Рішення № 91686900, 18.09.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 вересня 2020 року м. Ужгород№ 260/2308/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Дору Ю.Ю..

за участі:

секретаря судового засідання - Завидняк А.В.,

позивач - не з`явилася,

представників відповідача 1 - Петровської В.В., Кадар А.Ф.,

відповідача 2 - Петровської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Хустської районної державної адміністрації та Керівника апарату Хустської районної державної адміністрації Петровської Віталіни Василівни про визнання дій протиправними та поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Хустської районної державної адміністрації (далі - відповідач 1, Хустська РДА) та Керівника апарату Хустської районної державної адміністрації Петровської Віталіни Василівни (далі - відповідач-2, Петровська В.В. ), в якому просить: визнати протиправним та скасувати наказ керівника апарату Хустської РДА №16/к від 09.04.2020 «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити позивача на рівнозначній посаді; зобов`язати Хустську РДА виплатити позивачу середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначила, що наказ про звільнення прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, з перевищенням повноважень та підлягає скасуванню. Зокрема, вказує, що станом на день прийняття розпорядження №60/к від 28.11.2019, відносини щодо звільнення державних службовців у зв`язку з скороченням чисельності штатів регулювалися ст.87 Закону України «Про державну службу». Відповідно до частини 3 цієї статті в редакції станом на день прийняття розпорядження від 28.11.2019 процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини 1 цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі п.1 частини першої цієї статті допускається лише в разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року відкрито загальне позовне провадження за вказаною позовною заявою.

24 липня 2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

14 серпня 2020 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву. Згідно поданого відзиву відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог у повному обсязі. Зокрема, зазначає, що 02 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 12.12.2019 року №378-ІХ «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України», яким внесені зміни до Кодексу законів про працю України щодо порядку вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу». Згідно статті 49-7 Кодексу законів про працю України вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Також Законом України від 14.01.2020 №440-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи», який набрав чинності 13.02.2020 року, частину третю статті 87 Закону №889-VIII доповнено новим абзацом першим, відповідно до якого суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності).

Відповідач вказує, що оскільки позивачка не мала переважного права на залишення на роботі та враховуючи та, що станом на 09.04.2020 в Хустській РДА були відсутні вакантні посади, то згідно наказу керівника апарату державної адміністрації від 09.04.2020 №16/к «Про звільнення ОСОБА_1 », позивачку 10 квітня 2020 року було звільнено із займаної посади у зв`язку із змінами в організації виробництва (а.с.а.с.84-92).

У судове засідання позивач не з`явилася. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялася належним чином. Проте, згідно позовної заяви просила здійснити розгляд справи за наявними матеріалами справи без участі позивача.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 заперечували проти заявлених позовних вимог у повному обсязі з мотивів наведених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та як вбачається із записів трудової книжки позивача НОМЕР_1 розпорядженням голови Хустської райдержадміністрації від 14.04.2016 року №45/к 15.04.2016 ОСОБА_1 призначено на посаду державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб підприємців Хустської РДА, в порядку переведення з посади державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, легалізації об`єднаних громадян Хустського районного управління юстиції (а.с.17).

22.11.2019 Закарпатською обласною державною адміністрацією прийнято розпорядження №103-р «Про упорядкування структури та чисельності працівників районних державних адміністрацій».

На виконання вказаного розпорядження в.о. голови Хустської районної державної адміністрації було видано розпорядження від 28.11.2019 №60/к «Про затвердження структури управлінь, відділів та інших структурних підрозділів Хустської районної державної адміністрації», яким затверджено перелік управлінь, відділів та інших структурних підрозділів та граничну чисельність Хустської районної державної адміністрації на 2020 рік (а.с.а.с.102-105).

Як вбачається з вказаного розпорядчого документу та додатків до нього, відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та державної реєстрації юридичних і фізичних осіб-підприємців райдержадміністрації у переліку управлінь, відділів та інших структурних підрозділів Хустської районної державної адміністрації відсутній.

У зв`язку з цим, 20.12.2019 року позивача під розписку було ознайомлено з попередженням про майбутнє вивільнення з посади. Проте, згідно доказів наявних у матеріалах справи, 23.12.2019 начальником відділу персоналу апарату райдержадміністрації та головним спеціалістом відділу персоналу апарату райдержадміністрації складено акт про те, що 23.12.2019 року позивачем самовільно відібрано раніше підписане попередження про майбутнє вивільнення з посади, у зв`язку із скороченням посади, з яким вона була ознайомлена 20.12.2019 року (а.с.106).

27.12.2019 Хустською РДА рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за трек-номером 9040009165635 на адресу позивача направлено попередження про наступне вивільнення, однак таке повернулася на адресу Хустрої РДА без вручення та як вбачається з відмітки поштового відділення, причину повернення вказано - адресат вибув (а.с.107).

Судом встановлено, що вказану кореспонденцію відповідачем було направлено за зареєстрованим місцем проживання позивача - АДРЕСА_1

Згідно доданих до матеріалів справи копій листків непрацездатності серії АКА№050900, серії АКА№051374, серії АКА №051385, встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово перебувала на амбулаторному лікуванні у періоди з 03.02.2020 року по 07.02.2020, 20.02.2020 по 06.03.2020, з 23.03.2020 по 27.03.2020 (а.с.а.с.109-111).

Відповідно, у зв`язку з перебуванням на роботі позивача 10.03.2020, відповідачем здійснено чергову спробу повідомити під розписку позивача про наступне звільнення. Так, 10.03.2020 відповідачем попереджено позивача про звільнення, згідно якого повідомлено, що немає можливості запропонувати іншу вакантну посаду у зв`язку з її відсутністю станом на 10 березня 2020 року у апараті та структурних підрозділах райдержадміністрації. Одночасно повідомлено, що у разі створення нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації позивача, протягом шести місяців з дня звільнення, за рішенням керівника державної служби може бути призначена на рівнозначну або нижчу посаду державної служби.

У зв`язку з відмовою позивача від підписання вказаного попередження, відповідачем у присутності трьох свідків складено акт від 10.03.2020 (а.с.113).

Наказом Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області від 09.04.2020 №16/к «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено ОСОБА_1 з посади державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців райдержадміністрації Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області 10 квітня 2020 року, у зв`язку із скороченням штату працівників (а.с.114).

Не погоджуючись із вказаним наказом позивач звернулася з даним позовом до суду.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 3 Закону України №899-VIII «Про державну службу» установлено, що цей закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Порядок припинення державної служби визначений розділом ІХ «припинення державної служби» Закону №889-VIII.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено підстави для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення. Зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Згідно частини 3 вказаної статті суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Згідно пункту 1 Положення «Про Національне агентство України з питань державної служби», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 500 Національне агентство України з питань державної служби (НАДС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується i координується Кабінетом Мiнiстрiв України та який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, здійснює функціональне управління державною службою в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті).

НАДС відповідно до покладених на нього завдань, згідно підпункту 8 пункту 4 оприлюднює на офіційному веб-сайті НАДС узагальнені роз`яснення з питань застосування Законів України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування" та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби та служби в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 13 Закону України «Про державну службу» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, окрім іншого, видає у випадках, встановлених законом, нормативно-правові акти з питань державної служби, надає роз`яснення з питань застосування цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби.

Згідно роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби від 20.02.2020 №86 р/з «Щодо процедури вивільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення» зазначено, що при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не обов`язком.

Згідно вказаного роз`яснення, при звільненні державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, зокрема, відповідно до пункту 1 чи пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону, положення статті 49-2 Кодексу законів про працю України не застосовуються.

Як встановлено судом, позивача звільнено на підставі статті на підставі п.1 ч.1 ст.87 Закону України №899-VIII «Про державну службу» та як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваний наказ про звільнення виданий 09.04.2020, тобто після набрання чинності Законом України від 12.12.2019 року №378-ІХ «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» та надання роз`яснень Національним агентством України з питань державної служби від 20.02.2020 №86 р/з.

Отже, у даних спірних правовідносинах відповідачем правомірно враховано роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби від 20.02.2020 №86 р/з «Щодо процедури вивільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення» щодо відсутності обов`язку пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби.

У зв`язку з викладеним, суд відхиляє доводи позивача щодо порушення відповідачами права позивача у зв`язку з тим, що останній не було запропоновано вакантних посад, так як в силу вищенаведених нормативно-правових актів, чинних на час виникнення спірних правовідносин, у суб`єкта призначення був відсутній такий обов`язок.

Окрім цього, суд відхиляє твердження позивача щодо порушення статті 49-2 КЗпП України, згідно якої про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Оскільки, згідно Закону України від 12.12.2019 року №378-ІХ «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» (набрав чинності 02.02.2020) внесено зміни до Кодексу законів про працю України, зокрема, у статті 49-2 після частини п`ятої доповнено новою частиною такого змісту: "Вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача попереджено про звільнення 10.03.2020 року, про що складено відповідний акт у зв`язку з відмовою позивача від підписання вказаного попередження. Відповідно позивача, у відповідності до норм чинного законодавства, правомірно попереджено про звільнення за 30 календарних днів.

Отже, судом встановлено, що відповідачами дотримано процедуру звільнення позивача на підставі п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу», зокрема, наведене підтверджується долученими до матеріалів справи доказами, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У даному випадку, з врахуванням викладеного, суду не надано доказів порушення відповідачами вимог чинного законодавства під час прийняття оскаржуваного наказу, а відтак відсутні підстави для поновлення позивача на попередній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, ст. 241-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Хустської районної державної адміністрації (90400, Закарпатська область, м.Хуст, вул. Карпатської Січі, буд.21, код ЄДРПОУ 04053861) та Керівника апарату Хустської районної державної адміністрації Петровської Віталіни Василівни (90400, Закарпатська область, м.Хуст, вул.Карпатської Січі, буд.21) про визнання протиправним та скасування наказу керівника апарату Хустської РДА №16/к від 09.04.2020 «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлення на рівнозначній посаді та зобов`язання виплатити середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 3 статті 243 КАС України повний текст рішення складено та підписано 22.09.2020 року.

СуддяЮ.Ю.Дору