Рішення № 91690845, 21.09.2020, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/1405/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2020 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

при секретарі - Самолюк А.В.

за участі

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів

в с т а н о в и в :

в Острозький районний суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення пені від суми несплачених аліментів звернулась ОСОБА_3 .

В обгрунтування позову зазначає, що з 15.07.2011 вона перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_4 та від спільного подружнього життя в них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до рішення Острозького районного суду Рівненської області від 13 травня 2015 шлюб між сторонами було розірвано.

Вказує, що відповідач матеріальної допомоги в добровільному порядку на утримання дитини не надавав, тому в 2015 році вона звернулась з заявою в суд про стягнення аліментів. 02 червня 2015 рішенням Острозького районного суду вирішено стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання їх спільного сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07 квітня 2015 року до досягнення сином повноліття.

Зазначає, що після набрання рішенням суду законної сили, подала виконавчий лист в Острозький районний відділ ДВС ГТУІО у Рівненській області, однак відповідач не сплачував аліменти, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 48570,62 грн. станом на 31.10.2019 року.

Посилаючись на ст.196 СК України, просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожний день прострочення за період з 07.04.2015 по 31.10.2019 у розмірі 333771,72 грн.

Ухвалою суду від 16.12.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження відповідно до ст.274-279 ЦПК України без повідомлення (виклику) сторін, та роз"яснено відповідачу, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

10.01.2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він позов не визнав та виклав свої заперечення проти позову.

Ухвалою суду від 20.01.2020 перейдено від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін.

22.01.2020 позивачем подано відповідь на відзив.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав та доводів зазначених в позовній заяві. Пояснила, що сторони у справі перебували в шлюбі з 15.07.2011, який було розірвано 13.05.2015. Від спільного подружнього життя у сторін народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Острозького районного суду від 02 червня 2015 стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання їх спільного сина ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача, але не менше 30% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07 квітня 2015 року до досягнення сином повноліття.

Зазначає, що після набрання рішенням суду законної сили, позивач подала виконавчий лист в Острозький районний відділ ДВС ГТУІО у Рівненській області, де було відкрито виконавче провадження з його примусового виконання.

Посилається на те, що відповідач не сплачував аліменти на утримання сина в зв"язку з чим виникла заборгованість зі сплати аліментів за період з 07.04.2015 по 31.10.2019 в сумі 48570,62 грн.

Вважає безпідставними заперчення відповідача проти позову, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що прострочення сплати аліментів сталося з причин, незалежних від відповідача, адже він здоровий, працездатний, на обліку в центрі зайнятості не перебуває, зміна адреси проживання не є поважною причиною для звільнення від сплати аліментів. Відповідач був в змозі щомісячно вчасно сплачувати аліменти у визначеному в рішенні суду розмірі, та заборгованість сталась з вини останнього, так як він не сплачував аліменти. Крім того, вказує, що твердження відповідача про те, що він не ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків не відповідає дійсності, оскільки він не сплачував аліменти згідно рішення суду, так само як не сплачував їх добровільно, з моменту розірвання шлюбу і по даний час жодних грошових коштів на утримання спільного сина сторін він не надавав. Про існування рішення суду про розірвання шлюбу та стягнення аліментів він був обізнаний, копію рішення отримував він або його батьки. Окрім того, позивач з ним неодноразово спілкувались з приводу несплати аліментів в телефонному режимі. Жодного разу він не приїхав до сина, не відвідував його, не цікавився його життям та здоров`ям, не брав жодної участі в матеріальному забезпеченні сина, хоча має рівні обов`язки з позивачем згідно Сімейного кодексу України.

Також вказує, що відповідач жодних належних доказів про те, що він не знав про існування рішення суду про стягнення з нього аліментів, не надав. Про зміну свого місця проживання він не повідомив ні позивача, ні виконавчу службу, його батьки, в яких він постійно проживав та спілкувався з ними, отримували судові документи та документи з виконавчої служби, однак не повідомили про його проживання в місті Києві.

Посилається на те, що відповідач свідомо ухилявся та ухиляється від сплати аліментів, та з 2015 року нічим матеріально не допомагав в утриманні сина, не цікавиться його життям, не вживає ніяких заходів для погашення заборгованості, навмисно тривалий час не виплачує аліменти. За вказаних обставин, просить стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожний день прострочення за період з 07.04.2015 по 31.10.2019 у розмірі 333771,72 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала. Вважає, що відсутня вина відповідача у простроченні сплати аліментів, оскільки він не був повідомлений про наявність рішення суду про стягнення з нього аліментів, яке вступило в законну силу.

Вказує, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , де раніше проживав з позивачкою та дитиною.

Однак, в квітні 2015 року він переїхав проживати до батьків у АДРЕСА_2 , де проживав по травень 2016 року.

З травня 2016 року по даний час відповідач постійно проживає за адресою АДРЕСА_3 .

Також, відсутність відповідача за місцем його реєстрації підтверджується рішенням Острозького районного суду Рівненської області у справі № 567/381/15 від 13.05.2015 року, яким розгляд справи про розлучення відбувався в порядку заочного провадження.

Вказує, що відповідачу також не було відомо про те, що позивачка у 2015 році звернулась з заявою до суду про стягнення з нього аліментів і про те, що 2 червня 2015 року рішенням Острозького районного суду у справі №567/351/15 було вирішено стягнути з нього аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 7 квітня 2015 року до досягнення сином повноліття.

Як вбачається зі рішення суду, розгляд справи теж відбувався в порядку заочного првадження, тобто відповідач не був присутній під час розгляду справи про стягнення аліментів, ні повісток ні рішення суду він не отримував.

Також відповідач не отримував постанови про відкриття виконавчого провадження і не міг отримати за адресами, які позивачка вказувала у своїх заявах, оскільки з 2016 року він проживає в м.Буча Київської області.

Вказує, що про наявність даного рішення відповідачу стало відомо 24.12.2019, коли на адресу проживання його батьків, в с.Кунів Ізяславського району надійшла судова повістка про виклик до суду по цивільній справі №567/1405/19.

Посилається на те, що оскільки про зазначене вище рішення та постанову відповідачу встало відомо лише 24.12.2019, то у нього не могло виникнути наміру не виконувати покладені на нього судом зобов`язання.

Вважає, що враховуючи те, що відповідач не був обізнаний про наявність рішення суду про стягнення аліментів, яке вступило в законну силу, відсутня його вина щодо несвоєчасної сплати аліментів та просить в задоволенні позову відмовити, зазначивши, що заборгованість по аліментах відповідачем не оспорюється.

Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до ч.1, 2 ст.27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Крім того, стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За правовою природою аліментні зобов`язання - це періодичні платежі, які боржник зобов`язаний сплачувати щомісячно. Несвоєчасна сплата аліментів передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 та рішення Острозького районного суду Рівненської області від 13.05.2015 року встановлено, що неповнолітній ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 і його батьками є позивач та відповідач по справі, які на час народження сина перебували в шлюбі.

З рішення Острозького районного суду від 13.05.2015 вбачається, що за результатами розгляду справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів судом вирішено стягувати з ОСОБА_4 аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07.04.2015 року до досягнення дитиною повноліття.

07.11.2019 державним виконавцем Острозького районного відділу ДВС ГТУЮ у Рівненській області було проведено розрахунок заборгованості ОСОБА_4 по сплаті аліментів на утримання сина ОСОБА_5 і відповідно до довідки зазначеного відділу №11617 заборгованість ОСОБА_4 по сплаті аліментів на утримання сина за період з 07.04.2015 по 31.10.2019 становила 48570,62 грн.

З вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що аліменти відповідачем не сплачувались, що відповідно до ст.196 СК України дає підстави для нарахування неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Суд приймає вищезазначену довідку заборгованості по аліментах, як належний доказ по справі, оскільки вона не викликає сумніву у суду та не спростована відповідачем по справі.

Водночас, відомості про сплату віповідачем аліментів у вказаному розрахунку відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.196 Сімейного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.1 ст.196 Сімейного кодексу України (в редакції від 03.07.2018), у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Повідомлені відповідачем обставини суд не вважає такими, які б виключали його вину у несплаті аліментів.

Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покласти таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках неустойка стягується за весь час прострочення сплати аліментів.

Тобто відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені) настає у всіх випадках, крім тих, коли існують об`єктивні причини (несвоєчасна виплата заробітної плати, затримка або неправильний перерахунок аліментів).

Таким чином, під час вирішення питання про стягнення пені за прострочення сплати аліментів боржником, необхідно брати до уваги фактичні обставини, що зумовили виникнення заборгованості, можливість та обізнаність боржника про необхідність утримувати дитину, у тому числі і на підставі відповідного судового рішення, участь боржника у вихованні дитини, що сприятиме його обізнаності щодо потреб дитини, пов`язаних з її матеріальним забезпеченням.

Обов`язок утримувати дитину не залежить від звернення до суду, адже відповідач був обізнаний про свій обов`язок щомісячно сплачувати аліменти на дитину, тому повинен був прийняти міри для своєчасного перерахування аліментів.

Відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України, що суд об`єктивно на підставі належної оцінки доказів і доводів сторін врахував при встановленні доведеності вини відповідача.

Отже, оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 допустив значну заборгованість по сплаті аліментів на утримання сина, то у ОСОБА_3 , як одержувача аліментів, виникло право на стягнення з нього пені, як відповідальності за прострочення сплати аліментів.

З оглянутих в судовому засіданні матеріалів цивільної справи №567/351/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів, вбачається, що ОСОБА_4 був повідомлений про розгляд вказаної справи шляхом подачі оголошення в газеті «Вісті Рівненщини», в порядку ч.4 ст.169 ЦПК України (в редакції чинній на час розгляду справи).

Окрім того, за результатами розгляду вказаної справи судом 02.06.2015 було постановлено заочне рішення. Заяву про перегляд заочного рішення відповідач не подавав.

Одночасно, з матеріалів виконавчого провадження (№ за АСВП 49631955) з примусового виконання виконавчого листа №567/351/15-ц про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_5 вбачається, що в ході здійснення виконавчих дій, серед іншого, державним виконавцем 15.07.2016 було винесено постанову про арешт коштів боржника, що також не могло не бути відомо відповідачу, який має рахунки в банківських установах (а.с.54, 75, 103).

Водночас. суд ставить під сумнів пояснення відповідача в частині його відсутності в с.Плоске Острозького району після квітня 2015 року, оскільки він був працевлаштований в зазначеному населеному пункті і відповідно до наданих ним відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків в 2 кварталі 2015 року (квітень-червень) та 3 кварталі 2015 року (липень-вересень) отримував доходи у виді заробітної плати в філії "Магістральні нафтопроводи "Дружба".

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Отже, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

Крім того, обов`язок надавати дитині допомогу (аліменти) батько несе не лише на підставі рішення суду, а й з факту народження дитини згідно з вимогами СК України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 2087353/16-ц.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов`язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі ст.6 Європейської Конвенції з прав людини, оскільки здійснення прав, гарантованих ст.6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст.17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».

При цьому суд враховує презумпцію вини особи, яка прострочила виконання зобов`язання. У зв`язку з цим на неї покладається тягар доведення протилежного, однак відповідач не спростував належним чином обставин позову, передбачених статтею 196 СК України, які є підставою для покладення відповідальності зі сплати відповідної неустойки.

Законодавець не ставить обов`язок по сплаті аліментів лише у разі обізнаності платника аліментів про їх стягнення, оскільки судові рішення, що набрали законної сили, підлягають обов`язковому виконанню.

Водночас, щодо визначення розміру пені за несвоєчасне виконання зобов`язань боржником, суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу, що Верховний Суд у своїй постанові від 25.04.2018 року по справі №572/1762/15-ц вказав, що пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.

Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов"язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже, загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:

?p=(A1?1%?Q1)+(A2?1%?Q2)+……….(An?1%?Qn), де:

?p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;

A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;

Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;

A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;

Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;

An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;

Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів потрібно з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, сума неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів становить:

датаСума несплачених аліментівСума сплачених аліментів1%Кількість днів від дня порушення обов`язку щодо сплати до 31.10.2019 рокуСума неустойки (пені)07.04.2015 128,62 грн.0,00 грн.1,29 грн.16702154,30 грн.01.05.2015 551,25 грн.0,00 грн.5,51 грн.16459063,95 грн.01.06.2015 551,25 грн.0,00 грн.5,51 грн.16148893,14 грн.01.07.2015 551,25 грн.0,00 грн.5,51 грн.15848727,84 грн.01.08.2015 551,25 грн.0,00 грн.5,51 грн.15548562,54 грн.01.09.2015 551,25 грн.0,00 грн.5,51 грн.15238391,73 грн.01.10.2015 551,25 грн.0,00 грн.5,51 грн.14928220,92 грн.01.11.2015 551,25 грн.0,00 грн.5,51 грн.14618050,11 грн.01.12.2015 551,25 грн.0,00 грн.5,51 грн.14307879,30 грн. 2015 рік4538,62 грн.0,00 грн.--69 943,83 грн. 01.01.2016 627,75 грн.0,00 грн.6,28 грн.14008792,00 грн.01.02.2016 627,75 грн.0,00 грн.6,28 грн.13698597,32 гри.01.03.2016 627,75 грн.0,00 грн.6,28 грн.1 3408415,20 грн.01.04.2016 627,75 грн.0,00 грн.6,28 грн.13098220,52 грн.01.05.2016 627,75 грн.0,00 грн.6,28 грн.12798032,12 грн.01.06.2016 627,75 грн.0,00 грн.6,28 грн.12487837,44 грн.01.07.2016 627,75 грн.0,00 грн.6,28 грн.12187649,04 грн.01.08.2016 627,75 грн.0,00 грн.6,28 грн.11877454,36 грн.01.09.2016 627,75 грн.0,00 грн.6,28 грн. 11567259,68 гри.01.10.2016 627,75 грн.0,00 грн.6,28 грн.11267071,28 грн.01.11.2016 627,75 грн.0,00 грн.6,28 грн.10956876,60 грн.01.12.2016 627,75 грн.0,00 грн.6,28 грн.10656688,20 грн. 2016 рік7533,00 грн.0,00 грн.--92893,76 грн. 01.01.2017 740,50 грн.0,00 грн.7,41 грн.10347661,94 грн.01.02.2017 740,50 грн.0,00 грн.7,41 грн.10067454,46 грн.01.03.2017 740,50 грн.0,00 грн.7,41 грн.9767232,16 грн.01.04.2017 740,50 грн.0,00 грн.7,41 грн.9457002,45 грн.01.05.2017 740,50 грн.0,00 грн.7,41 грн.9156780,15 грн.01.06.2017 740,50 грн.0,00 грн.7,41 грн.8846550,44 грн.01.07.2017 740,50 грн.0,00 грн.7,41 грн.8546328,14 грн.01.08.2017 740,50 грн.0,00 грн.7,41 грн.8236098,43 грн.01.09.2017 740,50 грн.0,00 грн.7,41 грн.7925868,72 грн.01.10.2017 740,50 грн.0,00 грн.7,41 грн.7625646,42 грн.01.11.2017 740,50 грн.0,00 грн.7,41 грн.7315416,71 грн.01.12.2017 740,50 грн.0,00 грн.7,41 грн.7015194,41 грн. 2017 рік8886,00 грн.0,00 грн.--77234,43 грн. 01.01.2018 1127,75 грн.0,00 грн.11,28 грн.6707219,20 грн.01.02.2018 1127,75 грн.0,00 грн.11,28 грн.6397207,92 грн.01.03.2018 1127,75 грн.0,00 грн.11,28 грн.6116892,08 гри.01.04.2018 1127,75 грн.0,00 грн.11,28 грн.5806542,40 грн.01.05.2018 1127,75 грн.0,00 грн.11,28 грн.5506204,00 грн.01.06.2018 1127,75 грн.0,00 грн.11,28 грн.5195854,32 грн.01.07.2018 1127,75 грн.0,00 грн.11,28 грн.4895515,92 грн.01.08.2018 1127,75 грн.0,00 грн.11,28 грн.4585166,24 грн.01.09.2018 1127,75 грн.0,00 грн.11,28 грн.4284827,84 грн.01.10.2018 1127,75 грн.0,00 грн.11,28 грн.3964466,88 грн.01.11.2018 1127,75 грн.0,00 грн.11,28 грн.3654117,20 грн.01.12.2018 1127,75 грн.0,00 грн.11,28 грн.3353778,80 грн. 2018 рік13533,00 грн.0,00 грн.--67792,80 грн. 01.01.2019 1408,00 грн.0,00 грн.14,08 грн.3044280,32 грн.01.02.2019 1408,00 грн.0,00 грн.14,08 грн.2713815,68 грн.01.03.2019 1408,00 грн.0,00 грн.14,08 грн.2433421,44 грн.01.04.2019 1408,00 грн.0,00 грн.14,08 грн.2122984,96 грн.01.05.2019 1408,00 грн.0,00 грн.14,08 грн.1822562,56 грн.01.06.2019 1408,00 грн.0,00 грн.14,08 грн.1512126,08 грн.01.07.2019 1408,00 грн.0,00 грн.14,08 грн.1211703,68 грн.01.08.2019 1408,00 грн.0,00 грн.14,08 грн.901267,20 грн.01.09.2019 1408,00 грн.0,00 грн.14,08 грн.59830,72 грн.01.10.2019 1408,00 грн.0,00 грн.14,08 грн.29408,32 грн. 2019 рік14080,00 грн.0,00 грн.--23400,96 грн.

