Рішення № 91689498, 21.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2020 року м. Київ № 761/27219/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

08.07.2019 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України (далі - ГУ ПФУ), Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва (далі - Управління ПФУ), в якому, з урахуванням змінених предмету та підстави позовних вимог (22.06.2020), висловила прохання про:

- визнання неправомірною відмову ГУ ПФУ у здійсненні перетрухну її пенсії щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за заявами від 09.01.2020 та від 16.03.2020;

- зобов`язання ГУ ПФУ здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно із довідками Верховного Суду України від 20.12.2018 № 1-1270/0/8-18, починаючи з 05.08.2018, від 25.02.2020 № 54/0/21-20, починаючи з 19.02.2020, з урахуванням фактично виплачених сум.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 29.07.2019 адміністративну справу №761/27219/19 передано на розгляд Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2019 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків.

На виконання вимог ухвали судді Окружного адміністративного суду міста Києва позивачем подано уточнену позовну заяву з приведеними у відповідність до складу відповідачів вимогами, а саме відповідачем зазначено ГУ ПФУ та заявлено до нього вимоги про:

- визнання неправомірною відмови ГУ ПФУ у проведенні їй перерахунку доплати за вислугу та розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;

- зобов`язання ГУ ПФУ здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці з 05.08.2018.

Позов ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що відмова ГУ ПФУ у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є протиправною та такою, що порушує її право на належне грошове забезпечення, оскільки право суддів у відставці на перерахунок щомісячного утримання судді у відставці пов`язується відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) із зміною розміру суддівської винагороди працюючих суддів. Згідно із довідковою Верховного Суду України від 20.12.2018, станом на 04.12.2018, розмір суддівської винагороди збільшився і у грудні 2018 складав 101 638, 60 коп. При цьому позивач вказує на те, що стаж її роботи згідно із довідковою Верховного Суду України від 30.01.2019, який дає право на одержання процентної надбавки за вислугу років, складає 38 років і 08 місяців, що відповідно до статті 137 Закону № 1402-VIII (в редакції Закону України від 12.07.2018 № 2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2509-VIII) у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», який набрав чинності 05.08.2018) з 05.08.2018 надає їй право на проведення перерахунку розміру довічного грошового утримання судді у відставці із встановленням доплати за вислугу років у розмірі 80 % посадового окладу працюючого судді, а не 40 %, які отримує на час виникнення спірних відносин.

Щодо строку звернення до суду, ОСОБА_1 зазначено, що про порушення своїх прав вона дізналася лише з листа ГУ ПФУ від 04.02.2019 №21901/02, яким її повідомлено про відсутність підстав для здійснення перерахунку її довічного грошового утримання судді у відставці.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва Чудак О.М. від 25.11.2019 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за її позовом. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи ( у письмовому провадженні).

Представник ГУ ПФУ у письмовому відзиві на позовну заяву стверджує про відсутність підстав для задоволення позову, посилаючись на те, що позивачу на підставі поданої нею довідки Верховного Суду України від 04.02.2019 №45/0/8/-19 здійснено перерахунок її довічного грошового утримання судді у відставці з 01.02.2019, основний розмір якого склав 90 % від 52 444, 00 грн (47 199, 60 грн), у тому числі: 37460,00 грн - посадового окладу, 14 984,00 грн - доплата за вислугу років (40 %). При цьому, згідно із матеріалів пенсійної справи позивача, довідка Верховного Суду України від 20.12.2018 №1-1270/0/8-18 із зазначенням розміру суддівської винагороди у розмірі 101 638, 60 грн, у тому числі: посадового окладу - 72 599, 00 грн та доплата за вислугу років у розмірі (40 %) - 29 039, 60 грн, ГУ ПФУ не надавалась.

В подальшому, позивачем уточнено позовні вимоги.

Ухвалою суду від 17.07.2020 прийнято уточнення позовних вимог ОСОБА_1 та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на уточнені позовні вимоги.

Представником ГУ ПФУ подано відзив на уточнені позовні вимоги, в яких представник стверджувала про необґрунтованість уточнених позовних вимог та просила відмовити у їх задоволенні.

Отже, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 працювала на посаді судді Верховного Суду України та була звільнена з посади судді у зв`язку з виходом у відставку на підставі постанови Верховної Ради України від 07.04.2005.

Після виходу у відставку позивачу у відповідності до вимог статті 43 Закону України від 15.12.1992 № 2862-XII «Про статус суддів» призначено довічне грошове утримання.

Зокрема, 18.03.2019 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ із заявою про перерахунок її довічного грошового утримання судді у відставці, додавши довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, підписану в.о. керівника апарату, голови ліквідаційної комісії Верховного Суду України від 04.02.2019 № 45/0/8-19, відповідно до якої станом на 01.01.2019 її суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного грошового утримання суддям у відставці, складає 52 444, 00 грн, у тому числі: посадовий оклад - 37 460, 00 грн, доплата за вислугу років (40 %) - 14 984, 00 грн.

ГУ ПФУ на підставі вказаної заяви та довідки здійснило перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з 01.02.2019, виходячи із 90 % суддівської винагороди, вказаної у зазначеній довідці.

Також, як видно із матеріалів справи, позивач зверталася до ГУ ПФУ із заявою про перерахунок її довічного грошового утримання судді у відставці, яка була зареєстрована відповідачем 09.01.2019 за №2356, додавши довідку від 30.01.2019, видану в.о. Голови Верховного Суду України Гуменюком В.І., про те, що відповідно до Закону №2509-VIII доповнено статтю 137 Закону №1402-VIII в частині розрахунку стажу роботи суддів, згідно із калькуляцією розрахунку стажу на 30.01.2019 стаж роботи судді Верховного Суду України у відставці ОСОБА_1 , який дає право на одержання процентної надбавки за вислугу років, складає 38 років 08 місяців 1 день.

Листом від 04.02.2019 ГУ ПФУ повідомило позивача про відсутність підстав для такого перерахунку, оскільки її довічне грошове утримання призначено 01.10.2011, тому відсутні підстави здійснювати перерахунок та донараховувати стаж згідно із пунктом 2 статті 137 Закону № 1402-VIII. Також позивача повідомлено по те, що немає підстав для вказаного перерахунку і з тих мотивів, що довідка видана за підписом в.о. Голови Верховного Суду України, натомість, з 21.06.2018 Верховний Суд України перебуває у стані припинення, а головою ліквідаційної комісії є Сердюк В.В. , якому надано право першого підпису фінансових документів Верховного Суду України.

Окрім того, в матеріалах справи міститься довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, видана позивачу відповідно про те, що станом на 04.12.2018 її суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного грошового утримання суддям у відставці, складає 101 638, 60 грн, у тому числі: посадовий оклад - 72599, 00 грн, доплата за вислугу років (40%) - 29 039, 60 грн (40%). Вказана довідка підписана в.о. Голови Верховного Суду України Гуменюком В.І. та головним бухгалтером (вих. №1-1270/0/8-18 від 20.12.2018) та видана на підставі рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018.

16.03.2020 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ із заявою про перерахунок її довічного грошового утримання судді у відставці, додавши довідку від 25.02.2020 №54/0/2120, видану Верховним Судом України, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, видану ОСОБА_1 про те, що станом на 19.02.2020 її суддівська винагород, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 260 122, 50 грн, у тому числі:

1) посадовий оклад - 144 512, 50 грн;

2) доплата за вислугу років - 115 610, 00 грн;

3) доплата за перебування на адміністративній посаді в суді - 0, 00 грн;

4) доплата за науковий ступінь - 0, 00 грн;

5) доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - 0, 00 грн;

6) щомісячна доплата відповідно до частини шостої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - 0, 00 грн.

В цій довідці зазначено, що вона видана на підставі Закону №1402-VIII та рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020.

Листом від 28.04.2020 №2600-0311-8/51707 ГУ ПФУ повідомило позивача про відсутність правових підстав для перерахунку її довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 25.02.2020 №54/0/2120 з посиланням, зокрема на те, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці проводиться у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Натомість, після 18.02.2020 не приймались нормативно-парові акти щодо зміни розміру складових такої винагороди.

Не погоджуючись із відмовою відповідача здійснити перерахунок доплати за вислугу років та розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок від 20.12.2018 №1-1270/0/8-18 та від 25.02.2020 №54/0/2120, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статей 21, 22 Основного Закону права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Також у статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4 частини п`ятої).

Згідно із частиною четвертою статті 43 Закону № 2862-XII (який був чинний на час виходу позивача у відставку) судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу". Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".

До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

07.07.2010 прийнятий Закон України №2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №2453-VІ), який неодноразово змінювався.

Зокрема, частиною третьою статті 141 Закону №2453-VІ в його новій редакції відповідно до Закону України від 12.02.2015 №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», чинній з 28.03.2015, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016 (справа №1-8/2016), було визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Після набрання чинності Законом України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), яким визначається організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, положеннями частини четвертої статті 142 цього Закону також передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Аналізуючи наведені положення, суд приходить до висновку, що в усіх випадках розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці залежить від розміру грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді.

Згідно зі статтею 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) перебування на адміністративній посаді в суді;

3) науковий ступінь;

4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Щодо обрахування стажу роботи, який дає право на доплату за вислугу років, суд зазначає наступне.

Позивач вважає, що відповідачем протиправно, починаючи з 05.08.2018 не зараховано до її стажу роботи на посаді судді роботу в адвокатурі.

Так, Законом №2509-VIII статтю 137 Закону № 402-VIII доповнено частиною другою такого змісту:

«До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді».

Передбачені частиною другою статті 137 Закону №1402-VIII положення щодо зарахування (перерахунку) стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді судді, здійснюється з дати набрання чинності Законом №2509-VIII, тобто з 05.08.2018.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звільнена з посади судді Верховного Суду України у зв`язку із виходим у відставку на підставі постанови Верховної Ради України від 07.04.2005.

З урахуванням викладеного, до позивача не може бути застосована норма права щодо обрахунку стажу роботи на посаді судді, яка набрала чинності після виходу позивача у відставку, тобто норма частини другої статті 137 Закону №1402-VIII.

Таким чином, оскільки робота адвокатом, на день обрання позивача суддею та на день призначення щомісячного довічного грошового утримання, не визначалася як стаж, що дає право на відставку, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для його зарахування до стажу роботи на посаді судді, який в тому числі дає право на одержання процентної надбавки за вислугу років.

Також суд вважає, що робота на посадах юрисконсульта та старшого юрисконсульта не може бути зарахована до стажу роботи на посаді судді, який в тому числі дає право на одержання процентної надбавки за вислугу років.

Таки висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №520/11431/18.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 стосовно перерахунку її довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Верховного Суду України від 20.12.2018 №1-1270/0/8-18, підписаною в.о. Голови Верховного Суду України Гуменюком В.І. та головним бухгалтером, із зазначенням суддівської винагороди у розмірі 101 638, 60 грн у тому числі: посадового окладу - 72 599, 00 грн та доплата за вислугу років у розмірі (40%) - 29 039, 60 грн, виданої на підставі рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 № 11-р/2018, то суд виходить з наступного.

За приписами частини четвертої статті 142 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Так, пунктом 2 розділу XII Закону №1402-VIII, визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон №2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Згідно з пунктом 23 цього розділу, до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Статтею 133 Закону №2453-VІ передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Судовим розглядом встановлено, що підставою виникнення спірних правовідносин слугувало проголошення рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, десятої статті 133 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій та статус суддів» у редакції Закону України від 12.02.2015 № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд».

Конституційним Судом України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини третьої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI у редакції Закону України від 12.02.2015 № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд».

Зазначено, що це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: «Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат».

Таким чином, саме з 04.12.2018 втратили чинність положення частини третьої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VІ (у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-VІII) та відновили свою дію положення цієї статті в його первинній редакції, а саме: «Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом».

Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018 у розмірі 1762 грн.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 у розмірі 1921 грн.

Разом з тим, саме з 04.12.2018 виникає необхідність у проведенні перерахунку позивачу раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки саме з цієї дати визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення частини третьої, десятої статті 133 Закону України від 07.07.2010 №2453-IV «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України від 12.02.2015 №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд»), відтак змінено розмір складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Особливості призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України врегульовано Порядком, що затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1.

Вказаним Порядком передбачено, що звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та довідка про розмір суддівської винагороди подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 26.12.2018 звернулася до відповідача із заявою про здійснення перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, надавши довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці від 14.12.2018 № 231/0/8-18, видану ОСОБА_1 про те, що становим на 04.12.2018 її суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 48 102, 60 грн, у тому числі: посадового окладу - 34 359, 00 грн, доплати за вислугу років (40%) - 13 743, 60 грн, виданої на підставі рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018 та підписаною в.о. керівника апарату, голови ліквідаційної комісії В. Сердюком.

Також, як було зазначено вище, 18.03.2019 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ із заявою про перерахунок її довічного грошового утримання судді у відставці, додавши довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, підписану в.о. керівника апарату, голови ліквідаційної комісії Верховного Суду України від 04.02.2019 №45/0/8-19, відповідно до якої станом на 01.01.2019 її суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного грошового утримання суддям у відставці, складає 52 444, 00 грн, у тому числі: посадовий оклад - 37 460, 00 грн, доплата за вислугу років (40%) - 14 984, 00 грн.

Однак відповідач здійснив перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачу за заявою від 26.12.2018 з 01.01.2019, а за заявою від 18.03.2019 з 01.02.2019.

Суд зазначає, що у цій справі позивач не оспорює дати, з якої мав бути проведений перерахунок її довічного грошового утримання після рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018.

Спірною є відмова відповідача у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Верховного Суду України від 20.12.2018 №1-1270/0/8-18, підписаної в.о. Голови Верховного Суду України Гуменюком В.І. та головним бухгалтером, із зазначенням розміру суддівської винагороди у розмірі 101 638, 60 грн, у тому числі: посадового окладу - 72 599, 00 грн та доплата за вислугу років у розмірі (40 %) - 29 039, 60 грн, виданої на підставі рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018.

В матеріалах пенсійної справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з вказаною довідкою від 20.12.2018 №1-1270/0/8-18 для перерахунку її довічного грошового утримання судді у відставці.

При цьому, як видно із цієї довідки, в ній зазначено розмір суддівської винагороди діючого судді Верховного Суду.

Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII).

Законом України від 16.10.2019 №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24.06.1999 №6-рп/99, від 20.03.2002 №5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 №19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 №8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 №4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 №10-рп/2008, а також у рішенні від 18.02.2020 №2-р/2020.

Так, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.

У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013). Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесяти п`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402-VIII.

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі №2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.

Згідно з частиною першою статті 91 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Водночас, предметом судової ревізії у справі, яка розглядається в частині визнання протиправної відмови ГУ ПФУ у здійсненні перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Верховного Суду від 20.12.2018 № 1270/0/8-18 та зобов`язання здійснити такий перерахунок є правовідносини, що виникли до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020. Відтак, не має підстав для врахування з 05.08.2018 для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці позивача суддівської винагороди діючого судді Верховного Суду, зазначеного у вказаній довідці з огляду на відсутність ретроспективної дії рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020.

При цьому, позовні вимоги в частині визнання протиправної відмови ГУ ПФУ у здійсненні перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за заявою від 16.03.2020 та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату такого утримання згідно із довідкою Верховного Суду від 25.02.2020 №54/0/21-20, починаючи з 19.02.2020 з урахуванням фактичних виплачених сум, які обумовлені відновленням раніше порушених її прав, у зв`язку з ухваленням Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020, підлягають задоволенню, оскільки різниця у правах суддів у відставці на перерахунок їх довічного грошового утримання судді в залежності від проходження ними кваліфікаційного оцінювання під час перебування на посаді судді та (або) необхідності пропрацювати на посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання, порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

До того ж, саме з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII, оскільки набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов`язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.

Щодо мотивів відповідача про те, що право першого підпису фінансових документів Верховного Суду України належить Сердюку В.В. , як голові ліквідаційної комісії, та не врахування у зв`язку з цим документів, підписаних в.о. Голови Верховного Суду України Гуменюком В.І., то суд вважає їх необґрунтованими, з огляду на те, що Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VIII) (не змінено конституційних функцій Верховного Суду України та його місця у системі судоустрою України та зміни внесені цим законом не були спрямовані на припинення діяльності та ліквідацію Верховного Суду України. Крім того, Законом №1401-VIII не скасовано та не обмежено прав і свобод людини і громадянина, на чому наголошено у висновках Конституційного Суду України від 20.01.2016 №1-в/2016, від 30.01.2016 № 2-в/2016.

При цьому, з огляду на безперервність функціонування найвищого інституту судової влади, на інституційний принци якої звернув увагу Конституційний Суду України у рішенні від 18.02.2020, до приведення законодавцем положень законодавства України у відповідність до цього рішення у справі №2-р/2020, зокрема щодо узгодження з принципом незмінюваності суддів Верховного Суду України, що є складовою конституційної гарантії їх незалежності із суддями Верховного Суду, а також у зв`язку із тим, що юридична особа «Верховний Суд України» не припинена та не позбавлена можливості видавати документи, то видача довідки в.о. Голови Верховного Суду України про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці не суперечить чинному законодавству та може бути врахована ГУ ПФУ для перерахунку такого утримання.

Надаючи оцінку всім доводам позивача та апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) та статті 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.

Таким чином, дії відповідача на час виникнення спірних відносин вчинені у порядку, у спосіб та в межах наданих законом повноважень та підстав для визнання їх протиправними та як наслідок зобов`язувати вчиняти дії - відсутні.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково шляхом визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання його здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці позивача, у правовідносинах, які обумовлені відновленням раніше порушених її прав, з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).

Згідно із квитанцією, яка містяться в матеріалах справи позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 768, 40 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 384, 20 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за заявою ОСОБА_1 від 16.03.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 згідно довідкою Верховного Суду України від 25.02.2020 №54/0/21-20, починаючи з 19.02.2020, з урахуванням фактично виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмір 384, 20 грн (триста вісімдесят чотири гривні 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду в місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42098368).

Суддя О.М. Чудак