Ухвала суду № 91687202, 22.09.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

22 вересня 2020 року справа № 320/8427/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ ЦЗ-Україна" про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ ЦЗ-Україна" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

18.09.2020 до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСВ ЦЗ-Україна" з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови Київського міжрегіонального управління Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №210916 від 01.09.2020.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №320/8427/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Одночасно з пред`явленням позову до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову від 18.09.2020 №18/09-31, в якій позивач просить вжити заходи до забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №210916 від 01.09.2020 до набрання законної сили рішенням суду про її оскарження.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач, посилаючись на приписи ч.ч. 1, 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), вказує, що строк пред`явлення оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №210916 від 01.09.2020 - до 01.12.2020, та внаслідок не зупинення дії цієї постанови існує обґрунтована ймовірність завдання шкоди правам та інтересам позивача, зокрема, у зв`язку із накладенням арешту на банківські рахунки та майно позивача під час виконавчого провадження та примусове виконання оскаржуваної постанови до набрання законної сили рішенням суду про її оскарження, що може завдати суттєвої шкоди господарській діяльності позивача.

Вказана заява була передана для розгляду судді Кушновій А.О. 21.09.2020.

Відповідно до ч.1-3 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19” (з урахуванням подальших змін та доповнень) з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12.03.2020 до 31.10.2020 на всій території України встановлено карантин.

У зв`язку із встановленням карантину з 12.03.2020 до 31.10.2020 на всій території України та приймаючи до уваги рекомендації Ради суддів України від 11.03.2020 щодо утримання від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників справи, суд з метою недопущення створення можливої небезпеки здоров`ю учасників справи, вважає за необхідне здійснювати розгляд заяви позивача про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення адміністративного позову по суті, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами частин першої, другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, зупинення дії індивідуального акта та заборони відповідачу вчиняти певні дії. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень частини другої статті 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених частиною другою статті 150 КАС України.

Відповідно до абзацу 2 пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ” від 06.03.2008 № 2 в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії індивідуального акту та заборони вчиняти певні дії.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень – 78022699).

Так, предметом оскарження у даному позові є постанова Київського міжрегіонального управління Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №210916 від 01.09.2020 на суму 17000,00 грн.

Судом встановлено, що 01.09.2020 Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт (акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №238306 від 25.07.2020) відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ ЦЗ-Україна" винесено постанову №210916 про застосування адміністративно-господарського штрафу на суму 17000,00 грн. за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10% до 20%, відповідальність за яке передбачена абз.15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". В даній постанові вказано, що датою набрання законної (юридичної) сили є 01.09.2020, строк пред`явлення до виконання - 01.12.2020.

Проаналізувавши мотиви, якими заявник обґрунтовує дану заяву, суд дійшов висновку про відсутність об`єктивних доказів, які б свідчили про ймовірність завдання шкоди правам та інтересам позивача, зокрема, у зв`язку із можливим накладенням арешту на банківські рахунки та майно позивача під час виконавчого провадження та примусове виконання оскаржуваної постанови до набрання законної сили рішенням суду про її оскарження, що може завдати суттєвої шкоди господарській діяльності позивача.

Для з`ясування питання можливого накладення арешту на банківські рахунки та майно позивача під час виконавчого провадження у зв`язку з примусовим виконання оскаржуваної постанови визначальним є питання про те, чи є оскаржувана постанова виконавчим документом.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404) примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року № 2344-III, статтею 60 якого передбачено відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Так, згідно з абзацом 15 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини шостої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до Державного бюджету України, крім адміністративно-господарських штрафів, передбачених абзацами чотирнадцятим - шістнадцятим частини першої статті 60 цього Закону, та плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю, які зараховуються до державного дорожнього фонду.

Відповідно до частини восьмої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами встановлює Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті".

Пунктом 28 вказаного Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті передбачено, що адміністративно-господарський штраф повинен бути перерахований суб`єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п`ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування адміністративно - господарських штрафів, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

Постанова про застосування адміністративно-господарських штрафів яка оформляється згідно з додатком 5 до Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (п.27 Порядку).

Суд зазначає, що ані Законом України "Про автомобільний транспорт", ані Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, не передбачено, що постанова про застосування адміністративно-господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт, є виконавчим документом.

Зазначення у формі постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів, що є додатком 5 до Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, строку пред`явлення постанови до виконання - не є підставою вважати таку постанову виконавчим документом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оскаржувана позивачем постанова не є виконавчим документом, на підставі якої може відбуватися примусове стягнення адміністративно-господарського штрафу.

Отже, стягнення штрафу на підставі оскаржуваної постанови може відбуватися або добровільно платником або за результатами звернення органу, що прийняв таку постанову, до суду із позовом про стягнення коштів.

На даний час у матеріалах справи відсутні докази пред`явлення оскаржуваної постанови до органів Державної виконавчої служби. Обґрунтованих підстав вважати, що дана постанова буде передана для примусового виконання до набрання законної сили судовим рішення у справі судом не встановлено.

В матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При цьому суд враховує, що в разі задоволення позову про визнання протиправною та скасування постанови, рішення суду в такому випадку не передбачає його виконання.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази, які б свідчили, що у разі невжиття заходів забезпечення позову існуватиме очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, та відсутність будь-яких негативних наслідків для позивача у зв`язку з прийняттям оскаржуваної постанови на даний час, суд дійшов висновку, що заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 150-154, 241, 243, 256 КАС України суд,

у х в а л и в:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ ЦЗ-Україна" про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ ЦЗ-Україна" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити.

2. Копію ухвали надіслати (видати) особам, які беруть участь у справі, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Кушнова А.О.