Рішення № 91688031, 21.09.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4185/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області до Кременчуцького комунального автотранспортного підприємства 1628 про стягнення штрафу, зобов`язання вчинити дії та за зустрічним адміністративним позовом Кременчуцького комунального автотранспортного підприємства 1628 до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

31 жовтня 2019 року Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (надалі - Управління, контролюючий орган, первинний позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцького комунального автотранспортного підприємства 1628 (надалі - Кременчуцьке КАТП, Підприємство, первинний відповідач), в якій просить суд:

стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 5706720,34 грн.;

зобов`язати відповідача виконати вимоги частини 2 резолютивної частини рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області № 018 від 01 серпня 2019 року про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Кременчуцьким КАТП під час формування тарифів на вивезення побутових відходів до планового розрахунку витрат безпідставно включено низку показників, що призвело до значного завищення тарифів. Вищевказані обставини зумовили накладення штрафу на позивача та його зобов`язання повернути споживачам суму необґрунтовано отриманої виручки в розмірі 5706720,34 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

19 листопада 2019 року до суду надійшов зустрічний позов Кременчуцького КАТП у справі № 440/4185/19 за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області до Кременчуцького комунального автотранспортного підприємства 1628 про стягнення штрафу, зобов`язання вчинити певні дії /т. ІІ а.с. 68-74/.

У вищевказаному адміністративному позові Кременчуцьке КАТП 1628 просить суд скасувати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін № 018 від 01 серпня 2019 року та припис про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін № 027 від 01 серпня 2019 року.

В обґрунтування зустрічного позову первинний відповідач вказує на хибність та недоведеність висновків контролюючого органа щодо безпідставності включення до розрахунку вартості послуг Кременчуцького КАТП окремих складових, що впливають на формування тарифів на вивезення побутових відходів. На переконання Кременчуцького КАТП розраховані ним тарифи є об`єктивними, економічно обґрунтованими та такими, що визначені з урахуванням вимог чинного законодавства та дотримання Порядку № 1010.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року прийнято зустрічний позов Кременчуцького КАТП до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про скасування рішень до спільного розгляду з первісним позовом, об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом, справу призначеного до розгляду за правилами загального позовного провадження, визначено дату проведення підготовчого судового засідання /т. ІІ а.с. 66-67/.

Ухвалою від 31 березня 2020 року строк підготовчого провадження у справі № 440/4185/19 продовжено на 30 днів /т. ІІ а.с. 196/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 червня 2020 року, постановленою без виходу суду до нарадчої кімнати, підготовче засідання у с праві № 440/4185/19 закрито, справу призначено до судового розгляду по суті /т. ІІ а.с. 215-216/.

У заявах по суті справи Управління наполягало на обґрунтованості своїх позовних вимог та вказувало на протиправність формування Кременчуцьким КАТП тарифів на вивезення побутових відходів, а також не визнавало доводів первинного відповідача про економічну обґрунтованість розрахунку тарифів на послуги Кременчуцького КАТП, вказувало на порушення вимог Порядку № 1010 /т. ІІ а.с. 1-12, 148-154, т. ІІІ а.с. 79-92/.

У заявах Кременчуцького КАТП по суті справи висловлено незгоду з позицією контролюючого органа, а також вказано на хибність та недоведеність його тверджень. Первинний відповідач наполягає на тому, що механізм формування розрахованих ним та в подальшому затверджених рішенням Кременчуцької міської ради тарифів відповідає вимогам Порядку № 1010, а також звертає увагу на те, що Управлінням, як суб`єктом владних повноважень, не надано жодних доказів на підтвердження своєї позиції та спростування доводів підприємства /т. І а.с. 171-176, т. ІІ а.с. 142-144, 163-166/.

В судових засіданнях представник Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області наполягав на доводах, викладених в позовній заяві та відзиві на зустрічний позов, вважав висновки Управління правомірними та обґрунтованими, та підтвердженими документально.

В судових засіданнях представник Кременчуцьким КАТП 1628 заперечував проти задоволення позовних вимог за первісним позовом та наполягав на задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом, посилаючись на той факт, що підприємством не порушенні вимоги чинного законодавства, тарифи сформовані відповідно до норм Порядку № 1010, Управління не надало доказів, які б спростовували доводи Кременчуцького КАТП, в зв`язку з чим просить скасувати Рішення та Припис Управління як такі, що суперечать чинному законодавству.

В останнє судове засідання представники сторін не з`явились.

Згідно з частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка або експерта, суд 16 вересня 2020 року перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали позовної заяви, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що на підставі наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області № 2142-ОД від 12 липня 2019 року /т. І а.с. 29/ та направлення № 025 від 12 липня 2019 року /т. І а.с. 30/ первинним позивачем в період з 15 липня 2019 року по 26 липня 2019 року проведено планову перевірку Кременчуцького КАТП з питань дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, за результатами якої складено акт № 025 від 26 липня 2019 року /т. І а.с. 31-45/.

За результатами перевірки контролюючим органом встановлено низку порушень, допущених Підприємством під час формування тарифів на вивезення твердих та рідких побутових відходів.

Не погодившись з висновками акта перевірки Кременчуцьким КАТП подано заперечення на акт № 025 від 12 липня 2019 року /а.с. т. І а.с. 188-194/.

За результатами розгляду заперечень контролюючий орган залишив скаргу первинного відповідача без задоволення, а висновки акта - без змін.

01 серпня 2019 року на підставі акта перевірки № 025 від 26 липня 2019 року Головним управління Держпродспоживслужби в Полтавській області складено припис про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін № 027, в якому контролюючий орган вимагає: 1. за результатами перевірки підготувати необхідні документи та звернутись до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради для внесення змін до рішення від 30 березня 2018 року № 343 "Про встановлення тарифів Кременчуцькому комунальному автотранспортному підприємству 1628 на послуги з вивезення (перевезення) твердих і рідких побутових відходів для населення, бюджетних установ, інших споживачів", у частині розміру тарифів на послуги з вивезення (перевезення) твердих побутових відходів: вивезення (перевезення) твердих побутових відходів, грн. за 1м3, з ПДВ: для населення - 94,65 грн.; для бюджетних установ - 98,10 грн.; для інших споживачів - 120,88 грн.; 2. підготувати розрахунки та звернутись до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради для внесення змін до рішення від 30 березня 2018 року № 343 "Про встановлення тарифів Кременчуцькому комунальному автотранспортному підприємству 1628 на послуги з вивезення (перевезення) твердих і рідких побутових відходів для населення, бюджетних установ, інших споживачів", у частині розміру тарифів на послуги з вивезення (перевезення) рідких побутових відходів /т. І а.с. 202-207/.

Крім того, первинним позивачем 01 серпня 2019 року винесено рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін № 018, яким на Підприємство накладено штраф у сумі 5706720,34 грн. та зобов`язано Кременчуцьке КАТП 1628 повернути споживачам суму необґрунтовано одержаної виручки у розмірі 5706720,34 грн. протягом 30 календарних днів з дня отримання цього рішення /т. І а.с. 21-28/.

Не погодившись із вищевказаними рішеннями Управління, Підприємство подало скаргу до Держпродспоживслужби /т. І а.с. 208-218/.

За результатами розгляду скарги Кременчуцького КАТП вищий контролюючий орган залишив її без задоволення, а спірні рішення - без змін /т. І а.с. 219-221/.

Несплата Підприємством визначених рішенням № 018 від 01 серпня 2019 року санкцій та невиконання вимог пункту 2 припису № 027 від 01 серпня 2019 року зумовили звернення Управління до суду з позовом про стягнення з первинного відповідача визначеної вказаним рішенням суми штрафу та зобов`язання Кременчуцького КАТП виконати вимоги припису в повному обсязі. У свою чергу, незгода Підприємства з рішенням та приписом первинного позивача стала підставою для подання зустрічного позову в цій справі.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України "Про ціни і ціноутворення" органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення (далі - уповноважені органи) є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами; інші органи, визначені законом.

За змістом пункту 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 667, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства та який реалізує державну політику (...) з контролю за цінами (...).

Відповідно до пункту 1 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 04 серпня 2017 року № 647, Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області є територіальним органом Держпродспоживслужби та їй підпорядковане.

В силу вимог абзацу четвертого підпункту 10 пункту 4 названого Положення, Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області приймає рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Згідно з частинами другою та третьою статті 12 Закону України "Про ціни і ціноутворення" державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації); зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін; зміна рівня державних регульованих цін може здійснюватися у зв`язку із зміною умов виробництва і продажу (реалізації) продукції, що не залежать від господарської діяльності суб`єкта господарювання.

За приписами пунктів 1, 6, 8 частини першої статті 18 Закону України "Про ціни і ціноутворення" уповноважені органи мають право: проводити у суб`єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки достовірності зазначеної у документах інформації про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету коштів у разі прийняття рішення про порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Пунктом 1 частини першої статті 20 названого Закону визначено, що до суб`єктів господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін - вилучення необґрунтовано одержаної виручки, що становить позитивну різницю між фактичною виручкою від продажу (реалізації) товару та виручкою за цінами, сформованими відповідно до запровадженого способу регулювання (крім тих, що на постійній основі надають житлово-комунальні послуги або мають адресного споживача), та штраф у розмірі 100 відсотків необґрунтовано одержаної виручки.

Статтею 238 Господарського кодексу України визначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Частиною першою статті 239 Господарського кодексу України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф.

Пунктом 4 частини першої статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах, зокрема: регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей.

Порядок формування тарифу на послуги з вивезення побутових відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 року № 1010 (надалі - Порядок № 1010) визначає механізм формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів (далі - послуги). До послуг належать операції поводження з побутовими відходами (збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізація, знешкодження та захоронення), що здійснюються у населеному пункті згідно з правилами благоустрою, затвердженими органом місцевого самоврядування.

Пунктами 2, 3, 4 Порядку № 1010 врегульовано, що економічно обґрунтовані плановані витрати - витрати, планування яких здійснюється з дотриманням вимог стандартів, нормативів, норм технологічних регламентів, а також вимог щодо надання послуг визначеної кількості та якості з урахуванням економічних і природно-кліматичних особливостей регіону; формування тарифів на послуги підприємством здійснюється відповідно до річних планів надання послуг і економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі державних і галузевих нормативів (норм) витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків та кошторисів, ставок податків і зборів (обов`язкових платежів) та цін у планованому періоді, встановлених на підставі прогнозних індексів цін підприємства; річний план надання послуг розробляється окремо за кожною операцією поводження з побутовими відходами на підставі фактичного та прогнозованого обсягів надання послуг з урахуванням техніко-економічних факторів, зокрема таких, як: зміна обсягів надання послуг в результаті економічного розвитку населеного пункту, підвищення вимог щодо якості послуг; підвищення рівня технологічного процесу поводження з побутовими відходами, заміна амортизованого обладнання, здійснення заходів щодо автоматизації та механізації виробництва, застосування прогресивних енергозберігаючих технологій; підвищення рівня організації виробництва та умов організації праці шляхом удосконалення операційно-виробничого планування, систем управління, матеріально-технічного забезпечення господарської діяльності.

В ході перевірки виявлено та зафіксовано в акті порушення відповідачем вимог статей 12, 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення", пунктів 2, 3, 4, 6, 8, 9, 15 Порядку формування тарифу на послуги з вивезення побутових відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 року № 1010 (надалі - Порядок № 1010).

Так, перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 11 Порядку № 1010, яке полягає у тому, що Підприємством під час формування тарифів на вивезення побутових відходів до планового розрахунку витрат на оплату праці робітників по вивезенню твердих побутових відходів (ТПВ) врахувало витрати на заробітну плату працівників, які безпосередньої не пов`язані з технологічним процесом надання послуг: 12 приймальників замовлень, що на переконання контролюючого органа є витратами на збут; водія навантажувача (держ. номер 08762), якого, згідно з наказом Підприємства від 17 квітня 2018 року № 65 не закріплено за вказаним транспортним засобом; 6 водіїв, які відповідно до вищезазначеного наказу не закріплені за автомобілями-сміттєвозами (державні номери 2277, 0296, 0641, 1541, 6503, 6657, 17113, 0649, 7478, 0613, 6570, 0016, 0854, 0856, 0857, 6836, 2835, 5690, 2911), самоскидами (державні номери 09216, 07111, 9578, 9582, 9350, 9581, 6668, 3684, 7043, 4856, 05710, 05750, 7376, 2057, 09153, 8186, 1896).

Представник Управління зазначає, що за кожним з вищевказаних автомобілів згідно з наказом Підприємства від 17 квітня 2018 року № 65 закріплено 48 водіїв (по 12 автомобілям сміттєвозам закріплено по 2 водії (всього 24 водії), за 24 самоскидами та сміттєвозам закріплено по 1 водію (всього 24 водії), загальна кількість водіїв - 48 осіб, однак у розрахунок заробітної плати закладено заробітну плату 54 водіїв. Відтак, у тариф з вивозу ТПВ Підприємством включено заробітну плату для 54 водіїв з розрахунку 365 днів на рік (без врахування вихідних і святкових днів).

Крім того, в розрахунок тарифу з вивезення ТПВ включено заробітну плату 64 вантажників, які, відповідно до наданої робочої інструкції вантажника, не задіяні в перевезенні твердих побутових відходів, а виконують роботи з перенесення та розвантаження внутрішньоскладського вантажу, навантаження в автотранспортний засіб листя, сміття, прибирання території від снігу, виконання підбору залишкового сміття при обслуговуванні контейнерного майданчика, беруть участь у розмиванні і обслуговуванні громадських туалетів. Такі роботи не належить до робіт з вивезення твердих побутових відходів. Згідно з пунктом 3.6 робочої інструкції задача та обов`язок вантажника виконувати доставку до автотранспортного засобу контейнерів об`ємом 1,1 м3, обережно ставитись встановлення та транспортування контейнерів об`ємом 1,1 м3.

Первинний позивач вважає, що на виконання зазначених обов`язків достатньо 60 вантажників по вивезенню ТПВ замість закладених до розрахунку 86 вантажників.

З урахуванням встановлених порушень Управління обчислило витрати на оплату праці робітників по вивозу ТПВ на рівні 6643976,88 грн., проти врахованих у тарифі 9135299,14 грн.

Підприємство не визнає зазначених доводів Управління та наполягає на тому, що водії та вантажники належать до виробничого персоналу, діяльність якого безпосередньо пов`язана з технологічним процесом надання послуг з вивезення ТПВ.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 1010 до складу прямих витрат з оплати праці включаються витрати з основної заробітної плати виробничого персоналу, діяльність якого безпосередньо пов`язана з технологічним процесом надання послуг, що визначаються виходячи з чисельності персоналу за штатним розписом, установлених на підприємстві тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для керівників, фахівців, технічних службовців.

У судовому засіданні представник Підприємства пояснив, що під час надання послуг з вивезення ТПВ згідно з технологічними операціями та Нормами часу на роботи із перевезення побутових відходів передбачено і роботу вантажників, які виконують свої обов`язки та мають свій окремий перелік робіт під час завантаження сміття та прибирання просипаного сміття поряд з контейнерами. Так, при роботі на автомобілях з контейнерами 3,2 м3 передбачено роботу 1 вантажника, з контейнерами 1,1 м3 та 0,75 м3- 2 вантажники на кожний автомобіль, згідно нормативній чисельності та штатному розпису. Водії навантажувачів також задіяні в перевезенні великогабаритних відходів, які виконують навантаження відходів, що складуються на спеціальних майданчиках поряд з контейнерами, такі відходи за своїми габаритами не вміщаються в контейнери по збору побутових відходів. Крім того вказав, що закріплення за окремим водієм транспортного засобу має на меті покладення на нього відповідальності за транспортний засіб, але за виробничої необхідності на автомобілі можуть працювати й водії, за якими зазначений транспортний засіб не закріплений.

