Рішення № 91689316, 08.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2020 року м. Київ № 640/21864/19

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язати вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо встановлення обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нараховувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно обмежено пенсію позивача максимальним розміром, чим порушено його право на належне соціальне (пенсійне забезпечення).

Відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки на позивача розповсюджується дія закону в частині обмеження пенсії максимальним розміром.

Разом з тим, від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому вказує на протиправність такої відповіді, а відтак просить задовільнити позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 (далі - позивач) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

Розмір пенсії позивача обчислений у сумі 22161,52 грн, що вбачається з розпорядження про призначення пенсії.

В вересні 2019 року за наслідком ознайомлення через свого представника з матеріалами своєї пенсійної справи позивач звернувся до відповідача з заявою, якою просив проводити виплату пенсії в повному розмірі.

Однак, відповідач листом від 09.10.19 року повідомив, що вважає свої дії правомірними і що до виплати пенсія позивачу підлягає у розмірі 15640 грн.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром, звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. І ст.2 розділу І ЗУ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI встановлено, що максимальний розмір пенсії, у тому числі призначеної відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

При цьому згідно з абз. 1 п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» обмеження пенсії максимальним розміром не поширюються на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим законом.

Позивачу призначено пенсію за вислугу з 01.06.1995 року та обчислено відповідно ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

Згідно зі статтею 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Відповідно до пункту "а" статті 54 вищезазначеного Закону право на пенсію за вислугу років, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, мають працівники льотного і льотно-випробного складу гіри вислузі років на цих посадах не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року № 418 затверджено: Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу; Перелік посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років; Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації.

Пунктом 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації передбачено, що пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу призначаються у розмірі 55 процентів заробітку (пункт 6 цього Порядку) і за кожний рік вислуги (у чоловіків - понад 30 років і у жінок - понад 25 років) пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії за віком. За кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктом "а" статті 13 та статтею 14 Закону, пенсія збільшується на 1 процент заробітку.

Статтею 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь - яких винятків, держава реалізує положення ст. 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що пенсія - це власність. Пенсіонер, який багато років пропрацював на благо своєї країни та сплатив внески до фонду пенсійного забезпечення, не може бути позбавлений права на пенсію.

Зокрема, у рішенні «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31 рішення).

Суд наголосив, що першим і найголовнішим правилом ст. 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

Європейська соціальна хартія (переглянута), яка набрала чинності для України 01 лютого 2007 року, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

У рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення).

Отже, як вбачається у період з 01.01.2016 по 31.12.2017 діяло обмеження максимального розміру пенсії в розмірі 10740 грн. відповідно до Закону України від 24.12.2015 № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України". З урахуванням встановленого на 2018 рік розміру прожиткового мінімуму на одну особу для осіб, які втратили працездатність, згідно із законами України від 07.12.2017 № 2246-VIII "Про державний бюджет України на 2018 рік" і від 08.07.2011 № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" максимальний розмір пенсії з 01.01.2018 склав 13730 грн., з 01.01.2019 року - 15640,00 грн.

Разом з тим, пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016.

Отже, вищевказані положення Закону щодо обмеження максимальним розміром пенсії не можуть застосовуватися до позивача, оскільки пенсію йому було призначено у 1995 року.

Крім того, Конституційним Судом України визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення законодавства, якими був обмежений максимальний розмір пенсії. Внесення в подальшому змін до Закону шляхом зазначення іншого часового періоду, протягом якого діють обмеження максимального розміру пенсії, за аналогією є неконституційними, оскільки вирішальне значення має не період дії обмеження, а сам факт обмеження прав особи на отримання пенсії у відповідному розмірі.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про доведеність позивачем заявлених вимог та необхідності задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо встановлення обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нараховувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління пенсійного фонду України у місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур