Рішення № 91687325, 04.09.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2020 року м. Кропивницький справа № 340/876/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (25006, м.Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ - 43142606)прозобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.12.2018 року №Ф-3053-25-у, якою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 15 141,55 грн.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.07.2019 року №Ф-3053-25, якою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 14 437,55 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення від 27.02.2020 року №0033505207 про застосування до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Кіровоградській області виключити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з обліку як платника єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування у зв`язку із припиненням підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських організацій відносно позивача проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності 13.01.2017 року. Також зазначено, що позивач з 09.01.2014 року по 14.05.2018 року ОСОБА_1 являвся найманим працівником, отримував заробітну плату з якої сплачувались відповідні суми єдиного соціального внеску, що в свою чергу виключає обов`язок сплати позивачем ЄСВ як фізичною особою - підприємцем. Вважає, що оскаржувані вимоги та рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, що ОСОБА_1 зареєстрований 08.04.2010 року як фізична особа - підприємець та перебував з 01.04.2012 року по 01.02.2017 року на ІІІ групі спрощеної системи оподаткування. У період з ІІІ кварталу 2013 року по І квартал 2017 року позивачу нараховано до сплати суму єдиного внеску. Сума єдиного внеску, своєчасно несплачена у строки, встановлені законом є недоїмкою. Таким чином, платники ЄСВ повинні своєчасно сплачувати єдиний внесок на відповідні рахунки, при цьому, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄСВ на платника накладається штраф, а на суму недоїмки нараховується пеня. Враховуючи наведене, оскаржувані вимоги та рішення скасуванню не підлягають (а.с.60-62).

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.05.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ - 43142606) в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 26.12.2018 року №Ф-3053-25-у, якою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 15 141,55 грн. та від 02.07.2019 року №Ф-3053-25, якою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 14 437,55 грн., а також, рішення від 27.02.2020 року №0033505207 про застосування до ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску - повернуто позивачеві (а.с.49-51).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.05.2020 року відкрито провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язання Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області виключити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з обліку як платника єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування у зв`язку із припиненням підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем та вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судових засідань (а.с.52-53).

16.04.2020 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.60-62).

27.04.2020 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (а.с.111-116).

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2020 року ухвалу суду від 23.03.2020 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с.101-102).

Ухвалою суду від 24.06.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 26.12.2018 року №Ф-3053-25-у та від 02.07.2019 року №Ф-3053-25 залишено без руху (а.с.111-113).

07.07.2020 року від позивача надійшло клопотання про поновлення пропущеного строку (а.с.124-129).

Вивчивши доводи позивача викладені у клопотанні суд доходить висновку, що позивач звернувся до суду у межах встановленого строку.

Ухвалою суду від 28.07.2020 року продовжено процесуальний строк розгляду справи на один місяць та зобов`язано відповідача надати суду додаткові докази по справі (а.с.130-131).

03.09.2020 року від представника відповідача надійшли витребувані судом додаткові докази (а.с.135-210).

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини статті 258 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 зареєстрований 08.04.2010 року як фізична особа - підприємець, номер державної реєстрації 24440000000017317 та перебував з 01.04.2012 на III групі спрощеної системи оподаткування (а.с.25-26, 73-74, 138-141).

26.12.2018 року головним управлінням ДФС у Кіровоградській області винесено вимогу про сплату позивачем боргу (недоїмки) №Ф-3053-25-у на суму 15141,55 грн.

02 липня 2019 року головним управлінням ДФС у Кіровоградській області винесено вимогу про сплату позивачем боргу (недоїмки) №Ф-3053-25 на суму 14437,55 грн. (а.с.27).

27.02.2020 року головним управлінням ДПС у Кіровоградській області прийнято рішення №0033505207 про застосування до ОСОБА_1 штрафу у розмірі 2620,51 грн. та нарахування пені у розмірі 19834,06 грн. за період з 23.04.2014 року до 30.08.2019 року (а.с.28).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття спірних вимог та рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування"(надалі - Закон №2464-VI).

За змістом ст.1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абз.2 п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

А пункт 4 ч.1 цієї статті до платників єдиного внеску відносить також фізичних осіб - підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абз.1 п.1 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Пунктом 2 ч.1 цієї статті Закону №2464-VI визначено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Абзацом 1 ч. 5 ст. 8 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з ч.2, 3 ст.9 Закону №2464-VI, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

За приписами ч. 4 ст. 25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до абз. 2 п. 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953 (далі - Інструкція №449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

За змістом п. 3 р. VI Інструкції №449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абз. 3 та/або 4 цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у пп. 1, 2 п. 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у пп. 3, 4, 6 п. 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Абзацом 1 п. 4 р. VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Суд зазначає, що сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).

Тобто, соціальне страхування є складовим елементом системи соціального захисту.

Платниками єдиного внеску є роботодавці та особи, які забезпечують себе працею самостійно (у т.ч. фізичні особи - підприємці).

У силу вимог Закону №2464-VI за найманого працівника єдиний внесок сплачує роботодавець; фізична особа - підприємець сплачує єдиний внесок самостійно.

Зазначені механізми передбачені з метою участі усіх без винятку працюючих осіб (у тому числі, і тих, що забезпечують себе працею самостійно) у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Так, позивач зазначає, що є учасником системи загальнообов`язкового державного соціального страхування як найманий працівник.

Однак відповідач наполягає на необхідності сплати єдиного внеску позивачем ще й як фізичною особою-підприємцем. Свою позицію контролюючий орган мотивує посиланням на те, що позивач у спірний період був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, а відсутність у нього доходу від підприємницької діяльності не є визначальною ознакою для сплати єдиного внеску, оскільки Закон №2464-VI зобов`язує таку особу сплатити єдиний внесок і у разі відсутності доходу від ведення підприємницької діяльності.

Оцінюючи наведені доводи контролюючого органу, суд виходить з такого.

Дохід - це загальна кількість матеріальних цінностей, одержаних особою за певний проміжок часу.

Підприємницька діяльність за певних обставин може бути і збитковою, що виключає отримання особою доходу (прибутку).

Разом з цим, як дохід, так і збитки є результатом ведення такою особою підприємницької діяльності.

Але у спірних правовідносинах позивач підприємницьку діяльність у згаданий період не здійснював, а працював найманим працівником.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

При цьому, суд касаційної інстанції зауважив, що з урахуванням наведеного, суди при вирішенні спору повинні були зокрема перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення нею підприємницької діяльності та отримання нею доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

У відзиві представником відповідача зазначено, що станом на 01.10.2013 року органами Пенсійною фонду передано залишок по сплаті єдиного внеску по ФОП ОСОБА_1 в сумі 1200,80 грн.(переплата).

З урахуванням норм діючого законодавства ФОП ОСОБА_1 визначено до сплати:

- єдиний внесок за III квартал 2013 року в розмірі 1194,03 грн. Мінімальна сума єдиного внеску на місяць становила 398,01 грн. (1147,00 х 34,7 відсотки);

- єдиний внесок за IV квартал 2013 року в розмірі 1218,67 гри. Мінімальна сума єдиною внеску у жовтні - листопаді 2013 р. становила 398,01 грн. (1147,00 х 34,7 відсотки), у грудні - 422,64 грн. (1218,00 x 34,7 відсотки);

- щоквартально єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців в розмірі 1267,95 грн., загальна сума за 2014 рік становить 5071,80 грн. Мінімальна сума єдиного внеску на місяць для фізичних осіб - підприємців у 2014 році становила 422,65 грн. (1218,00 х 34,7 відсотки);

- щоквартально єдиний внесок за І-ІІІ квартали 2015 року в розмірі 1267,95 грн. Мінімальна сума єдиного внеску на місяць становила 422,65 грн. (1218,00 х 34,7 відсотки);

- єдиний внесок за III квартал 2015 року в розмірі 1323,47 грн. Мінімальна сума єдиного внеску у липні-серпні 2015р. становила 422,65 грн. (1218,00 х 34.7 відсотки), у вересні - 478,17 грн. (1378,00 x 34,7 відсотки);

- єдиний внесок за IV квартал 2015 в розмірі 1434,51 грн. Мінімальна сума єдиного внеску на місяць становила 478,17 грн. (1378,00 х 34,7 відсотки);

- єдиний внесок за І квартал 2016 в розмірі 909,48 грн. Мінімальна сума єдиного внеску на місяць становила 303,16 грн. (1378,00 х 22 відсотки);

- єдиний внесок за II квартал 2016 в розмірі 941,16 грн. Мінімальна сума єдиною внеску у квітні 2016 р. становила 303,16 грн. (1378,00 х 22 відсотки), у травні -червні становила 319,00 грн. (1450,00 х 22 відсотки);

- єдиний внесок за III квартал 2016 в розмірі 957,00 грн. Мінімальна сума єдиного внеску на місяць становила 319,00 грн (1450.00 х 22 відсотки);

- єдиний внесок за IV квартал 2016 року в розмірі 990.00 грн. Мінімальна сума єдиного внеску у жовтні - листопаді 2016 р. становила 319,00 грн. (1450,00 х 22 відсотки), у грудні - 352,00 грн. (1600,00 х 22 відсотки);

- єдиний внесок за І квартал 2017 року (термін нарахування 19.04.2017 року) з урахуванням дати прийняття рішення про припинення підприємницької діяльності в розмірі 704,00 грн. Мінімальна сума єдиного внеску на місяць становила 704,00 грн. (3200,00 х 22 відсотки).

З наданої представником відповідача облікової картки платника ОСОБА_1 судом встановлено, що у період з 2013 року по квітень 2014 року ОСОБА_1 мав переплату по єдиному соціальному внеску (а.с.144-150).

Відповідно до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських організацій відносно позивача проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності 13.01.2017 року (а.с.25-26).

Згідно довідки від 31.01.2019 року №ІА000000012 виданої товариством з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро", ОСОБА_1 у період з 09.01.2014 року по 14.05.2018 року працював на посаді водія автотранспортних засобів, отримував дохід з якого відраховувались відповідні податки та збори (а.с.42-43).

Відповідно до частини 8 статті 4 Закону №755-VІ, фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій підлягають скасуванню в зв`язку з тим, що ОСОБА_1 до квітня 2014 року не мав заборгованості з єдиного соціального внеску, з січня 2014 року по травень 2018 року був найманим працівником, а з січня 2017 року взагалі припинив підприємницьку діяльність.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання відповідача виключити ОСОБА_1 з обліку як платника єдиного соціального внеску, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої та другої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд звертає увагу на те, що зазначена норма закріплює імперативний характер діяльності державних органів, з якої випливає, що у судовому порядку суб`єкта владних повноважень можна спонукати вчинити лише не будь-які дії, а лише ті, які він зобов`язаний вчинити відповідно до Конституції та законів України, та від вчинення яких ухиляється.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №2464-VI облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах праці, трудових відносин та зайнятості населення, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", - за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою.

Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року N 1162 (далі - Порядок №1162).

Оскільки у позивача, як встановлено під час розгляду цієї справи, відсутній статус фізичної-особи підприємця, його зняття з обліку платників єдиного внеску має здійснюватися згідно з Розділом V Порядку №1162, який регламентує процедуру зняття з обліку платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755.

Відповідно до пункту 1 зазначеного Розділу у разі прийняття відповідними органами (особами) рішення про ліквідацію, припинення діяльності платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755, платник єдиного внеску зобов`язаний у десятиденний строк з дня прийняття відповідного рішення подати до контролюючого органу заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою № 7-ЄСВ згідно з додатком 5 до цього Порядку та залежно від категорії страхувальника копії відповідних документів:

- розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те засновницькими документами про ліквідацію та про утворення ліквідаційної комісії;

- відомостей (витягу) відповідного реєстру про припинення, або зупинення незалежної професійної діяльності, або зміну організаційної форми відповідної діяльності з незалежної (індивідуальної) на іншу;

- документа, що підтверджує дату виходу із складу членів фермерського господарства, дату, з якої особа підлягає страхуванню на інших підставах, дату звільнення від сплати єдиного внеску відповідно до частини четвертої статті 4 Закону №2464.

Платник єдиного внеску може не подавати заяву за формою №7-ЄСВ та документи, визначені цим пунктом, якщо таким платником до контролюючого органу подано заяву та документи для зняття з обліку в контролюючих органах, відповідно до розділу XI Порядку №1588. У такому разі датою подання заяви для зняття з обліку платника єдиного внеску вважається дата, що відповідає даті подання заяви згідно з Порядком №1588.

Тобто, враховуючи наведене, зняття позивача з обліку платників єдиного внеску та, відповідно, захист його порушеного права, має здійснюватися за вищевказаною процедурою, яка ініціюється шляхом звернення до контролюючого органу з відповідною заявою.

Водночас, з огляду на те, що під час розгляду справи позивачем не надано суду доказів його звернення до контролюючого органу з відповідною заявою за процедурою, закріпленою Розділом V Порядку №1162, суд вважає, що судовому захисту права позивача на зняття з обліку платників єдиного внеску передує звернення до контролюючого органу відповідно до процедури визначеної Порядком №1162, а тому розгляд питання про зняття з такого обліку у судовому порядку є передчасним.

Виходячи з наведених норм права та встановлених по справі дійсних обставин, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

VІ. Судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3 ст. 139 КАС України).

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією від 05.03.2020 №0.0.1639747920.1 (а.с.14).

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Кіровоградській області, становить 420,40 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2.Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.12.2018 року №Ф-3053-25-у, якою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 15 141,55 грн.

3.Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.07.2019 року №Ф-3053-25, якою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 14 437,55 грн.

4.Визнати протиправним та скасувати рішення від 27.02.2020 року №0033505207 про застосування до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

5.В іншій частині в позові відмовити.

6.Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судові витрати понесені при сплаті судового збору у розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ - 43142606).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 04.09.2020 року.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук