Рішення № 91685432, 21.09.2020, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 296/8894/19 Провадження № 2/0274/652/20

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.20 р.м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Корбут В.В. (далі - Суд), за участю секретаря судового засідання Жмурко В.І.,

розглянувши цивільну справу за позовомАкціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", представником якого є Ванжа Н.В.,доОСОБА_1 простягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2019 р. Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Банк) звернулось з вказаним позовом, у якому просить стягнути на його користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 13.07.2013 р. у розмірі 27 362,63 грн., яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту - 7 272,69 грн., нарахованої пені за прострочене зобов`язання - 16 410,77 грн., нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн. - 1 900,00 грн., штрафу - 500,00 грн. (фіксована частина) та 1 279,17 грн. (процентна складова), посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконує зобов`язань за зазначеним договором.

Від ОСОБА_1 надійшов відзив, у якому вона проти позову заперечила та просить відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що кредитна карта була видана строком на 2 роки та станом на липень 2015 р. термін її дії та термін дії договору закінчився, договір вона не переукладала і не продовжувала, а відтак сплив строк позовної давності. що Умови та правила надання банківських послуг, та Правила користування платіжною картою вона не підписувала і не була з ними ознайомлена.

Від Банку надійшла відповідь на відзив, у якій зазначає, що ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до Умови та правила надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Банку. У подальшому ОСОБА_1 зверталася до нього із заявою про перевипуск картки, тобто надання картки з новим строком дії, після чого ОСОБА_1 здійснювала погашення заборгованості вже на перевипущену карту, строк випущеної картки закінчився у червні 2019 р., а тому він звернувся до суду в межах строку позовної давності.

Судом з`ясовано, що 13.07.2013 р. ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківський послуг у ПриватБанку (далі - Заява) (а. с. 10).

Як вбачається з Заяви, ОСОБА_1 погодилася з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між нею та Банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомлена з цим договором до його укладення та згодна з його умовами.

З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 13.07.2013 р. випливає, що станом на 09.06.2019 р. заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором становить 27 362,63 грн., яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 7 272,69 грн., нарахованої пені за прострочене зобов`язання у розмірі 16 410,77 грн., нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн. у розмірі 1 900,00 грн., штрафів у розмірі 500,00 грн. (фіксована складова) та 1 279,17 грн. (процентна складова) (а. с. 5 - 7, 8 - 9).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку Банк).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 Цивільного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою та другою статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У Заяві ОСОБА_1 процентна ставка не зазначена та відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, обґрунтовуючи позов в частині стягнення пені за прострочене зобов`язання, пені за несвоєчасність сплати боргу та штрафів, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку заборгованості за договором № б/н від 13.07.2013 р., посилається на Умови та правила надання банківських послуг, та Тарифи, які викладені на сайті https://privatbank.ua, як на частини зазначеного договору, при цьому до позовної заяви додано витяг з Тарифів та Умов та правила надання банківських послуг (а. с. 11, 12 - 45).

При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи та Умови та правила надання банківських послуг розуміла ОСОБА_1 та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи Заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання ОСОБА_1 кредитних коштів взагалі містили умови щодо нарахування та сплати неустойки, та саме у зазначеному в цих документах, що додані Банком до позовної заяви, розмірі і порядку нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту Банку належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 р. (провадження № 6-16цс15) і не спростовано Банком при розгляді вказаної справи.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Витяги з Тарифів та Умов та правила надання банківських послуг, які містяться в матеріалах справи, не містять підпису ОСОБА_1 , тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 13.07.2013 р. шляхом підписання Заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді неустойку (штрафи та пеню) та підстави її стягнення.

При цьому Суд зазначає, що наведене вище правове обґрунтування зроблено з врахуванням висновків Верховного Суду, які містяться у постановах від 03.07.2019 р. у справі № 342/18/17 (провадження № 14-131цс19, http://reyestr.court.gov.ua/Review/82998244) та від 17.07.2019 р. у справі № 175/4576/14-ц (провадження № 61-18993св18, http://reyestr.court.gov.ua/Review/83230259)/.

Щодо спливу строку позовної давності, Суд зазначає наступне.

Статтями 256 та 257 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною четвертою статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Абзацом першим частини п`ятої статті 261 Цивільного кодексу України визначено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

З листа від 20.05.2020 р. № 30.1.0.0/2-20190910/0404 Банку вбачається, що ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н від 13.07.2013 р. отримала картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 , остання з яких мала термін дії до червня 2019 р. (а. с. 110).

З виписки по картковому рахунку № НОМЕР_2 за період з 13.07.2013 р. по 20.05.2020 р. вбачається, що платіжна карта перевипускалась тричі, по рахунку регулярно здійснювались прибуткові/видаткові операції особою, яка користувалась картками,, остання така операція була здійснена 16.11.2017 р. здійснила операцію "поповнення готівкою своєї карти в терміналі самообслуговування: Бердичів, вул. Європейська, 26, ТЦ Оноре де Бальзак" у сумі 200,00 грн. (а. с. 103 - 107).

При цьому ОСОБА_1 не подано доказів, що вона цих карток не отримувала або що вони вибули з її володіння поза її волею, що ними користувались інші особи тощо.

Зважаючи на наведене, Суд вважає, що Банком не пропущено строк позовної давності.

Враховуючи викладене, Суд, приходить до висновку, що позовна вимога Банку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню, а саме - стягненню підлягає заборгованість за простроченим тілом кредиту без урахування пені за простроченим зобов`язанням, пені за несвоєчасність сплати боргу та штрафів, тобто у розмірі 7 272,69 грн.

На підставі статі 141 Цивільного процесуального кодексу України з ОСОБА_1 на користь Банку у якості відшкодування судових витрат підлягає стягненню 510,58 грн.

Керуючись статтями 141, 258, 259, 263 - 265 Цивільного процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В:

1. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за договором № б/н від 13.07.2013 р. у розмірі 7 272,69 грн.

3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" у якості відшкодування судових витрат 510,58 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення у письмовій формі до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Корбут