Рішення № 91684644, 22.09.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2020 року Справа № 160/9244/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боженко Н.В. розглянувши в м.Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу №160/9244/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), третя особа - Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

10 серпня 2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла направлена 05 серпня 2020 р. засобами поштового зв`язку позовна заява ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа - Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Загребельської Дани Сергіївни від 17.07.2020 р. про закінчення виконавчого провадження №55458829 з виконання виконавчого листа №804/4226/17 від 26.12.2017 р., виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження №55458829 є протиправною та підлягає скасуванню з огляду на те, що вона є не вмотивованою та не містить жодного посилання на будь-які обставини, що свідчать про фактичне виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2017р. у справі №804/4226/17. Так, позивач вважає, що посилання головного державного виконавця Загребельської Д.С. в оскаржуваній постанові на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018 р. по справі №804/1285/18 та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.05.2018 р. по справі №804/1770/18, зі змісту яких встановлено, що третьою особою у повному обсязі виконано вимоги постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №804/4226/17 як на мотиви та докази фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, є таким, що не повинно заслуговувати на увагу, оскільки участь у виконавчому провадженні державного органу чи установи, не звільняє державного виконавця від обов`язку пересвідчитись у фактичному виконанні зобов`язання, що покладено на такий орган чи установу рішенням суду. При цьому, позивач зауважив, що будь-які листи таких державних органів, на його думку, не повинні мати для державного виконавця наперед встановленої сили і не звільняють його або відповідний орган чи установу від обов`язку доказування обставин, що мають значення для прийняття окремого процесуального рішення у межах виконавчого провадження. ОСОБА_1 стверджує, що єдиною правомірною та правильною процедурою для належної реалізації права позивача, як працівника міліції, на подальше проходження служби в органах поліції, на його думку, було б вчинення таких узгоджених і послідовних дій (прийняття рішень): пропозиція позивачу третьою особою визначеного переліку посад; надання позивачу згоди на запропоновану посаду в поліції шляхом оформлення і подання відповідної заяви (рапорту); підготовка та видання уповноваженою посадовою особою ГУНП в Дніпропетровській області наказу по особовому складу щодо призначення позивача на посаду в поліції за попередньо наданою останнім згодою, однак, як зауважує позивач, таких дій третьою особою не вчинено. Натомість, державним виконавцем протиправно винесено повторну постанову про закінчення виконавчого провадження №55458829. В обґрунтування правової позиції позивач посилається на численні постанови Верховного Суду, які просить врахувати при прийнятті рішення у цій справі. Також і, позивач зазначає, що попередній розмір судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом даної справи становлять 5840,00 грн. і включають в себе 840 грн. - судовий збір та 5000 грн. - витрати на професійну правничу допомогу, які позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/9244/20 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2020 р. по справі №160/9244/20 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви.

01 вересня 2020 р. на виконання вимог ухвали суду представником позивача подано до суду позовну заяву у новій редакції, в якій позовні вимоги ОСОБА_1 звернуто до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро).

Крім того, представником позивача подано до суду заяву про поновлення ОСОБА_1 пропущеного строку звернення до адміністративного суду із відповідними доказами.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2020 р. суд визнав поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним позовом та поновив ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду, судом прийнято зазначену вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі №160/9244/20 за вищезазначеним позовом, ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Також у даній ухвалі суд витребував у відповідача належним чином звірені копії матеріалів виконавчого провадження № 55458829.

14 вересня 2020 р. до суду надійшов від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) відзив на позовну заяву, в якій відповідач заперечив проти заявлених ОСОБА_1 до суду позовних вимог. Аргументуючи власну позицію, відповідач посилається на постанову та ухвали судів усіх інстанцій, винесені в адміністративних справах №804/1285/18 та 804/1770/18, де зазначено про виконання Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області у повному обсязі постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.05.2018 р. по справі №804/4226/17. Окрім того, відповідач зазначив, що 08.07.2020 р. на адресу відділу надійшов лист третьої особи за вих. №18/4511 від 07.07.2020 р. У даному листі управління повідомило державного виконавця про направлення ОСОБА_1 листів-відповіді №1/П-2776/Бр від 18.12.2017р., №691/Бс від 02.02.2018 р., №1/П-72/108/05-2020 від 24.01.2020 р., в яких третя особа повідомила ОСОБА_1 про результати розгляду його кандидатури на відповідну посаду. З огляду на вищенаведене, державний виконавець дійшов висновку щодо виконання Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області вимог виконавчого документу у повному обсязі, у зв`язку з чим відповідач стверджує, що оскаржувана постанова була винесена державним виконавцем правомірно.

Разом із відзивом на позовну заяву відповідачем надано витребувану в ухвалі суду від 04 вересня 2020 року звірену копію матеріалів виконавчого провадження № 55458829.

14 вересня 2020 р. до суду надійшли пояснення Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - ГУНП, третя особа) по справі, в яких третя особа просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Так, ГУНП стверджує, що на виконання рішення суду третьою особою розглянуто кандидатуру позивача для зайняття відповідної посади, та відмовлено з огляду на відсутність вакантної посади. Надалі, як стверджує третя особа, відбулись повторні розгляди заяви ОСОБА_1 на зайняття відповідної посади, про результати яких позивача повідомлено згідно листів за вих. №691/Бс від 02.02.2018 р., за вих. №1/П-72/108/05-2020 від 24.01.2020 р. При цьому, ГУНП зауважило, що ОСОБА_1 не оскаржувалась постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2017 р. та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2017 р. по справі №804/4226/17. Окремо третя особа звернула увагу суду на висновки, відображені в рішеннях судів в адміністративних справах №804/1285/18 та №804/1770/18. Враховуючи наведене, ГУНП вважає, що спірна постанова винесена державним виконавцем в межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом.

Чергове судове засідання призначене на 22 вересня 2020 р., усі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Представником ОСОБА_1 (адвокат Серьогін В.І.) 22 вересня 2020 р. подано до суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача, в порядку письмового провадження.

Додатково слід зауважити, що на даній заяві містяться відмітки «Не заперечую» представників відповідача та третьої особи, які датовані «22.09.2020р.».

Згідно ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України - учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Частиною 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2017 р. по справі №804/4226/17, суд частково задовольнив адміністративний позов ОСОБА_1 та постановив, зокрема:

«Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області розглянути кандидатуру ОСОБА_1 на підставі його заяви від 27.04.2017 року для зайняття посади начальника сектору кримінальної поліції Кам`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області відповідно до п.9 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію".

В іншій частині позовних вимог - відмовити.».

Дане рішення суду оскаржене Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області в апеляційному та надалі у касаційному порядках.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 р. та постановою Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 р. по справі №804/4226/17, апеляційну і касаційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду - без змін.

Таким чином, постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2017 р. по справі №804/4226/17 набрала законної сили - 23 листопада 2017 р. та була звернута до примусового виконання.

26 грудня 2017 р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі №804/4226/17 на виконання вищезазначеної постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Данилевської Тетяни Миколаївни від 04.01.2018 р. відкрито виконавче провадження ВП №55458829 щодо примусового виконання виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду №804/4226/17 від 26.12.2017 р.

Судом встановлено, що ГУНП у листах за вих. №1/П-2776/Бр від 18.12.2017 р. та за вих. №691/Бх від 02.02.2018 р. повідомило ОСОБА_1 про те, що його заява про прийом на службу до поліції на посаду начальника сектору кримінальної поліції Кам`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області подана 27.04.2017 р., тобто поза межами строку визначеного п.9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про Національну поліцію" та на теперішній час наведена посада не є вакантною, а тому у керівництва ГУНП відсутні правові підстави для розгляду кандидатури ОСОБА_1 відповідно до п.9 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" для зайняття зазначеної посади.

30 березня 2018 р. ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення способу виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2017 р. у справі №804/4226/17, яку з огляду на перебування адміністративної справи на розгляді у Верховному Суді було розглянуто 21.01.2020 р.

За результатами розгляду даної заяви Дніпропетровським окружним адміністративним судом винесено ухвалу, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 - відмовлено.

Слід зауважити, що в рамках виконавчого провадження державним виконавцем були винесені постанови від 02.02.2018 р. про стягнення з боржника (ГУНП) виконавчого збору та від 22.02.2018 р. про накладення на боржника (ГУНП) штрафу, які були визнані протиправними та скасовані у судовому порядку згідно постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018 р. по справі №804/1285/18 та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.05.2018 р. по справі №804/1770/18, в яких суди дійшли висновку щодо виконання ГУНП у повному обсязі, добровільно, до відкриття виконавчого провадження №55458829 резолютивної частини рішення суду у справі №804/4226/17.

Про зміст даних рішень судів ГУНП повідомило державного виконавця у листах за вих. №16/12255 від 05.05.2018р.

17 травня 2018 р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Данилевською Тетяною Миколаївною було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №55458829 відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом), в обґрунтування підстав винесення якої міститься посилання на скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. судом в адміністративній справі №804/1770/18.

Вищезазначену постанову державного виконавця оскаржено ОСОБА_1 у судовому порядку.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2020 р. по справі №160/1249/20, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.04.2020 р., адміністративний позов ОСОБА_1 вирішено задовольнити частково та визнано протиправною та скасовано вищевказану постанову від 17.05.2018р. про закінчення виконавчого провадження ВП №55458829.

27 травня 2020 р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Загребельською Даною Сергіївною винесено постанову про відновлення виконавчого провадження №55458829.

Після отримання вищезазначеної постанови ГУНП направлено державному виконавця лист за вих. №18/4511 від 07.07.2020 р., в якому третя особа повідомила про виконання рішення суду по справі №160/1249/20, посилаючись на лист-відповідь ГУНП від 18.12.2017 р. за вих. №1/П-2776/Бр.

Крім того, у даному листі ГУНП повідомило державного виконавця про те, що 02.02.2017 р. та 24.01.2020 р. управлінням було повторно розглянуто кандидатуру ОСОБА_1 на підставі його заяви від 27.04.2017 р. для зайняття посади «начальник сектору кримінальної поліції Кам`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області» відповідно до п. 9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та направлено ОСОБА_1 відповіді (листи за вих. №691/Бс від 02.02.2018 р. та за вих. №1/П-72/108/05-2020 від 24.01.2020 р.), за змістом яких останньому відмовлено у задоволенні його заяви від 27.04.2017 р.

Також у листі ГУНП міститься посилання щодо висновків судів, які відображені у рішеннях в адміністративних справах №804/1285/18 та №804/1770/18.

Враховуючи наведене, третя особа стверджує про виконання нею у повному обсязі, добровільно, до відкриття виконавчого провадження резолютивної частини постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2017 р. по справі №804/4226/17, у зв`язку з чим ГУНП звернулось до державного виконавця з проханням закінчити виконавче провадження №5558829 за виконавчим листом №804/4226/17 від 26.12.2017 р. на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» з огляду на фактичне виконання боржником рішення суду.

17.07.2020 р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Загребельською Д.С. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №55458829 відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).

В обґрунтування підстав винесення вищезазначеної постанови державним виконавцем вказано лист ГУНП за вих. №18/4511 від 07.07.2020 р. з посиланням на листи ГУНП направлені ОСОБА_1 щодо розгляду кандидатури ОСОБА_1 на підставі його заяви для зайняття посади начальника сектору кримінальної поліції Кам"янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області відповідно до п.9 Розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію", якими останньому відмовлено у задоволенні заяви від 27.04.2017 року та посилання на рішення судів в адміністративних справах №804/4226/17 і №804/1285/18.

Не погодившись із вищезазначеною постановою приватного виконавця, ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 р. (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), є сукупністю дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 13 Закону №1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За правилами ч. 1 та ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Права та обов`язки виконавця визначені частинами 2, 3 статті 18 цього ж Закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону №1404-VIII, сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Статтею 63 Закону №1404-VIII передбачено, зокрема, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012р. та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802 (далі - Інструкція).

Так, пунктами 6, 7 розділу І Інструкції визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Постанова як окремий документ містить такі обов`язкові реквізити: номер виконавчого провадження; вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене; мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову; резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови.

До постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

Постанова підписується виконавцем та скріплюється печаткою. Постанова складається у необхідній кількості примірників, один з яких залишається у виконавчому провадженні, а інші надсилаються за належністю.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, виконавче провадження підлягає закінченню, при цьому, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, обов`язкові реквізити яких визначені п.7 розділу І Інструкції, зокрема, передбачено, що у постанові про закінчення виконавчого провадження викладається мотивувальна частина із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач не погоджується із постановою про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку із невмотивованістю постанови та відсутністю фактичного виконання рішення згідно з виконавчим документом.

Суд погоджується із такими твердженнями позивача з огляду на таке.

Приписами пункту 9 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Отже, наведеним положенням встановлено дискреційні повноваження Національної поліції щодо прийняття на службу працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом шляхом: 1) видання наказів про призначення за їх згодою; 2) проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Повторюючись, суд нагадує, що змістом резолютивної частини виконавчого документа, поданого позивачем до примусового виконання, ГУНП зобов`язано «розглянути кандидатуру ОСОБА_1 на підставі його заяви від 27.04.2017 року для зайняття посади начальника сектору кримінальної поліції Кам`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області відповідно до п.9 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію».

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, ГУНП у листах за вих. №1/П-2776/Бр від 18.12.2017 р. та за вих. №691/Бх від 02.02.2018 р. повідомило ОСОБА_1 про те, що його заява про прийом на службу до поліції на посаду начальника сектору кримінальної поліції Кам`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області подана 27.04.2017 р., тобто поза межами строку визначеного п.9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про Національну поліцію" та на теперішній час наведена посада не є вакантною, а тому у керівництва ГУНП відсутні правові підстави для розгляду кандидатури ОСОБА_1 відповідно до п.9 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" для зайняття зазначеної посади.

Надалі у листі за вих. №1/П-72/108/05-2020 від 24.01.2020 р. ГУНП повідомило ОСОБА_1 про повне виконання рішення суду у справі №804/4226/17, повідомило щодо проведення конкурсів на службу в поліцію, зауваживши на те, що для прийому на службу в Національну поліцію України позивач має взяти участь у конкурсі.

Разом з тим, суд критично оцінює твердження третьої особи стосовно виконання ГУНП добровільно та у повному обсязі рішення суду по справі №804/4226/17 шляхом розгляду заяви позивача від 27.04.2017 р. та відсутності підстав для розгляду кандидатури ОСОБА_1 на посаду начальника сектору кримінальної поліції Кам`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, про що його було повідомлено у вищезазначених листах, які також були надані і державному виконавцю, та з якими не погоджується ОСОБА_1 , як стягувач у даному виконавчому провадженні (щодо фактичного виконання за ними судового рішення).

При цьому, суд зауважує, що закінчуючи виконавче провадження з підстав фактичного виконання судового рішення боржником, державний виконавець зобов`язаний пересвідчитися, що відповідне зобов`язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду.

Джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом можуть слугувати будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання та участь у виконавчому провадженні державного органу чи установи, не звільняє державного виконавця від обов`язку пересвідчитись у фактичному виконанні зобов`язання, що покладено на такий орган чи установу рішенням суду.

Будь-які листи таких осіб не мають для державного виконавця наперед встановленої сили і не звільняють його або відповідний орган чи установу від обов`язку доказування обставин, що мають значення для прийняття окремого процесуального рішення у межах виконавчого провадження.

Відповідна правова позиція узгоджується і з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 25.11.2019 р. у справі №810/3430/16, яка підлягає застосуванню судом у даних правовідносинах згідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також слід зауважити, що згідно із ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України - обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 28.11.2019 р. по справі №820/17548/14 зазначив, що преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин. Адже преюдиціальні факти - це явища дійсності, істинність яких вже була встановлена у рішенні, що виключає необхідність їх повторного з`ясування, тоді як юридична оцінка фактів - це оціночне судження, зроблене судом в процесі співставлений факту з нормою права, яка регулює відповідну сферу правовідносин.

Також у вищевказаній постанові Верховний суд зауважив, що преюдиція не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.

Окрім того, ч. 7 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Враховуючи наведене, суд наголошує, що скасування постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення на боржника штрафу згідно рішень судів по справах №804/1285/18 і №804/1770/18 не може слугувати безумовною підставою для висновку про фактичне виконання ГУНП виконавчого документа.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу, що положення пункту 9 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про Національну поліцію" передбачають дискреційні повноваження Національної поліції щодо прийняття на службу працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом шляхом видання наказів про призначення за їх згодою або шляхом проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Водночас, у даному випадку ГУНП не виконано рішення суду по справі №804/4226/17, оскільки жодного розпорядчого документу стосовно призначення або відмови у призначенні ОСОБА_1 не виносилось, як і не було призначено та проведено конкурс на зайняття позивачем відповідної посади, за наявності законодавчих підстав.

Підсумовуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що постанова про закінчення виконавчого провадження не містить належних мотивів, з яких державний виконавець дійшов висновку саме про фактичне виконання боржником судового рішення за виконавчим провадженням, що суперечить вимогам п. 7 розділу І Інструкції та п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши правомірність прийняття відповідачем постанови про закінчення виконавчого провадження, суд приходить до висновку, що приймаючи постанову від 17.07.2020 р. про закінчення виконавчого провадження ВП №55458829 з виконання виконавчого листа №804/4226/17 від 26.12.2017 р., виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом, відповідач діяв не обґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Слід зауважити, що при прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Відтак, перевіривши обґрунтованість доводів позивача, оцінивши надані ним докази, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат в порядку ст. ст. 143 та 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із приписами ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією №0.0.1791236541.1 від 05.08.2020 р. на суму 840,80 грн.

Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на те, що позовну заяву ОСОБА_1 - задоволено повністю, суд доходить до висновку, що сума сплаченого позивачем судового збору за подачу позову до суду підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі №160/9244/20.

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.ч. 1, 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно пункту 1 частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З аналізу вищенаведених процесуальних норм вбачається, що розподіл витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката адміністративним судом можливо здійснити лише за наявності сукупності доказів, якими такі витрати підтверджуються, а саме: договору про надання правничої допомоги; детального опису, часу, використаного на виконання робіт, їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною; доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Між Адвокатським об`єднанням «Юридична компанія «Легалітас» в особі керуючого партнера Серьогіна Василя Івановича та ОСОБА_1 (Клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги №1001/20 від 10.01.2020 р. (далі - Договір).

Відповідно до підпункті 1.1. пункту 1 «Предмет договору» Договору: Адвокатське об`єднання відповідно до вимог чинного законодавства України та доручення Клієнта приймає на себе зобов`язання в якості правової допомоги забезпечити захист прав та представництво інтересів Клієнта.

Обсяг таких доручень і повноважень адвокатського бюро викладено у 2, 3 розділах договору.

Згідно із п. 4.1 і п. 4.5 Договору, гонорар Адвокатського об`єднання за даним договором складає 500 грн. за одну годину роботи адвоката Адвокатського об`єднання. У разі, якщо при виконанні цього Договору у Адвокатського об`єднання виникає необхідність здійснення додаткових матеріальних витрат (витрати на відрядження, добові тощо), такі додаткові витрати повинні бути узгоджені з Клієнтом і компенсуються Клієнтом окремо на підставі рахунків, виставлених Адвокатським об`єднанням.

У матеріалах справи міститься копія ордеру серії АЕ №10205 від 10 січня 2020 р. на представництво інтересів позивача на підставі договору про надання правової допомоги №1001/20 від 10 січня 2020 р.

Також позивачем надано копії рахунку Адвокатського об`єднання «Юридична компанія «Легалітас» на оплату №107 від 04.08.2020 р. на суму 3000, 00 грн. із квитанцією про оплату послуг за договором №1001/20 від 10.01.2020 р. датовану 04.08.2020 р. на суму 3000, 00 грн., а також рахунку Адвокатського об`єднання «Юридична компанія «Легалітас» на оплату №115 від 14.08.2020 р. на суму 2000, 00 грн. із квитанцією про оплату послуг за договором №1001/20 від 10.01.2020 р. датовану 14.08.2020 р. на суму 2000, 00 грн.

Зі змісту Акта прийому-передачі послуг за договором про надання правової допомоги від 10.10.2020 №1001/20 від 31.08.2020 р. (далі - Акт) слідує, що на виконання умов договору надання правової допомоги Адвокатським об`єднанням надано Клієнту наступну правничу допомогу:

«10.04.20 - Підготовка та надіслання відзиву на апеляційну скаргу ГУ НП на рішення ДОАС від 28.02.2020 - 2 год. - 400 грн. (гонорар за 1 год. роботи адвоката) - 800 грн. (вартість послуги)»;

«24.04.20 - Підготовка та надіслання адвокатського запиту до суду щодо встановлення місця знаходження виконавчого листа № 804/4226/17 - 1 год. - 400 грн. (гонорар за 1 год. роботи адвоката) - 400 грн. (вартість послуги)»;

«04.05.20 - Підготовка та надіслання адвокатського запиту до ВПВР УДВС ГТУЮ - 1 год. - 400 грн. (гонорар за 1 год. роботи адвоката) - 400 грн. (вартість послуги)»;

«21.05.20 - Складання та відправлення адвокатського запиту №68 від 21.05.2020 на адресу ВПВР УЗПВР у Дніпропетровській області - 0,5 год. - 400 грн. (гонорар за 1 год. роботи адвоката) - 200 грн. (вартість послуги)»;

«20.07.20 - Підготовка та подання адвокатського запиту №75 та пояснень до ВПВР УДВС ГТУЮ - 1 год. - 400 грн. (гонорар за 1 год. роботи адвоката) - 400 грн. (вартість послуги)»;

«05.08.20 - Складання адміністративного позову до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління МЮ (м. Дніпро) Загребельської Д.С. від 17.07.2020 про закінчення ВП №55458829 - 2 год. - 400 грн. (гонорар за 1 год. роботи адвоката) - 800 грн. (вартість послуги)»;

«31.08.20 - Складання адміністративного позову до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправною та державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління МЮ (м. Дніпро) Загребельської Д.С. від 17.07.2020 про закінчення ВП №55458829 - 1 год. - 400 грн. (гонорар за 1 год. роботи адвоката) - 400 грн. (вартість послуги)»;

«31.08.20 - Складання заяви про поновлення строку звернення до суду із позовною заявою до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (мДніпро) - 0,5 год. - 400 грн. (гонорар за 1 год. роботи адвоката) - 200 грн. (вартість послуги)»;

«31.08.20 - Складання клопотання про доручення документів до матеріалів справи №160/9244/20 - 0,5 год. - 400 грн. (гонорар за 1 год. роботи адвоката) - 200 грн. (вартість послуги)».

Таким чином, загальна вартість наданих позивачу послуг з надання правничої допомоги з урахування даних Акта становить 3800,00 грн.

При цьому, в Акті міститься посилання про аванс у розмірі 5000, 00 грн., однак у Договорі сплата Клієнтом авансу не передбачена.

Крім того, надані Адвокатським об`єднанням послуги згідно Акту від 10.04.2020 р., 24.04.2020 р., 04.05.2020 р., 21.05.2020 р., 20.07.2020 р. не мають безпосереднього стосунку до даного публічно-правового спору.

На підтвердження понесення ОСОБА_1 витрат на правову допомогу до суду надано копії рахунків на оплату №107 від 04.08.2020 р. і №115 від 14.08.2020 р. із зазначенням роботи/послуги - правнича допомога, а також квитанцій про оплату послуг за договором від 04.08.2020 р. і 14.08.2020 р. на загальну суму 5000, 00 грн.

Окремо слід зауважити, що докази понесення витрат на правову допомогу (оплати цих витрат), які датовано в Акті від 31.08.2020 р. до суду не надано.

Враховуючи вищенаведене, зважаючи на положення Договору та зміст Акту, загальна вартість документально підтверджених понесених ОСОБА_1 на правову допомогу становить 800, 00 грн.

У відповідності до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Суд зауважує, що відповідач не спростував заявлені позивачем вимоги про стягнення витрат на оплату правничої допомоги, процесуальним правом на подання клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не скористався.

Водночас, матеріали справи не містять жодного документа на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000, 00 грн., в той час документально підтверджена частина понесених ОСОБА_1 витрат на правову допомогу становить 800, 00 грн.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

За таких обставин, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача понесені фактичні витрати на правничу допомогу у розмірі 800, 00 грн., оскільки вказані витрати документально підтверджені.

Згідно з ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (49027, м.Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 21-А; код ЄДРПОУ 43314918), третя особа - Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49101, м.Дніпро, вул. Троїцька, 20-А; код ЄДРПОУ 40108866) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Загребельської Дани Сергіївни від 17.07.2020 р. про закінчення виконавчого провадження №55458829 з виконання виконавчого листа №804/4226/17 від 26.12.2017 р., виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

Стягнути з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (49027, м.Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 21-А; код ЄДРПОУ 43314918) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 840,80 гривень (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Стягнути з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (49027, м.Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 21-А; код ЄДРПОУ 43314918) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) суму понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 800, 00 гривень (вісімсот гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 287, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко