Ухвала суду № 91684678, 22.09.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

22 вересня 2020 року Справа № 160/11356/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сидоренко Д.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Ващинської Марини Миколаївни про визнання дій протиправними, скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

17.09.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Ващинської Марини Миколаївни, в якому позивач просить суд:

- визнати дії Державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Ващинської Марини Миколаївни щодо винесення постанови про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на рахунок у Акціонерному товаристві Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” № НОМЕР_1 відкритий на ім`я ОСОБА_1 та призначений для зарахування заробітної плати неправомірними;

- скасувати постанову від 05 серпня 2020 року про арешт коштів боржника в Акціонерному товаристві Комерційний банк “ПРИВАТБАНК”, в частині накладення арешту на рахунок № НОМЕР_1 відкритий на ім`я ОСОБА_1 , яка винесена Державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Ващинською Мариною Миколаївною у виконавчому провадженні ВП №62736863;

- зобов`язати Державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Ващинську Марину Миколаївну зняти арешт з рахунку № НОМЕР_1 , що відкрито в Акціонерному товаристві Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” на ім`я ОСОБА_1 .

Відповідно до пунктів 3 та 6 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам статей 160, 161, 172, 287 КАС України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.

Статтею 287 КАС України встановлено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця

Частиною 3 ст.287 КАС України чітко встановлено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

В порушення ч.3 ст.287 КАС України, позивач у позові зазначає відповідачем -Державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Ващинську Марину Миколаївну.

Також, ч.1 ст.160 КАС України визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до п.4 ч.5 ст.160 КАС України, в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Згідно із ч.4 ст.161 КАС України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Судом встановлено, що в прохальній частині позову позивач просить суд скасувати постанову від 05 серпня 2020 року про арешт коштів боржника, проте, до позовної заяви подає постанову від 05 серпня 2020 року про відкриття виконавчого провадження №62736863.

Отже, оскаржуваної постанови до позовної заяви постанови від 05 серпня 2020 року не подано, тобто відсутні докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Суд звертає увагу, що згідно інформації про виконавче провадження №62736863, постанову про арешт коштів боржника взагалі було винесено 31.08.2020 року, тому суд вважає за необхідне позивачу привести позовні вимоги у відповідність до ч.1 ст.160 КАС України та на виконання вимог ч.4 ст.161 КАС України надати до суду всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Розміри ставок судового збору визначені у ст.4 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон №3674-VI).

Згідно із ч.1 ст.4 Закону №3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №294-IX від 14.11.2019 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року у розмірі 2102,00 грн.

За приписами ст.4 Закону №3674-VI, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 840,80 грн. (2102,00 грн. х 0,4).

Отже, звертаючись до суду з двома немайновими вимогами щодо визнання протиправними дій відповідача та скасування постанови про арешт коштів боржника, позивач повинен був сплатити судовий збір в сумі 1681,60 грн. (2 вимоги х 840,80 грн.).

Судом встановлено, що в порушення ч.3 ст.161 КАС України, до позовної заяви позивачем не подано документу про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Частиною 1 статті 67 Конституції України закріплено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 до позовної заяви подав письмове клопотання про відстрочення сплати судового збору, в якому просить суд відстрочити сплату судового збору строком на 2 місяця, враховуючи, що він залишився без засобів до існування, оскільки на його рахунок, на який надходить заробітна плата накладено арешт. Дружина звільнена з 13.08.2020 року та на даний час не працює і доходу також не отримує. В обгрунтування поданого клопотання подав копію паспорту дружини, копію її трудової книжки та свідоцтво про шлюб.

Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору, дослідивши письмові докази, подані до клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав щодо його задоволення, з огляду на наступне.

Питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовано ст.133 КАС України, яка кореспондується з приписами частин 1, 2 ст.8 Закону №3674-VІ.

Так, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат або звільнити від їх сплати повністю або частково, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивач повинен сплачувати судовий збір.

Судові витрати – це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі “Креуз проти Польщі” (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України № 3674-VІ, а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Стаття 133 КАС України передбачає можливість зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк.

Однак, з урахуванням наведених норм права, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника, тобто фізичної або юридичної особи (довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, податкова декларація про доходи, тощо).

Суд звертає увагу, що належних письмових доказів, які підтверджують незадовільний майновий стан позивача, зокрема відомости про фізичну особу з органу доходів і зборів про його дохід, тощо, позивач до суду не надає, але наведення доводів, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті особою судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на цю особу.

Відповідно до п.1 ч.1, ч.2 ст.8 Закону №3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Аналіз вказаної норми дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Особа, яка заявляє клопотання про відстрочення сплати судового збору, згідно з ч.1 ст.77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Разом з тим, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за подання ним позовної заяви у встановленому законом порядку, а саме, що отримувана заробітна плата є єдиним джерелом існування, в тому числі, що розмір судового збору перевищує 5% розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, що може бути підтверджено довідкою податкового органу про доходи тощо.

З огляду на вказане, позивачу слід надати актуальні станом на дату подання позову відомості щодо розміру річного доходу за весь попередній календарний рік, або докази на підтвердження наявності інших обставин, визначених п.2 ч.1 ст.8 Закону №3674-VІ, або надати документ про сплату судового збору у встановленому законом порядку.

Оскільки обставини, які зазначив позивач, відповідно до вказаних статтей Закону України «Про судовий збір», не є умовою длявідстрочення сплати судового збору, позивач не надає доказів наявності інших підстав для відстрочення сплати судового збору, суд не вбачає правових підстав для відстрочення йому сплати судового збору, виходячи з наданих ним доказів.

При цьому, суд роз`яснює, що відмова у відстроченні сплати судового збору не позбавляє особу права повторного звернення із таким клопотанням із обов`язковим наданням необхідних доказів.

Крім того, ст.133 КАС України передбачено право, а не обов`язок суду щодо відстрочення, розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору. Сплата ж судового збору за подання позовної заяви до суду, в силу положень ст.161 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду з позовом.

Оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих письмових доказів в обґрунтування обставин, що унеможливлюють сплату судового збору, підстави для відстрочення сплати судового збору, наведені у клопотанні не можуть бути визнані поважними, у зв`язку із чим клопотання задоволенню не підлягає.

Частиною 1 ст.169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Вищенаведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам встановленим статтями 160, 161 КАС України, тому згідно із частиною 1 ст.169 цього Кодексу, вона підлягає залишенню без руху, з наданням позивачу строку на усунення вказаних недоліків.

Згідно із ч.2 ст.169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Позивачу необхідно сплатити суму судового збору в розмірі 1861,60 грн. за позов, який містить дві вимоги немайнового характеру, за наступними платiжними реквiзитами для перерахування судового збору в гривнях:

отримувач коштів: УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р/22030101;

код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37989253;

банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

код банку отримувача (МФО): 899998;

рахунок отримувача: UA238999980313131206084004008;

код класифікації доходів бюджету: 22030101;

призначення платежу: *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

За таких обставин, суд вважає за необхідне, дану позовну заяву залишити без руху із наданням позивачу строку для усунення недоліків.

Відповідно до ч.3 ст.169 КАС, у разі якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст.171 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 132-133, 160, 161, 169, 171, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору – відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Ващинської Марини Миколаївни про визнання дій протиправними, скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання:

- документу про сплату судового збору (квитанції установи банку або відділення зв`язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення) за позов, який містить дві вимоги немайнового характеру у розмірі 1681,60 грн.;

- позовної заяви, приведеної у відповідність до вимог ст.ст.160, 287 КАС України, із зазначенням відповідачем відповідного органу державної виконавчої служби, та зазначенням відповідної дати постанови про арешт коштів боржника, з наданням копій позовної заяви, а також копій доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи та оскаржуваної постанови про арешт коштів боржника.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.

Роз`яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.293 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених ст.294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені ст.294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Ухвала про залишення позовної заяви без руху в самостійному порядку оскарженню не підлягає.

Суддя Д.В. Сидоренко