Рішення № 91684513, 22.09.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

22 вересня 2020 року Справа №160/8808/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віхрової В.С., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі заяву адвоката Хомич Івана Олександровича про ухвалення додаткового судового рішення у справі №160/8808/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду (суддя Віхрова В.С.) від 02.09.2020 р. по справі 160/8808/20 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області, - задоволено частково, а саме:

визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 90 % до 70 % від сум грошового забезпечення;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 в розмірі 90 % від сум грошового забезпечення згідно із Законом України від 23 грудня 2015 року № 900-УІІІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей", статті 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХIІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", починаючи з 01 січня 2016 року з врахуванням проведених раніше виплат.

в іншій частині вимог позову відмовлено.

В порядку розподілу судових витрат стягнуто на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області.

У відповідності до ст. 256 КАС України рішення не набрало законної сили.

18.09.2020 р. засобами електронного зв`язку суду від адвоката позивача Хомич Івана Олександровича надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №160/8808/20 про стягнення з Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань.

В обґрунтування заяви заявник вказує, що при ухваленні рішення судом не було вирішено питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7500,00 грн., які належать до судових витрат, понесених позивачем у зв`язку із розглядом справи.

Вирішуючи питання про ухвалення додаткового рішення по справі суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (п.3 ч. 3 ст.44 КАС України).

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи, для розгляду питання, обумовленого заявою, судом встановлено, що у резолютивній частині рішенням суду від 02.09.2020 р. судом, серед іншого, вирішено питання про розподіл судових витрат, а саме стягнуто на користь підприємства судові витрати за сплату судового збору, питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судових витрат на професійну правничу допомогу вирішено не було.

За таких обставин, ухвалюючи рішення по суті спору суд, вирішивши питання про право, не брав до уваги витрати позивача пов`язані з правничою (правовою) допомогою.

У відповідності до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

- на професійну правничу допомогу;

- сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

- пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

- пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

- пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначені такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який, у свою чергу, врегульовано главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст. 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.

Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

При цьому, у разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суд, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, має право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у додатковій постанові від 06.03.2019 року, справа № 922/1163/18.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477- IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Так, як вбачається з наданих позивачем письмових доказів, позивачу були надані адвокатські послуги Адвокатським бюро «Івана Хоміча» (адвокат Хоміч І.О. свідоцтво про право па заняття адвокатською діяльністю № 0000055 від 18.11.2015, видане Радою адвокатів Вінницької області) на підставі Договору про надання правової допомоги №27-06/20 від 10.06.2020 р.

Згідно акту прийому-передачі правничої допомоги №1/20 за Договором про надання правової допомоги від 10.06.2020 р. від 27.07.2020 р. виконавець надав, а замовник прийняв правничу допомогу у справі за позовом замовника за Договором про надання правової допомоги від 10.06.2020.

Відповідно до п. 1 цього Акта вартість наданої правничої допомоги виконавця складає: консультації з клієнтом щодо узгодження правової позиції 500,00 грн. (п`ятсот гривень 00 коп.), аналіз нормативно-правових актів законодавства України щодо пенсійного забезпечення 500,00 грн. (п`ятсот гривень 00 коп.). первинний аналіз документів наданих клієнтом 500,00 грн. (п`ятсот гривень 00 коп.), отримання доказів для позовної заяви, їх аналіз та систематизація, виготовлення копій документів 1000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 коп.). підготовка та подання адвокатських запитів 1000,00 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень 00 коп.), аналіз позиції Відповідача за його відповіддю на адвокатський запит та визначення правової позиції позовної заяви 500,00 грн. (п`ятсот гривень 00 коп.), підготовка та подання позовної заяви 1500,00 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень 00 коп.), представництво та захист інтересів в суді (відвідання суду для з`ясування обставин та стану справи, ознайомлення з матеріалами справи, розробка та подання клопотань та інших процесуальних документів) 1500,00 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень 00 коп.), правове супроводження процесу виконання Відповідачем судового рішення 500,00 грн. (п`ятсот гривень 00 коп.).

Усього до сплати -7500,00 грн. (сім тисяч п`ятсот гривень 00 коп.).

Згідно розрахунку витрат на професійну правничу допомогу від 27.07.2020 р. Розмір витрат Клієнта на професійну правничу допомогу складає 7 500 грн., та складається з наступних виконаних робіт (наданих послуг):

консультації з клієнтом щодо узгодження правової позиції 500,00 грн. (п`ятсот гривень 00 коп.);

аналіз нормативно-правових актів законодавства України щодо пенсійного забезпечення 500,00 грн. (п`ятсот гривень 00 коп.);

первинний аналіз документів, наданих клієнтом 500,00 грн. (п`ятсот гривень 00 коп.);

отримання доказів для позовної заяви. їх аналіз та систематизація, виготовлення копій документів 1000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 коп.);

підготовка та подання адвокатських запитів 1000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 коп.);

аналіз позиції Відповідача за його відповіддю на адвокатський запит та визначення правової позиції позовної заяви 500,00 грн. (п`ятсот гривень 00 коп.);

підготовка та подання позовної заяви 1500,00 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень 00 коп.);

представництво та захист інтересів в суді (відвідання суду для з`ясування обставин та стану справи, ознайомлення з матеріалами справи, розробка та подання клопотань та інших процесуальних документів) 1500,00 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень 00 коп.);

правове супроводження процесу виконання Відповідачем судового рішення 500,00 грн. (одна тисяча гривень 00 коп.);

Всього до сплати -7500,00 грн. (сім тисяч п`ятсот гривень 00 коп.).

Рахунок-фактуру на оплату наданих послуг №58/20 від 10.06.2020 р. у розмірі 7500,00 грн. було оплачено 18.06.2020 р. у повному обсязі на підставі квитанції №0.0.1740068700.1 від 18.06.2020 р.

З огляду на встановлені судом обставини, докази, надані позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви позивача про відшкодування таких витрат.

Так, з урахуванням критерію розумності розміру, виходячи з конкретних обставин справи та обсягу наданих позивачу, як клієнту, послуг правничої допомоги, їх співмірності, суд вважає підтвердженими судові витрати у розмірі 2000,00 грн., а саме:

консультації з клієнтом щодо узгодження правової позиції 500,00 грн. (п`ятсот гривень 00 коп.);

підготовка та подання позовної заяви 1500,00 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень 00 коп.);

Фактично судові засідання не проводилися, жодних процесуальних заяв від адвоката позивача під час судового розгляду справи не надходило, тому витрати на представництво та захист інтересів в суді (відвідання суду для з`ясування обставин та стану справи, ознайомлення з матеріалами справи, розробка та подання клопотань та інших процесуальних документів) є необгрунтованими.

Аналіз нормативно-правових актів законодавства України щодо пенсійного забезпечення, первинний аналіз документів, наданих клієнтом, отримання доказів для позовної заяви, їх аналіз та систематизація, виготовлення копій документів, підготовка та подання адвокатських запитів, аналіз позиції відповідача за його відповіддю на адвокатський запит та визначення правової позиції позовної заяви, суд зазначає, що такі послуги є досудовим урегулюванням спору та не відноситься до складу фактично понесених судових витрат.

Також не є судовими витратами правове супроводження процесу виконання відповідачем судового рішення, оскільки такі витрати не охоплюються стадію саме судового розгляду справи та є такими, що ще не понесені позивачем.

Отже, суд зазначає, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. відповідає принципу співмірності та розумності витрат заявленої до відшкодування суми судових витрат на професійну правничу допомогу, тому підлягає стягненню у відповідності до положень ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Крім того, суд бере до уваги норму ст. 134 КАС України та правовий висновок Верховного Суду з приводу того, для вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація сторін, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин (постанова Верховного Суду від 02.10.2019 року, справа №815/1479/18, додаткова постанова Верховного Суду від 05.09.2019 року, справа № 826/841/17).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення по справі про стягнення вартості послуг, пов`язаних з наданням правової допомоги в частині підтверджених та фактично понесених витрат у сумі 2000,00 грн.

Решта доводів сторін висновків суду по суті обумовленого питання не спростовують.

При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Керуючись ст. ст. 44, 90, 132, 134, 143, 243, 250, 252, 255, 295 КАС України, суддя, -

ВИРІШИВ:

Заяву адвоката Хомич Івана Олександровича про ухвалення додаткового судового рішення у справі №160/8808/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково;

Ухвалити додаткове судове рішення про стягнення судових витрат у справі №160/8808/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області.

В решті вимог, - відмовити.

Копію додаткового рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.С. Віхрова