Рішення № 91684569, 22.09.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2020 року Справа № 160/8415/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до П`ятихатського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро)

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

22.07.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до П`ятихатського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови Старшого державного виконавця П`ятихатського районного відділу державної виконавчої служби Південно-східного міжрегіонального управління міністерства юстиції України Черняк Оксани Миколаївни ВП №49042904 від 01.07.2020 року про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було винесено постанову ВП №49042904 від 01.07.2020 року про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. Позивач не погоджується із вказаною постановою про накладення штрафу, вважає її незаконною та такою, що порушує права та інтереси позивача, у зв`язку з чим просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

24.07.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху через невідповідність вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків/

На виконання вимог ухвали від 24.07.2020 року позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

12.08.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду задоволено клопотання позивача, поновлено строк звернення до суду та відкрито спрощене позовне провадження.

25.08.2020 року від відповідача на електронну адресу суду та 27.08.2020 року на поштову адресу суду надійшли ідентичні відзиви на позовну заяву, відповідно до яких вказано, що оскаржувана постанова є правомірною та такою, що винесено відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів перевищував суму відповідних платежів за три роки, а саме: заборгованість склала 53260,01 грн., штраф - 26630,00 грн. З огляду на вказане просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

22.09.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду замінено відповідача на його правонаступника, а саме: П`ятихатський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на П`ятихатський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 21.02.2019 року старшим державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Савостіною Оленою Валентинівною винесено постанову ВП №49042904 про передачу виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2-1706 виданого 07.06.2006 року Ленінським районним судом м.Дніпропетровська про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини до повноліття у розмірі ? частини, відповідно до якої встановлено, що заборгованість нарахована державним виконавцем станом на повноліття дитини, станом на 21.02.2019 року заборгованість складає - 53260,01 грн.

19.03.2019 року старшим державним виконавцем П`ятихатського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Черняк Оксаною Миколаївною винесено постанову ВП №49042904 про прийняття виконавчого провадження.

01.07.2020 року старшим державним виконавцем П`ятихатського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Черняк Оксаною Миколаївною винесено постанову ВП №49042904 про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

01.07.2020 року старшим державним виконавцем П`ятихатського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Черняк Оксаною Миколаївною винесено постанову ВП №49042904 про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

01.07.2020 року старшим державним виконавцем П`ятихатського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Черняк Оксаною Миколаївною винесено постанову ВП №49042904 про виведення постанови про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів в окреме виконавче провадження.

Позивач не погоджується із постановою ВП №49042904 від 01.07.2020 року про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок та умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі не виконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з частини 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини 3 вказаної статті визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

28.08.2018 року набрав чинності Закон України від 03.07.2018 №2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання».

Відповідно до Закону № 2475-VIII частина 4 ст. 11 Закону №1404-VIII викладена в такій редакції - «Строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання».

Крім іншого, Законом № 2475-VIII стаття 71 Закону №1404-VIII доповнена частиною 14 наступного змісту: «За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу».

Разом з тим, суд зазначає, що до 28.08.2018 року стаття 71 Закону України «Про виконавче провадження» за несплату аліментів не передбачала такого виду відповідальності, як накладення штрафу у відсотковому розмірі від суми заборгованості у залежності від розміру заборгованості, яка перевищує суму відповідних платежів за рік, два та три роки.

Таким чином, новий нормативно-правовий акт (Закон № 2475-VIII) змінює закріплені у попередніх нормах (ст. 71 Закону в редакції до 28.08.2018) правила поведінки (тобто попередній та новий нормативно-правові акти не однаково визначають зміст прав та обов`язків суб`єктів відносин.

Суд звертає увагу, що статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Принцип незворотності дії в часі поширюється на всі закони та інші нормативно-правові акти. Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до п. 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі № 1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку із наявністю у боржника заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, головним державним виконавцем було винесено оскаржувану постанову про накладення штрафу.

Суд зазначає, що заборгованість позивача щодо сплати аліментів стягувачу утворилась з 2015 року та становила відповідну суму, згідно розрахунку заборгованості, а відповідальність у формі штрафу за таку несплату, яка передбачена частини 14 статті 71 Закону, введена лише з 28.08.2018 року, а тому позивач не міг передбачити настання такої відповідальності, у зв`язку із несвоєчасністю такої сплати.

При цьому, Закон України № 2475-VIII, у розділі ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» не містить чіткого положення про застосування нового виду відповідальності (сплата штрафу за ч. 14 ст. 71 Закону № 1404-VIII) щодо триваючих правовідносин, зокрема, наявності боргу по сплаті аліментів до 28.08.2018, а тому колегія суддів вважає, що новий вид відповідальності підлягає застосуванню до правовідносин, які продовжують існувати після набрання чинності Законом № 2475-VIII.

Таким чином, вказане виключає можливість для застосування даної норми під час прийняття оскаржуваної постанови.

Згідно п. 49 рішення Європейського суду з прав людини від 26.04.1979 у справі «Санді Таймс» проти Сполученого Королівства, право має бути в адекватній мірі доступним: особи повинні мати відповідну обставинам можливість орієнтуватися у тому, які правові норми застосовуються у даному випадку. Норма не може вважатися «законом», доки вона не сформульована з достатнім ступенем точності, що дозволяє особі узгоджувати з нею свою поведінку: особи повинні мати можливість передбачити у розумному відносно обставин ступені наслідки, які може потягнути певне діяння».

Отже, у межах спірних правовідносин, позивач не мав можливості передбачити наслідки несплати ним аліментів, що потягне за собою накладення спірного штрафу, оскільки, коли утворювалася відповідна заборгованість, законодавство не передбачало накладення штрафу у певному розмірі.

Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними в ухвалах Верховного Суду від 22.07.2019 у справі № 620/655/19, від 01.08.2019 у справі 440/1253/19, від 02.09.2019 у справі № 520/3935/19 та від 17.12.2019 у справі № 500/2025/19 про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на те, що оскільки заборгованість позивача щодо сплати аліментів утворилась з 2007 року, а відповідальність у формі штрафу за таку несплату, яка передбачена ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» введена лише з 28.08.2018, то з урахуванням ст. 58 Конституції України на позивача не може бути накладено штраф з розрахунку всієї суми заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у державного виконавця були відсутні підстави для винесення постанови про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків від суми заборгованості.

Крім того, судом встановлено та не заперечується відповідачем, що станом на дату прийняття оскаржуваної постанови позивачем було сплачено в повному обсязі заборгованість зі сплати аліментів.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття відповідачем оскаржуваної постанови про накладення на позивача штрафу в розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів, а тому постанова по ВП №49042904 від 01.07.2020 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією №А6ТС-КА10-74А7-ТР19 від 20.07.2020 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 840,80 грн. підлягає стягненню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до П`ятихатського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (52100, Дніпропетровська область, м.П`ятихатки, вул.Олександрійська, 67, код ЄДРПОУ 34894289) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Старшого державного виконавця П`ятихатського районного відділу державної виконавчої служби Південно-східного міжрегіонального управління міністерства юстиції України Черняк Оксани Миколаївни ВП №49042904 від 01.07.2020 року про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань П`ятихатського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв