Ухвала суду № 91683941, 21.09.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

21 вересня 2020 р. Справа № 120/1413/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян Марини Бондівни, розглянувши у письмовому провадженні заяву про вирішення питання про судові витрати у справі за позовом ОСОБА_1 до Калинівської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходилася адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Калинівської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26.08.2020 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнено з Калинівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати остаточної заборгованості по заробітній платі та всім іншим сумам, належним до виплати під час її звільнення, оформленого розпорядженням Калинівської міської ради від 10.03.2020 року № 104, по день фактичного розрахунку за період з 11.03.2020 року по 13.03.2020 року у розмірі 2342,12 (дві тисячі триста сорок п`ять гривень 12 копійок) із відрахуванням загальнообов`язкових платежів. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

10.09.2020 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява про вирішення питання про судові витрати у справі, яку мотивувала наявністю доказів понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката у судових засіданнях та при підготовці необхідних процесуальних документів у справі. Також просила суд поновити строк для подання заяви про розподіл судових витрат.

Аналогічного змісту заяву, однак із додатками до неї, представником позивача було направлено засобами поштового зв`язку 09.09.2020 року, що підтверджується відміткою на штампі поштового відділення проставленого на конверті №2100300281240, в якому 11.09.2020 року надійшла заява про розподіл судових витрат до суду.

Вирішуючи питання, порушене у заяві про вирішення питання про судові витрати у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частин 1-5 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі можуть оскаржити судове рішення щодо судових витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

У силу вимог частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Частина 2 статті 252 КАС України передбачає, що заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Зі змісту наведених норм права вбачається, що необхідність в ухваленні додаткового судового рішення обумовлюється, зокрема, не вирішенням/неповним вирішенням судом питання про розподіл судових витрат, однак така заява про ухвалення додаткового рішення повинна бути подана суду до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Як вбачається із матеріалів справи, 26.08.2020 року судом було ухвалено рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , однак лише 09.09.2020 року представником позивача подано заяву про вирішення питання про розподіл судових витрат, тобто поза межами встановленого статтею 139 КАС України строку.

В обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду із заявою про вирішення питання про розподіл судових витрат, представник позивача вказує на хворобу та те, що наразі перебуває на лікарняному, що підтверджується довідкою з лікарні.

Так, відповідно наявної у матеріалах справи довідки Комунального підприємства "Міський лікувально-діагностичний центр" Департаменту охорони здоров`я Вінницької міської ради від 28.08.2020 року ОСОБА_2 призначено лікування: режим самоізоляції.

Отже, з огляду на встановлені обставини, суд доходить висновку про поновлення строку звернення представникові позивача із заявою про вирішення питання про розподіл судових витрат.

Щодо ж до стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000 гривень, дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Частинами 1 та 2 статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У свою чергу, розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. При цьому, достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 року у справі № 816/2096/17, та від 23.01.2020 року у справі № 300/941/19 та інших).

Разом з цим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена колегією суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у постанові від 10.12.2019 року у справі 160/2211/19.

Як вбачається із долучених до заяви про вирішення питання про розподіл судових витрат доказів, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу у зв`язку з розглядом справи надано наступні документи: акт наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги від 20.03.2020 року № 2020/В-6 від 25.05.2020 року, квитанція № 0.0.1715472912.1 від 22.05.2020 року, акт наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги від 20.03.2020 року № 2020/В-6 від 27.08.2020 року, квитанція № 0.0.1822892019.1 від 02.09.2020 року.

Обґрунтування позову зводиться до неправомірності дій та рішень відповідача, а відновлення порушеного права позивача, за переконанням представника позивача, можливе у випадку задоволення судом 6 позовних вимог. Однак, під час розгляду справи суд дійшов висновку про обґрунтованість лише однієї позовної вимоги.

Таким чином, враховуючи обсяг наданих доказів та їх достатність з огляду на вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, часткове задоволення позовних вимог, а також спосіб який обрано судом для захисту порушених прав позивача, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про вирішення питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 139, 248, 252 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Поновити представникові позивача ОСОБА_2 строк звернення із заявою про вирішення питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні заяви представника позивача про вирішення питання про розподіл судових витрат у справі відмовити.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.

Суддя Мультян Марина Бондівна