Рішення № 91684196, 21.09.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2020 року ЛуцькСправа № 140/6607/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області (далі - відповідач, ліквідаційна комісія ГУ МВС України у Луганській області) про визнання протиправним та скасування наказу від 01.04.2020 №2о/с «По особову складу» в частині звільнення старшини міліції ОСОБА_1 з посади міліціонера взводу №1 роти №3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області з 06.04.2020 згідно з п.п.10, 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено у запас Збройних Сил за пунктом «з» (через скорочення); поновлення ОСОБА_1 на посаді міліціонера взводу №1 роти №3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області з 06.04.2020; стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 06.04.2020 по день ухвалення рішення в даній справі; стягнення 10000 грн моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 23.07.2014 по 10.03.2015 проходив службу в органах внутрішніх прав, зокрема, на останній посаді міліціонера взводу №1 роти №3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» ГУ МВС України у Луганській області.

На підставі наказу ГУ МВС України у Луганській області №83о/с від 10.05.2015 позивач був звільнений зі служби, вказаний наказ в подальшому скасований в судовому порядку постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017. На виконання вказаної постанови позивача поновлено на займаній посаді наказом ГУ МВС України у Луганській області №2о/с від 23.01.2018 та цим же наказом звільнено у запас Збройних сил за пунктом 63 «з» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів) з 29.11.2017.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2018 у справі №803/450/18 визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС у Луганській області №2о/с від 23.01.2018, поновлено позивача на займаній посаді. Наказом відповідача №18о/с від 12.10.2018 ОСОБА_1 поновлено на посаді міліціонера взводу №1 роти №3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» ГУ МВС України у Луганській області з 29.11.2017, а наказом від 20.12.2018 №23о/с повторно звільнено з посади за пунктом 63 «з» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ з 22.12.2018.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26.03.2019, яке набрало законної сили, суд визнав протиправним та скасував наказ ГУ МВС України у Луганській області від 20.12.2018 №23о/с, поновив позивача посаді, з якої його було звільнено.

Рішення суду в частині поновлення позивача на посаді було виконане відповідачем 04.12.2019, водночас наказом останнього від 01.04.2020 №2о/с ОСОБА_1 повторно звільнено з посади за пунктом 63 «з» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ з 06.04.2020.

Оскаржуваний наказ від 01.04.2020 №2о/с позивач вважає неправомірним та таким, що підлягає скасуванню. При цьому вказує, що однією з необхідних умов для прийняття працівників міліції на службу в поліцію слугувало висловлення ними відповідного бажання і лише в разі відмови від проходження служби в поліції такі працівники міліції підлягали звільненню зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Строк, протягом якого працівник міліції міг бути прийнятий на службу в поліції, складав три місяці з дня опублікування Закону України «Про Національну поліцію». Позивач стверджує, що не міг скористатись правом подачі заяви (рапорту) на своє волевиявлення щодо проходження служби в органах поліції, оскільки на день опублікування вказаного Закону, а також створення Національної поліції України він був звільнений.

Позивач зазначає, що приймаючи оскаржуваний наказ від 01.04.2020 №2о/с в частині звільнення в запас Збройних сил за пунктом 63 «з» (через скорочення штатів), ГУ МВС України у Луганській області не було запропоновано посад для подальшого проходження служби, що є порушенням Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, з огляду на що вважає своє звільнення незаконним.

Крім того, ОСОБА_1 вважає, що відповідач, систематично незаконно звільняючи його з посади та грубо порушуючи його трудові права, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, заподіяв йому моральну шкоду, яку оцінює в розмірі 10000 грн та просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами (а.с.15).

Відповідач в поданому відзиві на позовну заяву від 26.06.2020 (а.с.19-23) позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, просив відмовити в їх задоволенні з огляду на наступне.

На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 у справі №140/123/19 наказом ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Луганській області від 04.12.2019 №11о/с поновлено позивача на посаді міліціонера взводу №1 роти №3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» ГУ МВС України у Луганській області з 22.12.2018. Листом ліквідаційної комісії від 04.12.2019 позивачу було запропоновано при бажанні проходити службу в ГУНП у Луганській області на посадах поліцейського, державного службовця або працювати на посадах вільного найму ознайомитись з інформацією про наявні вільні посади та робочі місця на офіційному веб-порталі за адресою: lg.npu.gov.ua.uk/. Крім того, листом від 13.01.2020 ОСОБА_1 попереджено про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів, повторно запропоновано при бажанні проходити службу в ГУНП у Луганській області ознайомитись із наявними вакансіями на вказаному веб-порталі та повідомлено, що у разі виявлення бажання проходити службу буде надана допомога у працевлаштуванні. Листом від 28.01.2020 позивача втретє попереджено про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів та запропоновано прибути за адресою знаходження відповідача для ознайомлення з документами про скорочення штатів.

ОСОБА_1 пропозиції відповідача, які були викладені у зазначених листах, проігнорував та у період часу з 04.12.2019 по 01.04.2020 з відповідними рапортами або заявами щодо працевлаштування, про звільнення у зв`язку з переходом на іншу роботу (службу) не звертався. Таким чином, відповідач вважає, що дотримався процедури звільнення позивача через скорочення штатів, крім того, зазначає, що не наділений повноваженнями призначення осіб на посади поліцейських. Водночас вказує, що позивач не навів розрахунку моральної шкоди, не зазначив, у чому вона полягає, хоча обов`язок доказування заподіяння моральної шкоди покладено на позивача.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 23.07.2014 по 10.03.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді міліціонера взводу №2 роти патрульної служби міліції особового призначення «Луганськ-1» ГУ МВС України Луганської області та взводу №1 роти №3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» ГУ МВС України у Луганській області, що не оспорюється відповідачем.

Зокрема, наказом ГУ МВС України Луганської області №211о/с від 25.07.2014 ОСОБА_1 старшина міліції, призначений на посаду міліціонера взводу №2 роти патрульної служби міліції особового призначення «Луганськ-1» ГУ МВС України Луганської області з іспитовим строком на 1 рік.

10.03.2015 наказом ГУ МВС України у Луганській області №83о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ на підставі п.63 «і» (у зв`язку з непроходженням випробування в період іспитового строку).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017 у справі №803/1304/15-а визнано протиправним та скасовано наказ №211 о/с від 25.07.2014 ГУ МВС України у Луганській області щодо ОСОБА_1 в частині встановлення іспитового строку один рік при призначенні на посаду міліціонера взводу №2 роти патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» ГУ МВС України у Луганській області з 23.07.2014; визнано протиправним та скасовано наказ №83о/с від 10.03.2015 ГУ МВС України у Луганській області про звільнення старшини міліції ОСОБА_1 , міліціонера взводу №1 роти №3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» ГУ МВС України у Луганській області за п.63 «і» (у зв`язку з непроходженням випробовування в період іспитового строку з ОВС України у запас); поновлено ОСОБА_1 на посаді міліціонера взводу №1 роти №3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» ГУ МВС України у Луганській області з 10.03.2015; стягнуто з ГУ МВС України у Луганській області грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 10.03.2015 по 29.11.2017 в розмірі 191560,68 грн без урахування податків та інших обов`язкових платежів.

На виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017 у справі №803/1304/15-а наказом ГУ МВС України у Луганській області №2о/с «По особовому складу» від 23.01.2018 старшину міліції ОСОБА_1 поновлено на посаді міліціонера взводу №1 роти №3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» ГУ МВС України у Луганській області з 10.03.2015. Крім того, даним наказом позивача звільнено у запас Збройних сил згідно з пп.10, 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ за пунктом 63 «з» (через скорочення штатів) з 29.11.2017.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2018 по справі №803/450/18 визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України у Луганській області від 23.01.2018 №2о/с «По особовому складу» в частині звільнення старшини міліції ОСОБА_1 з посади міліціонера взводу №1 роти №3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1», поновлено позивача на посаді міліціонера взводу №1 роти №3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» ГУ МВС України в Луганській області та стягнуто з ГУ МВС України в Луганській області в користь останнього грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 54814,05 грн без урахування податків та інших обов`язкових платежів.

На виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2018 по справі №803/450/18 наказом ГУ МВС України у Луганській області від 12.10.2018 №18о/с «По особовому складу» відмінено пункт наказу ГУ МВС України у Луганській області від 23.01.2018 №2о/с в частині звільнення старшини міліції ОСОБА_1 , міліціонера взводу №1 роти №3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» ГУ МВС України у Луганській області за пунктом 63 «з» (через скорочення штатів) з 29.11.2017 та поновлено позивача на посаді міліціонера взводу №1 роти №3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» ГУ МВС України в Луганській області з 29.11.2017.

Наказом ГУ МВС України в Луганській області від 20.12.2018 №23о/с відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ старшину міліції ОСОБА_1 , міліціонера взводу №1 роти №3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» ГУ МВС України у Луганській області звільнено у запас Збройних сил України за пунктом 63 «з» (через скорочення штатів) з 22.12.2018. Підстава: постанова КМУ від 16.09.2015 №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів МВС», наказ МВС України від 06.11.2015 №1388, наказ ГУ МВС України у Луганській області від 10.12.2015 №2803.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 у справі №140/123/19, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019, визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України в Луганській області від 20.12.2018 №23о/с «По особовому складу» в частині звільнення старшини міліції ОСОБА_1 з посади міліціонера взводу №1 роти №3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» ГУ МВС України в Луганській області у запас Збройних Сил України за пунктом 63 «з» (через скорочення штатів) з 22.12.2018 відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ; поновлено ОСОБА_1 на посаді міліціонера взводу №1 роти №3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області з 22.12.2018; стягнуто з ГУ МВС України в Луганській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 22.12.2018 по 25.03.2019 в розмірі 18 324,36 грн без урахування податків та інших обов`язкових платежів (а.с.4-6).

На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 у справі №140/123/19 наказом відповідача від 04.12.2019 №11о/с відмінено пункт наказу ГУ МВС України у Луганській області від 20.12.2018 №23о/с в частині звільнення старшини міліції ОСОБА_1 , міліціонера взводу №1 роти №3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» ГУ МВС України у Луганській області за пунктом 63 «з» (через скорочення штатів) з 22.12.2018 та поновлено позивача на посаді міліціонера взводу №1 роти №3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» ГУ МВС України в Луганській області з 22.12.2018 (а.с.7 зворот).

Водночас наказом ГУ МВС України у Волинській області від 01.04.2020 №2о/с старшину міліції ОСОБА_1 , міліціонера взводу №1 роти №3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» ГУ МВС України у Луганській області, звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за пунктом 63 «з» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с.7). Підставою повторного звільнення позивача з органів внутрішніх справ слугували постанова Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів МВС», наказ МВС України від 06.11.2015 №1388, наказ ГУ МВС України у Луганській області від 10.12.2015 №2803.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до таких висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною шостою статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до пункту 1 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім:

1) пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування;

2) частини сьомої статті 15 та частини п`ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.

Пунктом 8 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII передбачено, що всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Згідно з пунктом 9 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Відповідно до пункту 10 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

При цьому за змісту пункту 4 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII слідує, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з підпунктом «з» пункту 63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (далі - Положення №114), особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Водночас абзацом першим пункту 24 Положення №114 передбачено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.

Таким чином, за пунктом 9 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII працівнику міліції, який виявив бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону, гарантоване право бути прийнятим на службу у разі надання згоди про призначення на запропоновану посаду або успішного проходження конкурсу з власної ініціативи на посади, що заміщуються поліцейськими.

Тобто, Законом №580-VIII визначено дві альтернативи заміщення працівниками міліції посад поліцейських, а саме: згода із запропонованою керівництвом посадою або ж самостійне проходження конкурсу на заміщення вакантних посад.

Водночас, аналізуючи приписи пунктів 9 та 10 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII, слід дійти висновку про те, що законодавець встановив, що кожному працівнику міліції, який відповідає вимогам поліцейського, повинна бути запропонована рівнозначна, вища або нижча посада щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

При цьому суд зауважує, що наданню згоди працівником міліції повинна була передувати обов`язкова пропозиція щодо призначення на відповідну посаду, а саме - ініціатива керівництва, оскільки згода особи, по своїй суті, є відповіддю на цю ініціативу, а наслідком такої згоди є призначення особи на посаду у відповідності до узгодженої пропозиції. В даному випадку особа, попереджена про звільнення внаслідок скорочення штатів, не має можливості виявити ініціативу, і своє волевиявлення здійснює шляхом згоди на ініціативу керівництва. Разом з тим, проходження конкурсу на заміщення вакантних посад поліцейських здійснюється за власним волевиявленням особи та не потребує ініціативи керівництва.

Таким чином, лише в разі, якщо особа відмовилася від усіх пропозицій щодо зайняття посад, виникають підстави для застосування п.10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VІІІ і звільнення особи за скороченням штатів.

Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеній у постанові від 17.10.2011 по справі № 21-327а11 та у постанові від 28.10.2014 у справі №21-484а14, у яких суд зазначив, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Як встановлено судом, на момент набрання чинності Законом №580-VІІІ (07.11.2015) ОСОБА_1 був звільнений з органів внутрішніх справ, тобто в межах трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом гарантоване позивачу право на прийняття на службу в поліції не могло бути реалізоване останнім.

Водночас, суд зазначає, що після прийняття судами трьох рішень про поновлення ОСОБА_1 на посаді міліціонера взводу №1 роти №3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» ГУ МВС України у Луганській області останньому так і не було запропоновано жодної посади поліцейського.

Зокрема, як слідує з листів ГУ МВС України у Луганській області від 04.12.2019 №6/2-281 АК (а.с.29), від 13.01.2020 №ВДЗ/7 (а.с.32-33), позивачу пропонувалось при виявленні бажання проходити службу в Національній поліції України звернутись в будь-який територіальний орган поліції, в якому бажає проходити службу, для участі в конкурсі на заміщення посад поліцейських.

Отже, відповідач всупереч вимог пункту 9 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII не запропонував ОСОБА_1 жодної посади поліцейського, вказуючи на необхідність проходження конкурсу, чим порушив гарантоване право позивача бути працевлаштованим в новоствореному органі поліції, замість ліквідованого органу внутрішніх справ.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що спірний наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади міліціонера взводу №1 роти №3 батальйону патрульної поліції служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» ГУ МВС України у Луганській області є протиправним та підлягає скасуванню, а позивач - поновленню на посаді, з якої його було звільнено.

Відповідно до довідки ГУ МВС України у Луганській області від 16.09.2020 грошове забезпечення ОСОБА_1 за січень та лютий 2020 року становить 11501,34 грн (а.с.49). Отже, середньоденне грошове забезпечення позивача за 1 день складає 191,69 грн (11501,34 грн : 60 календарних днів). Таким чином, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в період з 06.04.2020 по 21.09.2020 (всього 167 календарних днів) становить 32012,23 грн, яке слід стягнути з відповідача.

Відповідно до частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць. Отже, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення з ГУ МВС України у Луганській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 5750,67 грн слід звернути до негайного виконання.

Щодо вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди в сумі 10000 грн, то суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частинами 1-3 статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди.

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст. 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

В силу ст.1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Наведений правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 22.01.2020 у справі №560/798/16-а, у постанові від 24.03.2020 у справі №818/607/17.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що негативні емоції позивача внаслідок тривалого та умисного порушення його права бути працевлаштованим в органах поліції перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із діями відповідача, а відтак завдали йому моральної шкоди.

Таким чином, зважаючи на ту обставину, що відповідач неодноразово приймав протиправні рішення про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, що в свою чергу зумовило неодноразове звернення останнього до суду за захистом своїх порушених прав та спричинило моральні страждання, суд дійшов висновку, що в даному випадку моральна шкода має бути відшкодована в розмірі 5000 грн, що, на думку суду, є достатньою сумою компенсації.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про Національну поліцію», суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 01.04.2020 №2о/с «По особовому складу» в частині звільнення старшини міліції ОСОБА_1 з посади міліціонера взводу №1 роти №3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області у запас Збройних Сил України за пунктом 63 «з» (через скорочення штатів) з 06.04.2020 відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Поновити ОСОБА_1 на посаді міліціонера взводу №1 роти №3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області з 06.04.2020.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 32012,23 грн (тридцять дві тисячі дванадцять грн 23 коп) без урахування податків та інших обов`язкових платежів.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення грошового забезпечення в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 5750,67 грн (п`ять тисяч сімсот п`ятдесят грн 67 коп) виконується негайно.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області на користь ОСОБА_1 5000,00 (п`ять тисяч грн) моральної шкоди.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області (93404, м.Сєвєродонецьк, вул.Партизанська, 16, код ЄДРПОУ 08592129).

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій