Ухвала суду № 91690883, 16.09.2020, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/1709/20

1-кс/569/3661/20

УХВАЛА

16 вересня 2020 рокум. Рівне

Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області Сидорук Є.І., при секретарі судового засідання Григорчук В.М.,

з участю володільця майна ОСОБА_1 , представника володільця майна адвоката Кравчук О.О., слідчого Кухарчука М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання представника володільця майна ОСОБА_1 адвоката Кравчук М.П. про скасування арешту майна, -

В С Т А Н О В И В :

Представник володільця майна ОСОБА_1 адвоката Кравчук М.П. звернулась до суду із клопотанням у якому просить скасувати арешт, накладений на автомобіль марки Opel Corsa, н.з. НОМЕР_1 .

В обґрунтування клопотання вказує, що ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 11 червня 2020 року, у рамках кримінального провадження N° 22019180000000080 від 24.06.2019 за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 305, ч,2 ст. 311, ч. 3 ст. 307 КК України, було задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на майно. Одним із об`єктів арешту є автомобіль марки Opel Corsa, н.з. НОМЕР_1 , документи щодо придбання та митного оформлення автомобіля марки Opel Corsa, н.з. НОМЕР_1 на 12(дванадцяти) аркушах, технічний паспорт та карта проїзду на даний автомобіль власником якого є ОСОБА_1 .

Станом на день подання даного клопотання у сторони обвинувачення знаходяться документи, які підтверджують право власності ОСОБА_1 на автомобіль марки Opel Corsa, н.з. НОМЕР_1 ; у сторони обвинувачення відсутні дані, що вилучене майно, на яке накладено арешт, має чи може мати якесь відношення до будь - якого кримінального правопорушення.

Покликаючись на наведене просить суд скасувати арешт на майно так, як вказаний автомобіль не є власністю підозрюваного, а тому не може бути предметом конфіскації навіть у випадку можливого засудження підозрюваного; майно не є і не може бути предметом злочину; не є і не може бути придбаним за грошові кошти здобуті злочинним шляхом, а також не є і не може бути речовим доказом у справі та підлягати спеціальній конфіскації у відповідності до положень статті 98 1 КК України.

Крім того, у відповідності до положень статті 62 КПК України ОСОБА_1 не є і не може бути цивільним відповідачем. У відповідності до положень частини 2 статті 170 КПК України арешт майна допускається: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

В судовому засіданні володілець майна та його представник повністю підтримали клопотання, просили його задоволити з підстав викладених у ньому.

Слідчий УСБУ в Рівненській області Кухарчук М.П. та прокурор Пилипів В.М. в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні клопотання за безпідставністю, оскільки ОСОБА_1 не являється власником вищевказаного арештованого автомобіля.

Заслухавши учасників судового розгляду, всебічно дослідивши клопотання та додані матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що в провадженні СВ УСБУ в Рівненській області перебуває кримінальне провадження N° 22019180000000080 від 24.06.2019 за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 305, ч,2 ст. 311, ч. 3 ст. 307 КК України.

Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 11 червня 2020 року накладено арешт на майно, зокрема одним із об`єктів арешту є автомобіль марки Opel Corsa, н.з. НОМЕР_1 , документи щодо придбання та митного оформлення автомобіля марки Opel Corsa, н.з. НОМЕР_1 на 12(дванадцяти) аркушах, технічний паспорт та карта проїзду на даний автомобіль власником якого є ОСОБА_1 .

Згаданий автомобіль та документи, постановою слідчого УСБУ в Рівненській області Кухарчука М.П. визнано та приєднано до матеріалів кримінального провадження N° 22019180000000080 від 24.06.2019, як речовий доказ.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або вилучений нею, повинен бути якнайшвидше повернутий власнику, крім випадків передбачених ст.ст. 160-166, 170-174 КПК України.

Згідно п.32 «Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення. їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження», затвердженого Постановою КМ України №1104 від 19.11.2012р. фінансування витрат, пов`язаних із зберіганням чи пересиланням речових доказів, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для утримання органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, який здійснив пересилання речових доказів або їх передачу на зберігання.

Статтею 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Конституційна права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (ч. 1 ст. 64 Конституції України).

Згідно ч.1 ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», а саме частиною 3 пункту 1 зазначено, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Згідно ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Відповідно до вимог ст. 7, 9 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема відноситься принцип законності, відповідно до якого прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення. Зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 19 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду від 27.08.2010р. № 51/401/649/471/23/125 «зберігання транспортних засобів та інших самохідних машин, а також пристроїв і механізмів, які використовувались як знаряддя для вчинення злочинів і визнані речовими доказами, а також транспортних засобів, на які накладено арешт, якщо вони не можуть бути передані на зберігання власникові, його родичам або іншим особам, а також організаціям, проводиться за постановою слідчого, прокурора, судді, за ухвалою суду протягом досудового слідства або судового розгляду відповідними службами органів внутрішніх справ, служби безпеки, підрозділів податкової міліції (у справах, що перебувають у її провадженні відповідно до компетенції), керівники яких дають про це розписку, яка приєднується до справи. В розписці вказується, хто є персонально відповідальним за зберігання прийнятого транспортного засобу».

Відповідно ч. 1 ст. 174 КПК України - підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи іаконного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необгрунтовано.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до договору купівлі- продажу №МАХ-153672/2020 від 21.05.2020 власником автомобіля Opel Corsa, н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_1 , якому вказаний автомобіль було передано по акту прийняття-передачі транспортних засобів 21.05.2020 ОСОБА_2 .

Крім того підозри по кримінальному провадженні N° 22019180000000080 від 24.06.2019 за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 305, ч. 2 ст. 311, ч. 3 ст. 307 КК України ОСОБА_1 вручено не було.

Як пояснив в судовому засіданні ОСОБА_1 , вказаний автомобіль був придбаний ним 21.05.2020 і частково переданий для користування у власних цілях другу ОСОБА_3 , який попросив його покерувати декілька днів, і він не знав і не міг знати про його незаконне використання.

Відповідно до ч. 1 ст 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

З огляду на вказані законодавчі норми спеціальна конфіскація може бути застосована до майна засудженого чи у передбачених КК України у випадках - до майна іншої особи, яке використовувалось як знаряддя вчинення злочину, лише у випадках, якщо власник знав про їх незаконне використання.

Так, об`єктивні обставини вказують на те. що в подальшому застосуванні цього заходу (арешту автомобіля) відпала потреба, використаний будь-яким іншим чином у кримінальному провадженні автомобіль бути не може.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях в тому числі щодо України констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов"язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами ( див. п. 46 рішення у справі " Устименко проти України", п.п. 51,52 рішення у справі " Рябих проти Росії", п. 31 рішення у справі " Марушин проти Росії", п. 61 рішення у справі "Брумареску проти Румунії").

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини ( рішення у справах Sperrong and Lonnroth v Sweden» від 23.09.82, «новоселець кий проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 1.06.2006).

Таким чином, особу може бути позбавлено власності лише в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. При цьому при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника. Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено у вітчизняному законодавстві.

Окрім того, слідчим в судовому засіданні при розгляді клопотання про накладення арешту на майно не доведено факту про те, що ОСОБА_1 знав чи міг знати про незаконне використання ОСОБА_3 автомобіля Opel Corsa (Дана позиція висвітлена Верховним судом в постанові № 676/2199/19 від 09.04.2020, яка є обов"язковою для виконання).

У зв`язку з чим, слідчий суддя вважає за доцільне частково скасувати арешт на майно, перелік якого зазначено у клопотанні заявника, не вбачаючи потреби для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження. Вказаний транспортний засіб та документи передати на відповідальне зберігання ОСОБА_1 , що не зашкодить подальшому проведенню досудового розслідування кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 100, 170, 173КПК України, ст. 321 ЦК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Частково скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 11 червня 2020 року на автомобіль марки Opel Corsa, н.з. НОМЕР_1 , документи щодо придбання та митного оформлення автомобіля марки Opel Corsa, н.з. НОМЕР_1 . на 12 (дванадцяти) аркушах, технічний паспорт та карта проїзду на даний автомобіль власником якого є ОСОБА_1 .

Зобов`язати старшого слідчого в особливо важливих справах СВ Управління СБ України в Рівненській області майора юстиції Кухарчука М. П. повернути безоплатно ОСОБА_1 автомобіль марки Opel Corsa, н.з. НОМЕР_1 , документи щодо придбання та митного оформлення автомобіля марки Opel Corsa, н.з. НОМЕР_1 на 12 (дванадцяти) аркушах, технічний паспорт та карту проїзду на даний автомобіль на відповідальне зберігання та користування, (без права відчуження, дарування, тощо) під розписку про забезпечення його схоронності.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Рівненського міського суду Є.І. Сидорук