Рішення № 91689141, 16.09.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2020 року Чернігів Справа № 620/3225/20

Чернігівський окружний адміністративний суду складі:

головуючого судді Клопота С.Л.,

за участю секретаря Шевченко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімнафтотранс" до Північної митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімнафтотранс" звернулось до суду з адміністративним позовом до Північної митниці Держмитслужби та просить:

1. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102180/2020/00006.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA102000/2020/0000 84/2 від 29 липня 2020 року.

3. Зобов`язати Північну митницю Держмитслужби прийняти митну декларацію № UA 102180/2020/100692 днем її фактичного подання - 28 липня 2020 року та відобразити її показники в усіх відповідних інформаційних ресурсах.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що приймаючи спірні рішення, відповідач, в порушення приписів ст., ст. 53-55 Митного кодексу України, не вказав у вимозі про надання додаткових документів, підстав для їх витребування. Проігнорував прохання позивача обгрунтувати підстави витребування додаткових документів. Не провів з декларантом будь яких консультацій щодо застосування методів визначення митної вартості товару. Вказане призвело до прийняття відповідачем не обгрунтованого рішення про заниження позивачем вартості товару та протиправного винесення оскаржуваних рішень.

Від позивача до суду надійшла заява, в якій він просить розглядати справу без участі його представника.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. До суду надійшло клопотання від відповідача, в якому він просить розглядати справу за відсутності його представника, та відзив на позовну заяву.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювалося.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

28.07.2020 уповноваженою позивачем на декларування особою (далі - декларант) до митного оформлення подана митна декларація (далі- МД) № UA102180/2020/100692 та заявлено товар «Масло (ПОД) ТУ 113-03-476-82 зі змінами № 1-5», поставка якого здійснювалася на умовах DAP кордон Росія-Україна (ст. Суземка) у рамках зовнішньоекономічного контракту від 20.03.2019 № 898, укладеного між ТОВ «ХІМНАФТОТРАНС» та ТОВ «AGRO IMPORT» (Естонія). Кінцевим одержувачем товару є ТОВ «Кабріолет» (Україна, 93113, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Свердлова, 353).

Відповідно до договору-доручення від 19.09.2019 № 7 про надання митно-брокерських послуг, особою, яка надавала послуги при митному оформленні товару, є ТОВ ВКФ «МАРС» (особа, уповноважена на декларування ОСОБА_1 ).

Митну вартість товару було заявлено відповідно до ст. 58 Митного кодексу України (далі - МКУ) за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) на рівні 0,123 EUR/кг.

Відповідно до ст. 337 МКУ під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України здійснюється візуальна перевірка документів та відомостей, які подані до митного оформлення, в тому числі із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлений, контролю із застосуванням системи управління ризиками та іншими способами, передбаченими цим Кодексом (наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 597 «Про затвердження Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками в митній службі України», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 882/21194).

Як передбачає ст. 320 МКУ, форми та обсяги митного контролю обираються:

1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або

2) автоматизованою системою управління ризиками.

Форми та обсяги митного контролю, визначені відповідно до пункту 2 частини першої ст. 320 МКУ, є обов`язковими для виконання посадовими особами митних органів. Прийняття цими посадовими особами рішення щодо нездійснення митного контролю у зазначених формах та обсягах не допускається.

За даною МД автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (далі - АСУР) у напрямку контролю правильності визначення митної вартості було згенеровано форму митного контролю за кодом 103-1 «Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби», 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів»: «Наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству. Необхідно посилити контроль правильності визначення митної вартості. Проаналізувати зазначене рішення на предмет можливості застосування при поточному оформленні зазначеного товару».

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689, у випадках спрацювання АСУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку із ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до ч. 3 - 4 ст. 53 МКУ здійснює запит додаткових документів.

У порядку контролю правильності визначення митної вартості згідно ч. 1 ст. 54 МКУ спірного товару здійснено перевірку достовірності інформації, що наведена у поданих до митного оформлення документах. Зазначену перевірку проведено шляхом аналізу поданих до митного контролю документів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною в митному органі інформацією про рівень цін на такі товари та порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Проведеною перевіркою встановлено наступне:

1. Згідно платіжних доручень від 18.06.2020 № 49, 13.07.2020 № 65 та 21.07.2020 № 68 оплата за товар здійснена на підставі рахунку на оплату від 15.05.2020 № 15, де сума на оплату товару зазначена нарівні 39360 EUR, та контракту від 20.03.2019 № 898, відповідно до якого товар сплачується на умовах 100% передоплати.

Згідно вказаних платіжних доручень сплачено тільки 22632,00 EUR, що не є 100% умовою сплати за товар відповідно п. 3.1 контракту.

2. Також поставка товару здійснюється відповідно до інвойсу від 27.07.2020 № 15/4, згідно якого вартість даного товару становить 7901,52 EUR, а відповідно до вказаного платіжного доручення покупець здійснив платіж на суму 22632,00 евро, що є більше, ніж зазначено в інвойсі, тому викликає сумніви та неможливість упевнитись в дійсній вартості товару.