Згідно пояснень представника підприємства розрахунок необхідної кількості водіїв і вантажників здійснений з урахуванням нормативу 2-змінної роботи на сміттєвози і деякі самоскиди (за необхідності) та з урахуванням роботи у вихідні дні (щоденне вивезення сміття згідно правил з благоустрою та схеми санітарного очищення).

Матеріалами справи підтверджено, що при розрахунку надання послуг з вивезення побутових відходів Підприємством враховано заробітну плату всіх водіїв сміттєвозів та самоскидів, які безпосередньо в цьому процесі задіяні, що визнається судом правомірним та таким, що відповідає вимогам пункту 11 Порядку № 1010 та нормативному фонду робочого часу, встановленого Міністерством соціальної політики на 2018 рік.

Допущення іншого порушення Управління пов`язує з тим, що одночасно зі зменшенням кількості врахованих під час здійснення розрахунку тарифу на вивезення відходів працівників (які на переконання контролюючого органа не задіяні в технологічному процесі) зменшиться включена у тариф сума витрат зі сплати за них єдиного соціального внеску на суму 548090,89 грн. Крім того, за твердженням первинного позивача, на зменшення зазначеної статті витрат вплине зниження нарахування єдиного соціального внеску на заробітну плату працюючих на Підприємстві осіб з інвалідністю на суму 43112,19 грн.

Станом на 01 січня 2018 року, на Підприємстві працює: два водії та чотири вантажники, які зайняті на роботах з вивезення ТПВ.

Згідно з частиною тринадцятою статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок для підприємств, установ і організацій, в яких працюють інваліди, встановлюється у розмірі 8,41 відсотка визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску для працюючих інвалідів.

Натомість, Підприємством при розрахунку відрахувань до єдиного соціального внеску застосовано ставку 22%.

Зазначені обставини на переконання контролюючого органа є порушенням, що зумовили включення до тарифу завищену суму витрат зі сплати єдиного соціального внеску (1418562,73 грн., проти врахованих Підприємством під час обчислення тарифу 2009765,81 грн.).

Суд критично оцінює зазначені твердження позивача з огляду на те, що під час розрахунку тарифу Підприємство має керуватись не фактичною кількістю осіб з інвалідністю, які працюють на в той чи інший період часу на Підприємстві, а виходити з тих міркувань, що особи з інвалідністю взагалі можуть не перебувати в трудових відносинах з Кременчуцьким КАТП.

Як пояснив свідок від Підприємства в судовому засіданні, штатний розпис був сформований 04 грудня 2017 року, куди не були включені інваліди, враховуючи плинність кадрів, оскільки підприємство наперед не знає, будуть працювати інваліди на підприємстві чи ні, та згідно законодавства інваліди не враховуються в штатний розпис. Проте, Порядком № 1010 передбачено, що витрати на заробітну плату визначаються виходячи з чисельності персоналу саме за штатним розписом.

Крім того, Порядком № 1010 також не передбачено, що при розрахунку тарифів на послуги з вивезення побутових відходів підприємство має розраховувати єдиний соціальний внесок для фактично працюючих інвалідів у розмірі 8,41%.

Таким чином, суд погоджується з доводами первинного відповідача, що витрати на заробітну плату Підприємством правомірно визначено з урахуванням чисельності персоналу за штатним розписом та з урахуванням ЄСВ за ставкою 22%.

Наявність наступного порушення Управління пов`язує з тим, що при розрахунку витрат пального на роботу автомобілів з вивезення твердих побутових відходів Підприємством порушено пп 3.4.1 п.3.4 ст. 3 Наказу від 10 лютого 1998 року № 43 Міністерства транспорту України "Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті", згідно з яким на внутрішньогаражні роз`їзди і технічні потреби (технічні огляди, регулювальні роботи, механічне прироблення деталей двигунів і автомобілів (що потребує напрацювання двигуна) після ремонту тощо) передбачено не більше 0,5% від загальної кількості палива, спожитого підприємством (з обґрунтуванням і обліком фактичної кількості автомобілів та обладнання, задіяних на цих роботах). Підприємство в порушення вищевказаного нормативу застосовує 1% від загальної кількості палива.

Суд вважає необхідним зазначити, що проти даного порушення Підприємство не заперечує.

Проте, суд зазначає, що Первісним позивачем дане порушення не відокремлено та не надано детального розрахунку, в зв`язку з чим суду неможливо виокремити суму даного порушення.

Також Управління ставить в порушення той факт, що Кременчуцьке КАТП під час розрахунку тарифів включило до них витрати пального на роботу автомобілів для вивезення ТПВ на 2018 рік, виходячи з норм виробітку та техніко-експлуатаційних показників автомобілів, що на переконання контролюючого органа суперечить вимогам пункту 6 Порядку № 1010.

Пунктом 6 порядку №1010 передбачено, що планування витрат здійснюється із застосуванням нормативного методу на підставі державних і галузевих нормативів використання матеріальних та паливно-енергетичних ресурсів, норм і розцінок з оплати праці, нормативів витрат з управління та обслуговування виробництва; витрати, об`єктивне нормування яких неможливе, плануються з урахуванням економічно обґрунтованих планованих витрат за попередній рік, прогнозу індексів цін підприємства та на підставі планованих кошторисів.

Під час перевірки контролюючим органом обчислено витрати пального, виходячи з фактичного пробігу автомобілів, які виконують роботи з вивезення ТПВ, який за 2017 рік дорівнює 1080961 км, проти закладеного у тариф - 1123120 км.

З урахуванням встановлених порушень первинний позивач констатував наявність завищення закладених у тариф витрат пального на роботу автомобілів з вивезення ТПВ (2647830,90 грн., проти 13625060,75 грн.).

Представник Підприємства пояснив, що витрати на автомобільне пальне розраховані, виходячи з їх потреби на плановий обсяг вивезення у відповідності до "Нормам витрат палива і мастильних матеріалів", затверджених наказом по підприємству і діючих цін в розрахунковий час. Зазначені витрати розраховані відповідно наведених планових техніко-експлуатаційних показників, які в свою чергу розраховуються на плановий обсяг робіт. Для розрахунку тарифу приведено обсяг всіх показників, які між собою взаємопов`язані. З фактичних показників минулого періоду враховується середня відстань перевезення вантажу, подача до першого пункту завантаження відходів по кожному автомобілю. Підприємством з урахуванням Норм часу на роботи із збирання та перевезення побутових відходів (Наказ міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 01 червня 2010 року № 170) та вище названих показників розраховано норми виробітку кожного автомобіля. А тому Кременчуцьке КАТП вважає, що витрати пального ним розраховані правомірно та з урахуванням усіх планових показників.

В судовому засіданні свідок головний економіст Кременчуцького КАТП 1628 пояснив, що обсяг вивезення ТПВ кожний рік збільшується. Якщо брати до уваги фактичний пробіг в 2017 році - 1 080 961 км і запланований підприємством - 1 123 120 км і привести його до одного показника (кількість км на перевезення 1 куб.м), то отримаємо один результат, а саме: фактично: 1 080 961 км: 469 061 куб.м= 2,3 км та за розрахунками підприємства: 1 123 120 км : 480 000 куб.м = 2,3 км.

Суд погоджується за наведеними розрахунками Підприємства з огляду на те, що Управлінням останні не спростовані належними, достатніми та допустимими доказами.

Вищевказані обставини свідчать про відсутність порушень під час включення до тарифу витрат, призначених на пальне для автомобілів з вивезення ТПВ.

Крім того, контролюючий орган ставить у вину Підприємству неправильне здійснення калькуляції загальновиробничих витрат під час здійснення розрахунку тарифів.

Управління вважає, що перелік витрат, які зазначені в кошторисах витрат на перевезення рідких та твердих побутових відходів, не відповідає вимогам Пункту 9 Порядку № 1010, а саме: Підприємством, до кошторису витрат на перевезення твердих та рідких побутових відходів на 2018 рік, крім загальновиробничих витрат, до собівартості віднесено окремими статтями витрати на технічне обслуговування автомобілів та витрати на поточний ремонт, які є складовими загальновиробничих витрат та мають бути розподіленими між видами діяльності.

Згідно з пунктом 14 Порядку №1010 нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються у разі їх виникнення до складу планованої собівартості реалізованих послуг. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичної величини.

Як зазначив представник Управління оскільки у 2017 році загальна сума фактичних загальновиробничих витрат, до розподілу склала 15473874,57 грн. Відтак, розмір загальновиробничих витрат у складі витрат на вивезення РПВ має складати 289361,45 грн. (15473874,57 х 1,87%), проти розрахованих Кременчуцьким КАТП на рівні 323252,42 грн. та у витратах на вивезення ТВП має складати 10526876,87 грн. (15473874,57 х 68,03%), проти розрахованих Кременчуцьким КАТП на рівні 11497085,38 грн.

Кременчуцьке КАТП не погоджується з такими доводами Управління та наполягає на тому, що калькуляція загальновиробничих витрат здійснена ним з дотриманням Порядку № 1010.

Так, у судовому засіданні представник Підприємства пояснив, що кошториси витрат на перевезення рідких та твердих побутових відходів являють собою загальновиробничі витрати, проте останні відокремлені від інших тому, що вони відображають витрати лише на автомобілі. Вищеназвані витрати розподіляються тільки по тим підрозділам, які мають автомобілі, тому розподіляються пропорційно авто-годинам, що не суперечить фактичним обставинам та чинному законодавству. Заробітна плата визначається з чисельності персоналу за штатним розписом і встановлених на підприємстві тарифних ставок і окладів. Розраховані відповідно внески на державне соціальне страхування. Оплата службових відряджень, витрати з підготовки та перепідготовки кадрів розрахована з урахуванням фактичного її розміру в попередньому році. Утримання, експлуатація, ремонт обладнання, страхування, оплата послуг інших спеціалізованих підприємств, проведення планових перевірок стану обладнання прийняті з розрахунку їх фактичної вартості за попередній рік. Освітлення, водопостачання та водовідведення розраховані виходячи з обсягів робіт та діючих цін і тарифів. Обслуговування виробничого процесу та інших допоміжних виробництв, використання малоцінних і швидкозношувальних предметів, обов`язкове страхування водіїв автотранспортних засобів, послуги інших підприємств, службові відрядження працівників визначені з урахуванням цих показників за попередній рік. Спецхарчування, використання спецодягу, використання миючих засобів розраховані з урахуванням штатної чисельності працівників, відповідних нормативів та діючих цін. Інші розподілені і нерозподілені загальновиробничі витрати під час формування тарифів не враховувались.

Судом встановлено, що встановлені перевіркою розбіжності виникли внаслідок того, що окремі витрати Підприємством розраховані виходячи з штатної чисельності персоналу, інші - згідно нормативів, а деякі - виходячи з їх фактичного обсягу та цін на розрахунковий період.

В судовому засіданні головний економіст Підприємства в якості свідка пояснив, що Управління визначає розмір загальновиробничих витрат у витратах на вивезення рідких побутових відходів та у витратах на вивезення твердих побутових відходів з урахуванням фактичних витрат Підприємства за 2017 рік. Проте, Підприємство бере до розрахунку витрати, які планує, що не суперечить вимогам Порядку № 1010.

Відтак, суд вважає, що калькуляція загальновиробничих витрат здійснена Кременчуцьким КАТП під час формування тарифів з дотриманням порядку № 1010.

Окрім цього, перевіркою встановлено, що Кременчуцьким КАТП до розрахунку витрат на перевезення твердих та рідких побутових відходів включено адміністративні витрати на рівні, що перевищують темпи зростання інфляції.

Згідно з пунктом 15 Порядку № 1010 адміністративні витрати включаються до тарифів у розмірі, що не перевищує 15% планованої виробничої собівартості; темпи зростання адміністративних витрат не повинні перевищувати визначеного рівня інфляції.

Перевіркою встановлено, що закладені Кременчуцьким КАТП у розрахунок тарифів темпи зростання адміністративних витрат у 2018 році, становлять 122,55%, що є порушенням вимог пункту 15 Порядку № 1010.

Відповідно до офіційних даних статистики України рівень інфляції у 2017 році складає 114,4%, адміністративні витрати за 2017 рік складають 3848191,38 грн., відтак адміністративні витрати не повинні перевищувати 4402330,94 гривень.

Первинний позивач вважає, що до розрахунку на вивезення ТПВ належить включити адміністративні витрати в розмірі 2994905,74 грн. (замість розрахованих Підприємством 3210038,88 грн.), а до розрахунку на вивезення РПВ мають бути включені адміністративні витрати в розмірі 82323,59 грн. (замість розрахованих Підприємством 88345,12 грн.).

Не погоджуючись з позицією контролюючого органа, первинний відповідач наполягає на обґрунтованості включення Кременчуцьким КАТП до розрахунку витрат на перевезення ТПВ адміністративних витрат на рівні 3210038,88 грн. Представник Підприємства зазначив, що ця сума становить 8,5% від повної собівартості та не суперечить положенням пункту 15 Порядку № 1010. До розрахунку витрат на перевезення РПВ Кременчуцьким КАТП враховано адміністративні витрати на рівні 88345,12 грн., що становить 8,1% від повної собівартості, що також не суперечить вимогам пункту 15 Порядку № 1010.

Таким чином, первинним позивачем не доведено факту порушення Підприємством порядку включення адміністративних витрат до тарифу на вивезення побутових відходів.

Судом встановлено, що Управління ставить у вину Кременчуцькому КАТП порушення пункту 16 Порядку № 1010, що полягає у неврахуванні у складі витрат на збут витрат з оплати праці дванадцяти приймальників замовлень в розмірі 535957,56 грн.

В судовому засіданні з`ясовано, що станом на 01 січня 2018 року, на Підприємстві працює приймальник замовлень ОСОБА_1 , якій у встановленому Законом порядку встановлено інвалідність.

Контролюючий орган наполягає на тому, що згідно з частиною тринадцятою статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок для підприємств, установ і організацій, в яких працюють інваліди, встановлюється у розмірі 8,41% визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску для працюючих інвалідів, що є сумою нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці". Сума нарахованого єдиного внеску складає 111870,94 грн. Відтак, витрати на збут (заробітна плата приймальників замовлень та сума відрахувань до єдиного соціального внеску) склали 647828,50 грн.

Представник Підприємства, заперечуючи вищевказані доводи, пояснив, що під час розрахунку тарифів витрати на заробітну плату приймальників замовлень враховані до розрахунку витрат на оплату праці робітників по вивозу ТПВ, оскільки останні безпосередньо мають обов`язки по роботі з рахунками, повідомленням для населення та договорами із споживачами послуг з вивезення ТПВ. З огляду на те, що "Витрати на збут" наказом "Про облікову політику підприємства" окремо не передбачались, позивач не вважає включення витрат на заробітну плату приймальників замовлень порушенням при проведенні розрахунків тарифів. При цьому, витрати на заробітну плату визначаються з урахуванням чисельності персоналу за штатним розписом. Виходячи з фонду оплати праці нараховується ЄСВ розмірі 22% (на загальних підставах, оскільки наявність на Підприємстві осіб з інвалідністю не є сталою, а відтак передбачена для такої категорії працівників пільгова ставка ЄСВ не може бути врахована для розрахунку тарифів).

