Рішення № 91683950, 22.09.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 вересня 2020 р. Справа № 120/2431/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шаповалової Т.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А3008 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини А3008 (далі - відповідач), у якому просив суд:

визнати протиправними дії Військової частини А3008 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 26.10.2018 року;

стягнути з військової частини А3008 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 26.10.2018 року.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до наказу командира військової частини А3008 (по особовому складу) від 22.10.2018 за № 45 його звільнено з військової служби за пп. «а» п.2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Наказом командира військової частини А3008 (по стройовій частині) від 26.10.2018 року за №263 позивача виключено із списків особового складу з 26.10.2018 року.

При цьому, на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу із позивачем не проведено розрахунку по усім видам грошового забезпечення, а саме не виплачено індексацію грошового забезпечення.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 15.06.2020 року, прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

06.07.2020 року представником відповідача подано відзив на адміністративний позов.

Так, відповідач зазначає, що січень 2016 року був базовим місяцем для нарахування індексації в 2016 році, індексація позивачу в 2016 виплачувалася з червня по грудень, що підтверджується особистою карткою про грошове забезпечення за 2016 рік №207.

За 2017 та січень-лютий 2018 року індексація не виплачувалася у зв`язку з обмеженням фінансування.

З березня по жовтень 2018 року індекс споживчих цін не перевищував порогу індексації, визначеного постановою №1078, а тому індексація грошового забезпечення в цей період не здійснювалася.

Також відповідач зазначає, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду, визначений ч.2 ст.122 КАС України, так як був звільнений 26.10.2018 року.

17.09.2020 року позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив визнати протиправними дії Військової частини А3008 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 26.10.2018 року з врахуванням базового місяця січень 2008 року;

стягнути з військової частини А3008 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 26.10.2018 року, з врахуванням базового місяця січня 2008 року.

Оцінюючи подану пощзивачем заяву, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.47 КАС України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.7 ст.47 КАС України у разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні.

Судом встановлено, що позивачем до заяви не додано доказів направлення її відповідачу, а тому суд не приймає таку заяву до розгляду та повертає її позивачу.

Крім того, зазначену заяву позивачем подано за межами строку, встановленого ч.1 ст.47 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши інші докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Віськовій частині А3008 Національної гвардії України.

Відповідно до наказу командира військової частини А3008 (по особовому складу) від 22.10.2018 за № 45 його звільнено з військової служби за пп. «а» п.2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Наказом командира військової частини А3008 (по стройовій частині) від 26.10.2018 року за №263 позивача виключено із списків особового складу з 26.10.2018 року.

В травні 2020 року позивач звернувся до відповідача з листом про надання інформації щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 26.10.2018 року.

За результатами розгляду цього запиту відповідач надіслав лист від 07.05.2020, в якому зазначив, що індексація позивачу в 2016 виплачувалася, що підтверджується особистою карткою про грошове забезпечення за 2016 рік №207.

За 2017 та січень-лютий 2018 року індексація не виплачувалася у зв`язку з обмеженням фінансування.

З березня 2018 року відбулося збільшення розмірів посадових окладів для військовослужбовців Національної гвардії, з березня 2018 року по жовтень 2018 року індекс споживчих цін не перевищував порогу індексації, визначеного постановою №1078, а тому індексація грошового забезпечення в цей період не здійснювалася.

До суду позивачем також надано завірену копію особистої картки на грошове забезпечення №207, відповідно до якої індексація грошового забезпечення позивачу виплачувалася з червня 2016 року по грудень 2016 включно.

Позивач вважає дії відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення протиправними, а тому звернувся до суду із цим позовом.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з ч.2, 3 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Преамбулою Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Згідно з ст.1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Тобто, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з ст.4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Як передбачено ст.6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

При цьому, згідно зі ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" від 17 липня 2003 року №1078 (далі -Порядок №1078), згідно з п.4 якого індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до абз.8 п.4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Відповідно до ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Кечко проти України" зауважував, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.12.2018 справа №825/874/17 та від 19.06.2019 справа №825/1987/17.

У пункті 23 рішення в справі "Сук проти України" (№ 10972/05, від 10 червня 2011 року) Суд зазначив, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18 від 07.08.2019 у справі № 825/694/17 та від 23.10.2019 у справі № 825/1832/17.

Враховуючи наведене, суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність фінансування у 2017 році та січні-лютому 2018 року, так як відсутність у відповідача фінансових ресурсів для покриття витрат з індексації грошового забезпечення не може впливати на наявність або відсутність у позивача права на отримання такої індексації, оскільки відповідне право гарантується законом, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін є безумовним обов`язком відповідача.

Що стосується пояснень відповідача, які стосуються розрахунку сум індексації, встановлення базового місяця, зростання окладів військовослужбовців, зокрема, що з березня 2018 року відбулося збільшення розмірів посадових окладів для військовослужбовців Національної гвардії та з березня 2018 року по жовтень 2018 року індекс споживчих цін не перевищував порогу індексації, визначеного постановою №1078, а тому індексація грошового забезпечення в цей період не здійснювалася, то відповідачем не надано доказів щодо підвищення грошового забезпечення позивача чи того, що розмір грошового забезпечення позивача за вказані періоди не підлягав індексації у зв`язку зі зміною величини індексу споживчих цін.

Суд звертає увагу, що розрахунок індексації грошового забезпечення, в тому числі і визначення базового місяця для такого розрахунку, є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу та який виплачував йому грошове забезпечення. І саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відсутність бюджетних асигнувань на виплату індексації грошового забезпечення жодним чином не вказує на відсутність у позивача права на отримання таких сум підвищення, а відтак дії відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.06.2016 року та з 01.01.2017 року по 26.10.2018 року є протиправними і порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказані періоди відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, оскільки стягнення сум індексації не обмежені позовною давністю, так як такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід`ємною його частиною.

За приписами вимог п. 4 ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Військової частини А3008 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.06.2016 року та з 01.01.2017 року по 26.10.2018 року.

Зобов`язати Військову частину А3008 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.06.2016 року та з 01.01.2017 року по 26.10.2018 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

Відповідач: Військова частина 3008 (код ЄДРПОУ 08803572, вул. Некрасова, 72, м. Вінниця, 21001)

Повне судове рішення складено та підписано суддею 22.09.2020

Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна