Рішення № 91687626, 21.09.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/5084/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0284 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини А0284 (далі - відповідача, в/ч А0284), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 та не виплаті позивачу компенсації за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2016 по 01.03.2018 та компенсацію за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач проходив службу у в/ч А0284 на посаді начальника протиповітряної оборони - начальника відділення протиповітряної оборони. В період проходження військової служби у в/ч А0284 позивач перебував на фінансовому забезпеченні частини та отримував грошове забезпечення. Наказом від 09.07.2019 №153 позивача виключено зі списків особового складу частини 01.03.2018. До дня виключення позивача зі списків особового складу в/ч А0284 не здійснила з позивачем розрахунок за усіма видами забезпечення, зокрема позивачу не була виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018. У зв`язку з цим позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату індексації грошового забезпечення за період 01.01.2016 по 01.03.2018 та виплату компенсації за невчасно виплату індексації грошового забезпечення. Відповідач на звернення позивача відповіді не надав. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати індексації грошового за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 та компенсації за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення, позивач звернувся в суд з даним позовом.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть якого полягає у такому. Позивач проходив військову службу за контрактом у в/ч А0284 на посадах офіцерського складу лише в період з 21.08.2017 по 09.07.2019, що підтверджується наказом командира в/ч А0284 від 21.08.2017 №178 про зарахування в списки в/ч А0284, а до цього періоду проходив службу в іншій військовій частині. Позивач не звертався до в/ч А0284 щодо проведення індексації грошового забезпечення та не оскаржував наказ про виключення його із списків особового складу в/ч А0284. Вважає, що позивачем не підтверджено протиправної бездіяльності в/ч А0284 щодо проведення індексації грошового забезпечення. При цьому, фінансового ресурсу для виплати позивачу індексації за період проходження служби у в/ч А0284 в Міністерства оборони України не було, тому відповідно до роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.06.2016 №248/3/9/1/2, роз`яснень Міністерства соціальної політики України від 08.08.2017 №13700/з та від 08.08.2017 78/0/66-17 виплата індексації не здійснювалась. Щодо вимоги про компенсацію за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення зазначає, що така є передчасною, оскільки позивачу не нарахована та не виплачена індексація грошового забезпечення за період проходження військової служби у в/ч А0284. Щодо заяви позивача про вирішення питання судових витрат на правничу допомогу, зазначає, що акт виконаних робіт від 09.07.2020 складений після сплати гонорару в розмірі 4 800 грн. Вказує, що дана справа є справою незначної складності, в Єдиному державному реєстрі судових рішень є численна кількість судових рішень стосовно заявлених позовних вимог. Звертає увагу що представник позивача адвокат Острицький А.О. вже брав участь в іншій справі та представляв інтереси ОСОБА_1 в спірних фінансових питаннях до в/ч А0284, що підтверджується долученою до відзиву копією позовної заяви та рішенням у справою №1.380.2019.006480. В меморіальному ордері від 20.08.2020 не зазначено відповідно за які послуги сплачені вказані кошти, а тому сплачений гонорар у розмірі 4 800 грн ймовірно призначений для оплати послуг адвоката та надання правової допомоги у справі №1.380.2019.006480. Вважає, що заявлені витрати є не співмірними та безпідставними. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою від 03.07.2020 позовну заяву залишено без руху. Вимоги ухвали позивачем виконані.

Ухвалою від 16.07.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Ухвалою від 31.07.2020 витребувано у відповідача додаткові докази та зупинено провадження у справі.

Відповідачем 03.08.2020 (вх.№38355) подано відзив на позовну заяву.

Відповідачем 27.08.2020 (вх.№42561) та 10.09.2020 (вх.№45451) подано докази на виконання ухвали від 31.07.2020.

Ухвалою від 18.09.2020 провадження у справі поновлено.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 проходив службу в лавах Збройних Сил України та є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням від 19.03.2015 серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 до 21.08.2017 проходив службу в Військовій частині А3204, що підтверджується листом від 21.08.2020 №10/455.

Наказом командира в/ч А0284 (по стройовій частині) від 21.08.2017 №178 позивача з 21.08.2017 зараховано в списки особового складу частини на всі види забезпечення.

Наказом командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 10.06.2019 №60 позивача звільнено в запас за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Наказом командира в/ч А0284 (по стройовій частині) від 09.07.2019 №153 позивача виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 09.07.2019.

Наказ від 09.07.2019 №153 не містить відомостей щодо виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби у в/ч А0284.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення протиправною, позивач звернувся до суду з позовом за захистом свого права на таку індексацію.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Статтею 19 Закону №2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частини друга і третя статті 9 Закону № 2011-XII).

Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.2001 № 1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Статтею 1 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону № 1282-XII визначено підстави для проведення індексації, зокрема індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Законом України від 24.12.2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у частині першій статті 4 Закону № 1282-XII цифри « 101» замінено цифрами « 103».

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною другою статті 5 Закону №1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно із статтею 9 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).

Згідно із пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

При цьому, відповідно до абзаців другого-третього пункту 1-1 Порядку № 1078, в редакції, що діяла до 01.01.2016, індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 і від 09.12.2015 № 1013» від 11.02 2016 р. № 77 абзац другий пункту 1-1 Порядку № 1078 викладено в наступній редакції: «Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка». Вказана норма застосовується з 01.01.2016.

Відповідно до абзацу третього пункту 1-1 Порядку № 1078 індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету (пункт 6 Порядку № 1078).

Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Разом з тим, Законом №1282-ХІІ та Порядком № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації.

Пунктом 6 Порядку №1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення; звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення).

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 та від 23.03.2002 №5-рп/2002 суд зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності громадян, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань, тощо, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

З огляду на викладене, відсутність коштів для виплати індексації не позбавляють відповідача обов`язку провести індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем вказаного обов`язку не виконано.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч А0284 в період з 21.08.2017 по 09.07.2019. До 21.08.2017 позивач проходив службу, як зазначено відповідачем, у військовій частині А3204.

Згідно до пункту 8 розділу I Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).

Отже грошове забезпечення ОСОБА_1 за період служби з 01.01.2016 по 20.08.2017 підлягає індексуванню іншою військовою частиною, зокрема військовою частиною А3204. У зв`язку з чим в частині позовних вимог щодо оскарження бездіяльності за вказаний період до в/ч А0284 слід відмовити.

Проте після зарахування ОСОБА_1 до в/ч А0284 позивачу з 21.08.2017 нараховувалося грошове забезпечення та таке підлягало індексації до моменту його виключення зі списків в/ч А0284 09.07.2019.

Враховуючи викладене, в/ч А0284 зобов`язана проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) ОСОБА_1 за період з 21.08.2017 по 09.07.2019, однак така індексація відповідачем не здійснена.

Вказане свідчить про бездіяльність відповідача щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 21.08.2017 по 09.07.2019 (а не з 01.01.2016 по 01.03.2018, як помилково визначив позивач), яка не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України і порушує право позивача на отримання такої індексації. Тому позовні вимоги в частині оскарження бездіяльності за вказаний період є обґрунтованими і підлягають до задоволення шляхом визнання такої бездіяльності протиправною.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на листи - роз`яснення Мінсоцполітики та Департаменту фінансів Міністерства оборони України, оскільки вказані документи не є нормативно-правовим актом та мають виключно рекомендаційний характер.

Окрім цього, відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується в/ч А0284, відсутні кошти на індексацію грошового забезпечення.

Верховним Судом в постанові від 12.12.2018 у справі № 825/874/17 сформована правова позиція в подібних правовідносинах, яка полягає в тому, що реалізація особою права, пов`язаного з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Ураховуючи норми частини 5 статті 242 КАС України, відповідно до якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, судом врахована вказана правова позиція при вирішенні даної справи.

Вказані відповідачем обставини не позбавляють його обов`язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку з 21.08.2017 по 09.07.2019.

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення, суд зазначає таке.

Як зазначалося вище, відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Військовою частиною А0284 до матеріалів справи долучено розрахунок індексації позивача ОСОБА_1 за період з січня 2016 по лютий 2018 року з врахуванням липня 2015 року як базового місяця.

Суд не бере до уваги такий розрахунок, оскільки такий частково здійснений за період, в якому позивач не проходив службу у в/ч А0284.

Водночас, суд звертає увагу на те, що нарахування індексації належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця. Оскільки індексація грошового забезпечення за спірний період позивачу не нараховувалася, суд позбавлений можливості стягнути на користь позивача її суму.

Так, з аналізу норм Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення слідує, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача, за наявності законних підстав, покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.

Таким чином, визначення розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до виданого в/ч А0284 10.07.2019 грошового атестата ОСОБА_1 серії ЗУ №405480 позивачу до 09.07.2019 виплачено індексацію грошового забезпечення в сумі 60 грн 02 к.

Проте, оскільки на час розгляду та прийняття рішення у даній справі відповідачем як роботодавцем не здійснені нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивача за період з 21.08.2017 по 09.07.2019, суд вважає, що позовна вимога про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивачу за час проходження військової служби у в/ч А0284 є похідною від першої позовної вимоги та підлягає частковому задоволенню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу за період з 21.08.2017 по 09.07.2019.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 5 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Суд зазначає, що компенсація втрати частини доходів може бути нарахована лише на ту частину заборгованості, яка була фактично виплачена позивачу та в місяць виплати такої заборгованості.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 10.07.2018 у справі № 404/6317/16-а.

Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації при відновленні виплати індексації грошового забезпечення буде порушено відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.

Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Представником позивача 14.07.2020 (вх.№34949) подано заяву щодо судових витрат на правничу допомогу, в якій міститься вимога про відшкодування таких витрат.

При вирішенні цього питання, суд враховує таке.

Види судових витрат визначені статтею 132 КАС України, відповідно до частини першої якої судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Професійна правова допомога ОСОБА_1 надавалася адвокатом Острицьким А.О., (свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю від 30.10.2019 серія ДН №5650) на підставі договору про надання правової допомоги від 24.04.2020, який наявний у матеріалах справи.

Вид наданих ОСОБА_1 послуг професійної правової допомоги, їх тривалість та вартість підтверджується актом виконаних робіт від 09.07.2020.

Згідно з вказаним актом ОСОБА_1 надано наступні послуги: правовий аналіз документів клієнта щодо проходження військової служби, грошового забезпечення, розрахунку при звільнені з військової служби зокрема виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 щодо захисту прав клієнта відповідно до чинного законодавства, тривалість 0,5 години; вивчення та аналіз судової практики Верховного Суду в правовідносинах, що склались між клієнтом та військовою частиною А0284, тривалість 0,5 години; консультація клієнта щодо захисту порушених прав клієнта з боку військової частини А0284, тривалість 0,5 години; Підготовка адміністративного позову до військової частини А0284 щодо захисту порушених прав клієнта, заяви про належні докази по справі, заяви щодо усунення недоліків позову визначених ухвалою суду від 03.07.2020 та підготовка заяви щодо витрат клієнта на професійну допомогу, тривалість 2,5 години.

Розрахунок здійснено у відповідності до розміру погодинної ставки за надані послуги, що становить вартість 1 години - 1 200 грн.

Оплата послуг за правову допомогу згідно з договором про надання правничої допомоги від 24.04.2020 здійснена в розмірі 4 800 грн, що підтверджується квитанцією від 20.06.2020 №0.0.1743694333.1.

Відповідач заперечує щодо стягнення витрат на правову допомогу з тих підстав, що акт виконаних робіт від 09.07.2020 складений після сплати гонорару в розмірі 4 800 грн. Вказує, що дана справа є справою незначної складності, в Єдиному державному реєстрі судових рішень є численна кількість судових рішень стосовно заявлених позовних вимог. Звертає увагу що представник позивача адвокат Острицький А.О. вже брав участь в іншій справі та представляв інтереси ОСОБА_1 в спірних фінансових питаннях до в/ч А0284, що підтверджується долученою до відзиву копією позовної заяви та рішенням у справі №1.380.2019.006480. В меморіальному ордері від 20.08.2020 не зазначено відповідно за які послуги сплачені вказані кошти, а тому сплачений гонорар у розмірі 4 800 грн ймовірно призначений для оплати послуг адвоката та надання правової допомоги у справі №1.380.2019.006480.

Суд зазначає, що в даному випадку оплата коштів за правову допомогу у розмірі 4 800 грн згідно з квитанцією від 20.06.2020 №0.0.1743694333.1. передувала акту виконаних робіт від 09.07.2020, що фактично не суперечить умовам договору про надання правової допомоги від 24.04.2020, оскільки в ньому зазначено, що вартість надання правової допомоги визначається додатковою угодою та остаточно зазначається в акті виконаних робіт.

При цьому акт виконаних робіт від 09.07.2020 є доказом надання адвокатом послуг та прийняття їх замовником.

Стосовно тверджень відповідача про те, що сплачений гонорар у розмірі 4 800 грн ймовірно призначений для оплати послуг адвоката та надання правової допомоги у справі №1.380.2019.006480, суд не бере до уваги оскільки рішення у справі №1.380.2019.006480 прийнято 10.01.2020, а договір про надання правої допомоги у даній справі укладений 24.04.2020. Крім цього, у справі №1.380.2019.006480 предметом спору була протиправна бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, а предметом розгляду у даній справі є бездіяльність відповідача щодо невиплати та не нарахування відповідачу індексації грошового забезпечення, що також зазначається в акті виконаних робіт.

Суд, у свою чергу, зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При цьому суд зазначає, що дана справа є незначної складності, а Єдиний державний реєстр судових рішень містить значну кількість судових рішень щодо справ у аналогічних правовідносинах, що не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів з приводу соціального і правового захисту військовослужбовців, пошук в Єдиному державному реєстрі судових рішень та вивчення практики в аналогійній категорії справ.

Враховуючи вищенаведене в сукупності та висновок суду про часткове задоволення позову, суд вважає за можливе стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань в користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 1 000 грн.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для його відшкодування.

Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини А0284 (вул. Стрийська, буд. 88, м. Львів, 79026, код ЄДРПОУ 08474967) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0284 (вул. Стрийська, буд. 88, м. Львів, 79026, код ЄДРПОУ 08474967) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) індексації грошового забезпечення у період з 21.08.2017 по 09.07.2019.

Зобов`язати Військову частину А0284 (вул. Стрийська, буд. 88, м. Львів, 79026, код ЄДРПОУ 08474967) нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з 21.08.2017 по 09.07.2019.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Військової частини А0284 (вул. Стрийська, буд. 88, м. Львів, 79026, код ЄДРПОУ 08474967) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 1 000 (одна тисяча) грн судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.П. Хома