Рішення № 91689332, 09.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2020 року м. Київ № 640/22965/19

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40, ЄДРПОУ 22933548)

про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:

- рішення Головного Управління Пенсійного фонду України у Київській області, яке викладено у листі від 08 серпня 2019 року № 292\Я-01, про відмову призначити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) пенсію по втраті годувальника ОСОБА_2 визнати протиправним та скасувати.

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Київській області, призначити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) пенсію по втраті годувальника ОСОБА_2 з дня звернення, тобто з 08 червня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що є пенсіонером та після смерті чоловіка звернулась до відповідача з заявою про переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, проте отримала відмову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2019р. відкрито спрощене позовне провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу у 15 денний строк з дня отримання ухвали надати суду відзив на позовну заяву та всі докази на підтвердження, які наявні у відповідача.

Відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на відсутність підстав, а відтак рішення про відмову прийнято в межах чинного законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , є інвалідом 3 групи з дитинства, що підтверджується, пенсійним посвідченням Серія НОМЕР_2 .

27 вересня 1975 року уклала шлюб з ОСОБА_2 , про що було видано свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_3 міським відділом ЗАГС м. Каховка, Херсонської області.

10 грудня 2002 року шлюб між позивачем та ОСОБА_2 було припинено, що підтверджується відміткою в паспорті.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим міським відділом державної РАЦС Головного управління юстиції у Херсонській області.

Однак, як зазначає позивач з дня укладення шлюбу і до дня смерті вона нерозривно проживала з ОСОБА_2 , вела спільне господарство, що також підтверджується рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 18 січня 2017 року яким встановлено факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_2

08 червня 2018 року позивач звернулась до Києво-Святошинського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Київської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, із заявою про призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника.

Листом від 22 червня 2018 року від відповідача отримала відмову, в якій зазначено, що «відповідно до ст.36 Закону України «Про загально обов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку із втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Згідно з п.2ст.36 Закону непрацездатними членами сім`ї вважаються: дружина (чоловік), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку...».

Не погоджуючись з рішенням відповідача позивач подала позов до Києво- Святошинського районного суду Київської області про встановлення факту її перебування на утриманні ОСОБА_2 .

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 березня 2019 року позов задоволено. Встановлено факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отримавши рішення суду, позивач повторно звернулась до відповідача з проханням призначити пенсії по втраті годувальника. Однак, листом від 08.08.2019 року відповідач відмовив, посилаючись на відсутність підстав.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача, звернулась з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Згідно з пунктом шостим частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Частиною першою статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За змістом частини першої статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003р. (далі - Закон № 1058-IV) відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Статтею 36 Закону № 1058-IV визначені умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, за яких пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, що були на його утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону. Члени сім`ї, які вважаються непрацездатними і утриманцями, визначаються відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За змістом пункту 1 частини другої статті 36 Закону № 1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Отже позивач, як дружина померлого годувальника, має право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною третьою статті 36 Закону № 1058-IV, до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

З огляду на положення статті 36 Закону № 1058-IV та надані докази позивач у зв`язку з втратою годувальника має право на даний вид пенсії, оскільки є непрацездатним членом сім`ї померлого годувальника, для якої його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, адже розмір пенсії померлого годувальника був більшим розміру пенсії позивача, що не спростовано відповідачем.

Статтею 37 Закону № 1058-IV визначений розмір пенсії у зв`язку з втратою годувальника, згідно якої пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.

Згідно статті 38 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

За змістом частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та абзацу п`ятого пункту 2.3. Постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у випадку переведення пенсії позивача на пенсію у зв`язку з втратою годувальника заробіток для розрахунку пенсії визначається за документами, що є в пенсійній справі померлого годувальника.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні.

За правилами пункту б частини третьої статті 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» непрацездатними членами сім`ї вважаються батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення», члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Аналогічні норми містяться й у Законі №1058-IV, а саме, пункт 1 частини другої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», де зазначено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до частини третьої статті 36 Закону №1058-IV до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Враховуючи, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 березня 2019 року №369/15237/18 - яким позов задоволено та встановлено факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Рішення Головного Управління Пенсійного фонду України у Київській області, яке викладено у листі від 08 серпня 2019 року № 292\Я-01, про відмову призначити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) пенсію по втраті годувальника ОСОБА_2 визнати протиправним та скасувати.

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Київській області, призначити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) пенсію по втраті годувальника ОСОБА_2 з дня звернення, тобто з 08 червня 2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління пенсійного фонду України у місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур