Рішення № 91687714, 22.09.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

22 вересня 2020 р.справа № 400/2263/20

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні без повідомленням учасників справи, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідачаМіністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту персоналу, вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту персоналу (надалі - відповідач або Департамент персоналу МВС України), в якому просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невизнання календарної вислуги позивача в 20 років 6 місяців 19 днів;

2) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання позивачу довідки про календарну вислугу строком в 20 років 6 місяців 19 днів;

3) зобов`язати відповідача врахувати до календарної вислуги позивача період його навчання у вищому навчальному закладі строком 2 роки 6 місяців та визнати календарну вислугу позивача в розмірі 20 років 6 місяців 19 днів;

4) зобов`язати відповідача видати позивачу довідку про календарну вислугу строком 20 років 6 місяців 19 днів.

Позовна заява містить клопотання про встановлення судового контролю шляхом подання звіту про виконання судового рішення.

Позовна заява залишалась без руху, у зв`язку з її невідповідністю вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) (а. с. 24-25).

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтував наступним чином. В грудні 1996 р. він був звільнений з органів внутрішніх справ за віком і з часу звільненням отримує пенсію за вислугу років згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". При звільненні календарна вислуга позивача склала: служба в Збройних Силах - 2 роки 1 місяць 9 днів, служба в МВС - 15 років 11 місяців 10 днів. В подальшому, до календарної вислуги позивача був включений період навчання у вищому навчальному закладі строком 2 роки 6 місяців 20 днів і таким чином загальна календарна вислуга, за розрахунком позивача, склала 20 років 6 місяців 19 днів. До територіального пенсійного органу була направлена виправлена довідка про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Виходячи із розрахунку календарної вислуги в 20 років 6 місяців 19 днів, позивачу на теперішній час нараховується пенсія. Вважаючи, що розмір календарної вислуги є встановленим, позивач подав до Департаменту персоналу МВС України заяву про видачу йому довідки про календарну вислугу в розмірі 20 років 6 місяців 19 днів, на яку отримав відмову. Як зазначено у відповіді Департаменту персоналу МВС України, за його розрахунком календарна вислуга позивача складає 18 років 19 днів. Позивач стверджує, що відповідач помилково не враховує до його календарної вислуги 2 роки 6 місяців 20 днів навчання у вищому навчальному закладі, що суперечить приписам Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції на час виникнення спірних правовідносин та постанові Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей". Як зазначає позивач, при розгляді адміністративної справи № 814/2376/17 судом апеляційної інстанції встановлено, що його календарна вислуга складає 20 років 6 місяців 19 днів. Наявність календарної вислуги в 20 років 6 місяців 19 днів дає йому право отримати статус ветерана органів внутрішніх справ, але Департамент персоналу МВС України протиправно відмовив в присвоєнні позивачу такого статусу саме на підставі відсутності такої вислуги.

Відповідач позов не визнав, у відзиві просив відмовити в його задоволенні. Як зазначає відповідач, питання наявності у ОСОБА_1 календарної вислуги 20 років 6 місяців 19 днів, було предметом дослідження в адміністративній справі № 1440/10634/18, в якій розглядались його вимоги про визнання ветераном органів внутрішніх справ і апеляційним судом в задоволенні таких вимог відмовлено саме у зв`язку з відсутністю у позивача календарної вислуги в 20 років. Незважаючи на наявність судового рішення, позивач просить Департамент персоналу МВС України видати йому довідку про наявність календарної вислуги 20 років 6 місяців 19 днів, тим самим, на думку відповідача, позивач створює штучні передумови для того щоб оминути висновки суду, зроблені у справі № 1440/10634/18. Також у відзиві відповідач погодився з тим, що позивач має календарну вислугу 20 років 6 місяців 19 днів, інакше йому б не була призначена пенсія за вислугу років за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", але для призначення пенсії навчання у вищому навчальному закладі зараховується до вислуги років, а для надання статусу ветерана органів внутрішніх справ враховується виключно служба в МВС. Відповідач стверджує, що для надання ОСОБА_1 такого статусу необхідна вислуга в 20 років бездоганної служби, тоді як вислуга позивача складає 18 років і 19 днів (а. с. 36-42).

Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що доводи відповідача про відсутність у нього вислуги для отримання статусу ветерана органів внутрішніх справ, не відносяться до предмету доказування в даній справі, так як його позовними вимогами є лише отримання довідки із зазначенням календарної вислуги 20 років 6 місяців 19 днів, а не отримання такого статусу. Позивач стверджує, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутнє рішення з № 1440/10634/18, на яке посилається у відзиві відповідач. В той же час, рішенням у справі № 814/2376/17 підтверджено, що його календарна вислуга на момент звільнення з МВС складала 20 років 6 місяців 20 днів і відповідач у відзиві визнав, що він має таку вислугу (а. с. 58).

Справа розглянута в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи спір, суд встановив наступні обставини, яким він надає таку правову оцінку.

Відповідно до довідки Головного управління ПФУ в Миколаївській області, після звільнення з органів МВС позивачу призначена пенсія за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (а. с. 13).

В березні 2018 р. Управління МВС України в Миколаївській області повідомило ОСОБА_1 про те, що до календарної вислуги, яка враховується для виплати надбавки за вислугу років, йому додатково зарахований час навчання у вищому навчальному закладі 2 роки 6 місяців, у зв`язку з чим до Головного управління ПФУ в Миколаївській області направлено виправлену довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) (а. с. 16).

Згідно з довідкою Миколаївського міського управління Управління МВС України в Миколаївській області, на день звільнення позивач мав календарну вислугу 20 років 6 місяців 20 днів, з яких: 1) служба в МВС складає 15 років 11 місяців 10 днів; служба в Збройних Силах складає 2 роки 1 місяць 9 днів, навчання в вищому навчальному закладі - 2 роки 6 місяців (а. с. 15).

22 травня 2020 р. ОСОБА_1 подав до Департаменту персоналу МВС України заяву, в якій зазначив, що має вислугу для нарахування пенсії в розмірі 20 років 6 місяців 19 днів, яка складається з: 1) вислуга в МВС - 15 років 11 місяців 10 днів; служба в Збройних Силах - 2 роки 1 місяць 9 днів; навчання в вищому навчальному закладі - 2 роки 6 місяців. Відповідно до ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", до календарної вислуги зараховується час навчання в цивільних вищих навчальних закладах. На підставі цієї норми, позивач просить відповідача підтвердити його календарну вислугу в 20 років 6 місяців 19 днів, шляхом видачі відповідної довідки (а. с. 19).

Розглянувши заяву ОСОБА_1 , Департамент персоналу МВС України 3 червня 2020 р. листом відмовив у видачі запитуваної довідки, мотивуючи свою відмову тим, що на час виходу на пенсію в 1996 р., календарна вислуга позивача складала 18 років 19 днів (а. с. 20).

На виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, в якій суд просив позивача обґрунтувати, які його права порушуються внаслідок невидання відповідачем довідки про календарну вислугу у визначеному позивачем розмірі, останній подав заяву, в якій зазначив, що визнання відповідачем шляхом надання відповідної довідки календарної вислуги в розмірі 20 років 6 місяців 19 днів, необхідно для реалізації його права отримати статус ветерана органів внутрішніх справ (а. с. 28).

Слід зазначити, що питання щодо наявності у ОСОБА_1 календарної вислуги в розмірі, необхідному для надання йому статусу ветерана органів внутрішніх справ, неодноразово розглядалось судами.

Так, 21 грудня 2017 р. Миколаївським окружним адміністративним судом розглянута справа № 814/2376/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління МВС України в Миколаївській області, в якій позивач просив суд визнати дії ліквідаційної комісії Управління МВС України в Миколаївській області щодо відмови в наданні йому статусу ветерана органів внутрішніх справ протиправними та зобов`язати ліквідаційну комісію Управління МВС України в Миколаївській області надати позивачу статус ветерана органів внутрішніх справ та видати посвідчення і відповідний нагрудний знак.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду позовні вимоги повністю задоволені (рішення суду доступне за посиланням в Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/Review/71508741).

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2018 р. частково задоволена апеляційна скарга Управління МВС України в Миколаївській області, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду скасоване, прийнята нова постанова, якою позов задоволено частково, а саме визнано протиправною відмову Управління МВС України в Миколаївській області в наданні ОСОБА_1 статусу ветерана органів внутрішніх справ; зобов`язано Управління МВС України в Миколаївській області направити до Департаменту персоналу МВС України документи для вирішення питання про надання позивачу статусу ветерана органів внутрішніх справ (рішення суду доступне за посиланням в Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/Review/73967283).

Позивач зазначає, що вищезазначеною постановою Одеського апеляційного адміністративного суду підтверджено наявність у нього календарної вислуги в 20 років 6 місяців 19 днів. Зокрема в постанові зазначено: "З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки ММУ УМВС України в Миколаївській області від 10.11.2005 №21/5-7313 пенсіонер МВС ОСОБА_3 мав звання полковника міліції, звільнений з ОВС наказом УМВС № 76 від 09.12.1996 р., вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становила 20 років 06 місяці 20 днів, з яких: МВС - 15 років 11 місяців 10 днів, ЗСУ - 02 роки 01 місяць 09 днів, ВНЗ - 02 роки 06 місяців 00 днів; загальний трудовий стаж - 30 років 00 місяців 16 днів ...".

Як слідує з мотивувальної частини постанови апеляційного суду, ним не встановлювалась календарна вислуга років позивача у певному розмірі, а тільки зазначено, що в матеріалах справи мається довідка, в якій календарна вислуга ОСОБА_1 обрахована в 20 років 6 місяців 19 днів.

Підтвердженням цього, є вирішення апеляційним судом спору шляхом покладення на Управління МВС України в Миколаївській області обов`язку надіслати матеріали до Департаменту персоналу МВС України, для вирішення питання про надання ОСОБА_1 статусу ветерана органів внутрішніх справ, тобто у справі № 814/2376/17 суд встановив, що маються підстави для розгляду такого питання та констатував, що присвоєння позивачу статусу ветерана органів внутрішніх справ повинно здійснювати не Управління МВС України в Миколаївській області, а Департамент персоналу МВС України.

Департамент персоналу МВС України, розглянувши матеріали, відмовив ОСОБА_1 в наданні статусу ветерана органів внутрішніх справ.

Позивач оскаржив таку відмову до суду і рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 р. у справі № 1440/1634/18 позовні вимоги були задоволені, визнано протиправною відмову Департаменту персоналу МВС України в наданні ОСОБА_1 статусу ветерана органів внутрішніх справ і одночасно зобов`язано визнати позивача ветераном органів внутрішніх справ (рішення суду доступне за посиланням в Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/Review/76478878).

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 р. рішення суду першої інстанції скасоване, прийнято нову постанову, яким у задоволені позову відмовлено (рішення суду доступне за посиланням в Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/Review/78190122).

Позивач стверджує, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень вищенаведена постанова відсутня, що не відповідає дійсності, так як у відзиві відповідач помилково вказав номер справи як № 1440/10634/18, тоді як вірним номером є № 1440/1634/18.

Позивач тричі оскаржував постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 218 р. в касаційному порядку і ухвалами Верховного Суду від 6 і 21 грудня 2018 р. та від 14 січня 2019 р. ОСОБА_1 відмовлено у відкритті касаційного провадження (http://reyestr.court.gov.ua/Review/78359633, http://reyestr.court.gov.ua/Review/78808038, http://reyestr.court.gov.ua/Review/79207659).

Відмовляючи в задоволенні позову, П`ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 27 листопада 2018 р. зазначив: "Таким чином, з аналізу наведених вище норм законодавства встановлено, що ветеранами органів внутрішніх справ визнаються особи за умови наявності таких фактів: громадянство України; бездоганна служба; 25 і більше років вислуги у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні); звільнення в запас або у відставку (а) відповідно до законодавства України, (б) відповідно до законодавства колишнього Союзу РСР, (в) відповідно до законодавства держав СНД».

При цьому, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що п. 3 ст. 5 Закону № 203 не містить вимог про наявність календарної або пільгової вислуги служби для надання статусу ветерана внутрішніх справ, а містить лише вимоги про наявність вислуги служби в органах внутрішніх справ 20 років і більше, оскільки ст. 5 Закону № 203 чітко передбачає наявність 20 років календарної вислуги і не містить виключень, а тому суд першої інстанції не наділений повноваженнями тлумачити норми закону з метою захисту конкретного права позивача.

Враховуючи те, що станом на дату звільнення вислуга позивача в календарному обчисленні становить 18 років 00 місяців 19 днів, що недостатньо для надання йому статусу ветерана військової служби відповідно до статті 5 Закону № 203/98-ВР.

Аналогічного висновку дійшов Вищий адміністративний суд України в своєму рішенні від 19.10.2016 року по справі К/800/12312/16.".

Таким чином, у спорі ОСОБА_1 і Департаменту персоналу МВС України щодо надання позивачу статусу ветерана органів внутрішніх справ, мається таке що набрало законної сили рішення суду, яким встановлено відсутність у позивача права на отримання такого статусу, саме через недостатність календарної вислуги.

За приписами ст. 78 ч. 4 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, в судовому порядку встановлено, що календарна вислуга позивача, яка враховується для надання статусу ветерана органів внутрішніх справ, складає 18 років 19 днів, що не дає йому права отримати такий статус.

Суд виходить з того, що позовні вимоги, заявлені в рамках даної адміністративної справи щодо визнання відповідачем календарної вислуги позивача в 20 років 6 місяців 19 днів, шляхом видачі відповідної довідки, не є само по собі захистом прав позивача і лише створює передумови для отримання ним статусу ветерана органів внутрішніх справ, а з цього приводу мається таке що набрало законної сили судове рішення, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Зауваження позивача про те, що не є предметом спору в цій справі отримання ним статусу ветерана органів внутрішніх справ, а тому суд не може надавати оцінку меті отримання відповідної ним довідки, суд до уваги не приймає, так як позивач, за його ж твердженнями, отримує пенсію за вислугу років саме з розрахунку календарної вислуги в 20 років 6 місяців 19 днів, тобто його права як пенсіонера не порушені і отримання довідки потрібно йому саме для набуття статусу ветерана органів внутрішніх справ, про що позивач зазначив в заяві на усунення недоліків позовної заяви, але такий спір вже розглянутий судом.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішувалось, так як позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 5 ч. 1 п. 9 Закону України "Про судовий збір", а відповідач доказів понесення судових витрат суду не подавав.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту персоналу (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 00032684) відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням вимог розділу VI п. 3 "Прикінцеві положення" КАС України.

Суддя А. О. Мороз