Ухвала суду № 91688769, 22.09.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

22 вересня 2020 р. № 820/5782/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі судової колегії: головуючого судді - Волошина Д.А., суддів Горшкової О.О., Панова М.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 по справі №820/5782/17 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (майдан Руднєва, буд. 36, корп. 2,м. Харків,61050), третя особа Державна казначейська служба України (вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ,01601) про визнання відмови неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з заявою про перегляд за виключними обставинами рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 року по справі №820/5782/17, в якій просить суд скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 року, переглянувши законність постанови Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 року про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 та прийняти нову постанову про задоволення його позову в повному обсязі.

В обґрунтування вказаної заяви заявник посилається на наявність виключних обставин, передбачених пунктом 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме на визнання Рішенням Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року у справі № 2-р(11)2020 неконституційним підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” від 27 березня 2014 року № 1166-VII, яким було виключено статтю 136 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 07 липня 2010 року № 2453-VI, яка передбачала, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Отже, до виключення із Закону №2453 статті 136, суддям, які вийшли у відставку, держава гарантувала право на отримання вихідної допомоги.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 року за вказаною заявою відкрито провадження та призначено розгляд заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами в порядку спрощеного провадження на 22.09.2020 р. о 14:00 год.

Заявник в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду заяви був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Згідно наданих до суду заперечень на заяву представник Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області зазначив, що проти задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 по справі №820/5782/17 заперечує. Згідно наданого до суду відзиву просив відмовити в задоволенні заяви позивача про перегляд за виключними обставинами рішення суду, вказав, що на сьогоднішній день, рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” від 15.04.2020 № 2-р(ІІ)/2020 (справа № 3-311/2018(4182/18, 4632/19, 5755/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” від 27.03.2014 № 116б-УІІ. Це положення втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вищевказаного рішення. Оскільки право на відставку ОСОБА_5 було реалізоване під час дії Закон України “Про судоустрій і статус суддів” від 07.07.2010 № 2453-VI (зі змінами і доповненнями) в редакції чинній на 08.09.2016, положеннями якого не була передбачена виплата вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, ТУ ДСА України у Харківській області правомірно були застосовані норми зазначеного Закону, які діяли на час прийняття рішення про звільнення судді. А на сьогоднішній день, після винесення рішення Конституційного Суду України № 2-р(ІІ)/2020 15.04.2020, відсутні будь-які правові підстави для виплати вихідної допомоги.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, правом надання пояснень не скористався.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 суд на місці ухвалив, відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач – ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (надалі за текстом – ТУ ДСА України в Харківській області), третя особа: Державна казначейська служба України (надалі за текстом – ДКС України), в якому просив суд:

- визнати відмову Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області у розрахунку та виплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги при виході у відставку неправомірною;

- зобов`язати Територіальне управління судової адміністрації України в Харківській області нарахувати та виплатити позивачу вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою без сплати податку.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 по справі № 820/5782/17 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, третя особа: Державна казначейська служба України про визнання відмови неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено в повному обсязі.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд виходив з того, що оскільки право на відставку позивачем реалізоване під час дії Закону України "Про судоустрій та статус суддів" №2436-VI від 07.07.2010 року в редакції, чинній на 08.09.2016 року, приписами якого не передбачена виплата вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, то відсутні правові підстави для її виплати.

Вирішуючи заяву по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 361 КАС України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з пунктом 1 частини п`ятої однією з підстав для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акту чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 року №1600-VІІІ ОСОБА_1 звільнений з посади судді Московського районного суду м. Харкова та наказом голови Московського районного суду м. Харкова від 30.09.2016 року № 02-03/110 відрахований зі штату Московського районного суду м. Харкова 30.09.2016 року у зв`язку з прийняттям постанови Верховною Радою України №1600-VІІІ від 22.09.2016 р. про його звільнення з посади судді за заявою про відставку.

На момент винесення постанови Верховною Радою України “Про звільнення суддів” від 22.09.2016 № 1600-VІІІ щодо звільнення ОСОБА_1 з посади у зв`язку з поданням заяви про відставку діяв Закон України “Про судоустрій і статус суддів” від 07.07.2010 № 2453-VІ (зі змінами і доповненнями) з положень якого вже було виключено норми статті 136, які регулювали питання виплати вихідної допомоги судді у зв`язку з відставкою, Законом України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” № 1166-VII від 27.03.2014.

Станом на 22.09.2016 Закон України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” № 1166-VII від 27.03.2014 був чинним.

Судом встановлено, що Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року № 2-р(ІІ)/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII. Положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Статтею 91 Закону України „Про Конституційний Суд України“ від 13 липня 2017 року № 2136-VIII передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

З резолютивної частини Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року № 2-р(ІІ)/2020 вбачається, що положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, з огляду на наведене, суд приходить до висновку, що саме з 15 квітня 2020 року втратили чинність положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ, яким виключено статтю 136 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", як того вимагає ст.91 Закону України „Про Конституційний Суд України“, тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення у справі № 2-р(ІІ)/2020, що також прямо встановлено самим рішенням.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття рішення судом положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ були чинними та підлягали застосуванню, а тому, сама наявність Рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року № 2-р(11) 2020 не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при розв`язанні спору.

Таким чином, Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року № 2-р(ІІ)/2020 на спірні правовідносини не впливає, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення, у зв`язку з чим судом не встановлено підстав, передбачених частиною п`ятою статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами.

Аналогічна правова позиція при розгляді заяв про перегляд за виключними обставинами судового рішення викладена у постановах Верхового Суду від 15.05.2019 року у справі 640/20317/16-а (касаційне провадження №К/9901/54752/18), від 05.02.2019 у справі №333/5015/15-а (касаційне провадження К/9901/59705/18).

Крім того, суд зазначає, відповідно п.1 ч. ст.361 КАС України, підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

При розгляді заяви позивача про перегляд за виключними обставинами рішення суду, судом не встановлено в даній справі рішення, яке підлягало виконанню та не було виконано, оскільки рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 по справі № 820/5782/17 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, третя особа: Державна казначейська служба України про визнання відмови неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено в повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.12.2019 р. по справі №808/2492/18 та в ухвалі Верховного Суду від 12.08.2020 у справі №826/18177/15.

Частиною 1 ст. 369 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Таким чином, суд дійшов висновку, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 по справі №820/5782/17 необхідно відмовити повністю.

Керуючись статтями 361 - 369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 по справі №820/5782/17 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (майдан Руднєва, буд. 36, корп. 2,м. Харків,61050), третя особа Державна казначейська служба України (вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ,01601) про визнання відмови неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії – залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 по справі № 820/5782/17- залишити без змін.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Головуючий суддя Д.А.Волошин

Судді О.О.Горшкова

М.М.Панов