Ухвала суду № 91689509, 21.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

21 вересня 2020 року м. Київ № 640/15942/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

21.08.2019 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) від 16.08.2019 (згідно з поштовим штемпелем здано на пошту 16.08.2019) до Служби безпеки України (далі - відповідач, СБУ) про:

визнання протиправним і скасування наказу СБУ від 25.05.2019 №659-ос про звільнення ОСОБА_1 ;

поновлення позивача на посаді, яку він обіймав перед звільненням;

стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 31.05.2019 і до моменту фактичного поновлення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.08.2019 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, а також поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду, оскільки на стадії відкриття провадження за наявними матеріалами позовної заяви у суду відсутні відомості про отримання позивачем копії наказу або трудової книжки в день звільнення.

Водночас, відповідач звернувся до суду з клопотанням (т. 1 а.с. 43-45), в якому просив залишити позов без розгляду, обґрунтовуючи його тим, що позивач звернувся до суду з пропуском встановленого місячного строку, оскільки дізнався про спірний наказ 27.05.2019.

При цьому, у запереченнях (т. 1 а.с. 117-120) позивач посилається на те, що 26.06.2019 подано заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви (справа №640/11590/19). Але оскільки суд не задовольнив вимоги позивача, він був змушений звертатись через представника з адвокатським запитом щодо отримання оспорюваного наказу.

Отже, позивач переконаний, що оскільки до моменту подачі позовної заяви вживав заходи та вчиняв дії щодо ознайомлення з наказом про звільнення, в той час як перебіг позовної давності був перерваний зверненням позивача з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви до Окружного адміністративного суду м. Києва, строк звернення із позовом до суду пропущений з поважної причини, а тому у задоволенні клопотання відповідача слід відмовити.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору, суд зазначає наступне.

Предметом спору в межах даної адміністративної справи є наказ СБУ від 25.05.2019 №659-ос про звільнення ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 15), а решта позовних вимог є похідними.

Так, відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Частинами третьою та четвертою статті 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен дізнатися», що містяться в статті 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав.

Судом також враховується, що згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У справі «Каменівська проти України» (заява №18941/04, рішення від 30.08.2006), у пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України» ЄСПЛ вказав, що право на звернення до суду може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. Guerin v. France, рішення від 29.07.1998, п. 37). Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.

Варто наголосити і на тому, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише поважні причини - обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 31.01.2020 у справі №640/3026/19 (адміністративне провадження №К/9901/26108/19).

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Проаналізувавши викладені обставини та наведені правові норми у їх взаємозв`язку, а також зважаючи на вказану правову позицію Верховного Суду, слід дійти наступних висновків.

(1) Як стверджує ОСОБА_1 у позовній заяві, 27.05.2019 йому в усній формі повідомлено про його звільнення зі служби, проте йому не надано копію наказу про звільнення.

Водночас, представник відповідача підтверджує факт повідомлення 27.05.2019 про звільнення позивача, а також стверджує, що позивач ознайомився з таким наказом, але відмовився поставити на ньому підпис про ознайомлення.

На підтвердження даного факту 27.05.2019 заступником начальника 3 відділу 2 управління ДОДТЛ СБУ, у присутності начальника 2 управління ДОДТЛ СБУ, помічника начальника департаменту (по РОС) - ДОДТЛ СБУ, помічника начальника департаменту (з режиму) - начальника режимно-секретного відділу ДОДТЛ СБУ, заступника начальника ДОДТЛ СБУ, складено акт фіксації відмови від ознайомлення шляхом підписання з наказом про звільнення з військової служби (т. 1 а.с. 108), згідно з яким, позивач особисто ознайомився з наказом від 25.05.2019 №659-ос про звільнення, та йому запропоновано поставити на ньому особистий підпис про ознайомлення, що він відмовився робити, мотивуючи небажанням підписувати будь-які документи, пов`язані з його звільненням.

Таким чином, позивач ще 27.05.2019 дізнався про спірний наказ.

(2) Посилання позивача, як на поважну причину пропуску строку звернення до адміністративного суду, на те, що копію спірного наказу отримано лише 27.07.2019 у відповідь на адвокатський запит, з якого і потрібно рахувати строк звернення до суду, не може бути прийнято судом до уваги, оскільки, по-перше, як встановлено судом позивач дізнався про спірний наказ 27.05.2019, по-друге, порушення прав пов`язане з прийняттям відповідного рішення, а не з моментом отримання копії такого рішення.

Крім того, будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач звертався до відповідача з метою отримання копії такого наказу починаючи з 27.05.2019 (день, коли позивач дізнався про спірний наказ) до 19.07.2019 (дата складання адвокатського запиту - т. 1 а.с. 18), позивачем суду не надано, тобто не доведено вжиття заходів, з наслідками яких (отримання копії наказу) позивач пов`язує звернення до суду.

В цьому контексті важливо зазначити, що інститут витребування доказів судом, передбачений в КАС України, надає можливість подання позову без усіх наявних доказів у разі, якщо такі докази не можуть бути подані, що не свідчить про наявність будь-яких перешкод для подання позову за таких обставин.

Інакше кажучи, відсутність копії оскаржуваного наказу не перешкоджало позивачу подати дану позовну заяву, заявивши одночасно клопотання про витребування такого доказу, особливо зважаючи на можливість, передбачену частиною 1 статті 47 КАС України щодо змінити підстави позову.

Що стосується подання 26.06.2019 заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви (справа №640/11590/19) та переривання, на думку позивача, перебігу позовної давності у зв`язку з таким зверненням, слід зазначити наступне.

Дійсно, як встановлено судом, ОСОБА_1 звертався до Окружного адміністративного суду міста Києва з клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову до пред`явлення позовної заяви шляхом зобов`язання СБУ надати наказ від 25.05.2019 №659-ос про його звільнення з усіма матеріалами та документами, що стали підставою для його прийняття, за наслідками розгляду якого ухвалою від 05.07.2019 у справі №640/11590/19 відмовлено у його задоволенні, оскільки запропоновані заявником заходи забезпечення позову не відповідають призначенню інституту забезпечення позову, так як не спрямовані на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Отже, з огляду на зазначене, а також на існування інституту витребування доказів, суд не вважає назване клопотання про вжиття заходів забезпечення позову до пред`явлення позовної заяви вжиттям належних заходів для отримання копії спірного наказу та, відповідно, поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

В той же час, КАС України не передбачає такого інституту як переривання перебігу позовної давності та, відповідно, не оперує такими поняттями, на відміну від Цивільного кодексу України, зокрема, статті 264.

Таким чином, КАС України передбачено лише можливість поновлення строку звернення до суду через наявність поважних причин, якими наведені позивачем обставини, як вже зазначено судом, не є.

За таких умов, наведені обставини не доводять поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду, оскільки не свідчать про наявність об`єктивних причин, які дійсно істотно перешкоджали позивачу (були непереборними та не залежали від волевиявлення позивача) реалізувати своє право на судовий захист у встановлений строк.

(3) Отже, знаючи про спірний наказ ще з 27.05.2019, позивач звернувся до суду лише 16.08.2019, тобто майже через три місяці.

У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ визнав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).

Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропуску строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №9901/82/19 (провадження №11-328заі19), від 21.08.2019 у справі №9901/100/19 (провадження №11-261заі19), від 20.11.2019 у справі №9901/232/19 (провадження №11-641заі19), від 04.12.2019 у справі №9901/325/19 (провадження №11-677заі19).

Враховуючи викладене у сукупності, відсутність причин, які свідчили б про об`єктивну неможливість подання позивачем даного позову для захисту своїх прав (ненадання належних та допустимих доказів наявності поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду), суд дійшов до висновку, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, з огляду на що позовна заява підлягає залишенню без розгляду, а клопотання представника відповідача - задоволенню.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Керуючись статтями 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Клопотання представника Служби безпеки України задовольнити.

Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М. Чудак