Рішення № 91687971, 22.09.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6978/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0040475005 від 10.03.2020 року, суд -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області за результатом якого просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України в Одеській області №0040475005 від 10.03.2020р., винесене на підставі Акту камеральної перевірки Головного управління Державної податкової служби України в Одеській області № 8430/15-32-50-05/ НОМЕР_1 від 24.10.2019 р,, про зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) сплатити штраф у сумі 6 230 гривень 70 копійок.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24 березня 2020 р. ФОП ОСОБА_1 отримала податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області №0040475005 від 10.03.2020 р. Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправними та таким що підлягає скасуванню, з огляду на те, що ФОП ОСОБА_1 , зареєстрована на території Київського району м.Одеси, однак господарську діяльність здійснює виключно на території Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області. Господарську діяльність на території інших громад, в тому числі м.Одеси, не здійснює, також у позивача відсутні наймані працівники. Таким чином, позивач має всі законні права на нарахування ставки єдиного податку 2 групи в розмірі 10 % від мінімальної заробітної плати в 2017 і 2018 роках згідно рішення Одеської міської ради «Про встановлення на території міста Одеси ставок єдиного податку для фізичних осіб - підприємців » № 1624-VI від 23.12.2011 р. із змінами № 1599-VII від 08.02.2017 р.).

Також позивач звертає увагу суду, що ГУ ДПС в Одеській області не надано доказів провадження (здійснення) господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 протягом 2017-2018 р. на території Одеської міської ради або іншої ради, крім Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.

Ухвалою судді від 03.07.2020 року прийнято справу до провадження та вирішено продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою судді від 28.08.2020 року було відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою судді від 28.08.2020 року було продовжено Головному управлінню ДПС в Одеській області строк на подання відзиву на позовну заяву до 14.09.2020 року.

08.09.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну згідно якого відповідач заперечує проти заявленого позову. Як зазначає відповідач ГУ ДПС в Одеській області проведена камеральна перевірка ОСОБА_1 щодо дотримання платником податків вимог 295.1 ст. 295 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ змінами та доповненнями) в частині порушення строків сплати авансового внеску єдиному податку.За результатами камеральної перевірки складений акт № 8430/15-32/50 24.10.2019 року. Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату авансових внесків по єдиному податку.

Враховуючи вищевикладене, ГУ ДПС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення від 10.03.2020 року №0040475005 щодо застосування штрафу на загальну суму 6 230,70 грн. (12 461,40 грн. х 50%) за несплату (неперерахування) авансових внесків єдиного податку.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

ФОП ОСОБА_1 знаходиться на податковому обліку у ДПІ у Київському районі м.Одеси ГУ ДПС в Одеській області на спрощеній системі оподаткування (2 група).

Зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 АДРЕСА_1 .

Господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 здійснює на території ринку 7-км Авангардівської селищної ради за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, 20, ТОВ «Промтоварний ринок».

ГУ ДПС в Одеській області проведена камеральна перевірка ОСОБА_1 щодо дотримання платником податків вимог 295.1 ст. 295 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) в частині порушення строків сплати авансового внеску по єдиному податку.

За результатами камеральної перевірки складений акт № 8430/15-32/50 24.10.2019 року. Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату авансових внесків по єдиному податку.

22 листопада 2019 р. ФОП ОСОБА_1 подала до ГУ ДПС в Одеській області заперечення на вказаний вище Акт камеральної перевірки в порядку ст. 86.7 ПК України.

ГУ ДПС в Одеській області була надана відповідь №5462/х/15-32-50-05-10 від 03.12.2019 р. про відмову у задоволенні заперечень та визнання правомірними висновків Акту камеральної перевірки № 8430/15-32-50-05/ НОМЕР_1 від 24.10.2019 р..

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 10.03.2020 року №0040475005 щодо застосування штрафу на загальну суму 6 230,70 грн. (12 461,40 грн. х 50%) за несплату (неперерахування) авансових внесків єдиного податку.

03 квітня 2020 р. ФОП ОСОБА_1 подано скаргу в ДПС України на податкове повідомлення-рішення.

Рішенням про результати розгляду скарги ДПС України № 18/07/6/994)0080504-06 від 03.06.2020 р., повідомлення-рішення №0040475005 ГУ ДПС в Одеській області визнано законним.

Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернулась до суду із даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010 року (далі ПК України).

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Згідно п. п. 3. 1. ст. 3 ПК України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно п. 10.1.2. ст. 10 ПК України до місцевих податків належать єдиний податок.

Згідно п.п.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

У відповідності п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.

Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно п. п. 35.1. 35.3. ст. 35 ПК України сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Порядок сплати податків та зборів встановлюється цим Кодексом або законами з питань митної справи для кожного податку окремо.

Статтею 36 ПК України передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов`язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п. 291.3. ст. 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Пунктом 293.1. ст. 293 ПК України визначено, що ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Згідно з п. 293.2 ст. 293 ПК України фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:

1) для першої групи платників єдиного податку - у межах до 10 відсотків розміру прожиткового мінімуму;

2) для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно п. 293.7 ст. 293 ПК України у разі здійснення платниками єдиного податку першої і другої груп господарської діяльності на територіях більш як однієї сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений цією статтею для відповідної групи таких платників єдиного податку.

Згідно п. 295.1. ст. 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.

Пунктом 300.1. ст. 300 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Відповідно п. 87.9. ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Згідно п. 131.2. ст. 131 ПК України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Відповідно п. 122.1. ст. 122 ПК України несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

08 лютого 2017 року №1599-VII Рішенням «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 23 грудня 2011 року №1624-VI «Про встановлення на території міста Одеси ставок єдиного податку для фізичних осіб - підприємців» були прийняті ставки єдиного податку для фізичних осіб - підприємців, в тому числі: для другої групи платників єдиного податку в розмірі 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати на всі види діяльності, які дозволені для даної групи платників єдиного податку з усіма обмеженнями та особливостями, викладеними в главі 1 розділу XIV Податкового кодексу У країни, зі змінами та доповненнями.

Як встановлено судом, відповідно до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 по коду класифікації доходів бюджету 18050400, на підставі заяви про застосування спрощеної системи оподаткування 10.07.2014 року (2 група) здійснено нарахування авансових платежів по єдиному податку (20 % від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року), по термінах сплати не пізніше 20 числа (включно) кожного місяця, а саме: у 2017 році в сумі - 640,00 грн., у 2018 році в сумі - 744,60.

Станом на 20.02.2017 року в ІКП по коду класифікації доходів бюджету 18050400 (єдиний податок з фізичних осіб) обліковується податковий борг у сумі 490,60 грн., який виник у зв`язку зі сплатою авансового платежу. В подальшому, податковий борг погашався за рахунок сплати єдиного податку на наступні період и та виникав новий згідно з календарною черговістю його виникнення.

Суд встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 було визначено ставку єдиного податку 2 групи в розмірі 20%, у зв`язку з чим, у позивача виник податковий борг.

Згідно матеріалів справи, відповідач застосував зазначену ставку з огляду на наступне.

Пунктом 293.6 ст. 293 Податкового кодексу визначено, що у разі здійснення платниками єдиного податку першої і другої груп кількох видів господарської діяльності застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений для таких видів господарської діяльності.

У разі здійснення платниками єдиного податку першої і другої груп господарської діяльності на територіях більш як однієї сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений ст. 293 Податкового кодексу для відповідної групи таких платників єдиного податку (п. 293.7 ст. 293 Податкового кодексу).

Додатково відповідачем зазначено, що відповідно до письмової консультації ДПС України розміщеній в інформаційних ресурсах «База податкових знань» фізична особа - підприємець до контролюючого органу за своєю податковою адресою подає заяви, звітність, отримує довідки, сплачує податки, тобто податкова адреса безпосередньо пов`язана з діяльністю підприємця, при цьому господарську діяльність вона може здійснювати на свій вибір за межами сільської, селищної, місцевої ради, в якій розташована її податкова адреса, в цьому випадку сплачується максимальний розмір ставки єдиного податку.

Однак відповідачем не було надано доказів того, що позивач здійснює кілька видів господарської діяльності та господарську діяльність на територіях більш як однієї сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад.

Під час розгляду справи, судом також не встановлено здійснення ОСОБА_1 кількох видів господарської діяльності або господарської діяльності на територіях більш як однієї сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад.

На думку суду письмова консультація ДПС України розміщена в інформаційних ресурсах «База податкових знань», на яку посилається відповідач в якості підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не відноситься до нормативно-правових актів, а тому не може безпосередньо регулювати певний вид суспільних відносин.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем протиправно було застосовано до ОСОБА_1 ставку єдиного податку у розмірі 20%, а тому відповідач та його посадові особи, неправомірно здійснювали зарахування коштів сплачених платником податків, в рахунок погашення податкового борг.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) і "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів позивача, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позов необхідно задовольнити.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд зазначає, що за звернення до суду із зазначеним позовом позивач сплатив 841, 00 грн. судового збору. За звернення до суду із зазначеним позовом позивач повинен був сплатити судовий збір у сумі 2102,00х0,4=840,80 грн., які мають бути стягнуті з відповідача на користь позивача.

Двадцять копійок є надмірно сплаченими коштами, у зв`язку із чим з відповідача на користь позивача не стягуються та можуть бути повернуті позивачу на підставі відповідної заяви в Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого 03.09.2013 наказом Міністерства фінансів України №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0040475005 від 10.03.2020 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0040475005 від 10.03.2020р., про зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплатити штраф у сумі 6 230 гривень 70 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук

.