При цьому, позивач аргументує, що він має переплату коштів за минулі роки поставки та/або сплачує передплату заздалегідь. Але на підтвердження зазначеного жодні бухгалтерські документи до митного оформлення не надав. Акт звіряння, на який позивач посилається у позові, не може бути врахований судом, оскільки такий акт не був предметом розгляду митниці.

Крім того, форма бланку інвойсу фірми ТОО «Агро Импорт» від 27.07.2020 № 15/4 відрізняється від інвойсів, які надавались даною фірмою при попередніх митних оформленнях спірного товару.

Також інформація зазначена в інвойсі щодо оплати за товар не підтверджується жодним документом.

3. Висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» 28.07.2020 № 1563 не містить достатньої інформації, відповідно до якої можливо перевірити наявну у висновку інформацію, а саме: рівень ціни на масло «ПОД» ТУ 113-03476-82, виробником якого є ВАЗ' «ЩЕКИНОАЗОТ» (Росія), на умовах поставки DAP - кордон Росія-Україна, оскільки відсутня інформація, на якій ґрунтується висновок. Також даний висновок не містить інформації щодо аналізу цінових пропозицій на аналогічну продукцію.

Враховуючи відсутність усіх відомостей щодо складових митної вартості, що підтверджують числові значення митної вартості товарів, а також відсутність можливості митного органу упевнитись в правильності заявленої митної вартості товарів, відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ декларанту запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартості товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Також декларанта було повідомлено, що за власним бажанням він може подати додаткові наявні в нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

Позивач не надав додаткові документи ні на запит митниці, ні за власним бажанням.

У зв`язку з неподанням декларантом всіх документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 3 ст. 53 МКУ, приймаючи до уваги відсутність можливості у митного органу упевнитись в правильності заявленої митної вартості товарів та враховуючи вимоги ч. 6 ст. 54 МКУ, є підстави для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості (за ціною договору) та для визначення митним органом митної вартості товару самостійно.

Також суд зазначає, що інформація про товар, що підлягає митному оформленню, має повністю співпадати з відомостями, зазначеними в митній декларації декларантом, та узгоджуватись з відомостями з комерційних/товаросупровідних документів, перелік яких визначений в ст. 53 МКУ.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 та ч. 4 ст. 57 МКУ проведена консультація з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у митного органу, визначення основи вартості та обміну наявною інформацією. У митного органу наявна цінова інформація ЄАІС ДМСУ: митні декларації від 27.04.2020 № UA100710/2020/505524 та 13.05.2020 № UA102180/2020/100492 - 0,184 євро/кг. Митну оцінку товару здійснено за ціною договору щодо ідентичних товарів з розрахунку 0,184 євро/кг.

Митну вартість товару скориговано відповідно до ст. 59 МКУ за другим методом (щодо ідентичних товарів), який ґрунтується на раніше визнаній митній вартості ідентичного товару та відповідно до наявної у митного органу цінової інформації ЄАІС ДМСУ, про що було винесене рішення від 29.07.2020 № UA102000/2020/000084/2.

На підставі вказаного рішення митницею відмовлено декларанту у митному оформленні (випуску) спірного транспортного засобу, про що оформлена картка відмови № UA102180/2020/00006.

Щодо нормативного обґрунтування порядку здійснення митним органом контролю правильності визначення митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 49-50 МКУ митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів, застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України, ведення митної статистики, розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Митна вартість будь-яких товарів, що переміщуються через митний кордон України, відповідно до глави 9 Митного кодексу України, норми якого базуються на положеннях статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (далі - ГАТТ), визначається та заявляється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 Митного кодексу України.

Згідно частини 1 ст. 51 МКУ митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Як передбачає частина 2 ст. 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або надання органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до частин 1 ст. 54 МКУ митний орган під час проведення митного контролю та митного оформлення здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, оскільки відомості про митну вартість застосовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 МКУ).

Такий контроль здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно частини 2 ст. 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як передбачає ч. 2 ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі- продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 54 МКУ митний орган має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Зазначені положення цілком ґрунтуються на нормі ст. 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, згідно з якою ніщо в цій Угоді не тлумачиться як таке, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь- якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митного оцінювання.

Відповідно до статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна грунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом. Під «дійсною вартістю» розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції. Тобто, митний орган, в першу чергу, цікавить кон`юнктура ринку відповідного товару та відповідність оцінюваного товару кон`юнктурі цього ринку. При здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується саме на дійсній вартості.

Згідно ч. 3 ст. 54 МКУ за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.

Самостійне визначення ціни повинно ґрунтуватися на умовах та застереженнях Розділу III «Митна вартість товарів та методи її визначення» МКУ.

Щодо правових підстав для застосування основного та другорядних методів визначення митної вартості, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 51 МКУ митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Так, згідно з положеннями глави 9 МКУ, зокрема, згідно з ч. 1 ст. 57 Кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні, зокрема, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МКУ). Відповідно до ч. З ст. 58 МКУ, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої ст. 57 цього Кодексу. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. З ст. 57 МКУ).

При цьому суд зазначає, що згідно частини 2 ст. 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Оскільки у документах, поданих до митного оформлення, відсутні усі відомості щодо складових митної вартості та відсутність можливості митного органу упевнитись в правильності заявленої митної вартості спірного товару, а також ненадання на запит митного органу додаткових документів, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовано.

У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст. 58 МКУ, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у ст. 59 МКУ. При цьому, під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Саме метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо ідентичних товарів і застосовано митницею, оскільки Позивач 13.05.2020 за МД № UA102180/2020/100492 здійснив митне оформлення ідентичного товару, тобто товару, який за своїми фізичними характеристиками, якістю, країною виробництва та виробником є ідентичний спірному товару (гр. 31 МД - опис товару).

При цьому, позивач здійснив митне оформлення ідентичного товару за МД № UA102180/2020/100492 за другим методом, тобто за ціною щодо ідентичних товарів.

Відповідно до ст. 33 МКУ митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віданні, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах.

Також відповідно до пункту 5 Методичних рекомендацій під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації, зокрема, інформація з ЄАІС ДМСУ.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості та прийнятті рішення про коригування митної вартості митницею використовується наявна цінова інформація на аналогічні або подібні товари. При цьому, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст. ст. 58-59 МКУ, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Враховуючи відсутність у поданих документах усіх відомостей щодо складових митної вартості, а також відсутність можливості митного органу упевнитись у правильності заявленої митної вартості, а також те, що у ході проведених з позивачем консультацій останній не надав цінової інформації щодо імпорту ідентичних та/або подібних товарів на митну території України, митницею у якості інформації обгрунтовано використовувалася інформація ЄАІС ДМСУ щодо вартості заявленого до митного оформлення товару.

За таких обставин суд вважає, що митним органом митна вартість спірного товару обгрунтовано скоригована за другим методом з дотриманням вимог ст. ст. 58-59 МКУ.

Відповідно ч. 7, ч. 8, ч. 9 ст. 55 МКУ у випадку незгоди декларанта з рішенням про коригування заявленої митної вартості товару або неможливості надати додаткові документи за зверненням декларанта або уповноваженої особи митницею здійснюється випуск товарів у вільний обіг за умови сплати митних платежів під гарантії, строк яких не перевищує 90 днів.

Протягом 80 днів з дня випуску товару у вільний обіг декларант може подати додаткові документи щодо підтвердження заявленої митної вартості товару, які митниця зобов`язана розглянути і прийняти рішення щодо скасування рішення про коригування митної вартості товару або надати обґрунтовану відмову.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митниця розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.

Причиною митного оформлення товару під гарантійні зобов`язання є незгода із визначеною (скоригованою) митним органом митною вартістю товару, а метою такого митного оформлення є надання додаткових документів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару. Позивач скористався наданим йому правом щодо випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов`язання з метою надання додаткових документів, які б підтверджували визначену ним за методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, митну вартість спірного товару.

За зверненням декларанта спірний товар випущено у вільний обіг згідної частини 7 ст. 55 МКУ шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу, що і підтверджується копією МД від 29.07.2020 № UA102180/2020/100697. Сума гарантійних зобов`язань становить 25 435,03 грн., які спливають 27.10.2020.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання прийняти МД№ UA102180/2020/100692 днем її фактичного подання - 28.07.2020, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 248 МКУ митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно ст. 255 МКУ митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Як передбачає частина 11 ст. 264 МКУ, митний орган відмовляє у прийнятті МД виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених ст. 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 254 МКУ відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Рішення про відмову у митному оформленні складається за допомогою автоматизованої системи митного оформлення у межах строку, відведеного ст. 255 МКУ для завершення митного оформлення.

Тобто рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного ст. 255 МКУ для завершення митного оформлення шляхом оформлення картки відмови.

Отже, митне оформлення МД завершується або її оформленням, або заповненням картки відмови.

У разі відмови у митному оформленні така МД перегляду не підлягає.

Тим більше, що у зв`язку з відмовою у митному оформленні за МД № UA102180/2020/100692, позивач подав до митного оформлення нову МД № UA102180/2020/100697, яка оформлена митним органом.

Крім того, законодавець передбачив можливість внесення змін до МД:

1) до моменту завершення митного оформлення - шляхом внесення змін або відкликання МД (пункт 33 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450 (із змінами і доповненнями), далі - Положення);

2) після завершення митного оформлення - шляхом оформлення аркушу коригування до МД (пункт 37 Положення).

Жоден з випадків до даних правовідносин застосувати неможливо, оскільки, по перше, митне оформлення вже завершене, по друге, митне оформлення завершене не оформленням МД, а шляхом прийняття митним органом рішення про відмову у митному оформленні, тому до такої МД неможливо оформити аркуш коригування.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімнафтотранс" необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімнафтотранс" (вул.Артемівська, 24, м.Лисичанськ, Луганська область, 93100) до Північної митниці Держмитслужби (просп.Перемоги, 6, м.Чернігів,14017) про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 21 вересня 2020 року.

Суддя С.Л. Клопот