Вищевказані доводи первинного відповідача суд визнає логічними та обґрунтованими, а також зазначає, що Управлінням не надано доказів на їх спростування.

Крім того, контролюючий орган вважає, що Підприємство під час розрахунку тарифів на вивезення побутових відходів визначило об`єм вивезення ТПВ в розмірі 480000,00 м3, виходячи з провозної спроможності автомобілів, чим завищив показник пов`язаних з цим витрат, включених до розрахунку тарифів.

Представник Управління зазначив, що фактично за 2017 рік, згідно відомостей про відходи, захороненні на звалищі "Деївська гора", автотранспортом Кременчуцького КАТП у 2017 році вивезено 469061,186 м3 твердих побутових відходів; за даними звіту про надані Кременчуцьким КАТП послуги підприємствам та установам, які не мають власних обладнаних майданчиків для збору побутових відходів, та для яких, рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 1155 від 16 листопада 2012 року встановлені норми утворення побутових відходів, обсяг вивезених ТПВ за 2017 рік складає 30905,58 м3 Всього за 2017 рік автотранспортом Кременчуцького КАТП вивезено 499966,77 м3.

Представник Підприємства заперечує вищевказані доводи. Та наполягає на тому, що у 2017 році Кременчуцьким КАТП на звалище "Деївська гора" фактично вивезено 469061,186 м3 ТПВ. За даними звіту про надані послуги підприємствам та установам, які не мають власних обладнаних майданчиків для збору побутових відходів, та для яких згідно рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 1155 від 16 листопада 2012 року встановлені норми утворення побутових відходів, обсяг вивезених ТПВ за 2017 рік складає 30905,58 м3, та який входить до загального обсягу вивезення твердих побутових відходів, а саме: 469061,186 м3.

В ході розгляду справи встановлено, що річний план виробництва послуг Кременчуцького КАТП на 2018 рік затверджений директором підприємства та розроблений з розмежуванням споживачів за статусом, з урахуванням фактичних та прогнозних обсягів перевезень та укладених договорів на 2018 рік. Річний обсяг надання послуг враховує провізну спроможність наявного парку автомобілів Підприємства та стан їх технічної готовності.

Проаналізувавши вищевикладене, суд дійшов висновку, що Кременчуцьким КАТП правомірно та обґрунтовано включено до розрахунку тарифів на послуги запланований об`єм вивезення ТВП.

Слід зауважити, що первинним позивачем вищевказані висновки не спростовано.

Наступне порушення, яке ставить у вину Підприємству Управління полягає в тому, що розрахований Кременчуцьким КАТП тариф на вивезення побутових відходів не передбачає розмежування за їх видами (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, небезпечні).

Згідно з пунктом 8 Постанови №1010 тарифи на послуги визначаються окремо за кожною операцією поводження з побутовими відходами та за видами побутових відходів (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, небезпечні).

В судовому засіданні представник контролюючого органа зазначив, що Підприємство окремо не визначило тариф на вивезення великогабаритних побутових відходів, що вплинуло на завищення тарифів на вивезення побутових відходів під час їх розрахунку.

Представник Кременчуцького КАТП пояснив, що облік обсягів фактично перевезених великогабаритних та ремонтних відходів на підприємстві не передбачено, в зв`язку з тим, що у м. Кременчуці відсутня достатня кількість місць для зберігання великогабаритних та ремонтних відходів, що унеможливлює визначити фактичний обсяг відходів окремо за їх видами для подальшого формування тарифу для такої категорії відходів. Крім того зазначив, що великогабаритні відходи є тими самими ТПВ, які відрізняються від перших лише розмірами, через що не можуть розміщуватись у контейнерах та перевозитися сміттєвозами, застосовується єдиний технологічний процес захоронення для всіх видів відходів, тому витрати на їх захоронення є однаковими незалежно від виду відходів, відповідно для цих видів відходів тариф буде однаковий.

Вищенаведених доводів Підприємства представник Управління не спростував, а відтак узагальнення вартості на захоронення великогабаритних та твердих побутових відходів під час розрахунку тарифів на послуги Кременчуцького КАТП не визнається судом порушенням вимог чинного законодавства.

На окрему увагу заслуговує та обставина, що Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області визначало період необґрунтовано отриманої Кременчуцьким КАТП виручки - з 01 січня 2018 року по 31 грудень 2018 року. З огляду на те, що Рішення № 343 виконавчого комітету Кременчуцької міської ради "Про встановлення тарифів Кременчуцькому КАТП на послуги з вивезення (перевезення) твердих і рідких побутових відходів для населення, бюджетних установ, інших споживачів" прийняте 30 березня 2018 року та набрало чинності з 20 квітня 2018 року, суд визнає протиправним нарахування штрафу за період, який передує 20 квітня 2018 року.

Пояснень з цього приводу позивачем не надано.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Як встановлено ч. 4 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 5 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Відповідно до ст. 46 Кодексу адміністративного судочинства України, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об`єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об`єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.

Правовий аналіз пунктів 1-5 частини 4 статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Проте і в цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб`єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб`єктів владних повноважень.

Логічний спосіб тлумачення ч. 4 ст. 46 Кодексу адміністративного судочинства України дозволяє дійти висновку про те, що і п. 5 ч. 4 ст. 46 Кодексу адміністративного судочинства України, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків "превентивного" судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб`єкта владних повноважень на адміністративний позов.

Згідно з пунктом 5 частини четвертої статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України, суб`єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об`єднань, юридичних осіб, які не є суб`єктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.

Так, згідно пункту 10 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, що затверджено наказом Держпродспоживслужби від 04.08.2017 № 647 позивач:

- здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог формулювання, встановлення та застосування державних регульованих цін,

- здійснює державний нагляд (контроль) за достовірністю інформації зазначеної у документах про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін,

- приймає рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

- надає органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові до виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних цін.

Спеціальним законом, який визначає основні засади цінової політики і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення є Закону України "Про ціни та ціноутворення".

У відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про ціни та ціноутворення", уповноважені органи мають право надавати органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 20 Закону України "Про ціни і ціноутворення", до суб`єктів господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін - вилучення необґрунтовано одержаної виручки, що становить позитивну різницю між фактичною виручкою від продажу (реалізації) товару та виручкою за цінами, сформованими відповідно до запровадженого способу регулювання (крім тих, що на постійній основі надають житлово-комунальні послуги або мають адресного споживача), та штраф у розмірі 100 відсотків необґрунтовано одержаної виручки.

Як передбачено ч. 2 ст. 20 Закону України "Про ціни і ціноутворення", адміністративно-господарські санкції зараховуються до державного бюджету. Сума необґрунтованої виручки, одержаної суб`єктами господарювання, які на постійній основі надають житлово-комунальні послуги або адресного споживача, повертається споживачам.

На підставі п. 6 ст. 18 Закону України "Про ціни і ціноутворення", уповноважені органи мають право: приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Пунктом 8 статті 18 Закону України "Про ціни і ціноутворення" визначено, що уповноважені органи мають право: звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету коштів у разі прийняття рішення про порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

На виконання наданих позивачу повноважень, щодо державного нагляду (контроль) за дотриманням вимог формулювання, встановлення та застосування державних регульованих цін, останнім проведено перевірку Полтавського КАТП-1628, винесено припис № 027 від 01 серпня 2019 року, рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін № 018 від 01 серпня 2019 року та стягнуто з Полтавського КАТП-1628 на користь Державного бюджету України штрафні санкції в сумі 5 706 720,34 грн.

Як свідчать матеріали справи, Управління звернулося до суду з первісним позовом, в якому просить, зокрема, зобов`язати Кременчуцьке КАТП 1628 виконати частину 2 резолютивної частини рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області від 01 серпня 2019 року № 018, яка зобов`язує Кременчуцьке КАТП 1628 повернути споживачам суму необґрунтовано одержаної виручки у розмірі 5 706 720,34 грн. протягом 30 календарних днів з дня отримання цього рішення.

1Суд вважає необхідним зазначити, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органам Держспоживслужби, як суб`єкту владних повноважень, звертатись до суду з позовом про зобов`язання підконтрольного суб`єкта господарювання повернути споживачам необґрунтовано отриману виручку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд вважає, що звертаючись з даною позовною вимогою, Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області вийшло за межі встановлених законом повноважень.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" "Москаль проти Польщі").

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Беєлер проти Італії").

Слід зауважити, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення органом місцевого самоврядування конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття. Недотримання законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії зумовлює його протиправність.

На переконання суду, спірні рішення Управління не відповідають критеріям обґрунтованості та вмотивованості.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У дослідженому судом випадку Управлінням не доведено правомірності та обґрунтованості спірних рішень, натомість Підприємством надано достовірні, достатні та допустимі докази на спростування наявності підстав для їх винесення.

За викладених обставин суд визнає спірні рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін № 018 від 01 серпня 2019 року та припис про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін № 027 від 01 серпня 2019 року такими, що прийняті не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України та необґрунтовано, що має своїм правовим насідком визнання їх протиправними та скасування, а тому зустрічний позов - підлягає задоволенню, а в задоволенні первинного позову про стягнення в дохід Державного бюджету України штрафу, визначеного рішенням про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін № 018 від 01 серпня 2019 року та зобов`язання відповідача виконати вимоги частини 2 його резолютивної частини належить відмовити.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак судові витрати Кременчуцького КАТП зі сплати судового збору в розмірі 21131,00 підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Управління.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 11, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (вул. Воскресенський узвіз, 7, м. Полтава, Полтавська область, 36020, ЄДРПОУ 40358617) до Кременчуцького комунального автотранспортного підприємства 1628 (вул. Горького, 48/75, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ЄДРПОУ 03351898) про стягнення штрафу, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Зустрічний адміністративний позов Кременчуцького комунального автотранспортного підприємства 1628 (вул. Горького, 48/75, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ЄДРПОУ 03351898) до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (вул. Воскресенський узвіз, 7, м. Полтава, Полтавська область, 36020, ЄДРПОУ 40358617) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін № 018 від 01 серпня 2019 року.

Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін № 027 від 01 серпня 2019 року.

Стягнути на користь Кременчуцького комунального автотранспортного підприємства 1628 (вул. Горького, 48/75, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ЄДРПОУ 03351898) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 21131 (двадцять одну тисячу сто тридцять одну) гривню 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (вул. Воскресенський узвіз, 7, м. Полтава, Полтавська область, 36020, ЄДРПОУ 40358617).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяА.О. Чеснокова