Рішення № 91690523, 04.08.2020, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/2820/19

Провадження № 2/545/134/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2020 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі : головуючого - судді Гальченко О.О.,

при секретарі Лисенко І.В.,

з участю адвоката - Чолана М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про звільнення майна з-під арешту, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 12.11.2019 року звернувся до суду із позовом до відповідача про звільнення майна з-під арешту, мотивуючи тим, що він є власником земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5323081300:00:002:0130 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського сподарства, що підтверджує витяг із Державного реєстру.

При формленні (реєстрації) права її оренди, йому стало відомо, що ділянка заходиться під забороною/арештом Полтавського ВДВС (постанова від 27.03.2014 року) при виконанні виконавчого провадження із примусового виконання в/листа, виданого Полтавським районним судом про стягнення із позивача на користь ПАТ «ВТБ» коштів, яке завершено 26.06.2014 року, і до цього часу на повторне виконання в/лист не пред`являвся.

У відповідності до вимог ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до вимог ст.64 Конституції України, права людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч. 1ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст.60 Закону України «Про виконавче провадження», особа яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця.

Згідно положень ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання?рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Частиною 2 статті 40 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Отже, органом ДВС при завершенні виконавчого провадження не було знято арешти з майна, чим порушено вимоги ч.1 та ч. 2 от. 40 ЗУ «Про виконавче провадження», і це стало перешкодою для позивача у вільному розпорядженню своїм нерухомим майном.

Крім цього, відповідно до ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в строк протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Так, як постанова про завершення виконавчого документа стягувачеві була винесена більше 3 років потому, а отже, строк повторного пред`явлення виконавчого документу відповідно закінчився.

До закінчення вказаного строку стягувачем повторно не було пред`явлене виконавчий документ до виконання, таким чином, відповідач втратив право на стягнення заборгованості з позивача за виконавчим листом, а отже, наявність арешту на майно позивача є безпідставним, при цьому, стячувач на сьогодні є ліквідованим.

З метою досудового врегулювання спору - позивач звертався письмово де відповідача, про що отримав відмову (у додатку).

Прохав зняти арешт та заборону відчуження із земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5323081300:00:002:0130 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , - накладеного на підставі постанови відділу ДВС Полтавського районного управління юстиції від 27.03.2014 року №41506301.

В судове засідання сторони у справі не з`явилися, надавши суду заяви про розгляд справи у їх відсутності. Де, представник позивача - адвокат Чолан М.В. позов підтримав та прохав задовольнити, надав пояснення до позову ( а. с. 59, 60-61 ), а відповідач надав відзив, в якому прохав відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( а. с. 27-29, 33-35 ). Тому, суд вважає за можливе, розгляд справи по суті у відсутності не з`явившихся сторін по наявним матеріалам справи та за наявності від них відповідних заяв.

Судом встановлено всі обставини, на які послався в позові позивач і вони підтверджуються матеріалами справи на а. с. 6 - 7, 15 - 16, 62 - 64.

Суд, дослідивши докази, якими обґрунтовується позов, вважає, що позов підлягає задоволенню відповідно до ст. 317, 321, 391 ЦК України, ст.22, 40, 47, 60 Закону України «Про виконавче провадження», так як на даний час 26.06.2014 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу -ПАТ «ВТБ Банк» та закрито виконавче провадження про стягнення коштів з ОСОБА_1 , в подальшому стягувач не пред`являв виконавчий документ до виконання, закынчився встановлений законом строк пред"явлення виконавчого документа до виконання. ПАТ «ВТБ Банк» припинив свою діяльність , а виконавче провадження № 41506301 знищено за закінченням строку зберігання, про що позивачем надано відповідні докази.

Керуючись ст. 3, 4, 5, 12, 13, 43, 44, 49, 223, 258-259, 265 ЦПК України, ст. 317, 321, 391 ЦК України, ст.22, 40, 47, 60 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про звільнення майна з-під арешту - задовольнити.

Зняти арешт та заборону відчуження із земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5323081300:00:002:0130 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що належить ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ), накладеного на підставі постанови відділу ДВС Полтавського районного управління юстиції від 27.03.2014 року №41506301.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення надруковано суддею в нарадчій кімнаті та є оригіналом.

Суддя: О. О. Гальченко