Рішення № 91687705, 17.09.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/3720/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (79026 м. Львів вул. Стрийська 35) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач), у якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0122667-5206-1316 від 18.10.2019.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено з порушенням приписів п. 1.1 ст. 1, п.п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12, п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21, п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України та норм Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Вважає, що відповідачем безпідставно застосовано до ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 37,23 грн, відтак звернувся до суду із цим позовом за захистом свого порушеного права.

Ухвалою від 22.05.2020 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

Ухвалою від 15.06.2020 суддя прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 17.09.2020 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

На адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 33667 від 07.07.2020), у якому проти позову заперечив. Зазначив, що згідно з офіційним сайтом Городоцької міської ради Львівської області рішенням Городоцької міської ради «Про затвердження податку на майно в м. Городок Львівської області» № 2290 від 28.01.2015 встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме для об`єктів нерухомості - 1%. Рішення «Про внесення змін до рішення Городоцької міської ради № 2290 від 28.01.2015 «Про затвердження податку на майно в м. Городок Львівської області»» № 214 від 17.05.2016 (яке оприлюднено 08.10.2016) встановлено таку ж ставку, яка і застосована при здійсненні розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ОСОБА_1 . Щодо строків надсилання податкового повідомлення-рішення вказав, що відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків не пізніше закінчення 1095 дня. Таке податкове повідомлення-рішення надіслано позивачу за місцем останнього відомого місцезнаходження фізичної особи як це передбачено п. 58.3 ст 58 ПК України. Вважає, що відповідачем правильно визначено ставку та правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відтак просить у задоволенні позову відмовити.

Позивач надіслав до суду відповідь на відзив (вх. № 34846 від 14.07.2020), у якому проти доводів відповідача заперечив. Вказав, що відповідачем при визначенні ставки протиправно застосовано рішення № 214 від 17.05.2016, оскільки таке не встановлювало ставки податку на майно у м. Городку за 2017, 2018 роки та не було оприлюднено. Крім цього відповідачем не враховано, що позивач набув право власності на майно 08.07.2017 та розраховано суму податку за повний місяць. Тому вважає винесене податковим органом податкове повідомлення-рішення протиправним, просить позов задовольнити.

На адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 35827 від 20.07.2020), у яких зазначив, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, нараховується помісячно, що і відображено в долученому до матеріалів справи розрахунку. Просить відмовити у задоволенні позову.

Суд вивчив матеріали справи, з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються та встановив таке.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 214370526 від 30.06.2020 у власності ОСОБА_1 перебуває нежитлове приміщення (розмір частки 1/2) загальною площею 363,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 .

Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0122667-5206-1316 від 18.10.2019, відповідно до якого згідно з підп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до підп. 266.7.2 п. 267.2 ст. 267 податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за податкові періоди: 2017 рік - 1454,00 грн; 2018 рік - 6762,83 (а.с. 8).

ОСОБА_1 31.03.2020 звернувся до Головного управління ДПС України у Львівській області із вимогою про скасування податкового повідомлення-рішення (а.с. 13, 14).

Оскільки листом за вих. № 1558/10/08.1-03 від 07.04.2020 (а.с. 15, 16) позивачу відмовлено у задоволенні його вимог, останній з таким рішенням відповідача не погодився, вважає його протиправним, відтак звернувся із цим позовом до суду.

При вирішення спору по суті суд керується таким.

Відповідно до норм статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, 01 січня 2015 року набрав чинності Закон № 71-VIII, яким було внесено зміни до Податкового кодексу України (далі - ПК України) та введено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його частка.

При цьому відповідно до пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема, виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Підпунктом 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Тобто із набранням чинності вказаними положеннями ПК України фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (за винятком тих, які не є об`єктами оподаткування відповідно до підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України) є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Разом з цим пунктом 8.1 статті 8 ПК України визначено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно зі статтею 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.

Пунктом 10.1 статті 10 ПК України визначено, що місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Отже, з аналізу вищевикладених норм видно, що встановлення податку на майно, зокрема податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є безумовним обов`язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Підпункт 12.3.4. пункту 12.3 статті 12 ПК України (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) імперативно врегульовує порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків.

Так, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство ґрунтується на принципі стабільності.

Так, згідно з вказаною нормою зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

З матеріалів справи судом встановлено, що при визначенні розміру ставки податку на нерухоме майно ОСОБА_1 за 2017, 2018 роки, відмінне від земельної ділянки, відповідач керувався рішенням Городоцької міської ради Львівської області «Про внесення змін до рішення Городоцької міської ради № 2290 від 28.01.2015 «Про затвердження податку на майно в м. Городок Львівської області»» № 214 від 17.05.2016. Вказане рішення оприлюднено на офіційному веб-сайті Городоцької міської ради Львівської області 08.10.2016. Такі обставини визнаються сторонами.

В силу імперативних приписів пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України таке рішення мало бути оприлюднено до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період), тобто до 15.07.2016. В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Таким чином, оскільки рішення Городоцької міської ради Львівської області № 214 від 17.05.2016 прийнято вчасно, однак не опубліковано до 15.07.2016, то застосування контролюючим органом положень ПК України щодо оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2018 року.

Отже, при визначенні за 2017 рік позивачу ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, Головне управління ДПС у Львівській області не могло брати за основу рішення ставку, встановлену рішенням Городоцької міської ради Львівської області № 214 від 17.05.2016 (зважаючи на порушення строків оприлюднення останнього), відтак такий податок мав справлятися виходячи з норм Податкового кодексу України із застосуванням його мінімальних ставок.

Суд зазначає, що рішенням Городоцької міської ради Львівської області № 214 від 17.05.2016 також не могло застосовуватися і для визначення ставки податку за 2018 рік, оскільки в матеріалах справи міститься копія рішення Городоцької міської ради Львівської області «Про внесення змін до деяких рішень сесії Городоцької міської ради Львівської області щодо збалансованості міського бюджету м. Городка на 2018 рік» № 902 від 23.06.2017 (оприлюднено на офіційному веб-сайті Городоцької міської ради Львівської області до 01.07.2017), яким внесено зміни до рішення «Про затвердження податку на майно в м. Городок Львівської області» № 2290 від 28.01.2015, зокрема до додатка № 1 «Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» розділ 6 «Ставка податку» п. 6.2 «Календарний рік з 1 січня по 31 грудня 2018 року». Пунктом другим рішення № 902 від 23.06.2017 також встановлено, що його норми починають діяти з 1 січня по 31 грудня 2018 року. Відтак із прийняттям та офіційним оприлюдненням рішення Городоцької міської ради Львівської області № 902 від 23.06.2017 при визначенні за 2018 рік ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, контролюючий орган не міг застосовувати рішення Городоцької міської ради № 214 від 17.05.2016.

При вирішенні справи суд враховує аналогічну правову позицію, викладену у постановах Верхового суду від 18.01.2018 у справах № 804/1241/17 (К/9907/1648/17).

Отже, у контролюючого органу були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та визначення позивачу грошового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017, 2018 роки.

Разом з цим відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Згідно з пп. 266.10.2 п. 266.10 ст. 266 ПК України у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

Оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0122667-5206-1316 від 18.10.2019, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за податкові періоди 2017 та 2018 рік, суд також констатує порушенням податковим органом пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України в частині строку надсилання та вручення такого рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оскільки податкове повідомлення-рішення не відповідає критеріям, що передбачені ч. 2 ст. 2 КАС України, позивачем доведено вимоги позову належними та допустимими письмовими доказами, долученими до матеріалів справи, а відповідачем таких не спростовано, позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене позивачу слід повернути сплачений ним при зверненні до суду з цим позовом судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області.

У зв`язку з перебуванням судді Качур Р.П. у щорічній основній відпустці у період з 03.08.2020 по 16.09.2020 включно справу розглянуто в перший робочий день судді - 17.09.2020.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, 295, пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (79026 м. Львів вул. Стрийська 35; код за ЄДРПОУ 43143039) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 0122667-5206-1316 від 18.10.2019 у сумі 8216 (вісім тисяч двісті шістнадцять) гривень 83 коп.

3. Cтягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79026 м. Львів вул. Стрийська 35; код за ЄДРПОУ 43143039) 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп. судових витрат по сплаті судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.П. Качур