Рішення № 91687929, 22.09.2020, Одеський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2020 року м. Одеса справа № 420/2517/20

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеського прикордонного загіну Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 2138), Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України, треті особі які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 10 мобільний прикордонний загін, Адміністрація Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльність, дії, зобов`язати вчинити певні дії та стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеського прикордонного загіну Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 2138) (далі - відповідач-1), Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - відповідач-2) про визнання протиправною бездіяльність Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати позивачу індексацію грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 05.08.2016; зобов`язання Окрему комендатуру охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України здійснити нарахування та виплату позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 05.08.2016, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01.01.2008 року; визнання протиправною бездіяльність Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення в період з 17.08.2016 по 04.10.2017 року; зобов`язання Одеського прикордонного загіну Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 17.08.2016 по 04.10.2017 року з урахуванням встановлених судом обставин; визнання противоправним дії Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби щодо несвоєчасної виплати грошової компенсації за не отримане речове майно; стягнення з Одеського прикордонного загону на користь позивача, середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільнені за період з 04.10.2017 по 26.12.2017 року в сумі 40 256,66 грн. без урахування обов`язкових податків та зборів.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідачами за періодами проходження ним військової служби за період з 01.01.2016 по 05.08.2016 року та з 17.08.2016 по 04.10.2017 року (день виключення позивача зі списків особового складу військової частини) не нараховано та не виплачено позивачу індексації грошового забезпечення.

З огляду на викладене позивач 10.01.2020 року звернувся до відповідачів із заявою задля врегулювання питання щодо виплати йому індексації грошового забезпечення, однак відповідачі листами від 29.01.2020 року (відповідач-1) та від 04.02.2020 року (відповідач-2) відмовлено у задоволенні його заяв. Не погоджуючись із зазначеними діями відповідачів та вважаючи їх протиправними позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Представник Одеського прикордонного загіну Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 2138) надав до суду відзив який мотивований тим, що починаючи з серпня 2014 року, законодавство орієнтує бюджетні установи на нарахування та виплату сум індексації у межах фінансових ресурсів, тобто кошторису установи. Таким чином в спірних періодах у відповідача-1 були відсутні фінансові ресурси для здійснення індексації.

Також відповідачем-1 зазначено, що спрямування додаткових бюджетних коштів на індексацію грошових доходів населення поставить під загрозу фінансове забезпечення витрат на проведення антитерористичної операції та обороноздатності країни у цілому.

Представник Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України надав до суду відзив, який обґрунтовує тим, що відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Тому законом чітко визначено, що виплата індексації заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюється виключно у межах фінансових ресурсів на відповідний рік.

З огляду на що представник відповідача-2 зазначив, що у зв`язку з відсутністю фінансування, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення не проводилась.

Третя особа Адміністрація Державної прикордонної служби України надала до суду пояснення згідно яких зазначено, що законом чітко визначено, що виплата індексації заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюється виключно у межах фінансових ресурсів на відповідний рік.

Згідно з межами фінансових ресурсів згідно з бюджетними призначеннями за спірні періоди, кошти на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення не передбачено, тому позивачу правомірно не було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення.

Третя особа 10 мобільний прикордонний загін надав до суду пояснення відповідно до яких зазначив, що нарахування суми індексації доходів у повному розмірі за відсутності бюджетних асигнувань у кошторисі, вважається порушенням бюджетного законодавства, що є недопустимим

Ухвалою суду від 30.03.2020 року адміністративний позов залишено без руху.

Ухвалою суду від 17.02.2020 року позивачу продовжено строк на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 27.04.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 25.06.2020 року адміністративний позов залишено без руху.

Ухвалою суду від 09.07.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеського прикордонного загіну Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 2138), Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України, треті особі які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 10 мобільний прикордонний загін, Адміністрація Державної прикордонної служби України в частині позовних вимог щодо визнання противоправним дії Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби щодо несвоєчасної виплати грошової компенсації за не отримане речове майно та стягнення з Одеського прикордонного загону на користь позивача, середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільнені за період з 04.10.2017 по 26.12.2017 року в сумі 40 256,66 грн. без урахування обов`язкових податків та зборів - залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 09.07.2020 року прийнято та продовжено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Одеського прикордонного загіну Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 2138), Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України, треті особі які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 10 мобільний прикордонний загін, Адміністрація Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльність Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати позивачу індексація грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 05.08.2016; зобов`язання Окрему комендатуру охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України здійснити нарахування та виплату позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 05.08.2016, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01.01.2008 року; визнання протиправною бездіяльність Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення в період з 17.08.2016 по 04.10.2017 року; зобов`язання Одеського прикордонного загіну Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 17.08.2016 по 04.10.2017 року з урахуванням встановлених судом обставин.

Ухвалою суду від 09.07.2020 року суд вирішив продовжувати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 28.08.2020 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач та представники відповідачів та третіх осіб до судового засідання не з`явились.

Позивач через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене положення Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку із відсутності потреби заслухати свідка чи експерта та з урахуванням клопотання наданого позивачем, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Дослідивши адміністративний позов, відзиви відповідачів, пояснення третіх сторін, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

ОСОБА_1 у період з 26.08.2015 року по 05.08.2016 року проходив службу на посаді офіцера відділення спеціальних дій відділу спеціальних дій 10 мобільного прикордонного загону, фінансове забезпечення якого здійснюється Окремою комендатурою охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України.

Разом з тим, як зазначено в позові та не заперечувалось сторонами, позивачу при його звільненні з 10 мобільного прикордонного загону не здійснено нарахування та виплати індексації грошового забезпечення в оскаржуваному періоді з 01.01.2016 по 05.08.2016 року.

Також з 17.08.2016 по 04.10.2017 ОСОБА_1 проходив військову службу у Одеському прикордонному загоні (Військова частина 2138).

Відповідно до Витягу з Наказу Начальника Одеського прикордонного загону (І категорії) Південного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України м. Одеса старшого лейтенанта ОСОБА_1 начальника відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби (тип С), звільненого наказом начальника Одеського прикордонного загону (І категорії) Південного регіонального управління (І категорії) Державної Прикордонної служби України №338-ос від 03.10.2017 року в запас Збройних Сил України виключено із списків особового складу загону та знято з усіх видів забезпечення (а.с.25).

Водночас при звільненні позивачу не здійснено нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 14.03.2016 року по 14.03.2019 року.

З огляду на зазначене, 10.01.2020 року позивач звернувся до Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України, 10 мобільного прикордонного загону, Одеського прикордонного загону, Адміністрації Державної прикордонної служби України із заявами в яких просив нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 05.08.2016 року та з 17.08.2016 по 04.10.2017 року.

У відповідь на вказані заяви позивача - відповідачами надано наступні листи.

Так, листом від 04.02.2020 року №11/328 Окремою комендатурою охорони і забезпечення повідомлено, що індексація грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 по 05.08.2016 року не нараховувалась та не виплачувалась у зв`язку відсутністю фінансування (а.с.28-30).

Одеський прикордонний загін (Військова частина 2138) листом від 29.01.2020 року №11/Б-14 надав відповідь згідно якої зазначив, що в спірному періоді у відповідача-1 були відсутні фінансові ресурси для здійснення виплат компенсації та запропоновано звернутись з порушеними питаннями безпосередньо до суду (а.с.31-32).

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

Згідно статей 1 та 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями них прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Статтею 19 ЗУ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - ЗУ №1282-ХІІ).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ст.2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно ст. 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до ст. 5 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно ч.2 ст.6 Закону №1282-ХІІ порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року (далі - Порядок №1078).

Відповідно до п. 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно п. 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Слід зазначити, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці та відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Суд критично відноситься до посилання відповідачів, як на підставу ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення, на положення статті 51 Бюджетного кодексу, згідно з якою керівники здійснюють видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення, оскільки такі посилання є необґрунтованими.

Так положеннями Закону №1282-ХІ та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться, вищевказаними нормативно-правовими актами, у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.

Відповідачами не було надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансуються Одеський прикордонний загін (Військова частина 2138) та 10 мобільний прикордонний загін, відсутні кошти на індексацію грошового забезпечення.

Крім того, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №825/874/17.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 14 Порядку №1078 встановлено, що роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.

Стосовно посилань у відзивах відповідачів на лист Мінфіна від 24.06.2015 року №31-09010-09-8/21023 та телеграму Адміністрації Державної прикордонної служби України від 03.03.2020 року №Т/116-1743, суд зазначає наступне.

Так проведення індексації, в тому числі, грошового забезпечення військовослужбовців, а також обмеження реалізації цих норм не може відбуватися за телеграмами, роз`ясненнями Департаменту фінансів Міністерства оборони України, вказівками командирів військових частин, закладів та установ Міністерства оборони України, роз`яснень міністерств, тощо.

Зважаючи на вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльність Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 05.08.2016 року та бездіяльність Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 17.08.2016 по 04.10.2017 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, суд вважає передчасними позовні вимоги позивача про необхідність застосування при нарахуванні та виплаті індексації у якості базового місяця - січень 2008 року, оскільки нарахування спірної індексації грошового забезпечення відповідачем у межах спірних правовідносин не здійснювалося, а як наслідок не визначався відповідний базовий місяць.

Аналогічна правова позиція була викладена П`ятим апеляційним судом у постанові від 06.11.2019 року по справі 420/1786/19.

На підставі вищезазначеного, враховуючи, що відповідачами було протиправно допущено бездіяльність щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 05.08.2016 року та з 17.08.2016 по 04.10.2017 року, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 шляхом зобов`язання Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 05.08.2016 року та зобов`язати Одеський прикордонний загін Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 17.08.2016 по 04.10.2017 року.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Беручи до уваги вищезазначене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем, як особою, звільненою від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011року №3674-VI, судовий збір за подання адміністративного позову до Одеського окружного адміністративного суду не сплачувався. Доказів здійснення інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, сторонами до суду не надано, а тому у справі відсутні обставини для розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 139 КАС України.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 код НОМЕР_1 ) до Одеського прикордонного загіну Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військової частини 2138) (65121, м. Одеса, вул. Левітана, 113, в/ч 2138, код 14321386), Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (02121, м. Київ, вул. Світла, 6, код 14321955) - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 05.08.2016 року.

Визнати протиправною бездіяльність Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військової частини 2138) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 17.08.2016 по 04.10.2017 року.

Зобов`язати Окрему комендатуру охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 05.08.2016 року.

Зобов`язати Одеський прикордонний загін Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військову частину 2138) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 17.08.2016 по 04.10.2017 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іванов Е.А.

.