Отже, сума неустойки (пені) за період з 07.04.2015 року по 31.10.2019 року становить 331265,78 грн.

За вказаних обставин, суд не в повній мірі погоджується з наданим позивачем розрахунком пені відповідно до якого розмір неустойки (пені) за період з 07.04.2015 року по 31.10.2019 року становить 333771,72 грн.

Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до ч.1 ст.196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100% заборгованості.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов"язання боржником. Після порушення боржником свого обов"язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов"язку сплатити аліменти.

Факт невиконання платником аліментів ОСОБА_4 рішення суду про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина підтверджується письмовими розрахунками заборгованості, складеними державним виконавцем.

Одночасно, з наданого розрахунку заборгованості вбачається, що аліменти відповідачем на утримання сина не сплачувались, що не запереччив відповідач в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заборгованість ОСОБА_4 по сплаті аліментів виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов"язків щодо утримання неповнолітнього сина, покладених на нього судовим рішенням.

Поважних причин несплати ним аліментів відповідач не навів та будь-яких доказів належної їх сплати не надав. Як наслідок, в такому випадку настає відповідальність відповідача, передбачена ст.196 СК України.

Одночасно суд враховує, що згідно ч.1 ст.196 СК України, сума пені не може бути більшою ніж 100% заборгованості по аліментам на дитину.

Встановлення граничного розміру пені, яка може бути стягнута в разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, у розмірі, що не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, є обставиною, що пом`якшує відповідальність, а тому стаття 196 СК України, змінена Законом України від 17 травня 2017 року №2037-VIII, на підставі частини першої статті 58 Конституції України має зворотню дію в часі (аналогічного висновку дійшла колегія суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 05 вересня 2018 року по справі №753/12684/16, провадження №61-18327св18).

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Відповідно до ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, оцінюючи всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем доведено обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню, з врахуванням вимог ч.1 ст.196 Сімейного кодексу України в частині обмеження розміру неустойки 100 відсотками заборгованості, розмір якої за період з 07.04.2015 по 31.10.2019 становить 48570,62 грн.

Водночас, за правилами ч.6 ст.141 ЦПК України з ОСОБА_4 на користь держави слід стягнути 840,80 грн. судового збору.

На підставі ст.180-183, 191 Сімейного кодексу України, керуючись ст.5, 12, 13, 141, 274, 279, 258, 263-265, 273 ЦПК України

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) пеню за прострочення сплати аліментів за період з 07 квітня 2015 року по 31 жовтня 2019 року у розмірі 48570 грн. 62 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 840 грн. 80 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22.09.2020.

Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.