Рішення № 91686614, 22.09.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2020 року м. Житомир справа № 240/10118/20

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюка М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати пункт 69 рішення Міністерства оборони України оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.03.2019 року №37 про відмову мені, як особі звільненій з військової служи, у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням мені інвалідності 1 групи внаслідок захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити мені одноразову грошову допомогу, як особі звільненій з військової служи у зв`язку із встановленням мені інвалідності 1 групи внаслідок захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2019 року, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975, з урахуванням проведених виплат.

В обґрунтування позову зазначає, що на момент первинного встановлення йому інвалідності Закон № 2011-ХІІ та Порядок № 975 не містили норми, яка б встановлювала строк реалізації права на одноразову грошову допомогу при подальшому встановлені особі інвалідності за наслідками повторного медичного огляду; стаття 16-3 Закону № 2011-ХІІ у редакції до 01.01.2017 не містила часових обмежень на виплату одноразової грошової допомоги у разі, якщо після призначення первинної групи інвалідності особі було встановлено вищу групу інвалідності, зокрема після двох років з часу первинного встановлення інвалідності.

Ухвалою від 29.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); поновлено позивачу строк звернення до суду.

Процесуальні строки, які були, відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, продовжені на строк дії карантину, установленого з 12.03.2020, закінчуються 06.08.2020, згідно пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 731-IX від 18 червня 2020 року.

В період з 25.08.2020 по 11.09.2020 суддя Семенюк М.М. перебував у відпустці.

Відповідач відзиву на позов не подав.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив військову службу в ВЧ 54142 та 31.12.1992 був виключений зі списків особового складу частини (а.с. 11).

Відповідно до витягу з протоколу засідання ЦВЛК по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 4164 від 28.09.2016 (а.с. 13) встановлено, що захворювання, ТАК пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Як вбачається з довідки медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА № 901121 від 02.11.2016 (а.с. 14), позивачу з 02.11.2016 було встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, так, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Відповідно до довідки медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААБ № 101716 від 15.11.2018 (а.с. 20), позивачу з 14.11.2018 було встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, так, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

З метою вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням І групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, так, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, позивач звернувся з відповідною заявою (а.с. 22).

Міністерство оборони України своїм рішенням, оформленим Протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.03.2019 № 37 (а.с.23), відмовило у призначені одноразової грошової допомоги з тих підстав, що зміна причини інвалідності у заявника відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.

Також в даному рішенні зазначено, що допомога у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності виплачена позивачу в сумі 290000 грн., що позивачем не заперечується.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги врегульований статтею 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Так, ключовим правовим питанням при вирішенні даної справи є правильність застосування до спірних правовідносин абзацу 2 частини 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Вперше порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги запроваджений з 01 січня 2014 року шляхом доповнення Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" статтею 16-3 (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" від 04 липня 2012 року №5040-VI).

З метою реалізації норм статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Кабінетом Міністрів України 25.12.2013 затверджено Порядок №975.

Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з пунктом 8 Порядку №975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Отже, обмеження дворічним строком, протягом якого зміна групи інвалідності, її причин або ступеня втрати працездатності вважається підставою для виплати особі одноразової грошової допомоги, введені лише з 01 січня 2014 року.

Згідно з частиною 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка набрала чинності з 01 січня 2014 року, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

За таких умов норми частини 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" застосовуються до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01 січня 2014 року.

Суд звертає увагу, що ч. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" виплату одноразової грошової допомоги, якщо після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено іншу причину інвалідності, не передбачає.

Згодом, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року №1774-VIII (який набрав чинності з 01 січня 2017 року) частину 4 статті 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".

Тому, в разі якщо інвалідність особі була вперше встановлена до 01 січня 2014 року, а зміна групи інвалідності, її причин або ступеня втрати працездатності відбулись після січня 2014 року, то обмеження строком до таких правовідносин не застосовується.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №295/3091/17, від 22 серпня 2019 у справі №806/2180/18, від 30 жовтня 2019 у справі №806/815/16, від 24 грудня 2019 року у справі № 826/11299/18, від 21 січня 2020 року у справі № 280/405/19, а відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд звертає увагу, що обидві вищевказані норми пункту 4 статті 16-3 Закону (у тому числі в редакції, що діяла на час встановлення позивачу І групи інвалідності) передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності чи ступеня втрати працездатності.

Правовідносини щодо первинного встановлення втрати працездатності виникли після набрання чинності зазначеним Законом, тому пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII застосовується до позивача.

Суд звертає увагу, що на час первинного встановлення втрати працездатності позивачеві правова норма, яка обмежує право на перегляд розміру одноразової грошової допомоги дворічним строком, вже діяла.

Відповідно до п. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-XII дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності після 01.01.2014.

Верховний Суд висловлював аналогічну правову позицію щодо застосування зазначених норм права у схожих справах (постанови Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №806/2187/18, від 20.02.2020 у справі №806/714/18, від 12.03.2020 у справі № 280/148/19).

Як вбачається з матеріалів справи, вперше ІІ група інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, позивачу було встановлено з 02.11.2016, а І групу інвалідності з 14.11.2018, тобто з пропуском двох років.

Таким чином, перевіривши в межах доводів позовної заяви спірні рішення на відповідність приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд вважає, що вони прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому відмовляє в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАС України, суд

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (пр-кт Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код 00034022) про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Семенюк