Рішення № 91688034, 17.09.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4097/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Протас О.М.,

представника позивача - Рачінської Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання відмов протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

03 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про:

- визнання протиправними відмов ГУПФУ в Полтавській області від 02.07.2020 №1600-0503-8/3139 та від 16.06.2020 №1600-0503-8/28628 у поверненні помилково сплаченого внеску до Пенсійного фонду;

- зобов`язання ГУПФУ в Полтавській області здійснити повернення ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , помилково сплаченого платежу до Пенсійного фонду України у сумі 8413,40 грн.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що є власником автомобіля, який ввезений та зареєстрований на митній території України в зв`язку з її переїздом в Україну на постійне місце проживання. Право власності на даний автомобіль набуто на території США в 2017 році. Таким чином, вказаний автомобіль при ввезенні в Україну не є предметом оподаткування як митними платежами, так і платежами з ЄСВ. Разом з тим, при реєстрації автомобіля позивач помилково сплатила збір під час набуття права власності на легкові автомобілі, оскільки законодавство України не передбачає сплату даного збору для осіб, які постійно проживали за межами України, набули там право власності на транспортний засіб, повернулись на постійне проживання в Україну та транспортували належне їм майно. Позивач зверталась до відповідача із заявою про повернення помилково сплаченого збору, однак ГУПФУ в Полтавській області листом від 02.07.2020 №1600-0503-8/31397 відмовило у поверненні помилково сплачених коштів безпідставно вважаючи, що остання набула право власності на легковий автомобіль, що підлягає першій державній реєстрації в Україні, а відтак є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи на 01.09.2020 о 09:00 год. Розгляд справи 01.09.2020 не проведено в зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці та призначено на 17.09.2020 о 09.30 год.

18.08.2020 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву /а.с. 32-33/, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. Посилається на те, що платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є: підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі, що підлягають першій державній реєстрації в Україні територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, крім випадків забезпечення легковими автомобілями інвалідів згідно із законодавством та успадкування легкових автомобілів відповідно до закону. Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів. Щодо стягнення з управління судових витрат у даній справі, то останнє наполягає на відсутності у нього можливості виділити додаткові кошти, в даному випадку - на відшкодування судового збору позивачеві.

Позивач в судовому засіданні 17.09.2020 позовні вимоги підтримала з мотивів, викладених в позовній заяві, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 17.09.2020 явку свого уповноваженого представника не забезпечив, будучи належно повідомленим про дату, час та місце його проведення, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши доводи позивача, дослідивши матеріали позовної заяви, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Позивач прибула в Україну на постійне місце проживання із США, що учасниками справи не заперечується.

Згідно з митною декларацією від 01.04.2020 та посвідченням про реєстрацію ТЗ Одеської митниці Держмитслужби серія НОМЕР_4 від 01.04.2020 /а.с. 20-22/ у зв`язку із переїздом в Україну на постійне місце проживання, позивач транспортувала належний їй транспортний засіб «Toyota Camry», 2014 року виготовлення, кузов № НОМЕР_2 , який був придбаний під час постійного проживання в США в штаті Нью-Йорк /а.с. 58/.

22.05.2020 позивачем була здійснена реєстрація у територіальному сервісному центрі МВС №5341 РСЦ МВС в Полтавській області належного їй транспортного засобу марки «Toyota Camry», про що позивачу видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 , відповідно до якого автомобіль марки «Toyota Camry», 2014 року виготовлення, кузов № НОМЕР_2 , взятий на облік в Україні, власником вказано позивача /а.с. 24-25/.

При здійсненні реєстрації транспортного засобу позивачем сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 8413,40 грн відповідно до квитанції АТ «Полтава-банк» від 22.05.2020 №9792 /а.с. 23/.

В цей же день, тобто 22.05.2020, позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила підготувати подання на повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 8413,40 грн /а.с. 34/.

ГУПФУ в Полтавській області, в свою чергу, звернулося до РСЦ МВС в Полтавській області з листом від 01.06.2020 №1600-0503-8/24126 з проханням підтвердити чи спростувати факт надання, зокрема, ОСОБА_1 послуг з проведення першої державної реєстрації в Україні при набутті права власності на автомобіль «Toyota Camry» (номер кузова № НОМЕР_2 ) згідно квитанції від 22.05.2020 №3732 на суму 8413,40 грн /а.с. 41/.

Також ГУПФУ в Полтавській області звернулося до Пенсійного фонду України з проханням надати роз`яснення щодо правомірності повернення перерахованого збору під час набуття права власності на легкові автомобілі внаслідок реєстрації ТЗ в Україні у зв`язку з переїздом осіб на постійне місце проживання з-за кордону /а.с. 44/.

На ім`я позивача ГУПФУ в Полтавській області оформлено лист від 16.06.2020 №1600-0503-8/28628, в якому зазначено, що з метою визначення правомірності повернення перерахованого збору під час набуття права власності на легкові автомобілі, управлінням направлено запити до РСЦ МВС в Полтавській області та Пенсійного фонду України, а тому про остаточне рішення, прийняте ГУПФУ в Полтавській області, заявницю буде повідомлено додатково після отримання відповідей від вищезазначених установ /а.с. 45/.

Листом від 05.06.2020 №31/16-75 РСЦ МВС в Полтавській області проінформувало ГУПФУ в Полтавській області, що відповідно до Єдиного державного реєстру транспортних засобів 22.05.2020 у територіальному сервісному центрі №5341 РСЦ МВС в Полтавській області на ім`я громадянки ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , було поставлено на облік легковий автомобіль марки «Toyota» моделі «Camry», 2014 р.в., номер кузова № НОМЕР_2 . Під час реєстрації вказаного транспортного засобу квитанція від 22.05.2020 №9792 на суму 8413,40 грн не долучалася, оскільки постановка на облік в Україні зазначеного ТЗ проводилася у зв`язку з переїздом особи на ПМЖ з-за кордону, а відповідно до пункту 12 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740, платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі, що підлягають першій державній реєстрації в Україні в територіальних органах з надання сервісних послуг МВС /а.с. 42-43/.

Листом від 25.06.2020 №2800-040103-9/20430 Пенсійний фонд України роз`яснив ГУПФУ в Полтавській області, що згідно пункту 7 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є: підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі, що підлягають першій державній реєстрації в Україні територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, крім випадків забезпечення легковими автомобілями інвалідів згідно із законодавством та успадкування легкових автомобілів відповідно до закону. Відповідно до статті 34 Закону України «Про дорожній рух» власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів. Винятків для власників легкових автомобілів, придбаних на території іншої держави, законом не передбачено /а.с. 46/.

Керуючись роз`ясненнями Пенсійного фонду України, ГУПФУ в Полтавській області з аналогічними обґрунтуваннями направило на адресу ОСОБА_1 відмову від 02.07.2020 №1600-0503-8/31397 щодо підготовки подання про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування при першій державній реєстрації в Україні легкового автомобіля /а.с. 47/.

Позивач, не погодившись з відмовами ГУПФУ в Полтавській області від 02.07.2020 №1600-0503-8/3139 та від 16.06.2020 №1600-0503-8/28628 у поверненні помилково сплаченого внеску до Пенсійного фонду, звернулась до суду з цим позовом.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Реєстраційні операції з транспортними засобами в Україні здійснюються відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388 (далі - Порядок №1388).

Пунктом 8 Порядку №1388 передбачено, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов`язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

Відповідно до пункту 7 статті 1 Закону України від 26.06.1997 №400/97-ВР "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №400/97-ВР) платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є: підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі, що підлягають першій державній реєстрації в Україні територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, крім випадків забезпечення легковими автомобілями інвалідів згідно із законодавством та успадкування легкових автомобілів відповідно до закону.

Згідно з пунктом 6 статті 2 Закону №400/97-ВР об`єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 7 статті 1 цього Закону, є вартість легкового автомобіля.

Відповідно до пункту 8 статті 4 Закону №400/97-ВР на обов`язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору в таких розмірах - для платників збору, визначених пунктом 7 статті 1 цього Закону, залежно від вартості об`єкта, визначеного пунктом 6 статті 2 цього Закону:

3 відсотки - якщо об`єкт оподаткування не перевищує 165 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня звітного року;

4 відсотки - якщо об`єкт оподаткування перевищує 165, але не перевищує 290 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня звітного року;

5 відсотків - якщо об`єкт оподаткування перевищує 290 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня звітного року.

Пунктом 12 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок №1740), визначено, що платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі, що підлягають першій державній реєстрації в Україні в територіальних органах з надання сервісних послуг МВС шляхом:

купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством);

міни;

дарування (безоплатної передачі);

успадкування (крім випадків успадкування легкового автомобіля відповідно до закону);

з інших підстав, передбачених законодавством.

