Рішення № 91689076, 21.09.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2020 року справа № 580/2018/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агроспілка” до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Агроспілка” (далі – товариство, позивач) подало позов, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області (далі – Головне управління, відповідач) від 16.04.2020 № 0038320121.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню в силу правової невизначеності, з урахуванням відсутності умислу позивача в порушення, що в свою чергу виключає протиправність дій платника податків, та як наслідок, притягнення його до відповідальності.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року позовну заяву сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агроспілка” залишено без руху та встановлено строк, протягом якого можуть бути усунуті недоліки.

03 липня 2020 року позивач подало до суду заяву на усунення недоліків з додатками оригіналом квитанції про сплату судового збору.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 21.07.2020 прийнято справу до провадження судді Гаврилюка В.О. та вирішено здійснювати розгляд адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

19 серпня 2020 року до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що наявність з боку позивача порушень норм чинного законодавства України виявлених під час проведення перевірки контролюючим органом, а саме: реалізації пального без наявності ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним в період з 01.07.2019 по 23.12.2019, позивачем не спростована, чітких доводів, які б ставили під сумнів наявність даних порушень не наведено, тому податкове повідомлення-рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що Головним управлінням ДПС у Черкаській області на підставі наказу від 02.03.2020 року № 353 та направлень на перевірку № 90, № 89 від 20.03.2020 була проведена фактична перевірка діяльності позивача за місцем фактичного здійснення господарської діяльності за адресою: Черкаська область, Шполянський район, м. Шпола, вул. Івана Піддубного, 10 щодо дотримання вимог законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) за місцем фактичного здійснення діяльності.

13 березня 2020 року за результатами перевірки складений акт № 44/23-00-32-0122/31126916 (далі - акт).

В акті зазначено, що в ході перевірки була зафіксована роздрібна торгівля скрапленого газу без наявності ліцензії з 01.07.2019 по 23.12.2019 через РРО (фіскальний № 3000499163 заводський № ТN80080857).

В результаті чого відповідач прийняв рішення, що дії позивача порушують вимоги частини 20 статті 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячною і плодовою, алкогольних напоїв, тютюнових виробів” від 19 грудня 1995 № 481/95-ВР.

Відповідальність за вказані порушення передбачена частиною статті 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячною і плодовою, алкогольних напоїв, тютюнових виробів” від 19 грудня 1995 №481/95-ВР.

Не погоджуючись із вказаним актом перевірки позивач подав до Головного управління заперечення № 109 від 03.04.2020 на акт перевірки від 13.03.2020 № 44/23-00-32-0122/31126916.

Головне управління 15.04.2020 надіслало на адресу СТОВ “Агроспілка” лист № 8697/23-00-32-0110, в якому зазначило, що інформація викладена в запереченні не може слугувати підставою для визнання висновків акту перевірки не дійсними та є правомірними та залишені без змін.

16 квітня 2020 року Головним управлінням на підставі акта перевірки № 44/23-00-32-0122/31126916 від 13.03.2020 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0038320121, відповідно до якого до СТОВ “Агроспілка” застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмір 250000,00 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомлення-рішення СТОВ “Агроспілка” подало до Головного управління скаргу від 05.05.2020, в якій просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0038320121 від 13.03.2020, однак рішенням відповідача від 27.05.2020 дану скаргу залишено без розгляду.

Під час вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (у редакції від 01.06.2016).

Відповідно до підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Податкового кодексу України особи, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками акцизного податку.

Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів” внесено зміни до Закону України від 19 грудня 1995 року № 481 “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (далі - Закон № 481), зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Зазначені зміни набирають чинності з 1 липня 2019 року.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 “Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України” утворено Державну податкову службу шляхом реорганізації Державної фіскальної служби. Згідно з підпунктом 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 (далі - Постанова № 227), ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом. ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи.

Статтею 1 Закону № 481 визначено, що: місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; місце роздрібної торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для роздрібної торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки.

Порядок здійснення роздрібної торгівлі пальним та зберігання пального визначено статтею 15 Закону № 481 (зі змінами).

Зберігання пального здійснюється суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Річна плата за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень, плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним становить 2000 гривень на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

Суб`єкти господарювання отримують ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним/зберігання пального на кожне місце зберігання пального.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним/зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі/зберігання суб`єкта господарювання терміном на п`ять років.

Суб`єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб`єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Після видачі/призупинення/анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/призупинення/анулювання відповідної ліцензії.

За порушення норм цього Закону № 481 щодо торгівлі пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством (стаття 17 Закону № 481).

З огляду на зазначене вище, ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним та на право зберігання пального або рішення про відмову в їх видачі видається заявнику не пізніше 20 календарних днів з дня одержання зазначених у цьому Законі документів (стаття 15 Закону № 481). Суб`єкти господарювання можуть подати документи на розгляд до органу ліцензування для отримання відповідних ліцензії починаючи з 12.06.2019. При цьому головні управління ДФС у областях та м. Києві мають видавати зазначені ліцензії суб`єктам господарювання починаючи з 01.07.2019.

Отже, законодавством чітко визначено як порядок видачі ліцензії на роздрібну торгівлю паливом так і орган, що її видає, а це спростовує посилання позивача на те, що існує, якась правова невизначеність щодо врегулювання відносин щодо органу, який видає ліцензії на роздрібну торгівлю пальним.

Щодо предмету виявлених порушень та правомірності застосування штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 17 Закону № 481 за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250000 гривень.

Відповідно до відомостей в акті № 44/23-00-32-0122/31126916 від 13.03.2020 в ході проведення перевірки встановлено факти роздрібної торгівлі пальним з 01.07.2019 по 23.12.2019 за адресою: Черкаська область, Шполянський район, м. Шпола, вул. Івана Піддубного, 10, без наявності ліцензії, чим порушено: ч. 20 ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального”.

Тобто протягом вищевказаного періоду товариство здійснювало реалізацію пального з порушенням вимог Закону № 481.

Суд звертає увагу, що позивач по суті не заперечує та не спростовує факту продажу пального у період з 01.07.2019 по 23.12.2019, а лише вказує, що законодавством не було врегулювано відносини щодо органу, який видає ліцензії на роздрібну торгівлю пальним.

Наведені вище обставини у сукупності свідчать про правомірність оскаржуваного податкового-повідомлення-рішення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агроспілка” не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач – сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Агроспілка” (20644, Черкаська область, Шполянський район, с. Соболівка, код ЄДРПОУ 31126916);

2) відповідач – Головне управління ДПС в Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 43142920).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 21.09.2020.

Суддя В.О. Гаврилюк