Рішення № 91687104, 22.09.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2020 р. справа № 300/1754/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 ,

до Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 1497),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Адміністрація Державної прикордонної служби України,

Ліквідаційна комісія з припинення Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України,

про визнання дій протиправними та зобов`язання здійснити перерахунок розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а також сплатити недоплачені протягом 2018 та 2019 років суми грошового забезпечення, з урахуванням проведеного перерахунку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також позивач, ОСОБА_1 ) 20.07.2020 звернувся в суд з позовною заявою до Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 1497) (надалі, також відповідач, ДПС України), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Адміністрація Державної прикордонної служби України (надалі, також Адміністрація ДПС України), Ліквідаційна комісія з припинення Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (надалі, також Ліквідаційна комісія), у якій просить:

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у незастосуванні пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", при обчисленні починаючи з 01.03.2018 по 31.12.2018 та з 01.01.2019 по 01.08.2019 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати станом на 01 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік";

- зобов`язати відповідача здійснити, починаючи з 01.03.2018 по 31.12.2018 та з 01.01.2019 по 01.08.2019 перерахунок розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виходячи з 50% розміру мінімальної заробітної плати станом на 01 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти;

- зобов`язати відповідача сплатити позивачу недоплачені протягом 2018 та 2019 років суми грошового забезпечення з урахуванням проведеного перерахунку.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 вказує на положення постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", та зазначає, що всупереч чинному законодавству, у 2018 та 2019 роках при встановленні посадового окладу позивача та окладу за військовим званням, відповідачем не враховано те, що при розрахунку розмірів вказаних окладів шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року у разі, якщо прожитковий мінімум для працездатних осіб буде менше, ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, необхідно здійснювати відповідний розрахунок виходячи з 50 відсотків розміру саме мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня календарного року.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.07.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.22-24).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву (а.с.31-39), у якому проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечив, вказавши на відсутність підстав для застосування в межах спірних правовідносин положень приміток до додатків, зважаючи на неузгодженість таких із положеннями пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України, зміни до якого внесено пізніше та яким встановлено нове правове регулювання, відмінне від "застарілих" положень цієї ж постанови. Представник відповідача наголосив, що перерахунок грошового забезпечення, на який вказує позивач, може в декілька разів збільшити витрати на відповідні цілі, які не враховувались при обрахунках потреби Бюджетних статей на відповідний бюджетний період. На переконання відповідача, позивач не правильно застосовує норму матеріального права, яка визначає порядок обрахунку складових грошового забезпечення (пункт 4 Постанови №704). На його думку, належним є застосування механізму, який визначає множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, а не 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 1 січня календарного року.

Зважаючи на вказане, представник відповідача вважає, що Північне регіональне управління Державної прикордонної служби України діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією за законами України.

Від третьої особи - Адміністрації ДПС України надійшли письмові пояснення на адміністративний позов ОСОБА_1 за №0.180-235/0/63-20 від 11.08.2020 (а.с.47-51). Так, представник третьої особи вважає вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими, зокрема як і представник відповідача зазначає, що жодних підстав для застосування в межах даного спору приписів приміток до додатків до Постанови №704. З огляду на внесені Постановою Кабінету Міністрів України №103 зміни до пункту 4 Постанови №704, умову здійснення розрахунку грошового забезпечення виходячи з 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 1 січня календарного року - виключено, а тому представник третьої особи вказує на правомірність дій та рішень відповідача, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Разом із письмовими поясненнями представником третьої особи подано до суду клопотання (а.с.52-53), обґрунтоване необхідністю зупинення провадження у даній справі, до ухвалення Верховним Судом рішення в адміністративній справі №826/6453/18 (адміністративне провадження №К/9901/6578/20).

В результаті розгляду поданого клопотання, судом постановлено ухвалу, згідно зі змістом якої, суд не погодився із представником відповідача щодо наявності безпосереднього впливу результату розгляду Верховним Судом справи №826/6453/18 на прийняття рішення Івано-Франківським окружним адміністративним судом у справі №300/1754/20, а тому, у задоволенні клопотання Адміністрації Державної прикордонної служби України відмовив (а.с.56-59).

Від позивача 21.08.2020 судом отримано відповідь на відзив (а.с.62-79), у якій ОСОБА_1 із запереченнями відповідача та третьої особи не погодився. Так, позивач наголосив на тому, що оскільки посадові оклади та оклади за військовим званням як частина його грошового утримання є засобом забезпечення існування, а тому, в даному випадку підлягають застосуванню приписи актів соціального спрямування, що передбачені у національному та європейському законодавстві в поєднанні з принципами верховенства права та правової визначеності. В контексті зазначеного, позивач зауважив, що у Постанові №704 існують різні правила з питань встановлення посадових окладів та окладів за військовим званням, а тому, застосуванню підлягають саме ті правила, що покращують становище людини і громадянина. Не погодився позивач і з твердженнями відповідача з приводу застосування до спірних правовідносин правового акта, прийнятого пізніше, оскільки на його переконання, лист Міністерства юстиції України від 30.01.2009 №Н-35267-18, де встановлено згадане представником відповідача "загальне правило", не є тим документом, що може регулювати питання правозастосовної практики. Окрім зазначеного, позивач звертає увагу на те, що здійснення відповідачем розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням виходячи з розміру прожиткового мінімуму визначеного станом на 01.01.2018, а не 01 січня календарного року є дискримінаційним. Підсумовуючи усе зазначене, ОСОБА_1 дійшов висновку про те, що відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону", оскільки Уряд вносячи зміни до Постанови №704, примітки до додатків вказаної Постанови залишив у первинній редакції, які є чинними і станом на момент звернення позивача до суду, що спричиняє множинне тлумачення прав та обов`язків осіб. Позивач переконаний, що вирішення колізій у законодавстві завжди необхідно тлумачити на користь особи, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини.

На підставі наведеного, ОСОБА_1 просив позов задовольнити у повному обсязі.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.

Як встановлено судом з матеріалів справи, ОСОБА_1 по 01.08.2019 включно перебував на військовій службі в органах Державної прикордонної служби України та на момент звільнення зі служби перебував на фінансовому забезпеченні у військовій частині А1497.

Наказом голови Державної прикордонної служби України від 29.06.2019 №674-ОС позивача звільнено у зв`язку із закінченням строку дії контракту та наказом начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 26.07.2019 №252-ОС - знято з усіх видів забезпечення та виключено зі списків особового складу (а.с.16, 17).

Згідно особистих карток грошового забезпечення позивача на 2018 та 2019 роки, у період з березня по грудень 2018 року посадовий оклад ОСОБА_1 становив 6340,00 грн та оклад за військовим званням 1480,00 грн; у період з березня по грудень 2019 року посадовий оклад становив 7407,0 грн, оклад за військовим званням - 1480,00 грн (а.с.18-19).

У відповідь на звернення позивача, відповідач листом від 06.08.2020 №11/512 повідомив ОСОБА_1 про те, що грошове забезпечення (а саме встановлення посадового окладу та окладу за військовим званням) за спірний період нараховувалось відповідно до вимог пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, що узгоджується із вимогами інших нормативно-правових актів, відтак є правомірним та обґрунтованим (а.с.43-44).

Не погоджуючись із такими діями та рішеннями відповідача, вважаючи їх такими, що позбавили позивача права на належне грошове забезпечення, ОСОБА_1 звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (надалі, також Закон №2011-XII) передбачено що, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частин 2, 3 та 4 цієї ж статті Закону до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі, також Постанова №704) затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (Додаток 1), схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (Додаток 14).

У пункті 4 постановляючої частини постанови Кабінету Міністрів України №704, у якій містяться нормативні положення, наведений порядок визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу.

Так, відповідно до змісту пункту 4 Постанови №704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) передбачалося, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатки 1 та 14 до Постанови №704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.

Надалі Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", якою до пункту 4 постанови КМУ №704 внесено зміни та встановлено залежність розмірів посадового окладу і окладу за військовим (спеціальним) званням від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01.01.2018 року, та вилучено умову, що такий розрахунок повинен проводиться виходячи із 50% розміру мінімальної зарплати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Проте, зміст приміток до Додатків 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж Постанови, якими встановлено наступне:

"Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень";

"Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень".

В свою чергу, суд зазначає, що текст приміток до Додатків до Постанови № 704, в силу вимог абзацу 7 підпункту 2 пункту 20 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 № 870, не є нормою права, оскільки їх застосування допускається в окремих випадках без набуття ними характеру нормативних положень.

Так, згідно з частинами 1, 2 статті 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 27.02.2014 №794-VII, Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 №870 затверджено Правила підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України (надалі, також Правила), які визначають загальні підходи до підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України (постанов і розпоряджень), їх форму, структуру та техніко-юридичні особливості розроблення з урахуванням нормопроектувальної техніки.

У пунктах 6, 11, 14, 15 цих Правил зазначено, що проект постанови Кабінету Міністрів України готується, зокрема у разі затвердження положення або іншого нормативно-правового акта.

Проект постанови складається з назви, вступної та постановляючої частини і у разі потреби додатків.

Постановляюча частина постанови повинна містити: нормативні положення; конкретні доручення суб`єктам суспільних відносин у відповідній сфері; умови та порядок дії інших постанов (окремих норм); посилання на додатки (у разі їх наявності); норми, пов`язані з набранням чинності постановою (окремими нормами). У разі потреби визначаються орган (органи) виконавчої влади або посадова особа (особи), що здійснюють контроль за виконанням постанови.

Структурно постановляюча частина постанови викладається у такій послідовності: пункти, що містять нормативні положення; пункти, що стосуються внесення змін до постанов (розпоряджень) або визнання їх (окремих норм) такими, що втратили чинність; пункти, що містять окремі доручення; пункт, що стосується визначення дати набрання чинності постановою.

У пункті 20 Правил наведені вимоги, які встановлюються до змісту проекту положення або іншого нормативно-правового акта, який передбачається затвердити постановою.

Так, згідно з абзацом 7 підпункту 2 пункту 20 Правил в окремих випадках допускається, як виняток, застосування примітки (зноски) без нормативних положень.

Підпунктом 6 пункту 20 Правил передбачено, що додатки до проекту документа повинні містити перелік елементів, включення яких до тексту ускладнило б його сприйняття. Додатки позначаються цифрами.

Відповідно до пункту 24 Правил метою підготовки проекту акта про внесення змін до актів Кабінету Міністрів України є їх приведення у відповідність з прийнятими законами, актами Президента України, а також забезпечення взаємоузгодження норм окремих актів Кабінету Міністрів України.

Пунктом 2.16 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 за №34/5, включення до нормативно-правових актів приміток не допускається, за винятком випадків, якщо необхідно дати визначення будь-якого суміжного поняття або помістити короткий коментар, що допоможе точніше зрозуміти положення, викладені в структурній одиниці нормативно-правового акта. Примітки не повинні містити норм права.

Разом з цим, суд звертає увагу, що пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII, який набрав чинності 01.01.2017, установлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата (на чому наполягає позивач) не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

Таким чином, суд критично ставиться до доводів позивача щодо необхідності застосування при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням, що враховуються для такої розрахункової величини як мінімальна заробітна плата, враховуючи положення приміток до Додатків 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704, оскільки ці примітки не містять норм права та не узгоджуються з пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року №1774-VIII.

Водночас, суд зазначає, що до певних юридичних фактів застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали.

Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 03.10.1997 №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Відповідний підхід, зокрема, застосований Верховним Судом під час винесення постанови від 21.11.2018 у справі №700/668/16-а, в якій суд визнав, що суб`єкт владних повноважень під час розгляду питання, пов`язаного з реалізацією особою свого права, зокрема, права на соціальний захист, зобов`язаний застосовувати той закон або інший нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення відповідних правовідносин між особою та державою, в особі її уповноважених органів.

Отже, враховуючи те, що Додатки 1 і 14 до Постанови КМУ №704 затверджені 30.08.2017, а пункт 4 цієї ж постанови змінено 21.02.2018 на підставі Постанови КМУ №103, то пріоритетним в цьому випадку є положення саме пункту 4 Постанови КМУ №704.

Разом з тим, як зазначає і позивач у позовній заяві, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 внесені до пункту 4 Постанови № 704 зміни (в редакції Постанови № 103) скасовано та визнано протиправними, зокрема, визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103.

Отже, враховуючи приписи частини 2 статті 265 КАС України, а також принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі, саме з 29.01.2020 - дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 і скасування пункту 6 Постанови №103 виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.

В той же час, суд наголошує, що скасування у судовому порядку пункту 6 Постанови №103 не впливає на рішення суду у даній справі, оскільки до 29.01.2020 (на момент виникнення спірних правовідносин), вказана норма була чинною та обов`язковою для застосування відповідачем.

Підсумовуючи, суд зазначає, що відповідач, діючи у відповідності до вимог чинної на час виникнення правовідносин спірної редакції пункту 4 Постанови №704, керувався відповідним підзаконним нормативно-правовим актом, передбаченим Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі РуїсТоріха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).

Враховуючи все вище викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача і третьої особи, суд дійшов висновку про те, що відповідач діяв правомірно, у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, а тому у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Враховуючи висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 судові витрати не підлягають розподілу.

Враховуючи наведене, на підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 241-246, 295, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ;

відповідач - Північне регіональне управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1497), адреса: вул. Промислова, буд. 5, м. Житомир, 10025, код в ЄДРПОУ - 23311352;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Адміністрація Державної прикордонної служби України, адреса: вул. Володимирська, буд. 26, м. Київ, 01034, код в ЄДРПОУ - 00034039;

Ліквідаційна комісія з припинення Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України, адреса: вул. Володимирська, буд. 26, м. Київ, 01034.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.