приводу притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, постанова відповідача підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

Враховуючи наслідки розгляду справи, а також те, що позивачем у справі понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання адміністративного позову у сумі 420,40 грн, що підтверджується квитанцією 86 від 09.07.2020, то на користь позивача підлягають стягненню витрати на судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статями 6, 7, 9, 10, 12, 19, 20, 72-77, 90, 94,192, 193, 210, 211, 241-246, 257, 258, 262, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, задовольнити.

Скасувати постанову серія БАА № 336815 від 14.06.2020 винесену помічником чергового СРПП №2 Кирилівського ВП Мелітопольського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області капралом поліції Оганесяном Артемом Шираковичем, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у сумі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління національної поліції в Запорізькій області, юридична адреса м. Запоріжжя, вул. Матросова,29, код ЄДРПОУ 40108688.

Повне рішення суду складене 17.09.2020.

Суддя: