Постанова № 9168194, 16.04.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                                                            № 2а-832/10/2370 16.04.2010 р.                                                                       м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Гаврилюка В. О.,

секретар судового засідання –Хоменко О. О.,

за участю представників:

позивача –Гудименко Л. А.,

відповідача –не з’явився,

прокуратури –Синецької О. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом прокурора міста Умані Черкаської області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в місті Умань Черкаської області до державного підприємства “Рубін” про стягнення заборгованості,

встановив:

Прокурором міста Умані Черкаської області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в місті Умань Черкаської області подано позов про стягнення з державного підприємства “Рубін” недоїмки по внесках в сумі 59055 грн. 49 коп., заборгованості по фінансових санкціях в розмірі 47252 грн. 95 коп. та пені в сумі 14647 грн. 18 коп., а всього 120955 грн. 62 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на 25.02.2010р. у відповідача наявна заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 59055 грн. 49 коп. за листопад-грудень 2009 року, яка підтверджується поданими за ці періоди звітами. Крім того, за несвоєчасну сплату внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідачу нараховано штрафні санкції в розмірі 47252 грн. 95 коп. та пеню в розмірі 14647 грн. 18 коп.

Оскільки сума внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, фінансових санкцій та пені у строки, встановлені п. 6 ст. 20, ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 р., відповідачем не сплачена, позивач просив стягнути її у судовому порядку.

Представники позивача та прокуратури в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити повністю.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання не з’явився, заперечення на позов не надав, а тому суд вирішив розглянути справу без його участі на підставі наданих документів.

Заслухавши пояснення представників позивача та прокуратури, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до такого висновку.

Частиною першою статті 67 Конституції України закріплено обов’язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування є суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об’єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об’єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Згідно частини 1 статті 3 цього Закону збір на обов’язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку визначеному законодавством України.

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі Закон № 1058-IV).

Статтею першою Закону № 1058-IV визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 14 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальниками, відповідно до цього Закону, є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об’єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.

Державне підприємство “Рубін” як суб’єкт господарювання –юридична особа, ідентифікаційний код 07665754, зареєстрований виконавчим комітетом Уманської міської ради Черкаської області 14.12.1996р.

З огляду на викладені вище норми Закону № 1058-IV відповідач є страхувальником, в розумінні цього Закону, та платником страхових внесків.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17 Закону № 1058-IV страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною 2 статті 20 зазначеного Закону встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальником на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Пунктом 6 статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Для страхувальників, що мають найманих працівників, базовим звітним періодом є календарний місяць. Згідно частини 12 статті 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до частини 2 статті 106 Закону № 1058-IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно статті 4 Закону № 400/97-ВР страхувальники повинні сплачувати внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 33,2 % від фонду оплати праці підприємства та відрахування на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 - 5 % сукупного оподатковуваного доходу фізичних осіб, які працюють на підприємстві за трудовим договором.

Судом встановлено, що відповідачем до управління Пенсійного фонду України в місті Умань Черкаської області подані розрахунки сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за листопад та грудень 2009 року із самостійно визначеними розмірами страхових внесків, що підлягають сплаті. Згідно вказаних розрахунків відповідач зобов’язаний був сплатити до Пенсійного фонду України внески на пенсійне страхування в розмірі 33,2 % від фонду оплати праці та відрахування на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 - 5 % сукупного оподатковуваного доходу в загальному розмірі 59 055 грн. 49 коп.

У зв’язку з несплатою відповідачем заборгованості позивачем на підставі частини 3 статті 106 Закону № 1058-IV направлялась вимога про сплату боргу № Ю-22 від 03.02.2010р. Зазначена вимога отримана відповідачем 09.02.2010р., проте на час розгляду справи в суді не оплачена, у передбаченому законодавством порядку оскаржена не була.

Абзацом 8 частини 3 статті 106 Закону № 1058-IV визначено, що у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Згідно частини 8 статті 106 Закону № 1058-IV на недоїмку нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу

Частиною 9 статті 106 Закону № 1058-IV передбачено право виконавчих органів Пенсійного фонду застосовувати до страхувальників фінансові санкції. Зокрема, відповідно до пункту другого цієї частини за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

З наданих суду копій рішень про застосування фінансових санкцій та пені № 233 від 17.11.2009р., № 256 від 10.12.2009р. та № 6 від 11.01.2010р. вбачається, що за несвоєчасну сплату страхових внесків до відповідача було застосовано штрафи в розмірах, відповідно, 505 грн. 57 коп., 180 грн. 10 коп. та 337 грн. 50 коп., а також пеню в розмірах, відповідно, 133 грн. 45 коп., 119 грн. 69 коп. та 313 грн. 86 коп. Зазначені рішення були отримані відповідачем, відповідно, 23.11.2009р., 14.12.2009р. та 19.01.2010р., що підтверджується поштовими повідомленнями про їх вручення.

Відповідач рішення про застосування фінансових санкцій не оскаржив, визначені ними суми штрафу та пені не сплатив.

Крім того, згідно рішення № 127 від 07.04.2008р. до відповідача застосовано штраф в розмірі 46229 грн. 65 коп. та нараховано пеню в розмірі 14080 грн. 18 коп. Зазначене рішення було оскаржене відповідачем в удовому порядку, проте постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 10.07.2008р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2009р., в задоволенні позову про скасування цього рішення було відмовлено.

Частиною 13 статті 106 Закону № 1058-IV визначено, що суми пені та штрафів, передбачених частинами дев’ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов’язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

За вказаних обставин, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем - суб’єктом владних повноважень, з відповідача не стягуються.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 159 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з державного підприємства “Рубін” (20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Леніна, 57, ідентифікаційний код 07665754) на користь управління Пенсійного фонду України в місті Умань Черкаської області (20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Тельмана, 4, ідентифікаційний код 21366586) заборгованість по страхових внесках в розмірі 59 055 (п’ятдесят дев’ять тисяч п’ятдесят п’ять) грн. 49 коп., фінансові санкції в розмірі 47252 (сорок сім тисяч двісті п’ятдесят дві) грн. 95 коп., пеню в розмірі 14647 (чотирнадцять тисяч шістсот сорок сім) грн. 18 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена в повному обсязі 21.04.2010р.

Суддя                                                                                                    В.О. Гаврилюк