Таким чином, згідно з пунктом 7 статті 1 Закону №400/97-ВР та пунктом 12 Порядку №1740 обов`язковою умовою для сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є набуття права власності на легкові автомобілі, що підлягають першій державній реєстрації в Україні територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

Тобто, обов`язкова сплата збору на обов`язкове державне пенсійне страхування за операцію з реєстрації транспортного засобу здійснюється за наявності двох умов, а саме, набуття права власності на легковий автомобіль, а також його перша державна реєстрація в Україні.

Як слідує з матеріалів справи, транспортний засіб «Toyota Camry», 2014 року виготовлення, кузов № НОМЕР_2 , був зареєстрований за позивачем 07.10.2017 та був знятий з реєстрації 15.11.2019 в США в штаті Нью-Йорк /а.с. 58/.

У відповідності до підпункту 14.1.163 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, перша реєстрація транспортного засобу - реєстрація транспортного засобу, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу в Україні вперше.

Згідно з підпунктом 14.1.251 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України транспортні засоби, що використовувалися, - транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.

Новий транспортний засіб, згідно з підпунктом 14.1.124 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України - це транспортний засіб, що не має актів державної реєстрації уповноважених органів, у тому числі іноземних, які дають право на його експлуатацію.

Отже, оскільки першу реєстрацію транспортного засобу «Toyota Camry», 2014 року виготовлення, кузов № НОМЕР_2 , за позивачем здійснено 07.10.2017 уповноваженими органами в США в штаті Нью-Йорк, суд дійшов висновку, що позивач помилково сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 8413,40 грн у зв`язку з відсутністю набуття нею права власності на вказаний автомобіль в Україні, а тому вказані кошти підлягають поверненню позивачу.

Відтак, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача в частині визнання протиправною та скасувати відмови ГУПФУ в Полтавській області від 02.07.2020 №1600-0503-8/31397 щодо підготовки подання про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування при першій державній реєстрації в Україні легкового автомобіля.

Що ж стосується вимог позивача в частині визнання протиправною та скасування відмови ГУПФУ в Полтавській області, оформленої листом від 16.06.2020 №1600-0503-8/28628, то суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки вказаним листом управління жодним чином не відмовляло ОСОБА_1 у поверненні сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування при першій державній реєстрації в Україні легкового автомобіля, а лише проінформувало останню про те, що з метою визначення правомірності повернення перерахованого збору під час набуття права власності на легкові автомобілі, управлінням направлено запити до РСЦ МВС в Полтавській області та Пенсійного фонду України, а тому про остаточне рішення, прийняте ГУПФУ в Полтавській області, заявницю буде повідомлено додатково після отримання відповідей від вищезазначених установ /а.с. 45/.

Стосовно вимог позивача в частині зобов`язання ГУПФУ в Полтавській області здійснити повернення ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , помилково сплаченого платежу до Пенсійного фонду України у сумі 8413,40 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 45 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначено Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182 (далі - Порядок №787).

Пунктом 5 Порядку №787 визначено, зокрема, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС, органи Держмитслужби, до Казначейства подається висновок, погоджений з відповідним місцевим фінансовим органом, у випадках повернення податків, зборів, пені, платежів, що зараховані до місцевих бюджетів або підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами. Надання та погодження висновку здійснюється відповідно до Порядку інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11 лютого 2019 року № 60, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 квітня 2019 року за № 370/33341, та Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 липня 2017 року № 643, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 серпня 2017 року за № 976/30844.

Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

У разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого) до органу Казначейства подається копія судового рішення, засвідчена належним чином.

Копія судового рішення, засвідчена належним чином, подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Заява про повернення коштів з бюджету складається платником у довільній формі з обов`язковим зазначенням такої інформації: причина повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі.

У заяві платник може визначити довірену особу для отримання коштів, що мають бути повернені йому з бюджету. У такому разі до заяви про повернення коштів з бюджету додаються довіреність на отримання коштів довіреною особою, засвідчена згідно з вимогами Цивільного кодексу України, та копія паспорта довіреної особи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 "Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету" з огляду на коди бюджетної класифікації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14 січня 2011 року №11 (24140300 - Збір під час набуття права власності на легкові автомобілі), органом, який забезпечує здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного бюджету збору під час набуття права власності на легкові автомобілі, а також ведення обліку таких платежів у розрізі платників з метою забезпечення повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного бюджету, визначено ПФУ.

Аналіз вказаного свідчить, що підставою, яка обумовлює повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів є подання наступних документів: заяви платника; подання органу, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету; платіжних доручень, що підтверджують зарахування коштів до відповідного бюджету.

Разом з тим, за результатами розгляду заяви на повернення помилково або надміру сплачених грошових коштів, органом, що контролює справляння надходжень бюджету, надається подання про повернення відповідних сум коштів або приймається рішення про відмову у поверненні помилково або надміру сплачених грошових зобов`язань, у разі відсутності законодавчо визначених умов повернення помилково або надміру сплачених грошових коштів.

Як слідує з квитанції №9792 від 22.05.2020, позивач сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування саме за кодом бюджетної класифікації 24140300 - "збір під час набуття права власності на легкові автомобілі", хоча право власності на ввезений автомобіль набуто нею ще в 2017 році на території США, а не на території України.

Оскільки відповідачем не доведено правомірності відмови в поверненні помилково сплачених коштів позивачу, суд з метою належного захисту прав останньої вважає за доцільне позовні вимоги про зобов`язання ГУПФУ в Полтавській області здійснити повернення ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , помилково сплаченого платежу до Пенсійного фонду України у сумі 8413,40 грн задовольнити шляхом зобов`язання ГУПФУ в Полтавській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Полтаві подання на повернення ОСОБА_1 помилково зарахованого до бюджету збору на обов`язкове державне пенсійне страхування при першій державній реєстрації в Україні легкового автомобіля в загальній сумі 8413,40 грн, сплаченого згідно квитанції №9792 від 22.05.2020.

Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Разом з цим, як визначено частиною 8 цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

А відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки передумовою для виникнення цього спору стала протиправна відмова відповідача у підготовці подання про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування при першій державній реєстрації в Україні легкового автомобіля, суд вважає за необхідне компенсувати судові витрати позивача у розмірі сплаченого судового збору повністю.

За змістом статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути на її користь судові витрати на правову допомогу, які складають 3000,00 грн та були перераховані нею на рахунок адвоката Марченко Г.І. за підготовку позовної заяви, а також на послуги перекладача у розмірі 562,50 грн для забезпечення перекладу документів, необхідних для розгляду даної справи.

Вирішуючи питання розподілу вказаних витрат, суд враховує наступне.

Так, за приписами статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

На підтвердження понесення ОСОБА_1 витрат на оплату перекладу до матеріалів справи останньою надано квитанцію до прибуткового касового ордера ПП "Спектр-2000" на суму 562,50 грн на оплату послуг перекладу /а.с. 19/.

Дослідивши зміст вказаної квитанції суд зауважує, що з останньої неможливо ідентифікувати документ, що підлягав перекладу. Тобто, оплату коштів за вказаною квитанцією неможливо пов`язати саме з перекладом документів, необхідних для розгляду цієї справи за позовом ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для стягнення з ГУПФУ в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судових витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи, в розмірі 562,50 грн, з огляду на відсутність їх документального підтвердження.

Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

До матеріалів справи на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу долучено лише виписку з банківської картки про поповнення рахунку ОСОБА_2 на 3000,00 грн /а.с. 26/, яка жодним чином не дає змоги встановити ані особу, яка здійснювала поповнення рахунку, ані послуг, товарів, тощо, за які здійснювалося поповнення рахунку ОСОБА_2 .

Таким чином, аналогічно як і з квитанцією на оплату послуг перекладу, поповнення рахунку ОСОБА_2 на 3000,00 грн не можливо пов`язати з розглядом цієї справи та підтвердити ту обставину, що таке поповнення зумовлене саме оплатою вартості наданої позивачу правничої допомоги.

Також позивачем не додано до матеріалів справи договору про надання правничої допомоги, розрахунку її вартості, акту здачі -прийняття наданих послуг.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для стягнення з ГУПФУ в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн, з огляду на відсутність їх документального підтвердження.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про визнання відмов протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 02 липня 2020 року №1600-0503-8/31397 щодо підготовки подання про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування при першій державній реєстрації в Україні легкового автомобіля.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Полтаві подання на повернення ОСОБА_1 помилково зарахованого до бюджету збору на обов`язкове державне пенсійне страхування при першій державній реєстрації в Україні легкового автомобіля в загальній сумі 8413,40 грн (вісім тисяч чотириста тринадцять гривень сорок копійок), сплаченій згідно квитанції №9792 від 22 травня 2020 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22 вересня 2020 року.

Суддя О.В. Гіглава